Справа Зозулі або Гібридна війна у футболі

Справа Зозулі або Гібридна війна у футболі

2349
Ukrinform
Чому повинна навчити нас історія з Романом Зозулею? Насамперед, що немає ніякого «спорту поза політикою».

У сучасному світі усе настільки тісно взаємопов’язано, що публічним персонам вже не виходить відгородитись від актуальних проблем. Рано чи пізно доведеться ставати на чийсь бік і висловлювати власну чітку позицію, інакше за тебе усе вирішать або чужі «дяді», або спритні медійники, або ж купка маргіналів.

Конкретний випадок з українським футболістом іспанського клубу «Бетис» Романом Зозулею має стати прикладом того, що у сьогоднішній великій гібридній війні Росії проти України своїх не здають. Насамперед, не здають тих, хто щиро (нехай в певних моментах і незграбно) допомагає своїй країні, армії, пораненим і дітям. Отже, що показав конфлікт Зозулі з ультралівими фанатами клубу «Райо Вальєкано»?

1.Далеко не всі в Європі підтримують Україну у конфлікті на Донбасі.

У Старому світі достатньо тих, хто свідомо або за гроші підтримує Росію у конфлікті на Донбасі. Вистачає і просто дурнів, які наслухалися антиглобалістів чи ліваків, і плутають патріотизм з фашизмом, а націоналізм з нацизмом. Скажімо, ультраліві фанати «Райо Вальєкано» зібрали на Романа Зозулю ціле досьє з «доказами».  І там повний пропагандистський «фарш»: зв'язок Зозулі з батальйоном «Азов», фейкові фото Степана Бандери у нацистській формі, антиукраїнські штампи і перекручування фактів.

2.Українські спортсмени і їх агенти повинні прораховувати усі варіанти працевлаштування закордоном.

Випадок з невдалою орендою Зозулі у «Райо Вальєкано» повинен навчити наших з спортсменів та їх агентів дивитися під час укладання контрактів трохи ширше спортивних чинників. Потрібно брати до уваги усі ризики. Адже є такі поняття як «вороже налаштоване оточення» чи «особливості фанатського руху». На всякий випадок підкажіть нашим хлопцям, які відкрито підтримали українські армію у війні, не їхати в лівацький «Санкт-Паулі» (Німеччина), прокомуністичний «Ліворно» (Італія), вороже налаштовані до українців сербські клуби «Црвену Звезду» і «Партізан», чи польську «Легію». Там їх точно не зустрінуть з посмішкою та рукостисканням.

3.Україна лише вчиться гостро реагувати на подібні випадки.

В історії з Зозулею його оточення намагалось зіграти на випередження. За день до переходу Роман оприлюднив листа, в якому намагався пояснити свою позицію. Втім, лист не спрацював. Щойно українець з’явився в розташуванні «Райо Вальєкано», як почалися акції та погрози. Довелось терміново залишати Вальєкас (передмістя Мадриду). Лише після того, як на захист Зозулі виступили «Бетис», іспанська ліга та профсоюз футболістів, підключились українці – федерація, посольство, МЗС. Виглядало це не кращим чином, як спізніла реакція на конфлікт, який вже всі обговорили у соцмережах.

Які робимо висновки з цієї історії:

1.Українські спортивні інститути (НОК, федерації, профспілки) мають навчитися захищати своїх. Насамперед, у міжнародних спортивних організаціях та судах. Саме вони зобов’язані першими інформувати наших дипломатів.

2.Українська медіаспільнота, активісти в соцмережах та діаспора повинні миттєво реагувати на будь-яку дискримінацію наших спортсменів.

3.Самі спортсмени мають приготуватись до подібних конфлікті та провокацій. У таких ситуаціях потрібно мати чітку позицію та «бити першим». Не варто повторювати помилок наших біатлоністок, легкоатлеток чи тенісистки Еліни Світоліної, які легковажно велись на провокаційні запитання російських журналістів.

4.Ну і останнє. Тепер справа честі для українських футбольних фанатів провчити фанів з «Райо Вальєкано». Як? Для цього, зокрема, існують інтернет та соціальні мережі, а далі – простір для фантазії. На майбутнє знатимуть, що таке тризубі і як ображати українських футболістів за їх переконання.

Святослав Василик, Київ

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-