12 квітня. Пам’ятні дати

Невідомі озброєні люди у камуфляжі захопили місцеве відділення МВС, а потім й інші адміністративні будівлі. Слов’янськ не був єдиним містом, яке піддалося силовому захопленню – цього і наступного дня озброєні до зубів незнайомці синхронно атакували держустанови й органи місцевої влади відразу в декількох містах Донбасу: у Донецьку, Горлівці, Дружківці, Краматорську, Костянтинівці, Червоному Лимані, Артемівську, Красноармійську. У Червоному Лимані напад відбили, штурм міського відділу міліції в Горлівці спочатку теж провалився, проте 14 квітня його захопили вже під прикриттям живого щита демонстрантів. Але центром протистояння був все ж Слов’янськ, де «зелені чоловічки» захопили міськвідділ міліції, міську адміністрацію і будівлю міськвідділу СБУ і заволоділи зброєю. Пізніше захопники були ідентифіковані як військовослужбовці спецзагону Головного розвідувального управління (ГРУ) Генштабу Збройних сил РФ. Бандити заборонили у місті політичні партії, свободу висловлювань, розпочали репресії, особливо стосовно тих, хто розмовляв українською мовою чи просто був помічений у проукраїнських поглядах. Терористи влаштовували самосуди інколи на вулицях Слов’янська, захоплювали «підозрілих» на їхню думку людей у полон серед білого дня й утримували в будівлі СБУ, яку перетворили на справжню катівню. Наступного дня після захоплення Слов’янська, 13 квітня, українська влада (РНБО) ухвалила рішення щодо початку антитерористичної операції проти розгорнутого замаху на нашу державу, а від бойовиків вимагалося скласти зброю до 9-ї години ранку 14 квітня. Звісно, цього не відбулося і 14 квітня Секретар РНБО і виконувач обов’язків президента України Олександр Турчинов підписав указ про введення в дію рішення РНБО «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України». 15 квітня на півночі Донецької області розпочалась АТО. Знадобилося майже три місяці, аби Слов’янськ знову став українським. Терористи залишили місто лише у ніч на 5 липня, передислокувавшись у Горлівку і Донецьк. Відступ російських терористів дозволив українським військам увійти до міста, відновити законну владу та надати гуманітарну допомогу його мешканцям.

Сьогодні Всесвітній день авіації та космонавтики. Відзначається за рішенням Міжнародної авіаційної федерації. 12 квітня 1961 року радянський громадянин Юрій Гагарін на космічному кораблі «Восток» вперше у світі здійснив орбітальний політ навколо Землі, відкривши еру пілотуємих космічних польотів. Цього ж дня світова громадськість відзначає і Міжнародний день польоту людини в космос. Рішення було ухвалене 7 квітня 2011 року на 65 сесії Генеральної Асамблеї ООН і було присвячено 50-й річниці першого польоту людини в космос. Святкування з нагоди 55-ї річниці першого польоту людини в космос відбудуться сьогодні в центральних закладах Організації Об’єднаних Націй. А в Україні сьогодні професійне свято тих, хто є дотичним до космонавтики – День працівників ракетно-космічної галузі України (відзначається згідно з Указом Президента № 230/97 від 13 березня 1997 року). Свого часу українські науковці зробили величезний внесок у розвиток радянської космонавтики, що дозволило СРСР бути провідною космічною державою. Численні українські наукові установи, конструкторські бюро, промислові підприємства були причетні до багатьох найважливіших космічних перемог – від перших польотів у космос до створення й запуску космічного ракетного комплексу «Енергія-Буран». Донедавна Україна входила в топ-п’ятірку країн за кількістю космічних запусків, але нині, переважно через брак коштів, втрачає раніше завойовані позиції. Наразі пріоритетним напрямком української космонавтики є міжнародна співпраця, участь у реалізації амбітних міжнародних проектів. Проблемами космосу в Україні займається Державне космічне агентство, до сфери управління якого входять понад тридцять промислових підприємств, науково-дослідних інститутів і конструкторських бюро різних форм власності, в яких працюють майже 27 тис. фахівців.

Ювілеї дня:

105 років від дня народження Романа Олександровича Школьнікова (1911-1986), українського спортсмена і тренера (самбо), заслуженого тренера України (1971). Народився в Старобешево (нині Донецька обл.). Працював тренером у Харкові, Києві. Багаторазовий чемпіон України. Виховав чимало спортсменів-самбістів, можна сказати, що започаткував цей вид спорту в Україні. Розробив (1932) комплект форми для борців, куртку з поясом, черевики на м’якій підошві. Автор низки публікацій про самбо.

60 років від дня народження Енді Гарсіа (1956), американського кіноактора кубинського походження. Знімався в кінофільмах «8 мільйонів засобів померти», «Недоторкані», «Американська рулетка»,  «Чорний дощ», «Хрещений батько. Частина 3», «Внутрішнє розслідування», «Коли чоловік кохає жінку», «Ніч над Мангеттеном», «Амнезія», «12 друзів Оушена» тощо. Режисер документальної стрічки «Качао: ритм, як ні в кого іншого» (про кубинського музиканта Ісраеле Качао Лопеса). Колись на Енді Гарсіа покладали величезні надії. Багато хто вважав, що з’явився новий Роберт Де Ніро. Особливо після «Хрещеного батька - 3». Але, на жаль, а може й на щастя, Гарсія цих сподівань не виправдав. Другим Де Ніро, зіркою такої ж величини і потужності він так і не став, натомість залишився собою – Енді Гарсіа. Звісно, він чудовий артист, упізнавана особа, активно знімається (у нього чимала фільмографія) але, поза сумнівом, «печаті обраності» на ньому не має. Енді Гарсіа у житті вирізняється послідовністю і доброю вдачею – впродовж багатьох років він одружений з однією жінкою, є батьком чотирьох дітей. Але для українців голлівудський актор цікавий, передусім, роллю Міхеїла Саакашвілі - тодішнього президента Грузії в грузино-американському бойовику «5 днів у серпні». Кінокартина вийшла на екрани у 2011 році й у ній ідеться про події в Південній Осетії та про російсько-грузинський збройний конфлікт 2008 року. У Грузії цей фільм свого часу за переглядами побив усі рекорди й обійшов навіть такого важковаговика кінопрокату як «Аватар». Підтянутий, бездоганний в усьому, з голлівудським полиском Енді Гарсіа блискуче зіграв роль Міхеїла Саакашвілі. Щоправда, Саакашвілі видався схожим на стовідсоткового американського президента (чи мера Нью-Йорка) і ще менше схожим на себе нинішнього – українського голову ОДА. Як би тепер Енді Гарсіа зіграв Саакашвілі – невідомо, але те, що це було б справою ще важчою, аніж 5 років тому – факт доконаний. Панові Саакашвілі кіно дуже сподобалось.

Роковини смерті:

70 років з дня смерті Богдана Романовича Заклинського (1886–1946), українського публіциста і фольклориста. Син відомого українського літературознавця, історика і етнографа Романа Гнатовича Заклинського. Закінчив учительську семінарію. Вчителював у селах Галичини, Закарпаття. Співробітничав у журналі «Дзвінок», газеті «Учительське слово». З 1944 року працював у Львівському відділенні Інституту мистецтвознавства, фольклору і етнографії АН УРСР. Автор ряду шкільних підручників, брошур, оповідань і статей на педагогічну, літературну, історичну та культурно-громадську тематику. Фольклорні записки Богдана Заклинського опублікували 1905-1920 рр. Володимир Гнатюк (збірки «Коломийки», «Народні оповідання про опришків», «Колядки і щедрівки» та ін.) й Іван Франко. Підтримував дружні стосунки з Іваном Франком, Василем Стефаником, листувався з Мирославом Ірчаном, Христиною Алчевською, Уляною Кравченко. Залишив спогади про Франка.

45 років з дня смерті Серго Закаріадзе (1909-1971), грузинського актора. Актор тбіліських театрів ім. Коте Марджанішвілі та ім. Шота Руставелі. Всесвітню славу акторові принесла роль Георгія Махарашвілі у фільмі «Батько солдата». Крім цього, знявся у фільмах «Георгій Саакадзе», «День останній, день перший», «Не горюй!». Кіногерою фільму «Батько солдата» Георгію Махарашвілі споруджено пам’ятник у Гуржаані (місто на правобережжі Алазанської долини).