- Людина може бути ким завгодно, але якщо вона хоче організувати релігійну громаду, то мусить зареєструвати її за російським законодавством. При цьому для всіх громад, крім російської православної церкви, створені такі умови, щоб вони не могли цього зробити. Це змушує їх працювати фактично у підпіллі та ставати ворогами для російської де-факто влади, хоча на ці «протизаконні» дії їх штовхає сам окупаційний режим.

- Свобода слова. Що відбувається у цій сфері?

- Російській і кримській де-факто владі вдалося зачистити інформаційний простір від нелояльних медіа. Всі кримські ЗМІ зобов'язали перереєструватися за новими правилами і виписали їх так, щоб мати змогу придратися до кожної коми. Таким чином, за формальними ознаками нелояльним ЗМІ було відмовлено у реєстрації. Оскільки в Росії журналістом вважається лише людина із редакційним посвідченням зареєстрованого ЗМІ, багато незалежних журналістів втратили законодавчий захист та потрапили у небезпеку переслідування з використанням антиекстремістського, антитерористичного законодавства. Медіа, що висвітлюють ситуацію в Криму більш-менш об'єктивно, працюють із-за меж півострова, отримуючи звідти інформацію у напівпідпільному режимі. Весь інформаційний простір півострова належить російським державним медіа та радіостанціям.

- Яка ваша думка про «народну» чи «громадську» блокаду Криму. Чи виправдана вона?

- Я думаю, що ця громадська блокада є результатом того, що люди відчувають безвихідь, бо Україна могла би робити більше для поліпшення ситуації в Криму. Люди хочуть дій і вважають, що блокада може привести до чогось позитивного, хоча, з моєї точки зору, її наслідком є лише озлоблення мешканців Криму, що може погано закінчитися.

- Санкції ніколи не діють через рік, два чи навіть три. Для того, аби ефект від санкцій був відчутний, треба мінімум п'ять років, тож дуже важливо, щоб вони продовжувалися, щоб світ знав, що відбувається в Криму, щоб він не сходив з порядку денного. Своєю чергою Росія робить усе, аби про цю проблему забули. РФ не в останню чергу почала операцію на сході України - аби відвернути увагу від Криму, і операцію в Сирії - аби відволікти від України. Тому дуже важливо, щоб світ не зводив очей з Криму та України загалом. Цю проблему не можна забувати, адже своїми вчинками у Криму Росія кидає виклик світовому порядку та міжнародному праву. Якщо РФ або будь-яка інша держава побачить, що можна безкарно відібрати частину чужої території, то ми повернемося у Середньовіччя.

- Окупанти розпочали так званий судовий розгляд і погрожують заборонити діяльність Меджлісу як екстремістської організації. Яка позиція FH із цього приводу?

- Це абсолютно неприйнятно, тому що порушує базові права та свободи, дискримінує за етнічною ознакою та обмежує право на мирні зібрання. Водночас, це також визнання Росією Меджлісу як структури, що може ефективно протидіяти тому, що РФ творить у Криму. Втім, у зв'язку із загрозою підвищення міжнародного тиску, не думаю, що ці погрози будуть реалізовані. Росія на це не піде, вона блефує, намагаючись залякати Меджліс і зробити його більш лояльним. У Москві не можуть не розуміти, що закриття Меджлісу дуже небезпечне для самої Росії.

- Ми закликаємо всі правозахисні організації шукати способи бути присутніми у Криму. Це стосується не лише НДО, але й ОБСЄ, МКЧХ, різних агенцій ООН. Звичайно, завжди можна говорити, що міжнародна присутність у Криму означатиме визнання його приналежності до Росії. Втім, це хибний аргумент, адже кожна організація може наголосити, що її присутність у Криму не повинна бути трактована як визнання приєднання півострова до РФ. Так, наприклад, зробила місія ПАРЄ, яка нещодавно побувала в Криму і на кожному кроці повторювала, що її візит не означає визнання російської юрисдикції.

- Незабаром у Києві має відкритися офіс FH, Росія ж навпаки не хоче мати цю організацію на своїй території...

- Україна - це те місце в регіоні та взагалі на пострадянському просторі, де можна досягти змін, що мають потенціал трансформувати увесь регіон. Саме цього Москва і боїться: якщо росіяни побачать успішну Україну, то почнуть ставити незручні запитання керівництву своєї країни. Не в останню чергу, саме тому Росія робить усе, аби в Україні було якнайбільше проблем. У нашому останньому звіті «Свобода у світі» Україна отримала рейтинг «частково вільна країна», а Росія та більшість пострадянських держав, крім Киргизстану, - «не вільні». На моє переконання, у частково вільних країнах ситуацію можна змінити на краще у осяжній перспективі. Взагалі-то Україна вже була вільною кілька років після Помаранчевої революції, але 2011-2013 рр. - це найгірший період, коли ситуація зі свободою різко погіршувалася. Тому зараз Україна має весь потенціал, аби знову стати вільною, і у нашому звіті вказані конкретні аспекти, на які слід звернути увагу. Однак, це треба робити дуже швидко, викладатися на всі 100. Якщо Україна зараз провалиться - навряд ми матимемо ще один шанс.

Максим Наливайко, Оттава.

 Фото: facebook.com, hromadskeradio.org, lgbt.org.ua