28 лютого. Пам’ятні дати

1058
Ukrinform
Сьогодні день п’амяті Олександра Шалімова - українського хірурга і вченого, лікаря зі світовим ім’ям

Цього дня виповнюються 10-ті роковини з дня смерті Олександра Олексійовича Шалімова (1918-2006), українського хірурга і вченого, лікаря зі світовим ім’ям. Олександр Шалімов пройшов шлях від лікаря районної лікарні до директора створеного ним Інституту хірургії та трансплантології Академії медичних наук України. Вчений зробив вагомий внесок у розвиток науки, став одним із засновників вітчизняної хірургії. Унікальні розробки та винаходи, передові методи лікування, запропоновані Шалімовим, підтверджені 112 авторськими свідоцтвами і патентами; він є автором 870 наукових праць. За свідченням його молодших колег, академік був чи не останнім хірургом, котрий оперував усі органи, міг прийняти пологи, надати фахову допомогу при будь-якій травмі. Крім того, він написав три докторські дисертації на різні теми: одна – по легенях, друга – по стравоходу, а третя – по підшлунковій залозі. І кожна з них була надзвичайно прогресивною. Лікарський стаж Шалімова – понад 60 років. За цей час він прооперував понад 40 тисяч хворих. Він першим провів успішну пересадку підшлункової залози хворому діабетом, розробив і впровадив нові методи операцій при онкологічних захворюваннях, органів травлення, серця, судин. Під його керівництвом проведена перша в Україні операція з пересадки серця. Йому пропонували запаморочливі пропозиції очолити клініки в Європі, Америці, але він відмовлявся. «А хто ж тоді лікуватиме наших?», - резонно запитував він. Олександр Шалімов усе життя намагався дотримуватися трьох головних правил: працювати над собою, постійно вчитися і ніколи не здаватися. Він оперував до 80-ти років. В одному з інтерв’ю вчений давав рецепт своєї напрочуд плідної роботи: «Я вставав щодня на початку шостої, умивався, голився і дві години – до восьмої – сидів і читав. О восьмій ішов на роботу, приймав хворих, оперував, а коли випадав час – у бібліотеці читав усе, що там є стосовно хвороб, які я сьогодні побачив уперше. Так я вдосконалювався». Олександр Шалімов – Людина планети 1998 року за визнанням ЮНЕСКО, академік НАН і АМН України, нью-йоркської і німецької академій наук, справжній Герой України. Втім, найважливішою за всі звання й регалії є світла пам’ять про нього – лікаря і людину – в серцях тисяч українців, котрим він урятував життя, а також тих, для кого він був Учителем (хоча всі його учні називали його Шефом).

Ювілеї дня:

190 років від дня народження Памфіла Даниловича Юркевича (1826-1874), вітчизняного філософа-ідеаліста, педагога. Після закінчення Київської духовної академії 10 років викладав у ній філософію, логіку й метафізику. Викладав курси з історії філософії, логіки, психології, педагогіки, історії філософії права. У своїх творах («Ідея», «Мир з ближнім як умова християнського співжиття», «Розум за вченням Платона і досвід за вченням Канта») обстоював релігійне, об’єктивно-ідеалістичне вчення про світ як продукт діяльності Бога, духа. Учнем Памфіла Юркевича був відомий релігійний філософ Володимир Соловйов.

135 років від дня народження Павла Федотовича Альошина (1881–1961), українського архітектора. Дійсний член Академії архітектури УРСР з 1945 року - доктор архітектури. Головний архітектор Києва у 1918-1920 рр., київський губернський архітектор (1922-1924), однин із засновників київських інститутів – архітектурного та художнього (професор з 1921). Серед його учнів – Володимир Заболотний, Петро Юрченко, Петро Шпара. За його проектами у Києві збудовано Педагогічний музей (1909-1912, тепер Будинок учителя), Ольгинську гімназію (1906-1927, тепер один з будинків НАН України), будинок по вулиці П.Орлика № 1/15 (маєток Ковалевського, 1911-1912), Будинок лікаря по вул. Вел. Житомирській № 17 (1928-1931) та ін. 

120 років від дня народження Філіпа Шоуолтера Хенча (1896-1965), американського лікаря-ревматолога, лауреата Нобелівської премії з фізіології і медицини (1950).

115 років від дня народження Лайнуса Карла Полінга (1901–1994), американського фізика і хіміка, громадського діяча, лауреата Нобелівської премії з хімії (1954) та Нобелівської премії миру (1962). Автор праць з теорії хімічного зв’язку і структури складних молекул. Один з ініціаторів Пагуошського руху вчених за мир. Його ім’я внесено до списку 20 найвидатніших учених усіх часів (поряд з Галілеєм, Ньютоном, Дарвіном і Ейнштейном), складеного за результатами опитування вчених.

Роковини смерті:

100 років від дня смерті Генрі Джеймса (1843-1916), американського письменника, есеїста, драматурга, теоретика літератури, теолога. Автор соціально-психологічних повістей і романів («Дейзі Міллер», «Жіночий портрет», «Крила голубки», «Золота чаша» та ін.). Генрі Джеймс, передусім, письменник етико-психологічного спрямування. Його творчість присвячена висвітленню моральних дилем: егоїзму і альтруїзму, невинності та розбещеності, самоствердженню і самозреченню, обов’язку і задоволенню, мстивості та всепрощенню, різноманітним проявам одвічної боротьби добра і зла. Старший брат письменника Вїльям Джеймс – відомий психолог і філософ.

30 років від дня смерті Улофа Пальме (1927-1986), державного і політичного діяча Швеції, прем’єр-міністра (1969-1976, 1980-1986), голови Соціал-демократичної партії Швеції (1969-1986), ініціатора створення Міжнародної незалежної комісії з питань роззброєння та безпеки. У 1986 році за рішенням Соціал-демократичної робітничої партії Швеції був заснований Фонд пам’яті Улофа Пальме за взаєморозуміння і загальну безпеку.

5 років від дня смерті Анні Жірардо (1931-2011), відомої французької актриси. Серед кращих ролей – Надін («Рокко і його брати», 1960), Катрін («Жити, щоб жити», 1967), Данієль («Померти від кохання»), мати («Піаністка», 2001). Актриса була нагороджена премією «Сезар» та преміями Венеціанського і Каннського кінофестивалів. Жірардо закінчила Паризьку консерваторію, дебютувала на сцені «Комеді Франсез» в одній із п’єс Жана Кокто. На початку 60-х почала зніматися в кіно; її зірка засяяла після того, як вона надзвичайно тонко зіграла повію Надін у фільмі Лукіно Вісконті «Рокко і його брати». Фільм став класикою світового кінематографа. У 70-х Жірардо була найпопулярнішою актрисою Франції. У її житті були періоди тріумфу і слави, були й періоди акторської незатребуваності, зневіри (рання смерть коханого чоловіка, депресія, наркотики, алкоголь), утім актриса змогла вистояти. В одному з інтерв’ю початку 90-х років (до речі, це було інтерв’ю одному з українських телеканалів), актриса сказала, що її дуже непокоїть доля деяких молодих людей, а саме тих, хто ненароком потрапив у якусь халепу, скруту і не знає, не бачить виходу з ситуації що склалася, а тому вирішує накласти на себе руки. «Благаю, милі мої, яким би не був ваш відчай, пам’ятайте, що вихід є. Не втрачайте надію». І акторка дивилась довгим проникливо-теплим поглядом в об’єктив телекамери, і було зрозуміло, що це не порожні слова знаменитості, а слова мудрості й досвіду… Звичайно, згадуючи французьких актрис, можна назвати більш розкішних, більш успішних, сексуальних, але Анні Жірардо з її неповторним поєднанням чарівності, французького шарму і шляхетності – особлива. 

5 років від дня смерті Джейн Рассел (1921-2011), американської кіноактриси. Знімалась у фільмах «Поза законом», «Блідолиций» та ін., але по-справжньому зірковою для неї стала кінострічка «Джентельмени надають перевагу білявкам» («У джазі тільки дівчата»), де вона знімалась разом з Мерилін Монро. У Джейн Рассел був яскравий сексуальний імідж (майже Мерилін Монро – тільки брюнетка); вона була досить популярною свого часу, особливо серед чоловічої аудиторії – американських солдат. Батько її теж був військовим, мати – актрисою, у неї було четверо братів. Крім кіно Джейн Рассел намагалась співати на великій естраді, рекламувала спідню білизну. Перший фільм, у якому вона знялася – «Поза законом» – пролежав «на полиці» декілька років – цензура не хотіла випускати в прокат картину, де надто відверто (як на той час) демонструвались жіночі принади молодої акторки (фільм був знятий у 1941). Попри відверті фотосесії і провокативні зйомки Джейн Рассел була доволі релігійною і очолювала голлівудське християнське об’єднання. Наприкінці 70-х вона пережила кризу, страждала від алкоголізму, але знайшла в собі сили позбавитись від залежності. Тричі була одружена, усиновила трьох дітей. Зіштовхнувшись з надзвичайними труднощами під час процедури усиновлення, Джейн Рассел організувала благочинну організацію, що допомагала сім’ям, які прагнули усиновити дитину. Майже 40 тисяч дітей були усиновлені за допомогою створеної актрисою організації WAIF. Колишня секс-діва померла на 89 році життя, до останніх днів залишаючись активною і діяльною. «Я ніколи не сидітиму, склавши руки в очікуванні смерті», - зауважила вона в одній із розмов незадовго до смерті. Можна сказати, що Джейн Рассел була типово американською, вірніше, типово голлівудською актрисою. Так само типово голлівудською була й її доля – від буремної молодості – аж до респектабельної глибокої старості з обов’язковою доброчинністю і участю в різноманітних громадських організаціях. Як паралель цій долі, цьому довгому життю сприймається творча і життєва доля Анні Жірардо (вона була на 10 років молодшою за Рассел), котра так само як Джейн Рассел, яка була втіленням Голлівуда, була стовідсотковою француженкою і стовідсотковим утіленням європейського (передусім французького) кінематографа.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-