Влад Якушев, керівник прес-служби 14 механізованої бригади
Якщо ситуація з виплатами «бойової тисячі» не вирішиться, це можна розуміти, як диверсію
Інтерв'ю 17.02.2016 10:10 1955

- Це була зустріч з Вікторією Кушнір, радником міністра оборони України, з пані Вербицькою, радником начальника Генштабу, це прес-офіцери, це фінансовий відділ, стройова частина - тобто, це спеціалісти, які можуть надати відповіді на ті запитання. Завдяки тому вдалося дуже багато чого дізнатися, і я зміг конкретизувати питання. Зараз я зробив перелік нових запитань, де міг вже під тим переліком, під кожним запитання написати, де на мою думку можуть бути зловживання або неуважність, або неправильно прописані документи, або саботаж. Потім писав, що треба, на мою думку, зробити, щоб забрати це, зняти це напруження. Я навіть постарався прописати наслідки, що буде, якщо цього не буде зроблено, і що буде, якщо все-таки буде якийсь поступ і буде позитивний рух вперед.

- А що ви казали, в якості гіпотетичних наслідків, що буде, якщо не будуть виплачувати бойові?

- Я написав у статті, це вже буде справжня диверсія. До моменту виходу тієї статті я цілком припускав, що вся ця вертикаль не знала про ці проблеми. Якщо ж нічого не буде зроблено після того, як вже всі про неї дізналися, тоді це по-моєму буде вже пряма диверсія.

- Конкретизуємо. Подальші  невиплати бойових після того, як все суспільство знає, що бойові не виплачували, дорівнюватиме диверсії?

- Абсолютно правильно. Зараз іде агітація на контрактну службу. Хотілося б, щоб більше людей пішло на контракт, щоб це були люди, які мають досвід ведення бойових дій, які знають що до чого, і це вже крок до професійної армії. Чим більше таких людей можна залучити, тим краща боєздатність нашої армії. Але якщо постійно не виконувати якісь свої зобов'язання перед людьми з будь яких причин, навіть по необізнаності цих проблем, люди втрачають довіру. Ймовірно, зараз буде сьома хвиля мобілізації, чи захочуть люди йти в армію, якщо будуть знати, що, наприклад, їх права не враховуються?

-  Про те, що нема грошей, жодним чином мені не було сказано на моїх зустрічах у Генштабі. Так що беремо за данність, що гроші є. Якщо гроші є, то проблеми невиплатити їх немає. Проблема в тому, що кажуть, документи неправильно оформлені. В Генштабі меді видали методичку, як оформляти ті всі документи. І власне в тій методичці я знайшов кілька цікавих пунктів. Зокрема, якщо подається документ якоїсь бригади, вони відходять в сектор, і з сектора передаються далі в штаб АТО, в Краматорськ. Якщо в штабі в АТО, в Краматорську вважають щось незрозуміле в тих обставинах, в тих документах, вони можуть вимагати додаткові документи. Ніде не сказано, які додаткові документи, і ніде не сказано, як їх оформлювати. А ось оскільки нема переліку тих документів, футболяти людей можна до безкінечності. Так що, я собі починаю думати, що можливо це було небажання у штабі АТО виплачувати ці гроші. 

- Ну, а вам як здається, це все-таки саботаж був чи...?

- Я вважаю, по тисячі бойових - це однозначний саботаж.

- А скільки людині недоплачували в середньому, коли їй не платили бойові й виставляли такі серйозні перешкоди?

- За підрахунком наших хлопців, хто на передовій по вісім місяців, то до сорока-п'ятдесяти тисяч гривень. При цьому ми навіть погодилися, що ми не беремо до уваги три місяці, які були під Маріуполем. А там теж були диверсійні групи, вогневі зіткнення. Але коли ми перейшли під Мар'їнку, це вже критична відстань між нами і ними, це постійні бої, фактично через день. Я дзвонив до хлопців на передову, вони нарахували за ті п'ять місяців, які ми там стоїмо, сорок дев'ять боїв, це коли бій тривав більше 3-х годин. Вони навіть не рахували перестрілок, звичайних, або що снайпер працює кожен день. Бо, наприклад, якщо п'ять-шість пострілів снайпер робить за день, на них просто не звертають уваги. Але з іншого боку це може бути життя людини: добре, що він не влучив, а якщо влучив? Це досить велика сума грошей, я думаю, що це якось чуттєво, може тому не хотіли й виплачувати.

- Ви у своєму блозі писали, що під час атак наколоті чечени йдуть на вас у повний рост і не відчувають болю. Це дійсно реальна ситуація?

- Коли ми тільки прибули під Мар'їнку, навпроти нас стояли загони чеченських бойовиків, у них дуже часті ротації, десь раз на місяць. Зараз стали підрозділи Мотороли, польового командира, до якого придані так само чеченські підрозділи. Зараз відбуваються, поки я був тут, вже відбувалися, бої, важкі бої, тобто я, на жаль, оскільки я був тут, не бачив - як це відбувалося, але хлопці кажуть, що бої були досить важкі. Наприклад, у нас за минулий тиждень двоє поранених. Як розказували мені хлопці, які приймали ту першу атаку: людина не може бути у здоровому глузді, якщо вона йде, не ховаючись під кулями. У ворога влучають, це поранення, це больовий шок, а він після того встає і намагається йти далі до наступного поранення. Розвідники розповідали, що бойовики ведуть себе неадекватно.

- А як у цілому ви оцінюєте настрої в армії?

Люди, які опинилися на передовій - це справжні патріоти

- Я би їх оцінював, як дуже патріотичні. Незважаючи на всі проблеми, що виникають, тим не менше нікому не прийшло в голову забратися з передової і піти вирішувати їх. Немає там ніяких протестних акцій, що «ми розвернемося і підемо на Київ», цього немає, тому що люди, які опинилися там, це справжні патріоти. Всі ми знаємо, що при великому бажанні можна відкосити від мобілізації, можна сховатися, можна десь заплатити грошей, і люди, які вже йдуть на передову, вони йдуть туди свідомо, тобто вони готові ризикувати життям, захищати країну. Але з кожним якимось отаким неподобством, таким ставленням до них бажання воювати не за країну, наприклад, а за уряд падає. Наприклад, я нещодавно говорив з бійцем, який недавно демобілізувався отут в Києві, і він скаже, що я дуже люблю свою країну, яку я там захищаю, але я ненавиджу політиканів, які на ній паразитують.

- Я вичитала, що ви були журналістом?

- Я був головним редактором журналу «Кримінальне чтиво».

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-