Про це у Фейсбуці повідомив ректор Південноукраїнського національного педагогічного університету професор Андрій Красножон, передає Укрінформ.

“На досліджуваній ділянці фундаменти споруди виявилися майже непотурбованими. Зберігся навіть перший ряд стіни. Хоча вежа на історичних планах показана круглою, виявлений фундамент багатокутний. У діаметрі вежа сягала 8 м, товщина стін – 2,5 м. На кутовому перетині зафіксовано канали дерев'яних армуючих балок, що є типовим для середньовічних фортифікаційних споруд”, - зазначив Красножон.

За його словами, за результатами експедиції вперше за 240 років вирішено питання не лише точної локалізації цього оборонного комплексу, а й визначено його реальні розміри, які були дотепер суперечливі.

“Це була споруда розміром 32×37 м, що трохи більше за площею, ніж цитадель Аккерманської фортеці. Самі вежі були невисокими та порівняно невеликими. Прибудована батарея завширшки не перевищувала 12 м (що узгоджується з планом Лафітта-Клаве), але її реальний контур точно не переданий жодним з історичних зображень. До того ж її бічні стіни виявилися довшими, ніж вказано на всіх відомих планах”, - написав науковець.

Замок збудований з руїн давньогрецької колонії Гавань Істріан, що розташовувалася поруч. Водночас, за словами Красножона, питання з датуванням фортеці поки що залишається відкритим. Професор зазначив, що фортецю якщо й не збудували османи, то як мінімум активно експлуатували у 18 столітті.

Як зазначив науковець, у будівництві вежі використовувалася османська плінфа та "татарська" черепиця, уламки яких зі слідами розчину знайдено в завалах будівельного сміття з внутрішнього боку вежі. В цих завалах при фундаменті знайдено срібну монету султана Абдул-Хаміда I 1785 р. та деякі елементи одягу, аналогічні тим, що виявлені у заповненні кладки фронтальної стіни батареї минулого року. Це значить, що вежу якщо й не збудували османи, то як мінімум активно експлуатували у 18 столітті.

Він додав, що із зовнішнього боку фундамент вежі перерізав господарську яму з золотоординським глеком другої половини 14 століття, яку перекривала ділянка культурного шару цього століття. Посудина походить із центральної частини сучасної Молдови.

“700 років тому на місці Приморського бульвару вирувало життя. Ця яма - більш рання за походженням, визначає нижній поріг можливої дати походження замку”, - резюмував науковець.

Як повідомляв Укрінформ, в Одесі на Приморському бульварі біля пам’ятника Дюку у червні 2025 року поновили археологічні розкопки. Роботи ведуть студенти Південноукраїнського національного педагогічного університету ім. Ушинського та співробітники Інституту археології НАН України.