Іспит із «Зірочкою»
Три двоповерхові будівлі площею 2100 м² із якісними та комфортними квартирами з’явились у Калуші на місці колишнього дитсадка «Зірочка», будівля якого стояла пусткою більше 20 років.
Перетворити стару будівлю на сучасне житло міська рада взялася у партнерстві з міжнародною компанією Habitat for Humanity International і командою громадської ініціативи КО-ХАТИ. Загалом до проєкту долучилися 20 національних та закордонних партнерів. Загальна вартість робіт склала близько 1,6 млн євро. Будівництво тривало близько року. Реновація торкнулася не лише конструкції старої будівлі, а й водопостачання, електрики, опалення та пожежної безпеки. В результаті з’явилися 48 комфортних квартир для людей, які втратили власне житло.
То хто тепер пов’язує своє життя із «Зірочкою», та яке продовження отримає громадська ініціатива, – у репортажі Укрінформу.
МИ СИДІЛИ НА ДАХУ ТРИ ДОБИ
«Ось моя квартира. Будь-ласка, заходьте. Я все покажу», – запрошує нас Валентина Миколаївна Драчко в один із корпусів нового ЖК «Зірочка».
Ми знайомимось із нею перед урочистими заходами, які влаштували просто неба з нагоди відкриття комплексу.
Валентині Миколаївні 75 років. Вона приїхала в Калуш три роки тому з Херсонщини із сестрою Галиною та її чоловіком. Тепер подружжя живе у сусідньому корпусі ЖК «Зірочка», а до цього вони втрьох орендували квартиру.
«Дивіться, тут у нас є все (показує, – авт.). Навіть плита і холодильник. Усе нам забезпечили! Я ж приїхала сюди з ложкою та виделкою, ще ось прихопила чайну ложечку та горнятко», – показує свій «капітал» пані Валентина.
Розповідає, що раніше у Калуш приїхав її племінник зі Снігурівки після того, як росіяни розгромили його будинок. А вже як підірвали Каховську ГЕС (у ніч на 6 червня 2023 року, – авт.), то без житла залишились і вона із сестрою.
«Нас затопило. Вода стояла в хаті у три метри. Ми сиділи на даху три доби. Волонтери зі Скадовська нас вивезли в Олешки. Там був острівок, де вода не доходила. Ми трішки перепочили. Я ще потім повернулась додому, аби подивитися, що від нього залишилось, а там уже нічого… У сестри одразу будинок упав. Це у її другому домі на півтора поверхи ми врятувалися на даху. Кури потопились… Корови, які тримали люди, теж утопились. Це був страшний жах, як вони півтори доби плавали і ревіли», – пригадує Валентина Миколаївна.
Жінка все життя працювала в Олешках на целюлозному комбінаті. На пенсії займалась господарством, садила город. Тепер, каже, ні будинку, ні квартири.
«У мене ще була квартира в Олешках, вона згоріла. Там щодня щось вибухає та горить. Хто буде там це гасити, якщо людей майже не залишилося?», – додає жінка.
Наголошує, що за житло у ЖК «Зірочка» вона дуже вдячна Богові, будівельникам і всім людям, які долучилися до цього проєкту.
«Але найбільше за ці умови я повинна подякувати своєму синові, Дмитру Корабльову, який загинув на війні. Йому було 37 років, служив з 2023-го. Спочатку на Сумщині, потім на Харківщині, у Чугуївському районі. Потрапив у засідку, коли носили боєприпаси. Зранку написав: «Доброго ранку. Я вам потім зателефоную». І все… Чекали. Тіло привезли у Львів. Потім мені подзвонили. А мені ж нема куди його було везти, бо там територія окупована. То я тут, у Калуші його вимушена була поховати. Тут залишусь і я», – говорить Валентина Миколаївна.
Зізнається, що надії на повернення додому у неї більше немає. Тепер вони із сестрою Галиною у Калуші волонтерять – нарізають стрічки на захисні сітки для військових і радіють, що нарешті їхні скитання по орендованих квартирах закінчилися. Пані Валентина обережно, наче найбільший у світі скарб, зачиняє двері своєї кватирки, і ми разом повертаємося на подвір’я, де вже зібралися поважні гості.
«ЗІРОЧКА» – ЦЕ ВИКЛИК І ПЕРЕВІРКА НА ЛЮДЯНІСТЬ
«Війна – це не ті обставини, в яких би нам хотілося будувати житло, але ми дуже старались. І сьогодні це ваш дім, а ми тут – гості», – звертається зі сцени до мешканців архітекторка нового житлового комплексу та співзасновниця ГО METALAB Анна Пашинська.
Каже, для їхньої команди це вже 10-й за рахунком житловий об’єкт, але саме він мав би стати моделлю для масштабування в інших громадах.
«У цій будівлі можна побачити систему, яку варто масштабувати для створення доступного житла. Тут – три будівлі об’єднані переходами і є спільні зони. В кожному корпусі є пральні, котельні та майстерня. Там діти можуть навчатись, а дорослі можуть проводити спільні вечері, перегляди кіно, влаштовувати святкування та воркшопи», – говорить пані Анна.
За її словами, новий житловий комплекс – це 48 квартир, у яких будуть проживати 120 людей. Наразі будівля заселена на 70%.
«Я знаю усіх, хто тут живе. Для мене «Зірочка» – це виклик, перевірка на людяність, бо це величезна відповідальність перед людьми. Адже тут зроблена не лише реконструкція будівлі, а й організована нова форма управління у громадському секторі», – розповідає член правління благодійного фонду Ірина Яковчук.
За словами пані Ірини, її команда управлятиме ЖК «Зірочка» наступні 9 років. Мешканці будуть сплачувати комунальні платежі за лічильниками і сервісний платіж для оплати праці адміністратора, прибиральниці, садівника та технічного адміністратора житлового комплексу. Також передбачений ще внесок у амортизаційний фонд. Звідти кошти будуть скеровувати на необхідні ремонтні роботи.
«Наступний наш крок – це вулиця, адже площа території тут складає 1,03 га. Ми вже почали її чистити. Далі – благоустрій, освітлення, дитячий майданчик та зона відпочинку. Тут проживають уже 33 дитини, сподіваюся, їх буде більше», – посміхається пані Ірина.
ХРИЗАНТЕМИ І ЛІЛІЇ З СУМЩИНИ
«Це вже наше п’яте за рахунком житло! І нам тут дуже подобається», – ділиться з гостями комплексу нова власниця квартири Ольга Мовчан.
Вона приїхала до Калуша із донькою та чоловіком. Він у неї військовий. Доні 13 років. Саме заради її спокою та повноцінного навчання родина виїхала з рідного Харкова одразу, щойно почалася повномасштабна війна.
«Ми відразу евакуювались у Францію. Там кілька разів змінювали адресу. В Калуш приїхали у 2024 році. Проживали в орендованій квартирі. У Харкові в наш будинок прилетіли дві ракети, але наша секція уціліла», – уточнює пані Ольга.
Каже, тут у неї є можливість працювати дистанційно та найголовніше – вона спокійна за свою дівчинку, яка потрохи стає самостійною.
«Вона ходить у Калуші до школи, займається у гуртках. Тут краща безпекова ситуація», – ділиться жінка.
У ЖК «Зірочка» родина отримала квартиру з окремим входом, є дві кімнати, невелика кухня з усім необхідним та окремий санвузол. Пані Ольга запрошує в гості зі словами: «Усе, що ви тут бачите, а це – меблі, килими, штори, текстиль, пралка і все інше, – нам забезпечили. Ми привезли сюди лише свою кавомашину і холодильник».
Після оглядин та знайомства жінка показує територію комплексу, де планують облаштувати дитячий майданчик. Біля входу у її нове помешкання помічаємо посаджені квіти.
«Це – хризантеми і лілії із Сумщини. Там живуть мої батьки. Ми вже до них не їздимо, бо більше немає ніякого сполучення. Востаннє були там восени, тепер зв’язок лише телефоном», – говорить пані Ольга і від спогадів у неї з’являються на очах сльози.
У «ЗІРОЧЦІ» МИ ВІДЧУЛИ ЗАХИСТ І ТЕПЛО
Тим часом волонтери і меценати перед ЖК «Зірочка» закладають свою клумбу – висаджують дерева та квіти. На подвір’ї звучить жива музика, людей кличуть на екскурсії в оновлену будівлю та готують частування з нагоди її відкриття.
За цим дійством спостерігає пані Ірина Бутенко із Мар’їнки, що на Донеччині. Вона теж отримала тут квартиру. Розповідає, що приїхала на Прикарпаття із чоловіком у 2022 році, прихопивши з дому лише документи і фотографії сина.
«Мій син, Андрій, загинув у 2016 році, в Авдіївці. Він воював в АТО із 2014 року. Мар’їнка дуже близько від Донецька. Військові, що стояли у нас, сказали, що нам потрібно якомога швидше виїжджати через небезпеку. Ми до цього ніколи не були у Західній Україні, бо всі наші рідні і ми жили на Сході країни. Тому ці зміни нас спочатку збентежили, але люди тут приємні і це заспокоювало. Нам ще син казав сюди переїжджати, але у нас там був свій дім, як своя фортеця… Але дім згорів, як і все інше в Мар’їнці», – розповідає пані Ірина, коли знайомимося ближче.
Каже, Мар’їнку окупанти намагалися захопити майже два роки поспіль. Тому тепер там – суцільна пустка. Жодна будівля не встояла. На Франківщину подружжя приїхало на запрошення побратимів сина.
«Андрій був добровольцем. Воював із хлопцями з «Правого сектору». Майже місяць був у полоні. Потім сказав, що додому більше не повернеться, воюватиме до останнього. 11 червня 2016 року окупанти обстріляли шахту «Бутівка» (вуглевидобувне підприємство між Авдіївкою та Донецьком, – авт.). Тоді там було багато поранених і четверо загиблих із «Правого сектору». Андрій був серед них», – каже пані Ірина.
У Калуші подружжя зупинилося кілька років тому, чоловіку пані Ірини вдалося тут знайти роботу. Нещодавно жінка теж працевлаштувалася. Квартира у ЖК «Зірочка» – це для них четверте за рахунком житло після переїзду з Донеччини.
«Умови тут супер. Ми наче відчули захист, тепло. Знаєте, після стількох переїздів уже хочеться нарешті домашнього затишку», – зізнається жінка.
Запитую її, чи хотіла б повернутися на Донеччину.
«Жити? Ні! Лише до сина, він там похований», – говорить пані Ірина і поспішає до нової оселі.
НА КВАРТИРНОМУ ОБЛІКУ ПРИКАРПАТТЯ МАЙЖЕ ДВІ ТИСЯЧІ ПЕРЕСЕЛЕНЦІВ
«Ми з мамою тут допомагали перед відкриттям: збирали меблі, бабусям мили вікна перед поселенням. Відчувається, що люди вклали душу і любов у цей проєкт», – ділиться ще одна мешканка ЖК «Зірочка», 16-річна Аліна Кравчак.
Розповідає, вони з мамою приїхали з Херсона. Виїжджали двічі. Перший раз – ще до окупації міста. Тоді на блокпості їх повернули через активність бойових дій. Виїхати вдалося лише після того, як Херсон звільнили від окупантів.
«Там стало дуже небезпечно і ми знову наважилися їхати», – говорить Аліна.
Зізнається, найбільше вона переживала, як складеться у неї з навчанням у Калуші, але в школі її прийняли добре. Тепер у неї є друзі та підтримка. Дівчина планує вступати в університет і сподівається, що зможе продовжити навчання на Прикарпатті, де у неї з мамою відтепер є своя домівка.
«Ми вперше в області відкриваємо соціальне житло після реконструкції. На нього чекала не одна сім’я з числа ВПО. Розумію, як багато зусиль нам ще потрібно, аби задовільнити всі потреби, які є сьогодні. Адже на території Прикарпаття перебувають більше 110 тисяч ВПО, які потребують соціальної та медичної допомоги, біля 2 тисяч людей з числа ВПО – на квартирному обліку», – говорить заступник голови Івано-Франківської ОВА Людмила Сірко.
За її словами, у прикарпатських громадах є 45 об’єктів комунальної власності, які готові до подібної реновації, й обласна влада дуже сподівається на допомогу закордонних інвесторів. Окрім того, зауважила Людмила Сірко, в Івано-Франківській області є 36 ділянок землі для будівництва соціального житла.
«Нині капремонти проводять ще у п’яти закладах, які стануть домівкою для ВПО. До кінця 2026 року громади області отримають 31 млн грн на житлові проєкти», – додає пані Людмила.
Вона дякує усій команді, яка завершила проєкт ЖК «Зірочка», і дарує їхнім мешканцям книги. Каже, у час війни тилове Прикарпаття доводить, що може реалізувати проєкти, які гуртують людей і вселяють надію на майбутнє.
Вже за кілька годин після офіційного відкриття нового житлового комплексу мер Калуша Андрій Найда на своїй сторінці у Фейсбуці напише: «Мої дитячі спогади про дитячий садок «Зірочка» завжди були дуже світлими. Саме тому сьогодні мені особливо радісно бачити, як ці стіни, що понад двадцять років стояли пусткою, знову наповнюються життям… Відкриття «Зірочки» – це наш спільний іспит на людяність, який ми склали на «відмінно».
Ірина Дружук, Івано-Франківськ – Калуш
Фото авторки та команди проєкту
