Представник омбудсмана: «Немає традицій, які б дозволяли дитині спати на землі і дихати паленою гумою»

За 2025 рік представники Офісу омбудсмана здійснили на Закарпатті рекордну кількість моніторингових візитів, які стосувалися порушень прав дітей. Від історій, що стали відомі, волосся дибки. Чого варта тільки остання – про родину з 12 дітьми, де хлопчика госпіталізували з інфекцією після укусу щура, а його сестра народила у 13 років… І такі жахливі випадки непоодинокі, каже представник Уповноваженого Верховної Ради із захисту прав людини на Закарпатті Андрій Крючков.

Останнім часом діти з кризових родин почали писати Крючкову в соцмережах. Так зробила 14-річна дівчинка з Ужгорода, сім’я якої жила без світла та тепла. Їм зрештою допомогли. Та загалом проблема в тому, що на місцях, у громадах знають про такі випадки, проте дивляться на них крізь пальці.

Розмовляємо з представником омбудсмана про проблеми в багатодітних хатах на Закарпатті та про те, як можна змінити ситуацію.

РЕКОРДИ, ЯКИМИ НЕ ВАРТО ПИШАТИСЯ

Закарпатська область сьогодні утримує сумнівну першість в Україні за кількістю моніторингових візитів представників Офісу омбудсмана: лише за 2025 рік провели 335 таких, причому 84 стосувалися виключно дітей. Це найбільший показник у країні – далі з кількістю у 56 візитів у громади через порушення прав дітей іде Харківщина.

Цікавлюся: чи ця цифра говорить про те, що на Закарпатті дійсно великі проблеми із захистом прав дітей, – чи просто Офіс омбудсмана в області добре працює?

- Думаю, є проблеми, адже Закарпаття – найменша за кількістю населення область країни. І водночас кількість звернень до Офісу омбудсмана зросла з 800 у 2022 році до понад 4400 у 2025-му. Але варто взяти до уваги й ріст поінформованості про захист прав. Люди перестали мовчати, а діти почали просити про допомогу прямо у Фейсбуці чи Інстаграмі.

МЕТА МОНІТОРИНГУ – СПОНУКАТИ ВЛАДУ ПРАЦЮВАТИ

Так нещодавно до представника омбудсмана на Закарпатті звернулася 14-річна дівчинка з Ужгорода.

- Вона просто написала мені в соцмережі: «Захистіть нас», – каже Крючков. – Дівчинка живе в багатодітній родині. Вони опинилися в кризі: борги за світло – понад 80 тис. грн, відсутність тепла в будинку... Ми здійснили моніторинговий візит, поспілкувалися з родиною, скомунікували їх із міською радою. Після втручання Офісу омбудсмана родині підказали, як оформити документи на допомогу в міськраді, реструктуризувати борги за електрику, заживили будинок та знайшли меценатів для ремонту. Це і є мета моніторингу – спонукати владу працювати.

Представник омбудсмана наголошує: у державі створений механізм, щоб виявити родину, яка потрапила в складні життєві обставини, і надати першочергові соціальні послуги, аби умови проживання дітей у цій родині не загрожували їхньому життю і здоровʼю.

- Після нашого звернення в центр надання соціальних послуг Ужгорода їм допомогли з виготовленням документів, набуттям статусу багатодітної сімʼї, який дає пільги на сплату комунальних послуг і можливість отримати допомогу від держави. Раніше ці люди про такі можливості не знали, – каже Крючков. – У нас є ще три такі родини: одна в Костринській громаді і дві в гірському населеному пункті Люта.

ПЕКЛО У ВЕЛИКИХ ЛУЧКАХ: КОЛИ ЕТНІЧНІ «ТРАДИЦІЇ» – ШИРМА ДЛЯ ЗЛОЧИННОЇ БЕЗДІЯЛЬНОСТІ

Нещодавно набув широкого розголосу направду страшний випадок із порушенням прав дитини на Закарпатті: мова про родину з 12 дітьми у ромській громаді Великих Лучок. Діти проживали в жахливих умовах: пʼятеро найменших спали на одному дивані в споруді, яку важко назвати будинком, там була земляна долівка і прогоріла буржуйка, яку топили сміттям. Вони грілися і дихали чадним газом від спаленої гуми.

- Я вже казав, що ми взяли в поле зору цю родину після того, як медики з обласної лікарні кілька разів писали в громаду, а тоді вже у всі інші інстанції, щоб із їхнього закладу забрали дитину, яку лікували від інфекції після укусу щура. Забрати хлопчика в дитбудинок не можна було, бо після нашого візиту там усували прогалини в роботі – був неналежний ремонт закладу, грибок на стінах. У громаді відповіли, що повернути дитину можна за місцем мешкання, бо умови проживання там «відповідають притаманним цій етноменшині». Це було найцинічніше в цій історії – реакція місцевих служб: посадовці роками писали фіктивні акти обстеження, виправдовуючи антисанітарію та небезпеку «способом життя та традиціями, притаманними меншині». Ми тоді різко зреагували, бо не існує традицій, які б дозволяли дитині спати на землі чи дихати горілою гумою. Це – недбалість дорослих, яку система намагалася легалізувати, – наголосив Крючков.

З його слів, на даний час діти з цієї сімʼї перебувають у різних інституційних закладах області. Триває судова справа щодо позбавлення матері батьківських прав.

«СТРІЛОЧНИКИ» НА МІСЦЯХ: ЧОГО КОШТУЄ ЧИНОВНИЦЬКА БАЙДУЖІСТЬ

Андрій Крючков зазначає, що рекордні 84 моніторингові візити на Закарпатті показали реальний стан додержання прав людини в області.

- Ми виявляли критичні ситуації – і критичність у тому, що більшість чиновників у громадах просто перекладають на державу всі дії щодо захисту прав дітей. Наприклад, їм простіше вилучити дітей із сімʼї та влаштувати їх в інституційні заклади. Або ж імітувати роботу соціального працівника та не звертати увагу на проблеми. Дуже яскравий приклад був у Кольчинській громаді. Там без батьківського нагляду жив хлопець 14-ти років. Його час від часу забирала «швидка» з інтоксикацією після вживання алкоголю. Про це інформували громаду. Утім, влада зреагувала на це лише після того, як він облив бензином свій будинок та підпалив його – хлопець зробив це, аби привернути до себе увагу. Після того його помістили в інституційний заклад.

Особливо важка ситуація саме на місцях, наголошує Крючков, де відповідальні особи в громадах або не виконують своїх обовʼязків, або роками звітують, що ситуація задовільна. А згодом про реальний стан речей повідомляють небайдужі люди чи сусіди.

- Скажу ще окремо про випадок у 2021 році в Сюртівській громаді – коли вітчим ніжкою від стільця убив 10-річну дитину, нанісши їй 75 ударів. У мене текли сльози, коли читав висновок судмедекспертизи. Жодного органу, який не був пошкоджений, у дівчинки не було, жодного органу!

Крючков наголошує: перед трагедією біологічний батько звернувся в обласну службу захисту дітей з тим, що відносно його дитини здійснюється домашнє насильство.

- Це була пʼятниця, а з суботи на неділю вітчим убив її ніжкою від стільця. Знаєте, чому ніхто не поїхав і не відреагував на заяву біологічного батька? Ні служба в справах дітей, ні поліція? Як написали в поясненнях, поліція не поїхала, тому що не було транспортного засобу, аби доїхати з Ужгорода до села, це 15 км відстань. А служба в справах дітей Сюртівської громади не поїхала, тому що в сільській раді зламався транспортний засіб. Це вже 5 км. Така ціна життя цієї дитини.

Представник омбудсмана зазначає, що голова територіальної громади відповідальності не поніс. Керівниця служби в справах захисту дітей після резонансу звільнилася й виїхала за кордон. На представників поліції наклали дисциплінарне покарання.

Звичайно, вітчим отримав вирок – його засудили до довічного увʼязнення. А матір загиблої дівчинки нещодавно отримала умовний термін, тому що виховує ще двох дітей.

У БІЛЬШОСТІ ГРОМАД СИСТЕМА ЗАХИСТУ ПРАВ ДІТЕЙ ПРАЦЮЄ

Утім, серед усіх 64 закарпатських громад відверто занехаюють права дітей лише в чотирьох, каже Крючков. У більшості місцева влада більш-менш працює, а десь навіть є прикладом для інших.

- Наприклад, голова Костринської громади особисто включився і допомагає родині в селі Люта. Хоча йому простіше було зібрати комісію, тимчасово вилучити дітей, відправити їх в інституційний заклад. Проте він узяв відповідальність на себе, і комісією було прийнято рішення щодо залишення цих дітей у сімʼї. Громада за допомоги благодійних фондів надала сімʼї будівельні матеріали, ліжка для дітей. Тиждень назад ми спілкувалися, батьки почали виправляти побутові умови. Вони готують їжу, дбають про дітей – тому що голова постійно це контролює. В громаді прийняли на роботу фахівця соціальної роботи, він постійно навідує цю родину.

Також, каже Крючков, досить дієва система захисту прав дитини побудована в Горінчівській територіальній громаді, хоч ці громади – не зі спроможних.

- У разі необхідності тимчасового вилучення дітей із неблагополучних родин їх не відправляють в інституційні заклади поза межами Горінчівської громади. У них створили єдиний центр соціально-психологічної реабілітації. Там діти перебувають до 90 днів – за цей час батьки можуть усунути обставини, що загрожують життю і здоровʼю дітей, перестати пити, знайти роботу тощо.

Крючков розповідає, що при адмінреформі потрібно було реорганізувати районний інституційний заклад – або закрити його.

- Прийняли рішення реорганізувати. Тут варто зауважити, що 50% фінансування закладу здійснюється з місцевого бюджету, 50% надає благодійний фонд. Діти там живуть, за ними дивляться, їх обслуговують. Є психологи. Звичайно, там не все ідеально, але дійсно створені умови, в яких система захисту прав дитини працює.

На Закарпатті, зауважує посадовець, більше ніде такого нема, тільки в Горінчові.

- Скажу більше, – додає Крючков, – є випадки, коли там знаходили прихисток діти із сімʼї внутрішньо переміщених осіб. Ми розуміємо, що при переселенні вони автоматично потрапляють у складні життєві обставини, бо родина втрачає все: житло, роботу, коло спілкування… Психологічний стан такий, що деякі батьки починають вживати алкогольні напої. В Горінчові виявили таку родину, дітей тимчасово забрали в цей заклад – батько за цей час пролікувався від залежності. А громада зберегла родину і забезпечила дітям зростання в біологічній сімʼї, що завжди є найкращим рішенням.

КОЛИ ЗА ДОРОСЛОГО – 10-РІЧНИЙ ХЛОПЧИК

Бувають, розповідає Крючков, громади з критичними порушеннями, де працівники звітують головам, що виконують свої функції, – а Офіс Уповноваженого виявляє, що насправді робота не ведеться.

- Ми показали голові Вільховецької громади реальний стан справ із додержанням прав людини – і він був шокований, бо його підлеглі звітували зовсім про інше. Щодо наших дій ці посадовці виправдовувалися, що ми спеціально дискредитуємо громаду. Так, я розумію, що в голови дуже багато обовʼязків: надзвичайні ситуації, бюджет, ВПО, мобілізація, відключення світла тощо. Але саме для того він делегує функції захисту прав дітей відповідним посадовим особам. У тій громаді внаслідок наших дій були прийняті кадрові рішення.

Представник омбудсмана каже: якщо ці функції головою громади не делеговані працівникам – він сам повинен їх виконувати.

- А є громади, як Кольчинська, де соціальний працівник звільнився – і на його місце просто не беруть нікого. Тобто цю роботу місяцями ніхто не виконує, – зазначає Крючков.

Він розповідає про ситуацію у Великоберезнянській територіальній громаді, де під час одного з моніторингових візитів виявили сімʼю у складних життєвих обставинах.

- Коли безпосередньо відвідали цю родину, побачили, що діти залишені без батьківського піклування. Мати на момент візиту була відсутня, в родині – вісім дітей, і батьківські обовʼязки було перекладено на десятирічного хлопчика. Однорічна дівчинка перебувала без засобів гігієни, в хаті холод, будь-яка їжа відсутня. Треба віддати належне: десятирічний хлопчик справлявся в тих обставинах як міг. Він одразу повідомив, яке дитяче харчування та розмір памперсів потрібні сестричці. Ми це забезпечили, також запитали, що потрібно з їжі. На наше здивування, дитина склала список: гречка, яйця, олія. І сказав: якщо можна, то купіть трохи цукру. Тобто він не попросив шоколадки, цукерки… Коли ми купили солодощі, він узяв і поділив їх кожному по днях... Це десятирічна дитина!

При цьому, підкреслив Крючков, моніторинговий візит відбувся 9 жовтня. А 8 жовтня в цій родині були служба у справах дітей, поліція, представники Центру надання соцпослуг.

- Вони бачили ті ж умови, що і ми. Але жодних заходів вжито не було. Вони про цю родину знали з 2015-го року, коли там, здається, було лише пʼятеро дітей. На момент нашого візиту їх уже було десятеро, просто двоє вже повнолітні, а мати вагітна 11-ю дитиною. Усі ці роки ситуація тривала. Коли під час візиту ми повідомили поліцію, «швидку» та тергромаду, соціальні працівники не змогли приїхати, бо... перебували на ретриті, який оплатив міжнародний благодійний фонд.

Зрозуміло, дітей із цієї родини було вилучено, вони зараз перебувають в інституційних державних закладах. Тобто, незважаючи на те, що держава платить заробітну плату працівникам, які мають стежити за такими випадками, відповідальність із громади знову ж таки переклали на державу.

СВІДОЦТВО ПРО НАРОДЖЕННЯ ДИТИНА ОТРИМАЛА ПІСЛЯ СМЕРТІ

Але бувають ситуації ще гірші, розповідає далі Андрій Крючков.

- Найбільш критична ситуація, помічена нами, була у Великодобронській територіальній громаді. Ми дізналися про все, коли там унаслідок ненадання медичної допомоги померла 10-місячна дитина. Родина проживала в ромському поселенні в громаді, але поїхала в Кременчук на заробітки, на смітник. Там дівчинка захворіла, але мати не звернулася по меддопомогу, бо боялася, що дитину відберуть: ні в неї, ні в немовляти не було документів, які посвідчують особу.

Дитина померла. Коли тіло доставили у Великодобронську громаду з метою поховання за місцем проживання, цій дитині нарешті зробили свідоцтво про народження.

- Тобто я хочу окремо наголосити: свідоцтво про народження дитина отримала лише за два тижні після своєї смерті! Бо інакше її не могли поховати. Це нонсенс, але в Україні таке трапляється. Знову ж таки, якби надавачем соціальних послуг були вжиті належні заходи щодо виготовлення документів, оформлення допомоги, дитина була б жива.

Після смерті в цій же родині була виявлена ще одна дитина, семи років, – також без документів. На той час у Центрі соцпослуг надавали підтримку тільки людям похилого віку, а для дітей фахівця не було.

- На даний час уже є фахівець із соціальної роботи, починають працювати. Але історія з померлою внаслідок хвороби дівчинкою – приклад, що показує: якби цей надавач послуг був у громаді і працював, дитина залишилася б жива, – наголошує Крючков.

Він наводить ще один зафіксований приклад, коли дитина своєю смертю буквально врятувала менших братів та сестер.

- В Ужгороді ми виявили критичний випадок щодо домашнього насильства в сімʼї. Співмешканець матері примушував 12-річного хлопчика жебракувати біля торгового центру в Ужгороді. І карав, якщо той не приносив у кінці дня 300 грн: привʼязував мотузкою вниз головою і бив арматурою. Це бачили молодші діти. Якось після таких побоїв хлопчик не витримав і заявив у поліцію. Дитину було вилучено з родини – але лише її одну. Інші четверо залишалися. Коли ми здійснили моніторинговий візит у кінці грудня 2024-го року, то виявили, що за два тижні до цього через ненадання медичної допомоги померла від пневмонії 12-місячна дитина. Коли «швидка» приїхала за тілом, медики констатували, що решта троє дітей теж хворі й уже перебувають у важкому стані. Якби лікарі не забрали їх, невідомо, як це би скінчилося. Так виходить, що ця 12-місячна дитина врятувала трьох інших, заплативши своїм життям, – розповідає Крючков.

РОМСЬКА МЕНШИНА – НАЙВРАЗЛИВІША

Цікавимося, чи всі озвучені кейси стосуються ромських сімей.

- Не обовʼязково, останній випадок в Ужгороді – не роми. Але загалом ромська нацменшина найбільш уразлива щодо захисту прав дітей. Ми розуміємо, що це багатодітні родини, проживають у тимчасових спорудах, переважно не працевлаштовані. Але найкритичніше – це відсутність документів, що позбавляє їх будь-якого захисту з боку держави. Без документів вони для держави невидимі. Ця ситуація є величезною проблемою в Закарпатській області, тому що на Закарпатті проживає найбільша – так склалося історично – ромська спільнота. Тут нараховується 124 ромських поселень. Закарпатська область не зможе з цим справитися. Потрібна допомога на рівні держави. Має бути прийнятий механізм щодо спрощення документування представників ромської спільноти – є аналоги таких практик в інших країнах. Омбудсман України Дмитро Лубінець в 2023-му році ініціював реалізацію пілотного проєкту щодо документування із залученням експертів із Ради Європи та Міжнародних фондів «Чіріклі» та «Neeka». Ми довели, що обʼєднавши органи державної влади, ДМС, юстицію, ДРАЦ, це можливо.

За словами Крючкова, тоді було забезпечено документами 300 ромських родин.

- Ми показали, що це можна зробити. Але центральні органи виконавчої влади це не підхопили, заходи й далі не вживаються. І ми продовжуємо виявляти недокументовані родини, – каже він.

Представник Уповноваженого наголошує, відтак, що це загальнодержавна проблема й один із пунктів умов нашої інтеграції в Європейський Союз.

Тетяна Когутич, Ужгород

Фото авторки та надані Офісом омбудсмана в Закарпатській області