У Харкові презентували книгу історика і зниклого безвісти військового Едуарда Зуба
Про це повідомляє кореспондент Укрінформу.
Видання містить 45 дослідницьких нарисів Зуба, які у 2018–2022 роках публікувалися в онлайн-виданні "MediaPort". Книга має три розділи, які охоплюють три теми: "непарадне", буденне життя Харкова у 1920-1930-ті роки (розділ "Харків"), розграбування та знищення більшовиками харківських церков ("Хрести") і діяльність радянських репресивних органів у Харкові ("Хмарочоси").
Книгу упорядкувала історикиня, начальниця Другого міжрегіонального відділу Українського інституту національної пам’яті Марія Тахтаулова. Вона ж запропонувала назву. Передмову "Небайдужий історик" написав колишній очільник УІНП, історик, народний депутат Володимир В’ятрович.
"Мабуть, найбільш оригінальне побажання, яке я колись отримувала на день народження, було від пана Едуарда - він побажав мені "стилістичної досконалості ". От до його стилістичної досконалості мені точно дуже далеко. Я хочу відзначити побудову його текстів, і кожну історію він закінчує висновком, який, на мою думку, не є повчальним, скоріше - спонукальним до роздуму і, як правило, на злободенну тему. Хоч розвідки є історичними, він писав про події сторічної давнини, але коли в нашій пам'яті були дуже свіжі події 2013-2014 років, проводив паралелі, кидав оці містки", - сказала Тахтаулова.
Вона зауважила, що Зуб працював в архівах, шукаючи нові й нові джерела, він розвінчував міфи, зокрема про страшну для народу ціну індустріалізації, наслідками якої були Голодомор і жахливі умови життя людей. Наприклад, у книзі є нарис про реальні результати діяльності прославленого за радянських часів педагога Антона Макаренка.
"Деконструкція міфу про "великого" педагога значною мірою починається зі статті пана Едуарда "Блакитна стьожечка" та просвердлені мізки: макаренківська комуна в цифрах". І вже коли Інститут національної пам'яті працював над переліком осіб, які несли імперську політику, експертна комісія щодо Макаренка в тому числі керувалася цією статтею. Едуард Зуб відкривав те, про що в Радянському Союзі не те що не говорили - канонізували", - зазначила Тахтаулова.
За її словами, улюблена тема Зуба - діяльність репресивних органів. Сам він іронічно визначав цей напрям своїх досліджень як"популярне катознавство".
Книга вийшла у видавництві Олександра Савчука. На її обкладинці - хлібна карта за вересень 1934 року. Над дизайном працював Сергій Макаренко.
"Ця обкладинка невипадкова. Це одна з ілюстрацій у тексті, який пов'язаний із голодомором. Це - хлібна картка, власне, документ, одне зі свідчень того, про що пише Едуард Зуб. У ній багато щему, багато історії, трагедії, тому вона і винесена на палітурку. Колір - це оригінальний вигляд цієї картки", - зауважив Олександр Савчук.
На його думку, попри важкість тем, розвідки Зуба "читаються активно" завдяки стилістичній іронії: "Читаючи, ми ніби чуємо його інтонацію".
Книга вийшла накладом у 500 примірників і, ймовірно, додруковуватиметься.
Як повідомляв Укрінформ, 28 листопада у Харкові нагородили лауреатів першої Стипендії імені Едуарда Зуба. Стипендіатами стали студент Національного університету “Києво-Могилянська академія” Дмитро Деркач і аспірантка історичного факультету ХНУ ім. Каразіна Юлія Єременко.
Едуард Зуб народився у 1965 році в Черкасах. Закінчив історичний факультет Харківського національного університету ім. Каразіна. Він досліджував історію Харкова, писав для місцевих медіа і проводив екскурсії містом. У 2019 році став співробітником Українського інституту національної пам'яті. Зуб досліджував історію радянських репресивних органів, церковно-релігійне життя в часи комуністичного тоталітарного режиму, локальний, харківський, вимір Української революції 1917-1921 рр.
З початком повномасштабного вторгнення РФ Едуард Зуб вступив до лав добровольчого формування “Фрайкор”. Брав участь в обороні Харкова і Харківської області, згодом служив у 93-ій окремій механізованій бригаді “Холодний Яр”. Був поранений у Соледарі. Після лікування повернувся на фронт і воював на Бахмутському напрямку.
Едуард Зуб зник безвісти поблизу селища Курдюмівка на Донеччині 14 листопада 2022 року.
