«Мій бусик - ціль для росіян»: херсонець вивозить великих собак із «червоної» зони

Він любить собак із дитинства. Каже, що з великими та часом агресивними тваринами налагоджує зв’язок із першого погляду. Таких чотирилапих під час евакуації люди лишають найчастіше. Чоловік на своєму старенькому авто під атакою ворожих дронів рятує їх із Антонівки, Білозірки, Малої Олександрівки, Острова. Кореспонденти Укрінформу зустрілися з Євгеном Чорним біля його будинку в Херсоні. Він саме вигулював алабая Плюшу.

«ДОБРОТА СОБАКИ ЗАЛЕЖИТЬ ВІД ПОРОДИ ЛЮДИНИ»

- Люди виїхали, це була «червона» зона. А Плюшу залишили на сусідів. Ті її доглядали, але в будинок прилетіло. Мене попросили забрати собаку, бо більше ніхто таких великих тварин не хоче вивозити. Коли я побачив Плюшу, зрозумів, що це – моя тварина, так і залишилася в мене. Дуже велелюбна, – розповідає Євген.

Тим часом величезна Плюша натягує повідець й усіма силами демонструє прихильність до нас. Євген дозволяє її погладити. Собака підставляє нам морду, лягає на спинку і наче просить почухати її пухнастий живіт. Дружелюбна поведінка Плюші одразу ламає стереотипи, що алабай – агресивна порода.

- Небезпечним може бути будь-який пес. Все залежить від породи людини. Любов зцілює і робить дива. Навіть найстрашніший і найзліший чотирилапий спроможний подарувати ласку людині, яка щиро про нього піклується, – пояснює волонтер.

«ЧИМ СКЛАДНІША ТВАРИНА, ТИМ ЦІКАВІШЕ ЗНАЙТИ ПІДХІД»

Собак Євген любить із дитинства.

- Я швидко знаходжу з ними спільну мову. Навіть найагресивніший пес за добу починає мене сприймати, – не можу цього пояснити. До таких, як пітбулі, стафи, алабаї, рідко хто підходить, а в мене до них пристрасть. Як до такої собаки зайти в двір? А я заходжу і беру її руками. Живу цим. Чим складніший собака, тим мені цікавіше знайти до нього підхід, – ділиться.

Поки ми розмовляємо, Плюша насолоджується увагою та ласкою. Євген кличе її додому, адже має вивести на прогулянку ще кількох чотирилапих. Алабай піднімається і радісно біжить, тягне за собою господаря і намагається зайти у перший двір на шляху.

- Плюша, нам далі. Ми ще не доросли до цього будинку, у тебе все набагато скромніше, – жартує Євген.

Ще за кілька дворів – будинок Євгена. Тут тепер, окрім Плюші, живуть ще два алабаї. У кожної тварини – окрема кімната, гуляють по черзі. У такий спосіб Євген мінімалізує ймовірні сутички між ними. Якщо ж бійка неминуча, Євген каже, що дуже швидко рознімає забіяк – достатньо гучної команди.

ЖІНКУ ВБИЛО ПІД ЧАС ОБСТРІЛУ, ЗАЛИШИВСЯ АЛАБАЙ

У дворі волонтер із товаришем власноруч будують вольєри для тварин, яких найближчим часом планують забрати з небезпечних територій.

- Є багато заявок на вивезення покинутих тварин, від яких відмовилися господарі. Таку собаку дуже важко прилаштувати в родину. Велика тварина багато їсть, її важко утримувати фінансово. Cобак також не хочуть бачити в орендованому житлі. Але у мене немає притулку. Вдома я також не маю можливості збирати багато тварин, мої підопічні мешкають у мене за трьома локаціями. Через соцмережі та інших волонтерів я одразу намагаюся знайти для них нові родини. Все ж є випадки, коли люди виїжджають, налагоджують життя на новому місці і просять привезти їм собаку, якого одразу не змогли забрати, – каже Євген.

Пригадує, як улітку евакуював алабая з Антонівки. Каже, там і нині в підвалах живе чимало людей.

- Ходив пішки в Антонівку. Ховався від ФПВ у розбитій хаті. Люди звернулися, кажуть, жінку вбило обстрілом, а собака залишився. Він великий і злий, його усі бояться. Коли я зайшов у двір, просто сказав тварині «Привіт», дав смаколики. Ось і все спілкування, з'явився контакт на рівні відчуттів. Потім цю собаку взяли під опіку волонтери, знайшли родичів її загиблих господарів за кордоном і ті забрали тварину до себе, – каже Євген.

«У ТАКИХ СИТУАЦІЯХ ЗАЛИШАЄТЬСЯ МОЛИТИСЯ "ОТЧЕ НАШ"»

Він неодноразово потрапляв під обстріл.

- На моєму неброньованому бусику неможливо доїхати в деякі селища. Ходжу пішки. В мене є і бронік, і каска, але в них – ще небезпечніше. Людина у засобах захисту – ціль номер один. Так само – білий бусик у «червоній» зоні. Полюють на волонтерів – може, вважають, що ми веземо щось військовим, а може, просто вбивають. Йде жінка зі собакою – роблять скид із дрона. Знищується все живе, тут не діє логіка. Це тероризм. Друзі мені кажуть: «Жека, маєшся дурнею, червона зона, подумай про себе». Я не можу цього пояснити. Не можу інакше, – розказує Євген.

Він зазначає, що кожна евакуація продумується до дрібниць. Шляхи заїзду, від’їзду, ймовірні місця для схованки під час обстрілу, запасний варіант відходу. Євген найчастіше вивозить собак сам, та іноді доводиться наймати водія, а це коштує не менше ніж дві тисячі гривень.

- Евакуація з Милового, Бериславський район. Покинутий алабай. Сусіди сказали, що собака голодний, харчується мишами, яких ловить. Вмирає. Одні кістки. Собаку закрили у дворі і покинули. Він не міг вийти на вулицю. Це край Каховського водосховища – на іншому боці сидять терористи. Дрони, обстріли. У таких ситуаціях залишається тільки молитися «Отче наш». Я переліз через паркан – і собака пішов на мене у наступ, адже захищав свою територію. Але тварина була знесиленою. Я його схопив, заспокоїв. Це страшно. Але беру і роблю. З такими собаками потрібен характер лідера, тварини це відчувають, – каже Євген.

ПРИСПАТИ НЕ МОЖНА. ВРЯТУВАТИ

Також чоловік розказує про евакуацію алабая Балу. Тварина «серйозна», тепер живе в Євгена в окремій будівлі у дворі.

- У Балу важкий характер. Мені зателефонували волонтери і повідомили, що знайомі люди зі Станіслава виїжджають, але собаку зі собою взяти не можуть. Якщо я не прихищу тварину – її присплять. Ну як можна приспати здорового красеня? Так, собака серйозний, але ж він – охоронець, захищає свою територію, – пояснює Євген і показує Балу.

Величезний собака на нас трохи гарчить, але Євгена ніжно облизує в обличчя, підставляється під руку – просить, щоб його гладили.

НІКА-КАБАЧОК

Ще в Євгена живе алабай Ніка. Чоловік лагідно називає її «кабачок». Коли ми побачили тварину, одразу зрозуміли чому. Величезна, пухнаста, вгодована – Ніка схожа на білу хмаринку. Коли господар відчиняє двері її кімнати, собака вибігає до нас і ставить лапи мені на плечі: Ніка майже у зріст людини.

- Вона жила у промзоні. Люди покинули все господарство, виїхали, а вона залишилася як непотріб. Ходила по приватному сектору та просила у людей їсти. Тоді місцеві звернулися до мене, щоб я забрав тварину і допоміг їй знайти нову родину. Але так вона і залишилася в мене. За два роки Ніка вже важить 65 кг, – каже волонтер.

Каже, тварини здебільшого їдять корм, іноді – кашу з м’ясом. А полюбляють Євгенові собаки сир.

- Тварини багато їдять, люди допомагають. Хто кормом, хто фінансово. Наразі я опікуюся вісьмома собаками. Когось підібрав на промзоні, когось вивіз із небезпеки. Четверо алабаїв, двоє пітбулів – Еля та Айрон. Дворняжку підібрав на вулиці. Нещодавно під час прогулянки з Плюшею прибилося цуценя, я прихистив його. Виявилося, що це – німецька вівчарка, – розповідає Євген і зазначає, що в кожної врятованої собаки – своя трагічна історія.

Після підриву ГЕС покинутих собак стало більше. Тепер, за словами Євгена, – їх величезна кількість.

- Господарів убиває дронами. І що робити? Притулки переповнені. Забираю, виставляю пости у соцмережах, прилаштовуємо. Собаки бояться обстрілів. Ніка і Балу потрапляли під обстріл, у будинок прилітало. Вони метушаться, ховаються. Під час тривоги слід відволікти тварину, дати смаколик, перемкнути на гру – як дитину. Тварини відчувають внутрішній стан господаря, тому потрібно тримати себе в руках і не нервувати в екстрених ситуаціях, – пояснює.

ВІВЧАРКА ПОМЕРЛА ПІСЛЯ ТОГО, ЯК ВІД НЕЇ ВІДМОВИЛАСЯ ВЛАСНИЦЯ

Волонтер додає, що між собакою і господарем формується дуже міцний енергетичний зв’язок.

- Коли евакуював поранену вівчарку зі Східного району, був обстріл. По обидва боки дороги – згорілі автівки, їхав на шаленій швидкості, щоб не доєднатися до них. Собака постраждав після атаки, у нього були перебиті лапи. Хазяйка просила, щоб я забрав тварину і відвіз до ветклініки. У Херсоні її не змогли лікувати через тяжкі травми. Я доправив собаку в Одесу, але лікування було дуже дорогим. За добу власниця відмовилася від тварини і сказала приспати. У собаки були усі шанси вижити, але після того, як власниця це сказала, собака помер. Відкрилася кровотеча, і за пів години стік кров’ю. Тварина відчула емоційний стан хазяйки, зрозуміла, що від неї відмовилися, і пішла з життя. З таких історій насправді можна написати не одну книгу, – із сумом каже Євген.

На питання, як переживає такі втрати, чоловік каже, що жодних «допінгів» не вживає.

- Боляче. Узяв своїх собак – пішов гуляти. Усе. Все в собі. Немає часу думати про погане – всі собаки на різних локаціях, там будівництво, там ще щось, – каже він.

В Євгена чимало позитивних історій. Зокрема, тепер дві собаки, яких він вивіз з-під обстрілів, перебувають у Львові. Тамтешні волонтери виготовляють їм документи – на тварин чекають нові родини в Італії. Євген каже, що загалом урятував не одну сотню собак.

Допомагають чоловікові в його справі друзі з Польщі. Вони висилають волонтерові корм для тварин. Частину він залишає для своїх собак, частину роздає людям, які годують чотирилапих у «червоній» зоні. Також волонтер відкрив збір коштів на допомогу під час евакуації та утримання тварин.

Монобанка Євгена: 4441 1111 2424 0494.

Ганна Бодрова, Одеса
Фото Ніни Ляшонок

Більше наших фото можна купити тут.