«Артдамба» на березі Латориці: творчість без меж
Ця мистецька акція вже стала традиційним осіннім міським пленером. Беруть у ній участь учні художніх шкіл та студій Мукачева – цьогоріч їх зібралося тридцять осіб. Завдання – протягом трьох днів створити по два малюнки на сірій бетонній стіні, яка захищає місто від гірської річки, що кілька разів приносила багато води і біди. Малюють спеціальними фарбами, які витримують сонце, дощ, вітер, перепади температур та не вицвітають з роками. Отже, завдяки дитячим рукам й уяві бетонна дамба стає міським артпростором.
БАГАТО ПТАХІВ ТА ЯНГОЛІВ – БО ДУЖЕ ХОЧЕТЬСЯ МИРУ
Цьогоріч акцію проводять уже вчетверте, розмальовують 100 метрів дамби. Працюють на дамбі учні трьох мистецьких закладів міста – вихованці Мукачівської художньої школи ім. Мігая Мункачі, художньої школи «Ром-art» та навчального центру при Німецькому домі Platform 9 ¾. Це діти віком від 10 до 16 років. Кожен юний художник має створити для міста дві роботи: одну – присвячену темі захисту дітей, другу – про свої мрії. Багато хто з дітей для вільної теми про свої мрії обирає янголів та птахів. Питаєш, про що малюнок, відповідають: про мир. Дітям дуже хочеться миру!
На початку пленеру зустрічаємо 11-річну Настю. Дівчинка малює янгола та пташок.
- Білі птахи – це пташки миру, а янгол – тут просто ще не видно, але в нього будуть руки, і в них він триматиме планету. Тож це янгол, який захищає планету від усього злого, – розказує про свої роботи.
Ще одна Настя, координаторка художників від студії Platform 9 ¾ при Німецькому домі, каже, що від їхнього закладу тут десять учасників.
- У нас тут 20 квадратів (квадратних метрів дамби, – ред.) на десять дітей, кожен має створити по два малюнки за три дні. Зазвичай приходимо вранці і працюємо до 16 години пообіді. Я, наприклад, встигаю ще на перші три уроки в школу – а тоді сюди. У кожного своя тематика. Спільна – рідне місто, родина, сім’я. Я, скажімо, малюю матір із дитиною і ще двох дітей, які дивляться на захід сонця на нашій набережній.
Настя вже розписувала дамбу в попередні роки. Намалювала один із міських храмів, коли темою пленеру була мукачівська архітектура.
- Мені дуже подобається вітатися зі своєю роботою щоразу, як сюди приходжу. Узагалі, дуже класно, що замість пустої сірої стіни тут багато дитячих малюнків про місто та людей у ньому. Це дуже гарно виглядає. Така собі галерея, яка працює протягом всього року, – каже юна художниця.
МІСТО ОТРИМУЄ ПОСТІЙНУ ВИСТАВКУ
Ініціатор акції художник Тіберій Йонаш, автор трьох мукачівських муралів та засновник художньої школи для ромських дітей «Ром-арт», каже, що цьогоріч в учасників досить складне завдання, яке зумовлене темою від ООН. Він хвилюється, щоб малюнки вийшли пропорційними та професійними, підказує і вихованцям своєї студії, й іншим, як правильно підійти до теми, допомагає виправити, коли щось пішло не так.
- Це вже четверта акція, щороку кількість учасників збільшується, і цей пленер став доброю мукачівською традицією. Наступного року хочу залучити ще більше учнів – щоб нарешті домалювати цей бік дамби. Далі перейдемо на протилежний, – каже художник.
Тіберій Йонаш відзначає, що проєкт підтримують меценати, міськрада.
- У нас дорогі фарби – без меценатів ми би не могли це закупити. Цьогоріч я виграв мінігрант від ООН – саме тому працюємо над тематикою прав дітей, теми матері та дитини.
Тіберій Йонаш вважає «Артдамбу» дуже важливою для міста подією.
- По-перше, цей пленер дає дітям змогу перемкнутися від війни, це добра арттерапія, діти відволікаються від того, що робиться в країні. По-друге – мистецтво об’єднує, вони всі роблять спільну справу й долучаються до прекрасного. А ще – це художній конкурс: ми даємо дітям простір для фантазії, воно розробляють проєкти малюнків, ми їх затверджуємо, тоді журі визначає перше-третє місця і переможці отримують цінні призи. Усі учасники – грамоти й подарунки. Для них це важливо, – відзначає художник.
Ну і, окремо зауважує Тіберій Йонаш, для міста – це постійно чинна виставка.
- Не треба платити за вхід, вона увесь час функціонує. В Європі такого багато, на Закарпатті в інших містах нема. Я створив у місті перший мурал. Якось ішов від нього пішки – і побачив цю довгу бетонну стіну. Тоді подумав уперше: чому б не перетворити її на артпростір. Пішов до мера, розказав про проєкт та отримав підтримку ідеї. Так втілюємо її вже кілька років підряд.
«Я ПОЇДУ З МІСТА, А МОЯ РОБОТА ЛИШИТЬСЯ»
Працюють над дамбою й діти, які переїхали в Мукачево з початку повномасштабної війни. Зустрічаємо Поліну, їй 16 років. Дівчина вчиться малювати лише два роки – відколи переїхала сюди після повномасштабного вторгнення росіян, відвідує Мукачівську художню школу імені Мігая Мункачі. Сама – з Харкова.
- Малюю небо і птахів. Це вільна тема, яку кожен обирав собі сам. Перед початком роботи ми пропонували ескізи кураторам, і нам затверджували їх. Я вже малювала цей ескіз раніше, тож зараз трохи простіше працювати. Дуже люблю птахів, це асоціюється з миром. Дуже хочеться мирного неба. Усім дітям зараз цього хочеться, – каже дівчина.
Поліні дуже подобається працювати в рамках цього проєкту.
- Думала, що буде важко малювати на бетоні, утім, навпаки, фарби добре лягають. Ну і ще приємна думка про те, що я скоро поїду звідси, а ця робота тут лишатиметься та тішитиме когось. Ну і мене тішитиме – вона як подяка цьому місту.
Цьогоріч проєкт «Артдамба» триває зі 17 по 19 вересня.
Річка Латориця є головною водною артерією Мукачева, протікає через центр міста, формуючи його природний ландшафт. Вона бере початок у горах Карпатах, є лівою притокою річки Бодрог, в яку впадає у Словаччині. У Мукачеві Латориця вже рівнинна, улітку маловодна, проте її набережна завжди є популярним місцем для відпочинку, прогулянок та риболовлі. Уздовж набережної Латориці весною квітнуть сакури – ще один символ міста.
Тетяна Когутич, Мукачево
Фото авторки
