Судова битва за полонину Руну

Вердикт, який покладе край юридичній битві за полонину Руну або ж дасть початок її наступному раундові, очікують 21 серпня. Закарпатський окружний адміністративний суд, де розглядалася справа, взяв десять днів на вивчення усіх доказів та аргументів й ухвалення рішення.

Якщо його винесуть на користь позивачів – детальний план, за яким були виділені землі під забудову полонини в Ужгородському районі Закарпатської області трьома десятками вітряків, буде визнано незаконним. Тур’є-Реметівській сільраді, що дозволила будівництво, доведеться або подавати апеляцію, або проходити процедуру з виготовлення нового детального плану із дотриманням усіх законодавчих вимог.

Якщо суд не задовольнить позов – апелюватимуть уже позивачі у відповідних судових інстанціях, аж до Верховного суду. Здаватися точно не буде жодна зі сторін, адже надто багато на кону.

Екологи кажуть: якщо віддати забудовникам полонину Руну, аналогічні процеси запустяться на інших локаціях – адже є плани поставити вітряки також на Вододільному та Свидовецькому хребтах, полонинах Красній та Апецькій. У свою чергу, попри судову тяганину та відсутність висновку ОВД щодо вітропарку на Руній, забудовник уже підвів дорогу та залив там дев’ять фундаментів під вітроустановки – фактично під третину тих, які плануються на Руній.

СПРАВУ РОЗГЛЯДАЮТЬ МАЙЖЕ РІК

Отже, Закарпатський окружний адміністративний суд розглядає справу щодо визнання протиправним та скасування рішення Тур'є-Реметівської сільської ради №1242 від 23 травня 2024 року «Про затвердження детального плану території урочище «Полонина Руна», яким передбачено будівництво вітропарку із 30 вітряків.

Позов проти Тур’є-Реметівської сільради активісти правозахисної організації «Екологія. Право. Людина» (ЕПЛ) подали у вересні 2024 року. Було кілька судових засідань, кілька разів вони переносилися. Аж от на початку серпня 2025 року суд дійшов до дебатів сторін, заслухав усі докази й аргументи та взяв таймаут, щоб все обдумати і виголосити рішення.

На засіданнях представники позивача доводили, що детальний план був підготовлений до розгляду із порушенням вимог чинного законодавства, а відтак як процедура, що дає початок будівництву на полонині Руна, має бути скасований. Представники Тур’є-Реметівської сільської ради заперечували, доводячи, що детальний план був опублікований перед розглядом на слуханнях – на спеціальній платформі, а не сайті сільради, у зв’язку із тим, що триває воєнний стан. Також він був роздрукований та вивішений на стінах сільради для ознайомлення перед громадськими слуханнями.

Оскільки справа резонансна, біля зали суду зібралися мітингарі з обох сторін із транспарантами, гучномовцями та картонками «за» та «проти» вітряків.

Це не дивно, адже все, що стосується забудови полонини, супроводжується скандалами із квітня 2025 року, коли попри відсутність висновку ОВД забудовник розпочав на полонині підготовчі будівельні роботи. Нагадаємо, що там за дозволами Держінспекції архітектури та містобудування розширили бетонну дорогу та залили фундаменти для 9 майбутніх вітроустановок. Тобто, незважаючи на судові справи та відсутність висновку ОВД, фактично третина фундаментів під вітряки на Руній уже залита, залишається лише змонтувати ВЕСи.

СПРАВА ПОЛОНИНИ РУНОЇ – ЛАКМУСОВИЙ ПАПІРЕЦЬ ДЛЯ ПРИРОДООХОРОНЦІВ

- Ми взялися за цю справу, щоб показати: приймаючи такі рішення (сільські ради, – ред.) мають враховувати вимоги міжнародного та національного законодавства, які оберігають оселища та об’єкти природно-заповідного фонду (ПЗФ), червонокнижні види, – каже юристка «ЕПЛ» Ольга Мелень-Забрамна. – Для нас це дуже важлива справа. Вона показує, що сільські ради зазвичай тішаться будь-якому інвестору, не враховують вимог законодавства та приймають рішення на догоду інвесторам, які потім не витримують банальної перевірки на законність. Це такий дуже типовий кейс – тому ми чекаємо, що суд ухвалить виважене рішення і поставить крапку в даному питанні.

Мелень-Забрамна зазначає, що вони докладають максимум зусиль, аби відстояти вільну від вітряків Руну. На її думку, ця справа – лакмусовий папірець для природоохоронних організацій України.

- Ми знаємо, що планів забудувати усе високогір’я ВЕСами є дуже багато, під загрозою інші хребти – тому нам важливо відстояти полонину Руну. Інакше втратимо решту цінних хребтів у високогір’ї Карпат. Ми не проти розвитку вітроенергетики та побудови вітряків, ми – проти їх розміщення там, де вони будуть оточені об’єктами природоохоронного фонду: пралісами та орнітологічними заказниками. Тому ми й звернулися до суду, бо полонина Руна є територією, на якій виявлено цінні оселища, включені до додатків Бернської конвенції, яка є частиною національного законодавства. Попри те, що ця територія не визначена наразі як частина Смарагдової мережі, держава має оберігати оселища червонокнижних видів на підставі міжнародного законодавства, яке вона ратифікувала, – наголошує Ольга Мелень-Забрамна. – Як може сільська рада розпоряджатися територією 1200 га на полонині й вирішувати, чи там будуть вітряки або інший об’єкт промисловості, а чи залишатиметься дика природа? Таке рішення органи місцевого самоврядування мають приймати з урахуванням насамперед державних інтересів.

АДВОКАТ: ПРОЦЕСУАЛЬНИХ НОРМ БУЛО ДОТРИМАНО

Представник відповідача адвокат Михайло Ільницький у коментарі Укрінформу після ключового судового засідання зазначив, що, на його думку, процес пройшов максимально відкрито. Він додав, що їхнє адвокатське об’єднання спеціалізується на спорах містобудівного характеру та земельних, а в даному судовому провадженні вони на умовах pro bonо представляють інтереси Тур’є-Реметівської сільської ради.

- У рамках судового розгляду справи було досліджено усі докази, ми зі свого боку постаралися надати відповідь на всі аргументи позивачів, які вони озвучували. В цілому всіх процесуальних норм було дотримано. Суд дуже зважено взяв паузу, щоб обдумати всі доводи й аргументи та прийняти насправді зважене рішення, яке потрібне в нашому демократичному суспільстві.

Ільницький зазначив, що їхня команда не заперечує права усіх зацікавлених осіб оскаржувати цей детальний план.

- Цей нормативний документ, як і будь-який інший, поширюється на невизначене коло осіб, на права чи інтереси яких він може вплинути. Утім, на мою фахову думку, більшу перспективу оскарження цього детального плану мало би, якби позов ішов від когось із місцевих жителів, представників громади, на землях якої мають бути розміщені об’єкти ВЕС. Статус же позивача – міжнародна благодійна організація, вони не є громадською екологічною організацією. І можливо – це мої припущення – цей довід буде врахований судом як одна із підстав відмовити в певній частині їхніх вимог. Однак усе це компетенція суду, – підкреслив Ільницький.

ГОТОВІ ЙТИ ДО ВЕРХОВНОГО СУДУ ТА АПЕЛЮВАТИ ДО ЄВРОКОМІСІЇ

Наразі очевидно: через резонанс у суспільстві, хоч яким би було рішення у справі №1242, боротьба у судах за полонину Руну триватиме. Яким би не було рішення: буде воно на користь позивача, а чи залишить дійсним чинний детальний план на догоду відповідачеві, – протистояння триватиме в апеляційних судах.

Юристи зі сторони позивача в коментарі Укрінформу підтвердили готовність іти далі аж до Верховного суду.

Треба сказати, що Закарпаття вже має досвід боротьби за цінні високогірні території, яка тривала роками і завершилася саме у Верховному суді. Це стосується справи забудови Свидовця (де судова тяганина через спроби забудувати хребет гірськолижним курортом тривала з 2017 року і дійшла до Верховного суду, що зрештою став на сторону природоохоронців) та кейсу полонини Боржава (де у 2019-му турецький інвестор також мав наміри поставити понад десяток ВЕС, утім природозахисники відстояли гори – у травні 2024 року Верховний суд визнав будівництво вітряків там незаконним).

Утім, ці судові процеси починалися до російського повномасштабного вторгнення. Зараз умови боротьби інакші. Наприклад, є мораторій на перевірки бізнесу, який впроваджує проєкти в умовах війни. Також зупинилося створення нових об’єктів природоохоронного фонду, відтак території, які офіційно не були такими визнані, опиняються під загрозою.

Юристи правозахисної організації «Екологія. Право. Людина» кажуть, що готові до розголосу ситуації поза межами країни, будуть звертатися до секретаріатів міжнародних конвенцій, які знаходяться в ЄС, та апелювати до Єврокомісії з питань захисту природи.

Тетяна Когутич, Ужгород

Фото Ігоря Ткаченка