«Горгона» - безпілотник, який несе 5 кг смерті
Четверо волонтерів проєкту з виготовлення безпілотників «Рій» за півтора року зробили сім сотень різноманітних дронів: від одноразових камікадзе до бомберів, які вилітають на завдання по кілька разів та знищують техніку, оборонні споруди й живу силу ворога. 2 квітня в Ужгороді презентували свою нову модель – «Горгону». Що це за дрони і на що вони здатні – у матеріалі Укрінформу.
700 ДРОНІВ ЗА 15 МІСЯЦІВ
- У нас досвідчена команда, працюють у напрямах виробництва дронів четверо людей зі спеціальною вищою освітою. Наші інженери мають можливість виготовляти дрони на волонтерських засадах. Кожен курує якусь частину процесу, отже, працюємо поетапно. Також, оскільки це творчі люди, хлопці постійно вдосконалюють і поліпшують процес, маємо свої ексклюзивні напрацювання, – розповідає керівник проєкту виробництва дронів «Рій» в Ужгороді Володимир Суран.
Працює команда в такому складі вже 15 місяців. Виготовили за цей час 700 дронів різних типів.
- Ми почали із 7-дюймових (йдеться про розмір рами БПЛА; 7 дюймів – приблизно 18 см, – ред.) камікадзе, потім узялися за 8- та 10-дюймові. Згодом перейшли на моделі багаторазового використання і далі вже виготовляли 13-дюймові бомбери. А тепер презентуємо наш перший 15-дюймовий дрон.
«ПТАШКАМ» ДАЮТЬ ГАРНІ Й ВОДНОЧАС СТРАШНІ ІМЕНА
Цей бомбер назвали «Горгона». Ужгородські інженери з групи «Рій» дають імена майже усім своїм моделям дронів: попередні звалися «Примара», «Пергач» та «Каракурт». Назовництво – це вияв поваги до своїх творінь.
- Нам приємно вигадувати та давати їм імена: от військові добирають собі позивні із сенсом – і ми так само добираємо імена для наших «пташок». Вони мають бути красиві і страшні. Тому в нас є «Примара», «Пергач» – це такий особливий вид кажанів, у нас так зветься 13-дюймовий бомбер, «Каракурт» – бомбер на оптоволокні, який боляче жалить ворога.
«Горгона» – це 15-дюймовий бомбер із двома скидами. Має потужну батарею та цифрову камеру. Може здійснювати польоти на значну відстань, з двома скидами по 2 кг. Тобто це потужний дрон, який може скинути до 5 кг вибухівки та повернутися.
Він здатен руйнувати ворожі бліндажі, бити по місцях скупчення живої сили та техніки, уражати великі цілі з важкого озброєння.
ЧИМ КОРИСНІ ДРОНИ НА ЦИФРОВОМУ КЕРУВАННІ
Під «Горгону» інженери команди розробляли спеціальні програми керування. Їх потрібно написати самим, просто так скачати з мережі не вийде. Тепер бомбер у процесі вивчення спроможностей – у цьому допомагають пілоти.
Загалом, підсумовує Володимир Суран, інженери зацікавлені в тому, щоб розробляти нові моделі, – це творчість. Також мотивує людей донатити.
- Мусимо йти в ногу із часом і постійно вдосконалюватися. Війна змінюється – мусимо не відставати, – каже Суран.
Як говорить Володимир Суран, тепер бомбери виготовляють переважно на цифровому керуванні. Крім того, що такі моделі мають можливість багато разів літати і повертатися, їхня особливість ще й у тому, що їхні злети і приземлення не помітні для ворога, оскільки сигнал закодований.
- Такі дрони москалі можуть зафіксувати лише візуально, але зазвичай це вже їм не допоможе, – каже Суран.
ЛАГІДНА УКРАЇНІЗАЦІЯ РОСІЙСЬКИХ ДРОНІВ
Він розповідає, що за ці місяці ужгородська команда обросла замовниками з фронту, з якими співпрацює постійно.
- Це бригади, в які ми поставляємо ті чи інші моделі. Переважно закарпатці: 68 єгерська, підрозділи 128-ї, 33 бригада, яка створювалася на Закарпатті, 101 Закарпатська бригада ТрО, 63 бригада, де є підрозділи БПЛА з пілотами-закарпатцями. Для нас така співпраця дуже цінна, бо є постійні фахові фідбеки. Ми можемо закоплектувати дрони чітко під виконання їхніх тих чи інших завдань. Якщо змінюються завдання – реагуємо на це новими або ж зміненими моделями. Такий взаємозв’язок дає гарні віддачу й результат, і наш ресурс задіяний із максимальною користю, – каже Володимир Суран.
Такий взаємозв’язок забезпечує ще один напрям роботи для інженерів: військові передають із фронту «покладені» нашими РЕБами російські безпілотники-камікадзе.
- За цей час зробили апгрейд 100 ворожих дронів. Ми називаємо це «лагідна українізація»: російські знаряддя вбивства повертаються до них же, але вже як українська зброя.
Із такими безпілотниками доводиться довго повозитися, їх присилають коробками на вагу, вони покалічені. Часто, щоб зібрати один такий «українізований» дрон, доводиться використати кілька «посаджених» російських.
ГРОШІ – З ЯРМАРКІВ, СУПЕРМАРКЕТІВ ТА ВІД ФОПІВ
Команда інженерів з Ужгорода каже, що, попри вражаючу, на перший погляд, цифру у 600 дронів, які вони виготовили, їхня праця в майсштабах країни – це крапля в морі.
- Уявіть, що одна бригада за день може використати 600 дронів. Тобто всю нашу потужність. Тому на загальному рівні це, можна сказати, хобі кількох людей. Але завдяки тому, що по країні таких організацій багато, це дає результат. Тож ми мотивовані працювати далі. Було б більше коштів – ми виготовляли б більше.
Власне, запчастини для своїх «примар», «горгон» та «каракуртів» інженери закуповують завдяки роботі цілого волонтерського руху в Ужгороді.
- Для нас збирають гроші волонтери Руху підтримки закарпатських військових зі скриньками в міських супермаркетах. Збирають школярі – дуже багато робить у цьому напрямі 3 ліцей Ужгорода. Влаштовують різноманітні ярмарки – от цими вихідними волонтери організовують ярмарок під сакурами, щоб зібрати 500 тис. грн на складники для дронів.
Володимир зазначає, що також надходять донати від фізичних осіб, підприємців. Дуже багато донатять родичі військових, які загинули. На ці кошти виготовляють так звані дрони помсти, підписують їх, і вони вражають ворожі цілі.
Звісно, спроможність команди виготовляти дрони перевищує реальний результат: не можна виробити більше від того, на що вдалося зібрати грошей.
- Те, що тепер говорять про «просілі» волонтерські збори, – не зовсім правда. Збираємо на рівні минулих місяців, люди донатять. Тут головне – не піддаватися на ворожі ІПСО про швидке закінчення війни, а працювати на Перемогу. Ми працюємо. Хлопці з фронту менше просити не стали. Запити є постійно, і ми докладатимемо зусиль, аби їх задовільнити, – наголошує Суран.
Тетяна Когутич, Ужгород
Фото Ігоря Ткаченка та надані Рухом підтримки закарпатських військових
