Улітку 2022 року депутати Кіровоградської обласної ради звернулися до Президента України, Кабінету Міністрів, Верховної Ради з проханням вжити заходів з відновлення належної роботи уранових шахт Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат». Згодом це питання неодноразово підіймалося у публічному просторі органами місцевої влади. Що відбувається наразі з шахтами Кіровоградщини та які перспективи виведення галузі із кризи – розповів в інтерв'ю кореспондентці Укрінформу перший заступник начальника Кіровоградської ОВА Павло Конопко.

УКРАЇНСЬКИЙ УРАН ДОРОГИЙ, ДЕРЖАВА МАЄ ДОТУВАТИ ВИДОБУТОК

- Що передувало кризі урановидобувної промисловості України?

- Ядерно-енергетична галузь держави працює з 1960-х років. Наприкінці 1950-х, коли в радянській Україні бурхливо розвивалися геологічна розвідка і початкова розробка уранових родовищ, у Кіровоградській області заснували казенне підприємство – «Кіровгеологія». Основним пріоритетом діяльності підприємства була геологорозвідка урану і надр на території України та інших держав світу.

Кіровоградщина у масштабах України має п'яте місце за сировинною базою, яка оцінюється, за даними журналу Bloomberg, у 270 мільярдів доларів сировинного запасу корисних копалин. Це уран, залізна руда, літій, графіт, який за останні три роки приріс у ціні в 10 разів, золото, буре вугілля, цирконій, гафній, ільменітові руди та багато іншого.

Період 1960-90-х років був піком розвитку ядерно-паливної галузі енергетичного комплексу України. З розвалом СРСР у 1990-ті роки, після проголошення незалежності Україна шукала свій вектор енергетичних стратегій розвитку. Зрозуміло, що наш поступ був зарегульований режимами угоди про нерозповсюдження ядерної зброї, куди входять і ядерні технології. Нам, молодій незалежній державі, не дали можливість розвиватися у рамках власного ядерного паливного циклу. Тому ми були споживачами тепловиділяючих збірок ядерного палива інших держав, і до 2003 року це була Російська Федерація – виключно і монопольно АТ «ТВЕЛ».

Починаючи з 2004 року, після деяких агресивних випадів у політиці Росії щодо України ми взяли стратегічний курс на диверсифікацію енергетичних ресурсів. Почалися дослідницькі випробування застосування і використання ядерного палива американського виробника – компанії Westinghouse.

Першим дослідницьким майданчиком став третій енергоблок Південноукраїнської атомної електростанції. Підписали угоду з Westinghouse щодо того, що там дослідно, протягом чотирьох років, будуть випалювати перші сім збірок ядерного палива. Продукція американського виробництва зарекомендувала себе нормально, дослідну експлуатацію відпрацювала штатно, за багатьма характеристиками – краще російських аналогів. За результатами цих досліджень і якісних показників Південноукраїнська АЕС з 2007 року отримала ліцензію регулюючих органів по третьому енергоблоку на використання ядерного палива американського виробника.

Таким чином стартувала програма заміщення російських ТВЕЛів американським паливом. Спочатку це був третій енергоблок, потім другий, потім випробування перейшли на майданчики Запорізької АЕС, Хмельницької, Рівненської – і в 2022 році відбувся повний перехід на можливості паливного ресурсу американського виробника.

- На нашій сировині?

- Сировинний аспект ядерного палива для вітчизняних АЕС є трохи ширшим за зміст вашого запитання. Процеси, які стосуються уранооксидного концентрату України, з 1991 року і раніше вибудовувалися за складними схемами, тому що наш уран дорожчий і менш насичений, ніж казахстанський. Уранові родовища Казахстану якісніші, собівартість роботи гірничо-хімічних комбінатів дешевша через нюанси процесу виробництва – поверхневий видобуток і брудне виробництво кислотного вилуговування. Тому пропорція використання сировини у російських виробників ядерного палива була: 70% – казахського виробника (АТ «Казатомпром»), а 30% – «СхідГЗК». Український уран, оплачений російським виробником палива, прямував за операторськими контрактами, у Казахстані змішувався з тамтешнім ураном, далі постачався у вигляді уранооксидного концентрату на цехові майданчики АТ «ТВЕЛ», де вироблялися безпосередньо ядерні збірки.

З початком воєнної агресії Росії проти України у 2014 році українсько-казахстансько-російський консорціум припинив свою діяльність. Ми впали у доволі серйозну стагнацію у цій галузі. Подальша кооперація з Росією стала реальною загрозою національним інтересам України, а нові ринки збуту ще не допрацьовані. Також мала місце відсутність інвестиційних, фінансових можливостей. Все було у рамках меморандумів, розглядів можливостей, але без жодної конкретики. Крім того, ціни на ядерний концентрат у цей період стрімко впали через російську сировинну експансію на світові ринки. З урахуванням того, що собівартість виробництва і видобування уранової сировини в Україні висока, цей комплекс виробництва став збитковим.

Він був дорогим ще за часи Радянського Союзу, тому його дотували Міністерство енергетики, різні фонди державної підтримки. Різниця між доволі високою собівартістю, зниженим попитом і заниженою ринковою ціною компенсувалася коштом держави. З урахуванням енергетичної кризи, яка у 2007 році торкнулася всього світу, таких можливостей в України не було, а вартість енергоносіїв стрімко пішла вгору. Галузь зайшла у клінч генерування серйозних боргів.

Це, зокрема, призвело і до питання соціальної відповідальності уряду щодо містечок, які є супутниками уранових шахт у Кіровоградській області, й до проблем міста Кропивницький із районами Завадівка, Гірниче, Кізельгур. Нинішні великі борги необхідно компенсувати механізмами державного регулювання, виробленням стратегічних рішень.

МІСТА-СУПУТНИКИ ШАХТ Є ПЕРСПЕКТИВНИМИ ДЛЯ ІНВЕСТОРІВ

- У якому стані зараз вироблена Смолінська шахта? Раніше йшлося про її можливе переведення у стан сухого консервування?

- Освоєння Ватутінського родовища Смолінської шахти ведеться з 1972 року. Розріз виснажений, але по балансових запасах там ще є понад мільйон тонн руди, яка із сьогоднішніми темпами й обсягом видобутку може дати можливість працювати шахті до трьох років.

Що стосується сухого чи мокрого консервування, це поки проєкти, які лягли в основу концепції Державної цільової програми зняття з експлуатації уранового об'єкта. Однак наразі програма урядом ще не прийнята, Міненерго вивчає можливості консервації.

Додам, що будівництво нової уранової шахти може коштувати приблизно 10 млрд доларів США. Із втратою наукового потенціалу шахтного будівництва в Україні, а також із припиненням існування колись відомих на весь світ державних холдингів «Донбасшахтобуд» і «Донбасшахтопроходка» – будівництво без залучення іноземних компаній неможливе. Тому вкрай необхідний всебічний аналіз і прогнозування державою на 30 років уперед усіх наслідків закриття уранових об'єктів для України.

- Як розв'язуються проблеми містечок-супутників і деяких з мікрорайонів Кропивницького, жителі яких через проблеми шахт залишилися без водопостачання?

- Об'єкти уранової промисловості дуже потужні й дуже енергозатратні. Тому в довколишніх містечках-супутниках є енергетичні й інфраструктурні можливості для того, аби розвивати важку або середню промисловість: комбікормові заводи, заводи з виробництва крохмалю, біоетанолу чи біопалива. Це можуть бути й зерносховища: те ж Смоліне лежить на транзитних потоках дороги національного значення М-30 Стрий–Ізварине, тому логістично це привабливо для створення зернового хабу.

Міста-супутники уранових шахт інвестиційно привабливі за рахунок добре розвиненої інфраструктури. Звичайно, її потрібно модернізувати та технічно переоснастити під нові стандарти енергоефективності, тому що ці об'єкти проєктувалися і будувалися ще за часів Радянського Союзу. Однак є лінії електропередач, земельні ділянки, які виділені під енергетичні потужності, газотранспортну систему, водопостачання тощо.

Що стосується закриття і консервації: у Кіровоградській області є ще до десяти уранових родовищ, які можна розробляти, але наразі потрібна додаткова геологічна розвідка – на жаль, затратна. І, можливо, у випадку дорозвідки у районі Смоліного може з'явитися змога вийти на ті пласти, про які ми не знали і які дадуть можливість використовувати цю шахту, але в іншому напрямку, стволі, горизонті.

- Хто цим може зайнятися: держава чи ймовірні інвестори?

- Однозначно держава, тому що на сьогодні уран є стратегічною сировиною України. Можливі механізми приватного партнерства з державним та інші варіанти, але все це має працювати виключно під контролем держави.

Але з приватними інвесторами теж є можливість розмовляти, й на сьогодні такі приклади є – представники канадської компанії CAMECO побували на Новокостянтинівській шахті, на гірничо-хімічному комбінаті у Жовтих Водах на Дніпропетровщині, подивилися, як виробляється урановий оксидний концентрат з уранової сировини, й дали рекомендації щодо збільшення виробництва і продуктивності нашої діяльності.

- Раніше йшлося про те, що CAMECO надасть допомогу безпосередньо у розробці трьох стволів Новокостянтинівської шахти, але не згадувалося, як саме: фінансово, консультативно чи іншим шляхом. Чи маєте таку інформацію?

- Маємо перші кроки у співпраці, доволі обережні. Але зазначу наступне: CAMECO розробить та надасть рекомендації щодо потенціалу для збільшення потужностей видобутку урану Новокостянтинівської шахти. Попередньо обговорено такі потенційні вдосконалення, як шахтна вентиляція, вантажопідйомність, додаткове перероблювання руди на майданчику шахти. Відповідно, уже є фахівці, технології й можливості.

ПІДТРИМКА УРАНОВОЇ ГАЛУЗІ – СКЛАДОВА НАЦБЕЗПЕКИ

- Місцева влада звертається до центральних органів по допомогу. Тобто це заклик не окремого підприємства, а всієї області – з тим, аби наголосити на необхідності дотацій та іншої підтримки з боку держави. Яка підтримка необхідна першочергово?

- Уранове виробництво є стратегічним у всіх країнах світу. Тому що це енергоресурс, енергетичний потенціал, прорахований на понад 300 років для світової генерації ядерної електроенергії. Скажімо так, інших настільки прорахованих і наближених до реалій наукових розробок технологічних можливостей щодо виробництва електроенергії, з таким довготривалим потенціалом, як у ядерної енергетики, – на сьогодні немає. Є, прикладом, водневі технології, але вони мають свої недоліки – дороговартісність та високу небезпечність.

А ядерні технології й атомна енергетика досліджуються вже протягом 60 років. Насправді атомна енергетика є найбезпечнішою, п’яті покоління реакторів можуть генерувати електроенергію на досить високому рівні техногенної безпеки.

Що стосується нашого звернення, то ми просто навели статистику: у світі є 20 уранових виробників, і з 11-ти найпотужніших лише дві уранопереробні компанії є прибутковими – в Канаді й США. Інші дев’ять є збитковими, дотуються і підтримуються своїми державами. Це важливо!

Держави підтримують видобуток, торгують урановою рудою, уранооксидним концентратом, здійснюють кооперацію з країнами, які володіють ядерними технологіями, формують і здійснюють попит на цю сировину для того, щоб утриматися на ринку – бути у “ядерному клубі” глобальної енергетики. А це вже лежить за межами лише економіки – це є національним інтересом.

Тому ми, проаналізувавши ситуацію разом із Департаментами інфраструктури і промисловості; економіки і фінансів; екології і природних ресурсів Кіровоградської ОВА, враховуючи досвід фахівців «СхідГЗК», зважаючи на те, що з 2014 року йде війна, на всіх рівнях декларуємо, що в Україні ми повинні бути свідомими того, що у рамках широкомасштабної агресії ворог на енергетичному фронті ставить за ціль вибити нашу країну із “ядерного клубу” глобальної енергетики. Тож для нас уранова галузь має бути об'єктом захисту на рівні національних інтересів як складова національної безпеки.

Самотужки ні «СхідГЗК» як державне підприємство, ні Міністерство енергетики як галузевий флагман проведення державної політики у цій галузі, ні Кіровоградська обласна військова адміністрація не в змозі реалізувати заходи щодо захисту національного інтересу, і саме тому потрібне втручання РНБО, Кабінету Міністрів, координація відповідних центральних органів виконавчої влади для пошуку можливостей, фінансових фондів для підтримки і захисту урановидобувної й уранопереробної галузей України.

Перш за все, нам потрібно погасити заборгованість із заробітної плати. Тому що наші шахтарі – унікальний виробничий ресурс. У країні немає інших уранових шахтарів, а вугільні не знають, що таке уранова шахта, це зовсім інший профіль професійної діяльності. Тому понад 2000 робітників «СхідГЗК», зокрема ті, що працюють на трьох шахтах Кіровоградської області, потребують уваги й погашення заборгованості із заробітної плати за понад сім місяців.

Також зараз на світових ринках підіймається ціна на уранову сировину, тому що світ вступив у чергову фазу енергетичної кризи. Плюс розвиваються заходи із зменшення забруднення атмосфери, і ядерні технології стають у цьому напрямку передовими. Тому нам необхідно переоснастити цю галузь, спроєктовану ще у 1960-х роках, зробити модернізацію та дорозвідку родовищ серед десяти відомих. Це великий виклик для підприємства на межі банкрутства, з яким воно не впорається самотужки. Має бути комплексне залучення держави, рішення державного регулювання із залучення інвесторів у партнерстві з державою, залучення інших важелів впливу.

- Одна з останніх озвучених сум, яка необхідна підприємству першочергово, – 900 млн грн. Чи вона актуальна і на що необхідно спрямувати ці кошти?

- Так, близько того. Є 1 млрд 300 млн заборгованості по виконавчих провадженнях, за якими заблоковані всі рахунки державного підприємства «СхідГЗК», 300 млн грн – заборгованість по заробітній платі, 250-260 млн грн – заборгованість по електроенергії та інше. І цей обсяг боргів лише зростає, тому що його компенсувати нічим.

- Чи взагалі укомплектований штат на шахтах? Як на це вплинула мобілізація?

- Були проблеми протягом 2022 року – кожен п'ятий працівник «СхідГЗК» мобілізований до лав ЗСУ. В 2023 році уранові шахти та весь комплекс «СхідГЗК» заброньований як об'єкт критичної інфраструктури. Але заброньованих працівників недостатньо, щоб забезпечувати довоєнні обсяги виробництва, заходи й безпекового характеру, й експлуатаційного. Ми справляємося зараз лише тому, що видобуваємо небагато.

З урахуванням попиту, за всіма указами Президента і стратегічними рішеннями РНБО від 2021 року, виробництво має становити 2400 тонн уранового оксидного концентрату на рік. Наразі ми виробили за 10 місяців 260 тонн, тобто в 10 разів менше, тож справляємося із тими людськими ресурсами, які залишилися. Однак важливою проблемою є те, що нових кадрових вливань немає, і складно їх забезпечити. Серед внутрішньо переміщених осіб з Донеччини і Луганщини, ми знаємо, є шахтарі, але вони не хочуть перевчатися і не працевлаштовуються офіційно – організовують собі неофіційний підробіток або живуть на соціальні виплати.

- Звернення до Кабміну та інших установ вже направляли неодноразово. Чи є вже діалог або хоча б відповідь?

- Діалог є, і ми його зрушили саме звідси, з Кропивницького. У квітні 2023 року розпорядженням Кабінету міністрів №373-р було ухвалено нову енергетичну стратегію до 2050 року. Міністр енергетики Герман Галущенко у червні 2023 року презентував її в Лондоні на Конференції з відновлення України. Стратегія містить чітке розуміння щодо розвитку уранової промисловості, переоснащення та модернізації. Там є показники щодо збільшення вартості уранового оксидного концентрату, прописані можливості інвестиційного характеру розвитку цієї галузі в Україні та зокрема в нашій області.

МОЖЛИВОСТІ КАНАДСЬКО-УКРАЇНСЬКОЇ СПІВПРАЦІ

- Давайте наприкінці поговоримо про обнадійливі перспективи та про канадських партнерів – CAMECO. Ми можемо вже говорити про певні підсумки співпраці сьогодні?

- Експосолка Канади Лариса Ґаладза під час візиту до Кіровоградщини, на зустрічі з керівництвом області якраз обговорювала питання канадсько-української співпраці у галузі урановидобувної промисловості. Вона повідомила деякі інсайти, з яких я можу робити позитивні висновки: те, що ми рухаємося у потрібному напрямку та що інвестори матимуть зацікавленість у цій галузі, притім – більшу, аніж донині.

Ця зустріч була наприкінці серпня, і вже через два місяці, як ми і домовлялися, приїхали представники CAMECO.

Не можу, на жаль, повідомляти всіх нюансів спільних рішень, але для мене є важливим, що нас уже почули, приїхали фахівці всесвітньо відомої корпорації, щоб підказати та спрямувати наше виробництво. Прикладом, на Новокостянтинівській шахті використовують застарілий спосіб підйому руди – баддєвий. Умовно, це місткість, яка підв'язана канатами, нею підіймають руду і вивантажують на самоскид. Нам треба міняти спосіб підйому на скіповий, тобто конвеєрний, коли можна видавати «на-гора» руду десятком ємностей одразу.

Друга проблема – на Новокостянтинівській шахті немає під'їзних залізничних колій: руду потрібно 45-50 кілометрів везти вантажівкою до найближчої станції, а звідти – до Жовтих Вод. По-перше, це розбиває дороги, по-друге – забруднює повітря пилом, а це ж уранова руда. Так, її рівень випромінювання не перевищує норми природного фону, але – на межі максимальних показників. Ну й найголовніше: перевалка залізничними коліями зменшить собівартість сировини на 20-30%.

Також важливо додатково забезпечити проміжний процес обробки руди на виробничому майданчику шахти. З мільйона тонн руди ми робимо тисячу тонн уранооксидного концентрату. Потрібна проміжна процедура сепарації, щоб на місці відділяти сировину від пустої породи і таким чином зменшити обсяги перевезень останньої до комбінату в Жовтих Водах. Це напрямки, які скріплені меморандумом.

Наостанок усе ж наголошу, що в усіх цих процесах найголовніше – розглядати урановидобувну й уранопереробну промисловість енергетичного комплексу як елементи національної безпеки України.

Довідково: Державне підприємство «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» створене в 1951 році. Першу руду шахта комбінату видала в 1956 році, перший кілограм концентрату урану отримали у 1959 році. «СхідГЗК» – єдине в Україні підприємство, яке забезпечує видобуток природного урану і виробництво його оксидного концентрату. Комбінат географічно розташований у двох областях: Дніпропетровській та Кіровоградській.

На Кіровоградщині розташовані шахти підприємства – Інгульська, Новокостянтинівська, Смолінська. Виробництво має велике значення для області: зокрема, шахти забезпечують понад 2000 робочих місць та життя містечок-супутників.

Мирослава Липа, Кропивницький
Фото автора

P.S. Коли матеріал готувався до друку, стало відомо, що Служба безпеки України викрила на протиправній діяльності керівництво державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат», яке здійснювало закупівлю відходів металургійного шлаку для потреб ДП за завищеними цінами. Збитки державі оцінюються в 1,5 млн грн.

Павло Конопко, до якого Укрінформ звернувся за коментарем, зазначив: «Жодні корупційні викриття не вплинуть на державну політику розвитку в Україні чутливої галузі. А щодо фактів корупційного викриття службових осіб, як колишніх, так і діючих очільників ДП "СхідГЗК", то це навпаки – сприятиме прозорості й громадській підзвітності урядових заходів із запровадження реформ і перетворень вітчизняного ядерно-паливного комплексу».