Основні дороги в Україну з Європи лежать через Львівщину. За понад рік повномасштабної війни область стала транзитним центром не лише для біженців, а й для транспортування гуманітарної допомоги та озброєння, яке надають партнери. Президенти країн, дипломати, міжнародні місії вирушають зі Львова до столиці, на деокуповані території, на лінію фронту. Вдале географічне положення та статус відносного тилу дали змогу втримати економічну стабільність, залучити найбільше в Україні релокованих підприємств, збільшити надходження до обласного бюджету та невпинно працювати на допомогу фронту.

Про економічний розвиток під час великої війни, безпеку в області, нові виклики та пріоритети – в ексклюзивному інтерв’ю кореспондентам Укрінформу розповів начальник Львівської обласної військової адміністрації Максим Козицький.

НА ЛЬВІВЩИНУ РЕЛОКУВАЛОСЯ 250 ПІДПРИЄМСТВ

- Максиме Зіновійовичу, за доходами до обласного бюджету Львівщина зараз випереджає інші регіони. Завдяки чому це відбулося?

- Я б не сказав, що в нас сильно великий приріст, просто не таке значне падіння виробництва і внутрішнього регіонального продукту, як в інших областях. Ми знаходимося географічно далеко від епіцентру військових дій, і нам вдалося призупинити падіння економіки. З іншого боку, в нас не було масштабних підприємств, але величезна кількість – малого і середнього бізнесу, які завжди відрізнялися високою продуктивністю і можливістю адаптації під сучасні умови. Я вдячний людям, які в час війни продовжують працювати, надавати послуги, виробляти продукцію і вірити в перемогу.

- Чималу лепту до економічного розвитку вносить, певно, релокований бізнес. За даними Мінрегіону, 25% зі всіх підприємств, які переїхали через воєнні дії, розгорнули свою діяльність саме на Львівщині.

- Так, ми одними з перших розпочали програму релокації. Станом на сьогодні більш як 250 підприємств розмістилися у нас в регіоні. До нас приїхала активна частина населення, яка готова працювати в державі й не виїжджати за кордон, а це, відповідно, дало змогу підтримати рівень економіки і створювати нові робочі місця. Успішна релокація нам вдалася, в першу чергу, завдяки тому, що ми започаткували програми підтримки бізнесу та залучили іноземні компанії, які нам допомагали це робити. Програма матеріальної підтримки на оновлення виробничої бази, яка діяла лише в нашій області, викликала зацікавлення підприємців. У 2023 році ми виділили 500 тис. грн фінансової допомоги на закупівлю обладнання підприємствам харчової, легкої, машинобудівної, деревообробної промисловості.

Разом із тим, на Львівщині за рік було створено більш як 12 тисяч ФОПів. І вони досить активні.

Окрім того, ми чітко розуміли, що треба підтримувати внутрішньо переміщених осіб. Для нас було важливим їх розселити, а для будівельних компаній – мати роботу в час війни. Будівельний бізнес зараз працює на 50%. Тому понад 25 об’єктів в області почали відновлювати і відбудовувати. В основному це гуртожитки профтехосвіти. Ми такими маленькими кроками йшли до нашої мети – підтримати економіку, зберегти робочі місця і забезпечити людей, які втікали від жахіть війни.

- Чи активно шукають переселенці нове місце працевлаштування?

- До Центру зайнятості звернулися 1300 людей з числа ВПО, і їм усім підібрали роботу. Основна мета, яку ми перед собою ставимо, – залишити всіх тих, хто хоче тут залишитися. Для цього створюємо комфортні умови проживання і праці.

- Але ж переселенців значно більше – за неофіційними даними, близько пів мільйона. Навіть якщо половина з них – це діти та пенсіонери, то інші – працезнатні. Якби в області будувалися масштабні підприємства, їм би легше було знайти роботу. Чи заплановане будівництво великих заводів, індустріальних парків, про які неодноразово говорилося?

- Побутує хибна думка, що держава будує великі підприємства. Це не так. Держава створює умови, щоб інвестор заходив і будував тут великі підприємства, розвивав бізнес. Наше завдання в тому, щоб спростити процедури отримання дозволів, надати інформацію по можливостях щодо земельної ділянки, комунікацій, щоб інвестор бачив прозору діяльність, менше бюрократичних процедур і відсутність корупції.

- Але разом з тим важлива безпека. Якщо бізнесмен тут будує підприємство, він хоче мати певні гарантії. А в нас війна, ми не гарантовані від прильотів російських ракет...

- Саме так, тож повинно бути страхування від воєнних ризиків, бо держава у війні вся, не можна відділяти Львівську область окремо. Для цього на державному рівні мають заходити міжнародні інституції, фонди, які будуть страхувати ці ризики і давати кошти на те, щоб люди могли брати дешеві кредити.

- А вже є такі іноземці-сміливці, які не злякалися війни і планують розвивати великий бізнес на Львівщині?

- Зараз іде кілька переговорів, які, я думаю, будуть мати продовження. Говорити поки про них не хочу, бо люди ще навіть не вибрали земельних ділянок. Але це справді великі світові компанії у сфері будівництва, розливу мінеральної води, теплоізоляційної продукції та нафтопереробки, які планують тут розвивати бізнес.

ПОТРІБНО ЗМІНЮВАТИ ЗАКОНОДАВСТВО В ЕНЕРГЕТИЧНІЙ СФЕРІ

- Російські ракети завдали великої шкоди енергетичній системі Львівщини. Зараз область уже тривалий час живе без відключень світла – чи означає це, що все відремонтували?

- Роботи з відновлення енергооб’єктів ведуться досі. Це довготривалий процес. Але підстанції енергетичної інфраструктури Львівщини функціонують. Наразі область отримує достатню кількість електроенергії, щоб покрити потреби.

- Під час Конгресу місцевих і регіональних влад, який відбувся минулого місяця, ви наголошували на важливості правильного підходу у розподілі електроенергії. Про які пропозиції йшла мова?

- Перш за все, я говорив про забезпечення електропостачанням об’єктів критичної інфраструктури. Держава, а точніше міністерства мають чітко визначити, які саме об’єкти належать до критичної інфраструктури. Укренерго, маючи їх перелік, розумітиме, скільки в тій чи іншій області вони споживають. Тоді ми від кількості електроенергії, яку використовуємо загалом, віднімемо ту, яку бере критична інфраструктура, і побачимо, скільки споживає промисловість, а скільки – населення. Це дасть змогу не лише правильно формувати графіки відключень, а й убезпечити життєво важливі об’єкти.

Другий момент, на якому наголошував: коли ми говоримо про відбудову держави, треба змінювати законодавство, і в енергетичній сфері в тому числі. Бо зараз приєднання промисловості чи населення до електромереж виглядає дивним чином. Для того, щоб збудувати підприємство, ми йдемо до монополіста – у нас це Обленерго, і просимо технічні умови на підключення. Але за їх видачу, відповідно до законодавства, слід сплатити кошти за встановлену потужність. Наступний крок – це укладання договору з тим же Обленерго. Далі – будівництво мережі за власні кошти чи гроші інвестора. Після того частина мережі, яка проходить не по території підприємства, тобто те, що за парканом, "дарується" Обленерго. А потім вони ще беруть кошти за розподіл електроенергії – по суті, єдине, за що мали б отримувати плату.

- Монополія в нахабному вигляді?

- Десь так (сміється). Обленерго мало б бути зацікавлене, щоб приєднувати нових споживачів, бо цей користувач під час своєї діяльності платитиме за розподіл. Відповідно систему треба змінювати, бо коли ми говоримо про відновлення промисловості, будівництво нових об’єктів, дуже важко переконати інвестора, що він має свої кошти платити не державі, а іншій приватній установі тільки за те, що він хоче приєднатися до мережі. Ці питання зараз обговорюються, я сподіваюся, що будуть внесені зміни до законодавства. Шкода, що ми в цій парадигмі вже живемо більше десяти років.

СПРАВЕДЛИВА ТРАНСФОРМАЦІЯ ЧЕРВОНОГРАДСЬКОГО МІКРОРЕГІОНУ

- Як варіант відходу від Обленерго – використання альтернативної енергетики. Але звичайному підприємцю в Україні не так просто це облаштувати...

- У нас дуже забюрократизована система дозволів, але думаю, що в Європі – не легше. А ще велика проблема України – в свідомості самих людей. Коли ми говоримо про сонячні, вітрові чи гідроелектростанції, обов’язково потрібна оцінка впливу на зовнішнє середовище та детальний план території. Це абсолютно правильно. Далі відбуваються громадські слухання, і багато проєктів не можуть їх пройти, бо люди часто негативно налаштовані до встановлення якихось генеруючих потужностей біля їхніх помешкань. У Європі – це вже давно пройдений етап.

Я думаю, що ця війна змінить думку людей щодо необхідності мати джерело, яке виробляє електроенергію біля їх будинку. Таким чином відбудеться певна децентралізація мережі, й це дасть можливість створення локальних мереж, які можуть постачати електроенергію не тільки в загальну мережу, а й маленькому селу чи підприємству. Світ рухається в бік альтернативної енергетики, вона стрімко розвивається, і, думаю, за цим майбутнє.

- Ще один крок до переходу на "зелену" енергетику – відмова від видобутку вугілля. Червоноградський район, який є мікрорегіоном шахтарів, внесли у пілотний проєкт «Підтримка структурних змін у вугільних регіонах України». Що це означає?

- Значна кількість вугільних шахт в Україні має припинити роботу протягом кількох наступних років. Ми вирішили: чому б нам не стати першими? Надалі цей досвід перенесуть в інші області, таких в Україні п’ять.

Проєкт втілює Німецьке товариство міжнародного співробітництва (GIZ). Мета – забезпечити структурні зміни у контексті відмови від вугілля, які є соціально та економічно прийнятними, енергоефективними та безпечними для довкілля.

- Але ж це тисячі сімей, які, по суті, все життя працювали на шахтах. Що буде з ними?

- Головна наша мета – нікого не залишити на узбіччі. Тому ця трансформація і називається «справедливою». Ми опрацьовуємо методику, щоб подбати про гідні умови для працевлаштування людей, на яких вплине зменшення видобутку вугілля, а згодом і відмова від викопного палива. Їм треба надати нові перспективи та соціальну підтримку. Окрім того, наразі в Уряді йде мова про створення національної фінансової структури у форматі довірчого фонду, до якого можуть робити внески міжнародні донори.

ВІДНОВЛЕННЯ ДОРІГ ПРИШВИДШИТЬ ЄВРОІНТЕГРАЦІЮ

- Географічне положення Львівщини відіграє чималу роль в розвитку економіки. Сусідство з Польщею відкриває області, та й усій Україні, шляхи до ЄС. Свого часу в нас були чималі черги на пунктах пропуску. Чи змінилася зараз ситуація?

- Завдяки Міністерству інфраструктури ми подвоїли спроможності пункту пропуску «Краківець». Також відкрили тимчасовий пункт пропуску в Нижанковичах, що дозволило розвантажити інші. Ця ділянка кордону розташована у Самбірському районі. Виїхати за кордон через новий пункт можуть водії з порожнім транспортом комерційного призначення.

Наразі ставимо перед собою завдання з модернізації та розширення ПП «Шегині», кошти на які маємо за угодою, підписаною з Польщею ще перед війною. Сподіваюся, що цього року ми вже до цього приступимо. Також ведемо переговори з Люблінським і Підкарпатським воєводствами, щоб створити по одному додатковому пункту пропуску з кожним – це відкриє нові можливості логістичних шляхів.

З іншої сторони, ми розуміємо: щоб ці пункти пропуску почали повноцінно працювати, нам треба розширювати дорожню інфраструктуру. Ми звернулися до Уряду щодо можливості виділення коштів на будівництво доріг у прикордонній зоні, аби зв’язати ці пункти пропуску в єдину систему. Щоб водії, знаючи, де менші черги, могли вирішувати, де їм перетнути кордон, долаючи меншу відстань та обираючи найкращі для себе маршрути.

- Про які саме автошляхи йде мова?

- Розуміємо, що треба розширяти трасу «Краківець–Львів», тому що з польської сторони до кордону підходить величезна автострада, а з нашої – порепана дорога. Це дасть змогу зняти навантаження на цю трасу і пришвидшить рух зі Львова до кордону, а далі до Варшави, Кракова чи в будь-яку частину Європи. І разом із тим, хочемо вже нарешті виконати будівництво північної об’їзної Львова. Там уже викуплені земельні ділянки, завершений проєкт, є кредит Світового банку. Як на мене, зараз саме час цю справу довести до кінця і зробити нормальне сполучення між Україною та Європою. Використання транзитно-транспортного потенціалу Львівщини дасть поштовх пожвавленню євроінтеграційних процесів. Я вірю, що фінансування буде знайдене.

- Нещодавно ви повідомляли про швидкі темпи модернізації залізниці. Що вже зроблено, а що на часі?

- Усього за минулий рік ми відновили понад 70 кілометрів вузькоколійки (євроколії). Це більше, ніж за попередні п’ять років сукупно. Оновили 10 мостів, відремонтували вокзальну інфраструктуру і пасажирські платформи.

У межах грандіозного проєкту “Євроколія «Варшава-Львів»” у 2022 році українській стороні вдалося реалізувати перший етап. Ми відновили частину колії європейського зразка протяжністю 8 км на ділянці «Рава-Руська – Гребенне», частково відремонтували вокзал, розмістили пункти митного і прикордонного контролю та відкрили касу міжнародного продажу. Цього року переходимо до другого етапу. Для цього ще потрібно зробити близько 60 кілометрів дороги від Рави-Руської до Львова. Наша мета – покращити пасажирські перевезення та розвантажити автомобільні пункти пропуску і в кінцевому результаті – вийти на залізничний маршрут «Варшава–Львів».

Це дуже крутий маршрут. Я думаю, він буде цікавим і для Міністерства регіонального розвитку, тому що дасть змогу чималому руху людей та вантажів між Польщею й Україною.

Разом з тим, минулого року «Укрзалізниця» відновила дві частини вузької колії в Нижанковичах, де відкрили новий пункт пропуску з Польщею. Мова йде про відновлення руху на дільницях Держкордон - Старжава - Хирів - Нижанковичі - Держкордон та Хирів - Самбір. Ми його хочемо зробити маленьким регіональним транспортним хабом. Маючи новий пункт пропуску та залізничне сполучення з польською стороною, локальний бізнес та місцеве населення отримають нові можливості для економічного розвитку, яких потребує цей регіон Передкарпаття.

«ЮРИДИЧНИЙ РАМШТАЙН» ТА РОСІЙСЬКИЙ БІЗНЕС НА ЛЬВІВЩИНІ

- Минулого місяця у Львові протягом трьох днів проходила конференція United for Justice – «Об'єднані заради справедливості». Було чимало високоповажних осіб. Як завчасно ви знали про цю подію і як готувалася?

- Ми дізналися про проведення у Львові «юридичного Рамштайну» за тиждень. Основним нашим завданням було підготувати майданчики для міжнародних переговорів.

Львівщина стала міжнародною ареною не вперше. У серпні 2022 року в нас відбулися переговори президентів України й Туреччини і Генсека ООН про зерновий коридор. Наступна велика зустріч президентів Польщі, Литви й України у Львові завершилася підписанням угоди про постачання танків від польської сторони. А саміт United for Justice став грандіозною подією для України. Чотирнадцять генпрокурорів та міністрів юстиції, віце-прем’єр Нідерландів, Президент Латвії з дружиною, Президент України з дружиною, голова Європарламенту… Ще одним майданчиком став Конгрес місцевих та регіональних влад, де були представлені майже весь Уряд, прем’єр-міністр України, голова Верховної Ради України. І в нас одночасно відбувалося кілька подій.

Я сподіваюся, що меморандуми, підписані в межах United for Justice, буде імплементовано, і нам вдасться притягнути до відповідальності російське військове командування і не тільки його. З іншого боку, це дасть поштовх швидшому розгляду цих справ на міжнародному трибуналі – й росія заплатить сповна.

- Велику увагу під час саміту приділяли арешту російського майна та вилученню його на користь України. Міський голова Львова Андрій Садовий повідомляв, що лише в обласному центрі – 340 таких компаній. Чи арештоване це майно, скільки грошей вдалося вилучити і куди їх спрямували?

- Наразі активно працює РНБО, майно арештовується, подається в управління Агентству з розшуку та менеджменту активів, і вони виносять на аукціон. Кошти з цієї діяльності будуть спрямовуватися в український бюджет. Уже багато таких підприємств, в тому числі зі Львівщини, передали АРМА.

- Які з них відомі широкому загалу?

- Зокрема це готель «Дністер», в якому відбувався саміт «Об’єднані заради справедливості». Так само вже відбувся аукціон по заводу з розливу мінеральних вод, всім відомої «Моршинської». Є й інші підприємства, але насправді я не хочу оголошувати ні назви, ні суми – з етичних міркувань. АРМА передає їх в управління, і це господарська діяльність.

ОСВІТА, МЕДИЦИНА, ДОПОМОГА ЗСУ – ПРІОРИТЕТИ 2023

- Які ключові пріоритети Львівщини у цьому році?

- Звичайно, підтримка бізнесу та збільшення робочих місць з гідною зарплатою, облаштування більшої кількості осель, де гідно можуть жити ті, хто втратив дім. Також – покращення умов для навчання, розвиток науки. Для цього ми зараз активно працюємо над створенням науково-практичних центрів на базі професійно-технічної освіти. Зараз є велика потреба в робітничих професіях, тому важливо, щоб молодь могла проходити практику на підприємствах, не відриваючись від навчального процесу.

- Львівщина приймає велику кількість військових та цивільних, що постраждали від війни. Вони потребують лікування, реабілітації, а часто і протезування. Знаю, що в області вже багато зроблено в цьому напрямку...

- Так, медична сфера – це ще один надважливий пріоритет на найближче майбутнє. Вже цього місяця у Винниках відкриємо першу чергу Superhumans center. Це клініка реабілітації, протезування, реконструктивної хірургії, психологічної підтримки для тих людей, які постраждали внаслідок війни, не лише військові, а й цивільні та діти. А через пів року – в жовтні – там запрацюють дві операційні, палатний фонд на 45 ліжок та апартаменти для іноземних лікарів, які навчатимуть українських медиків працювати зі складними випадками. Уже зараз відкрито реєстрацію на чергу для пацієнтів. Наші двоє хлопців уже отримали біонічні протези, і це вдалий старт. Цей проєкт ми впроваджуємо під патронатом Першої леді України Олени Зеленської.

Також у нас зараз є велика проблема: потрібно терміново прилаштувати людей старшого віку та з інвалідністю, а спеціалізовані заклади перевантажені, в кращому випадку, вдвічі. Ми продовжуємо їх ремонтувати, але цього замало. Ми розуміємо, що більшість із цих людей залишаться в нас, бо їм немає куди і до кого повертатися. Тому ми запустили на Львівщині пілотний проєкт соціальних послуг підтримки осіб старшого віку та людей з інвалідністю. Він передбачає створення спеціалізованих центрів з якісними послугами та гідними умовами проживання за підтримки міжнародних донорів, релігійних спільнот, громадських організацій. Вже 11 громад підтримали ініціативу.

- Львівській ОВА і вам як її очільнику вдалося згуртувати навколо чимало волонтерських організацій та благодійників, які допомагають ЗСУ на фронті, деокупованим регіонам, вимушеним переселенцям. Як вам це вдається?

- ОВА стала комунікаційним майданчиком між волонтерами, донорами та тими, хто потребує допомоги. Ми налагоджуємо контакти, знайомимо людей, підтримуємо при потребі на всіх етапах, від задуму до реалізації.

- Нещодавно, до прикладу, ви передали вже тисячне авто для ЗСУ в межах проєкту «1000 автомобілів свободи». Це дуже багато. На цьому проєкт завершується?

- Допомога ЗСУ – це питання номер один! «1000 автомобілів свободи» – умовна назва. Це більше про свободу думки, діяльності, про перемогу, аніж про кількість авто. Для нас важливо було зафіксувати цифру, щоб поставити мету, до якої йти. І ми її виконали за рекордні 10 місяців. Але кінцева ціль – допомога армії, тому, звичайно, ми разом із Міжнародним центром допомоги українцям цей проєкт будемо продовжувати.

Я вдячний волонтерам за те, що їм удалося все реалізувати, адже ці авто ніколи не їхали порожніми. Завдяки співпраці зі «Львівським оборонним кластером» ми передали на фронт безкоштовно близько 100 тисяч бронежилетів. І не лише для військових, а й для медиків, преси, дітей, комунальних служб. А ще долучилися підприємці. І жодна машина не поїхала на фронт без продуктових наборів для захисників. Завдяки Львівському ІТ кластеру військові отримували термінали «Starlink», дрони, ноутбуки, 3D-принтери.

Таких прикладів є багато, і я щиро радий цьому. Ми є об'єднаними заради перемоги!

Людмила Гринюк, Львів
Фото Маркіяна Лисейка