Лети, лети, метелику, з України в Африку
Науковці розповідають, що інколи для того, щоб побачити, сфотографувати чи впіймати метелика певного рідкісного виду, потрібно витратити не один рік на пошуки та спостереження. Зокрема, на збирання презентованої в Чернівецькому краєзнавчому музеї колекції із 40 фотографій та майже 50 засушених екземплярів знадобилося до 15 років.
КРИЛА ПІД МІКРОСКОПОМ
Протягом літа відвідувачі Чернівецького обласного краєзнавчого музею можуть помилуватися виглядом та послухати цікаві розповіді про метеликів. Виставку цих комах назвали «Літаючі квіти».
«На виставці представлені 40 фотографій денних метеликів. Тому що крила їх – найбільш яскраві й гарні. Ці створіння природи подобаються всім. Фотографії робив провідний науковий співробітник відділу природи нашого музею, кандидат біологічних наук Назар Смірнов. Це все фото єдиної людини, вони з нашої дикої природи – Буковини і прилеглих територій, тут немає нічого з інтернету. На цю виставку ми відібрали найяскравіші фотографії, які робилися під час наукових експедиції протягом останніх 10-15 років», – розповідає завідувач відділу природи краю музею Ігор Скільський.
За словами природознавців, на території Чернівецької області налічують до тисячі видів метеликів. Це майже половина того, що є в Українських Карпатах. До Червоної книги України занесені 59 видів метеликів. На Буковині мешкають 30 із них.
Поряд із фотографіями метеликів на виставці можна побачити й засушених комах – на чотирьох стелажах розміщені 48 засклених коробочок. Дослідник розповідає, що це лише невеличка частина колекції метеликів, яка є у фондах музею.
Також на виставці є мікроскоп, і кожен охочий може подивитись на цих комах у збільшеному вигляді.
«Метеликів інакше називають лускокрилими. Оскільки увесь візерунок на крилі будь-якого метелика складають дрібненькі лусочки, які вкривають одна одну, неначе черепиця. Вони утворюють усю цю гаму кольорів, яку гарно можна побачити під мікроскопом», – пояснює Ігор Скільський.
І справді, якщо подивитись у мікроскоп, можна чітко розрізнити малесенькі лусочки на крилах.
«ПОЛЮВАННЯ» НА РІДКІСНИЙ ВИД
Серед представленої колекції метеликів є чимало видів червонокнижних комах, які підлягають охороні.
«На прикладі ось цього метелика розкажу, як усе непросто, – показує дослідник на фотографію гарного білого метелика із чорними цятками на крилах. – Такий вид метеликів як мнемозина – це досить велика рідкість. Пальців моєї однієї руки, напевно, вистачить, щоб перерахувати усі пункти знахідок у Чернівецькій області. Мнемозини полюбляють бути біля узлісся, на лісових дорогах, на якихось вирубках, на луках, де є дерева, кущі тощо. Літають ці метелики десь у травні – першій половині червня. Але їхній період життя дуже короткий – від кількох днів до максимум двох тижнів. За цей час самець шукає самку для продовження роду, і вони обоє гинуть.
Потрібно опинитися у певний період року – 3-5 днів – у певному місці, щоб знайти і сфотографувати цього метелика. Це не так просто. На це можна і років 10 витратити. Бо, наприклад, цього року була холодна весна і увесь життєвий цикл комахи може бути зміщений. І ще багато факторів потрібно врахувати для такого «полювання»», – говорить Ігор Скільський.
Деякі види метеликів мають цікаві назви. Наприклад, Мнемозіна – давньогрецька богиня пам’яті. Подалірій, поліксена, махаон, зоряниця Аврори теж названі на честь героїв римських та грецьких міфів.
Ім’я римського бога отримав і метелик аполлон. Екземпляр цього лускокрилого зберігається у фондах краєзнавчого музею. На виставці його не показували, оскільки це велика рідкість – цей вид зник ще у 1960-х роках не лише на Буковині, а й в Україні.
«Причиною зникнення цього метелика є вплив людини. Аполлон веде осілий спосіб життя, він не схильний до міграцій. Вочевидь, коли розорали місце його перебування, він просто загинув», – пояснює Ігор Скільський.
Червонокнижний вид, поширений в основному в букових лісах, – сатурнія руда. Ці метелики взагалі не мають ротового апарату, тож нічого не їдять.
«Хоботок у сатурнії редукований, тобто укорочений і не пристосований для живлення нектаром квітів. Літають вони навесні, у квітні-травні. Самець активно шукає самку. Вона сидить нерухомо, береже енергію, яку запасла ще на стадії гусені, живлячись листям рослин, і яка потрібна для відкладання яєць. При цьому виділяє пахучі речовини – феромони, які самець відчуває з відстані 3-5 кілометрів. І вже на це чуття він орієнтується для того, щоб знайти самку для продовження роду. Після запліднення самець гине одразу, а самка відкладає яйця і потім також гине. Дуже короткий вік у них, бо не харчуються», – говорить науковець.
УКРАЇНСЬКИЙ «КОЛІБРІ»
Для деяких метеликів характерна така цікава особливість, як мімікрія. Це коли безневинна комаха схожа на таку, яка може вжалити чи вкусити, або ж “прикидається” неживим предметом.
«Наприклад, є такі метелики-джмелівки. Джмелівка скабіозова занесена до Червоної книги України, а жимолостева буде занесена до Червоної книги Буковини. Вони зовнішнім виглядом нагадують джмеля. Так само і серед мух є подібні на осу, на шершня чи на бджолу. Але вона не кусає, не жалить, звичайна муха”, – розповідає Скільський.
Коконопряд дуболистий, коли сидить, дуже схожий на звичайний дубовий листок. Також є метелики, які подібні на... колібрі.
“Їх називають бражник язикан, або язикан звичайний. Якщо ви десь почуєте, що хтось у наших краях бачив живу пташку колібрі (поширена виключно в Америці – ред.), знайте, що, швидше за все, він зустрів саме бражника. Цей метелик полюбляє, подібно до колібрі, зависати над квіткою», – продовжує розповідь Ігор Скільський.
Деякі види метеликів, такі як мнемозина, живуть від кількох днів до двох тижнів, а найтриваліше життя певних видів може доходити до 10 місяців чи навіть року.
«От, наприклад, сонцевик кропив’яний. Зараз влітку з лялечки вийшов метелик, літає до осені. Восени відбулося спарювання, самці гинуть, а запліднені самки зимують – у хлівах, дуплах, на горищах будинків. Там, де температура, як у холодильнику, – не мінусова, але і не висока, від одного-двох до максимум 6-8 тепла. І навесні ці самки прокидаються із зимової сплячки, відкладають яйця, з часом гинуть – і так цикл повторюється», – розповідає працівник музею.
ПЕРЕЛЬОТИ У ТЕПЛІ КРАЇ
Є метелики, які подібно до птахів здійснюють міграцію. Наприклад, сонцевик будяковий, або реп’яхівка. У Європі він поширений десь аж до Скандинавського півострова, у нас зустрічається на всій території країни. Ці метелики восени збираються у зграї, які можуть налічувати до тисячі комах, і летять на північ Африки.
«Тобто, у залежності від того, де проводив літо, він долає відстань від трьох до п’яти тисяч кілометрів в одному напрямку. На півночі Африки він зимує і навесні повертається назад у наші краї. Щоб подолати таку відстань, комахи повинні мати сили, здоров’я й енергію. Приблизно наприкінці серпня - початку вересня метелики виходять із лялечки. Вони свіжі, мають багато сил і енергії, об’єднуються у зграї й летять. Але подолати такий шлях назад ці метелики вже не зможуть. Тому вони на території Африки розмножуються. Тобто ці особини, які від нас полетіли, відклали там яйця, вийшла гусінь, вона виросла, стала личинкою, навесні із неї виходить свіжий метелик, який має багато сил і енергії, – й летить сюди до нас. І тут знову все по новій – яйця, гусінь, личинка, нові метелики, які знову мігрують на зиму», – зазначив Ігор Скільський.
Також науковець розповів цікаві факти про екзотичних метеликів. Наприклад, що найбільшим метеликом на теренах Європи є сатурнія велика, у якої розмах крил складає 15 см.
А найбільший денний метелик світу – орнітоптера Олександри, або птахокрилка королеви Олександри. Вони поширені у Новій Гвінеї. Самка має розмах крил у 28-32 см, самці трохи менші. Це надзвичайно велика рідкість у світі, відлов цих комах заборонений. Вони літають над тропічними лісами, майже не сідають на землю, тому їх сачком практично неможливо впіймати. Але, за словами Ігоря Скільського, деякі браконьєри стріляють по метелику з дробовиків.
«Наскільки я знаю, у Новій Гвінеї за порушення заборони на відлов цього метелика можуть дати пожиттєвий термін ув’язнення. Але через те, що він такий рідкісний, він дуже дорого коштує серед колекціонерів», – додав науковець.
Він готовий розповідати годинами про різновиди метеликів, які є на Буковині, в Україні та світі. Частина із цих різнобарвних комах перебувають на межі зникнення. І найбільшою загрозою для них, як і для багатьох видів тварин, є людська діяльність. Тому науковці намагаються подібними виставками привернути увагу якомога більшої кількості людей, дітей до проблем захисту природи.
Віталій Олійник, Чернівці
Фото автора та Назара Смірнова (з колекції музею)
