Балаганне життя, де овочі як діти

Балаганне життя, де овочі як діти

Репортаж
Укрінформ
Запоріжжя диктує ціни на огірки і помідори на національному ринку

Перші овочі, вирощені в Україні, з'явилися в супермаркетах і на ринкових прилавках у березні. Минулого року в цей час у нас почався "перший сезон" карантину. Тоді ж був оголошений повний локдаун: спочатку зупинилися ринки, а потім закрилися і області. Фермерські господарства, які щойно зібрали перший урожай, буквально завили, оскільки були змушені віддавати за копійки товар, в який було вкладено чимало праці й коштів.

А ЩО СЬОГОДНІ?

...Якщо на мить уявити собі, що вздовж дороги немає жодного покажчика з назвою населеного пункту, то навіть тоді "проскочити" Кам'янсько-Дніпровський район все одно не вдасться. Його можна впізнати по "балаганах". Для тих, хто не в курсі – це такі конструкції, обтягнуті плівкою. Вони можуть бути дугоподібними і блоковими, опалювальними і ні, крихітними і 100-метровими. Ними район буквально усіяний - у кожної сім'ї є хоча б одна теплиця або "балаган".

Проїжджаючи повз одне з сіл, ми зупинилися, щоб сфотографувати "балаганні поля", на одному з них працювала жінка. Ми підійшли до неї, розговорилися (правда, ім'я називати вона не захотіла). Жінці за 70, вона живе разом з чоловіком. Обоє отримують мінімальну пенсію, якої, м'яко кажучи, мало на що вистачає. У них є 28-метровий "балаган". Зараз там росте редиска. Торік вони зібрали непоганий урожай - 800 кг, але через карантин продали його практично за безцінь. Втім, співрозмовниця не скаржиться і запевняє: були раді і тому, що змогли наторгувати. Цього року сподіваються, що і урожай буде гарним, і ціна.

Під'їжджаємо до Кам'янки-Дніпровської. На центральній вулиці стоїть з десяток вантажних мікроавтобусів і автомобілів. В них - мішки редиски. Відкрито торгувати не можна - карантин. Стоїмо, спостерігаємо. До місця "потягнулися" поліцейські. Провели роз'яснювальну бесіду і... поїхали. А торгівля продовжилася.

СПЕЦІАЛЬНІ ДЖМЕЛІ

Фермери Катерина та Сергій Нікіфорови вже 6 років займаються розвитком свого господарства. Починали з 4-х "балаганів", в яких висаджували 8000 кущів помідорів, зараз у них 2,2 гектара землі - і одних лише томатів тут 60 000 кущів, ще є огірки і різні салати.

Екатерина и Сергей Никифоровы
Катерина та Сергій Нікіфорови

"Коли ми сюди прийшли, тут було голе поле. Нічого не росло. Земля була буквально просякнута гербіцидами (хімікатами). Нам довелося все промивати, вивозити. Ми вирощуємо рожевий, червоний помідор і огірок. 10 грудня був посів насіння в касети, через три тижні розсаду пікірували в склянки, півтора місяці вирощували все у розсадниках, а з 20-х чисел лютого почалася висадка рослин на плантації", – розповідає Катя під час екскурсії своїм господарством.

"Балагани" мають бути теплими, сухими і провітрюваними, ну і, звичайно ж, – потрібне хороше запилення. Нікіфорови запилюють рослини джмелями. Йдеться про спеціальних джмелів, виведених штучно для запилення квітки. Ця технологія використовується в усьому світі, в Кам'янсько-Дніпровському районі вона була впроваджена 12 років тому.

"Щоб урожай був гарним, треба рослину постійно підгодовувати. Навіть коли плід буде зірваний, треба проводити обробку ґрунту від хвороб і шкідників. Цього року є проблеми з вірусами та білою гниллю. Минулого - була спекотна весна, потім різке похолодання у травні - і в результаті у рослин був бактеріоз, який може призвести до загибелі всього врожаю. До коронавірусу у нас додалися віруси і тут", - каже керівник агроцентру "Агрополіс" Валентин Алергуш.

Валентин Алергуш
Валентин Алергуш, Катерина Нікіфорова та Ольга Звонарьова

У кожного сорту томата є своя стратегія вирощування. Наприклад, високий помідор можна висаджувати через 35-40 см, середньорослий – 15-25 см.

Нам показали блокову теплицю, в якій росте високий помідор – сорт "Агіліс F1". Катя називає цей сорт переможним. Перші томати (або, як кажуть фермери, перша кисть) можуть важити від 600 до 900 грамів. За один оборот (від посіву до збору врожаю), при правильному догляді, можна отримати 10-11 кистей.

"Не можна економити на насінні. Насіння - найголовніше. Можна грамотно заощадити на добриві, обробці, але економити на насінні – це дурість. Ми вирощуємо в основному селекцію європейську та американську. Використовуються високоякісні бельгійські добрива, іспанські стимулятори. Наші овочі найкращі не тому, що вони наші, а тому, що ми вирощуємо із застосуванням органічних добрив і органіку додаємо в ґрунт. За кордоном немає нормального ґрунту, вони вирощують на каменях, в піску", - пояснює Валентин.

Він привозив у господарство Нікіфорових іноземних селекціонерів. Каже, що багато препаратів тестуються в їхніх теплицях - це свого роду експериментальна база.

БОЇ БЕЗ ПРАВИЛ

Будівництво такого блочного "балагана" обійшлося Нікіфоровим у 1,5 мільйона гривень. Треба відпрацювати два сезони, щоб окупити витрати. Для порівняння, зробити "під ключ" простий 100-метровий "балаган" без опалення (зварити каркас, натягнути плівку і т.д.) на сьогодні коштує близько 150 000 гривень.

"Треба мати досвід. Один провал коштує шалених грошей", - каже Сергій Нікіфоров.

Сергей Никифоров
Сергій Нікіфоров

Його дружина згадує, що за шість років не те, що шишки набили, а лікті збили до крові. Були і падіння, і злети, але руки намагаються не опускати. Коронавірус, точніше карантин і обмеження, пов'язані з ним, стали для фермерів ударом нижче пояса.

"Це був жах. Ми йшли не те, що в "нулі", в мінус. Перші огірки у 2020 році здавали 25 березня, тобто якраз на старті карантину. Ми здали їх по 45 гривень, а вже другий збір нікуди було дівати. Все закрили, у нас стояло по 200-300-500 ящиків з огірками, і ми їх продавали по 7 гривень, а мали – по 40. Паливо, зарплата робітникам - ми на кожному зборі втрачали 100 000 гривень", – згадує Катерина.

Вона навіть не хоче думати, що було би з господарством, якби ринки не відкрили.

Валентин Алергуш
Валентин Алергуш

Валентин Алергуш тим часом згадує, як минулого року через карантин люди не могли купити навіть посадковий матеріал. Адже тоді "ковід" на кілька тижнів повісив замки на усі непродовольчі магазини.

КОЛИ У РОЦІ ВИХІДНИЙ ЛИШЕ ОДИН ТИЖДЕНЬ

У господарстві Нікіфорових працює 30 осіб, у тому числі бригадири. Робочий день триває 10-12 годин. За годину роботи фермери платять в середньому 40 гривень.

Вирощування овочів - безперервний процес. Щоб заробити, в теплицях і "балаганах" постійно має щось рости.

"Цей помідор, - Катя показує на кущі, на яких красуються зелені плоди, – буде готовий до відвантаження 1-5 травня. Помідор будемо збирати до 20 липня. До речі, того року ми 25 червня вже закінчили збір, а цього року – вирішили застосувати нову технологію і стимулювали корінь, щоб одна рослина дала на 2-2,5 кг томата більше, ніж закладено в її норму".

Весь процес - від замочування насіння до збору останніх плодів – розписаний в прямому сенсі слова по днях. У липні "порожні" кущі вирвуться, територія буде зачищена. Відпочивати вона буде 3-4 дні, а потім протягом максимум тижня сюди пересадять рослини з розсадників, які почнуть сіяти з 25 червня – по одній насінині в окремі касети... і так до листопада. Потім плантації зачистять, коротка перерва - і все заново.

"Я знаю, що хоче той чи інший помідор, розумію, що і як має бути, бачу, що подобається, а що ні", – розповідає фермер.

"Ви про них розповідаєте так, ніби це діти", – відповідаю я.

"Це крутіше, ніж діти. Це діти, коли у них лізуть зуби, які просять уваги 24 години на добу", – сміється співрозмовниця, у якої троє дітей.

У розмові з'ясовується, що у Каті дві освіти: за першою вона фельдшер, а за другою – економіст.

МАРКЕТИ ВИКУПИЛИ ЗЕЛЕНІ ТОМАТИ

Катя каже, що працює з такими сортами рожевих томатів, як "Пінк хіт F1" і "Мануса F1". Хоч рожеві сорти і більш примхливі, але фермерів вони влаштовують. А от "Агіліс F1" - найулюбленіший. З ним Нікіфорови працюють вже 5 років і міняти на інший поки не готові. За словами фермера, цього року в тренді буде червоний томат, але через те, що з ним більше клопоту, більшість фермерів району перейшли на рожеві сорти.

"У нас з чоловіком була суперечка: що ми висаджуватимемо? Ми завжди висаджували 40 000 кущів червоного томата. Цього року в два рази менше його висадили. І висадили рожевий. Не дай Боже, нас знову закриють на карантин. Якщо червоний помідор може на кущі висіти тиждень, то рожевий треба зібрати на другий день і відразу ж продати, а у нас його не тонна, і не дві...", – каже Катерина.

Помідори, які зараз ростуть у блочному "балагані", вже продані. Його закуповує одна з торгових мереж. З покупцем вже обговорили ціну від першого і до останнього плоду.

"Через коронавірус продавати овочі стало складніше. Ринок придавлює цінову політику, і великі супермаркети не дають тієї ціни, яка повинна бути. Втім, якщо товар хороший, то проблем зі збутом немає. Зараз ми продаємо в АТБ, Варус, Сільпо - всю Україну постачаємо і в Білорусь продаємо, а раніше (до війни) все йшло в Росію", – каже Сергій.

Нікіфорови хотіли б розширити господарство, але за паї, які підходять їм територіально, просять занадто високу ціну – кілька тисяч доларів. Брати в борг фермери не звикли, розраховують виключно на свої сили і поки не можуть дозволити собі такі витрати.

COVID-19 ЗНЕЦІНИВ РЕДИСКУ І ЗАЛИШИВ ФЕРМЕРІВ БЕЗ ПЕРШИХ ГРОШЕЙ

Як в касети висаджують насінини, нам показав фермер-початківець Максим. Йому 25 років. Фермерством займається другий рік.

Фермер Максим
Фермер Максим

"У нас 18 соток землі. Ми самі працюємо, ще не заробили, щоб наймати когось. Шкодую про те, що почав займатися цією справою (фермерством - авт.) так пізно. До цього катався по світу, працював, дивився – і ось другий рік, як займаюся вирощуванням овочів", – розповідає Макс.

Він працює в агроцентрі і впевнений, що овочі треба вирощувати із застосуванням сучасних технологій і добрив, але у його рідні щодо цього свої погляди.

"Мої батьки з моїми методами поки не погоджуються, вони по-старому звикли - нітрати усілякі, але пішли на компроміс, робимо по-моєму, результат є", – ділиться Макс.

Він показує касети, в яких ледь видніється солодкий червоний кубовидний перець – касет 2500 штук. За мірками фермера, це небагато, висаджують його, щоб земля не "гуляла". Мовляв, є вільний клаптик. Перець в ґрунт висадять у травні.

Крім того, мама Макса, Валентина Миколаївна, посіяла томати, які через 35 днів "переїдуть" до "балагана", урожай збиратимуть до жовтня. При цьому в теплиці вже росте основний помідор.

"Тут є комерційні сорти і є сортовипробувальна ділянка. Ми випробовуємо сорти, які вводитимуться на ринок. Було 40 сортів, ми відібрали ті гібриди, які продаватимуться", – додає Валентин Алергуш.

До того, як висадити в "балагани" помідори, тут вирощували редиску. До слова, ці "балагани" без опалення.

"Минулого року редиску через карантин довелося здавати по 6-8 гривень. Вибору особливо не було: треба або продавати, або викинути. Вона не може лежати. Для нас редиска - це можливість заробити перші гроші і вкласти їх в помідори, але цього заробітку не було. Минулого року я зібрав 1,3 тонни з 4 соток. Це небагато, можна було більше, але мені вже треба було висаджувати помідори. Цього року врожайність менша. Посіяв трохи менше - методику іншу випробовував. Зима - морози мінус 20 вдарили, сонця немає, тепла немає. Урожай зібрали 20 березня. Урожайність не дуже, але ціна радує - в середньому 38 гривень за кілограм. Кілька зборів було. Ціна врятувала", - розповідає Максим.

Хлопець зізнається, що хоче займатися фермерством і вірить, що роки через 2-3 у нього буде своє господарство.

ПРОГРАМІСТ СТАВ АГРОНОМОМ

26-річний Володимир Панкеєв разом з дружиною Аліною займаються вирощуванням огірків і томатів.

Владимир Панкеев с сыном
Володимир Панкеєв із сином

Заходимо у двір, бачимо коробки з огірками, їх приготували для продажу, поруч – "балаган". Заходимо всередину, а там справжні джунглі. Довгі ряди і, куди не повернися, - всюди огірки: знизу – дозрілі, можна зірвати і відправити в ящик для продажу, зверху – крихітки, які зовсім недавно зав'язалися.

"У теплиці починається робота з 10 січня. Посів був 27 січня, а 6 березня висадили огірки", – розповідає Володимир і уточнює, що огірки, які ми бачили на вулиці у ящиках – для продажу на ринку, для супермаркетів зберуть довший плід.

Балаган опалюється вугіллям, але фермер планує перейти на пелети, що дозволить заощадити на опаленні майже в два рази.

"Ця теплиця з'їдає 53 000 гривень. Огірок - теплолюбна культура. Мінімально допустима температура в теплиці +20 градусів, середня температура +24-25 градусів. Огірок пробачить економію на харчуванні, хворобу і шкідника можна "загасити". Важливо правильно організувати клімат - це 70-80% успіху. Була ситуація, коли в топці я допустив упущення – і за ніч почалося скидання зав'язі. Всього одна ніч. Огірок помилок не пробачає, помідор більш стресостійкий. Але з іншого боку, урожай томата треба чекати 2,5 місяці, а огірка – місяць", – каже Володимир.

Вирощування огірків для нього є новим напрямом, а ось томатами зайнявся відразу після школи і працює з ними вже 12 років.

1 квітня у Володимира був перший цьогорічний продаж огірків - 50 гривень за кілограм, наступного дня ціна опустилася до 40. Зараз тримається на рівні 33-35 гривень. Фермери розуміють, що огірок не є продуктом першої необхідності, тим більше в період карантину.

"Минулого року, можу взяти зошит, у мене все написано, огірок здавали по 10 гривень. Він швидко псується, а ринки були закриті і ніхто не розумів, коли відкриють регіони", – згадує фермер.

У господарстві Панкеєвих зараз працює 4 людини. Загалом за сезон пройшло близько 20 осіб, але відібрали тих, хто працює якісно.

"Головне - бути уважним і відповідальним. Огірки збираємо кожні 2-3 дні. Загалом працюємо по 10-12 годин. За день ми платимо 550-590 гривень, 6 робочих днів на тиждень. Головна вимога, щоб не залишали перерослі огірки", - розповідає співрозмовник.

Під час спілкування з'ясувалося, що Володимир з 9 класу серйозно захоплювався комп'ютерними технологіями, виграв не одну районну олімпіаду, здав ЗНО і вступив на бюджет до ЗНТУ (нині "Запорізька політехніка"). Але вже через 2 місяці зрозумів, що ненавидить спеціальність, про яку стільки мріяв. Недовго думаючи, кинув навчання. Каже, що мама була в шоці.

"Влітку вступив на бюджет до іншого вишу. На агрономію. Так-так, я дипломований агроном. Зізнатися чесно, вступив, аби був диплом, але паралельно почав займатися фермерством і зрозумів, що це моє. Захопився. Зараз все тільки починається. У мене є велике бажання розвиватися і мене не зупиняє ні низька ціна, за якою доводиться продавати урожай, ні карантин. Я хочу реалізуватися", - додав Володимир.

Коли ми їхали до Кам'янки знімати цей матеріал, особисто я була впевнена, що нашими героями будуть люди, вік яких 55+. Але виявилося, що сьогодні розвивають овочеву столицю України і ті, хто не так давно закінчив школу.

Люди не бояться працювати 350 днів на рік. Решту днів, як сказала героїня нашого матеріалу Катя Нікіфорова, можна трохи відпочити.

Ольга Звонарьова, Запоріжжя
Фото Дмитра Смольєнка

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-