Австралійська рослина-комахоїд окуповує Полісся

Австралійська рослина-комахоїд окуповує Полісся

Укрінформ
Науковці вважають, що потрібно внести зміни в Червону книгу України

Рослини, про існування яких раніше було відомо лише в окремих регіонах та областях України, науковці вже не один рік виявляють і досліджують на Житомирщині.

Занесена на терени області флора адаптується до тутешніх умов, дичавіє і починає витісняти звичайні для регіону рослини. Майбутні наслідки цього спрогнозувати наразі складно.

Науковці вважають, що з огляду на процеси у рослинному світі – потрібно внести зміни в Червону книгу України, адже за 11 років, відколи востаннє оновлювали видання, частина видів поступово змінили категорію рідкісності.

Про рослинний світ Житомирського Полісся та зміни, що в ньому відбуваються, кореспондент Укрінформу розмовляла з кандидатом біологічних наук, старшим науковим співробітником ДУ «Інститут геохімії навколишнього середовища Національної академії наук України» Олександром Орловим і доктором сільськогосподарських наук, професором, керівником навчально-наукового центру екології та охорони навколишнього середовища Поліського національного університету Тетяною Федонюк.

ПУХИРНИК ПІВДЕННИЙ РОСТЕ НЕ ЛИШЕ НА ЗАКАРПАТТІ

На початку листопада на сайті Укрінформу вийшла новина про те, що у річці Тетерів під Житомиром науковці виявили тропічну ряску, яка досі не зустрічалася на території України. Про неї тоді розповіла Тетяна Федонюк і акцентувала, що це не перша нова для Житомирщини рослина.

Як зауважив Олександр Орлов, це вже друга чужорідна, занесена в область ряска, яку знайшли науковці. Свого часу він виявив у природному заповіднику «Древлянський» ряску туріоноутворюючу. Рослина вже добре адаптувалася й інтенсивно витісняє з водойм інші види рясок, оскільки швидше розвивається і не вимерзає.

Запитую в науковця, скільки (хоча б орієнтовно) не притаманних для Полісся рослин за 5-10 років виявили на Житомирщині, на що він відповідає: «Не можу сказати точно, але десятки. Житомирська область у плані дослідження адвентивних (з’явилися внаслідок навмисного або випадкового занесення людиною – ред.) та інвазійних (активно розмножуються у нових природних умовах, захоплюють території та можуть витісняти аборигенні види – ред.) рослин є однією із найкраще вивчених в Україні. Донедавна в Україні було відомо 6-7 локалітетів пухирника південного (Utricularia australis), причому виключно на Закарпатті. На Житомирщині за останні кілька років пухирник звичайний я знайшов лише один раз, а цей вид – десятки».

За словами Тетяни Федонюк, разом із Олександром Орловим вони написали статтю про пухирник південний у видання «Journal of Water and Land Development», яку невдовзі опублікують. Вона каже, що довелося опрацювати великий масив інформації, що забрало багато часу.

Рослина занесена до Червоної книги України. У її редакції від 2009 року зазначається про 8 локалітетів пухирника південного, які зосереджені на Закарпатті. Вперше на теренах Житомирщини рослину в 2014 році знайшов учень Олекандра Орлова, а тепер професор Дмитро Якушенко. Фото рослини він надіслав дослідникам у Німеччину, звідки відповіли, що це саме пухирник південний.

У всій Європі рослина вважається занесеним видом, а її батьківщина – Австралія та Південно-Східна Азія. Досі незрозуміло, яким чином пухирник південний опинився у Європі. Швидше за все, рослина потрапила сюди з перелітними водоплавними птахами. В області свого природного ареалу він цвіте і плодоносить. Натомість у Європі цей вид квітне рясно, але дуже рідко дає плоди, в Україні його плодоношення поки що не зафіксовано.

«Протягом 2014 року я виявив його 5-6 знаходжень під Житомиром у Барашівському глиняному кар’єрі, в Богунському гранітному кар’єрі, у Коростишівському районі, в озерах під самим Коростишевом, у Лугинах. Ми з Дмитром Якушенком опублікували в «Українському ботанічному журналі» статтю про першу знахідку пухирника південного на Українському Поліссі. Упродовж усіх наступних років кількість цих локалітетів збільшувалася. Пухирник південний – це підводна хижа рослина, яка завжди цвіте над водою», – зауважує Орлов.

Він показує на фото, як виглядає пухирник південний. Рослина у вигляді гілочки, з дуже розсіченим на нитковидні частки листям, на яких розташовані пухирці, що будовою нагадують глечик із кришкою, де є сигнальні щетинки. Саме вони реагують, коли поруч пропливають дрібні рачки, великі інфузорії, личинки дрібних комах. Тоді глечик відкривається і туди з водою потрапляє тваринка. Потім спеціальний апарат відкачує з пухирця воду, а натомість закачує ферменти, які перетравлюють тваринку. Рослина не має кореневої системи і, на думку науковців, розмножується вегетативно. Вона може зростати як у дуже бідних водах, так і в досить багатих, і навіть у забруднених органічними рештками. Її комахоїдність є пристосуванням для виживання у бідних водах, відтак пухирник отримує азотисті сполуки з тварин.

ЧЕРВОНА КНИГА ПОТРЕБУЄ ЗМІН

«На нашу думку, цей вид витісняє наш аборигенний, місцевий пухирник звичайний, тому що у них практично збігаються екологічні вимоги, але в пухирника південного екологічна амплітуда ширша і він має можливість маневру», – наголошує Олександр Орлов.

Науковці вважають, що в Червоній книзі треба змінювати статус пухирника південного, бо критично рідкісним він уже точно не буде. Утім востаннє її публікували у 2009 році, а це треба робити через 10 років, але в ні 2019-му, ні в 2020-му нове видання не вийшло.

«У Червону книгу я включив водяний жовтець потоковий, – продовжує Олександр Орлов. – Це дуже рідкісна рослина з не менш цікавою історією знахідки. Зі мною в експедицію поїхали гідробіологи, вони ловили рибу сітками у річці Жерев у Лугинському районі. Приходжу до них в обід, а вони нарікають, що риба повтікала, і якась довга рослина у сітках заплуталася. Глянув і кажу, що бачив таку лише у Швеції. Це водяний жовтець потоковий (Batrachium fluitans). Відкрив визначник, а там написано, що він росте по всій Україні. У гербарії в Інституті ботаніки НАН України його взагалі не було. Тоді я зрозумів, що це унікальний вид і він помилково занесений у визначник, хоча його достовірної знахідки не було в Україні. Це водна рослина завдовжки 2-5 м з плаваючим листям і біло-рожевими пахучими квітами. У річці Жерев біля села Рудня-Повчанська (Лугинський район – ред.) його зарості займають по течії річки більше кілометра. Кілька локалітетів цієї рослини є в Прибалтиці, Білорусі й один – у нас».

Науковець розповідає і про червонокнижний еритроній собачий зуб. Раніше вважалося, що рослина поширена в основному на Закарпатті. Утім він виявив, що вона росте на 400 га у Романівському районі Житомирщини. Там утворили заказники місцевого значення «Собачий зуб» і «Довгий брід».

ЯК ЗМІНИ КЛІМАТУ І ЛІСОВІ ПОЖЕЖІ ВПЛИВАЮТЬ НА ФЛОРУ

Під час розмови цікавлюся, як посуха та масштабні лісові пожежі, що вирували весною на півночі Житомирщини, впливають на рідкісну флору.

Орлов розповідає, що цього року в природному заповіднику «Древлянський» не зміг знайти червонокнижну росичку проміжну. У заповіднику на Мертвому озері є стаціонар та відділені стовпами облікові ділянки, на яких раніше від листя цієї маленької рослинки (висота 2-5 см) все було червоним, але тепер залишився лише сухий торф, а росичка зникла. Такі зміни обумовлені пересиханням Мертвого озера та прилеглих заболочених ділянок.

Тетяна Федонюк зауважує, що після пожеж у Чорнобильському радіаційно-екологічному заповіднику з’явилося багато чужорідного виду – ваточника сирійського. Там також розростається північноамериканський «бур’ян пожеж» – еректитес нечуйвітровий (Erechtites hieracifolia), який бурхливо поширюється на теренах Полісся, особливо Західного та Житомирського. Він любить згарища і дуже швидко розвивається на мінералізованих пожежею залишках. Одна його рослина дає від 200 тисяч до 2,5 млн насінин. «Бур’ян пожеж» може затримувати лісовідновлення, адже виростає до 2 метрів у висоту і створює суцільні зарості.

«На території Древлянського заповідника є ліси, які згоріли за 10 років до його створення (заповідник утворили в 2010 році – ред.). Там було 2 катастрофічні пожежі, кожна з яких охопила тисячі гектарів, вирували вони 20 років тому. Ми ходили тими місцями, де були низові пожежі високої інтенсивності й стовбури сосни досі обпалені на висоту 3-4 метри. Рослинний покрив тоді сильно пошкодила пожежа, особливо нижні яруси лісової рослинності, але зараз він відновлюється, і там ми вже знаходили види з Червоної книги – сон розкритий, лілію лісову та інші», – ділиться Олександр Орлов.

Наостанок Тетяна Федонюк проводить екскурсію аудиторією, де на підвіконнях ростуть тропічні комахоїдні рослини. І вони не в тропіках, а на сьомому поверсі університетського корпусу в центрі Житомира, тому нові відкриття науковців іще попереду.

Ірина Чириця, Житомир
Фото надали Тетяна Федонюк та Олександр Орлов

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-