“Золото Азова”. Як ловлять рибу невипадкові люди моря

“Золото Азова”. Як ловлять рибу невипадкові люди моря

Репортаж
Укрінформ
До кінця днів залишаються з морем лише ті, хто його любить. Такі не будуть йому шкодити

Азовське море - найпродуктивніше в світі. За виловом риби ця невелика водойма ще якихось кілька десятків років тому перевершувала Каспійське море у 6,5 разів, а Біле – у 8 разів. Рибалки називають Азов пологовим будинком для Чорного моря, але додають: для того, щоб море віддавало, треба не заважати нересту і давати морю відновлюватися.

За даними Державної служби статистики України, за 9 місяців цього року Україна поставила на зовнішні ринки риби і ракоподібних на суму 24,1 млн дол. США. Це на 23,9% більше, ніж за аналогічний період 2019 року. Українську рибу купує Німеччина (на цю країну припадає 21% всього експорту на суму 5,1 млн дол.), Данія (купила 18% продукції на 4,4 млн дол.), Японія (на 2,2 млн дол.), Білорусь (на 2,1 млн дол.), Литва (на 2 млн дол.) і Туреччина (на 1,5 млн дол.).

Як відбувається промисловий лов, що перевіряють і як несуть службу прикордонники, для чого потрібні легальні причали і чи дотримуються рибалки морського закону – щоб дізнатися все це, кореспонденти Укрінформу побували у Приазовському районі в смт Азовське та селі Степанівка Перша.

БИТВА ЗА РИБУ АБО ДЛЯ ЧОГО ПОТРІБЕН НАУКОВИЙ ЛОВ

"У мене дід був рибалкою. Я сам місцевий. Пам'ятаю, як у дитинстві від батьків тікав, гумову камеру брав і вудку. Після служби думав, що не буду займатися морем, на будівництво поїхав, але... не бачу іншої роботи. Я люблю море, моє життя повністю пов'язане з ним. Хоча... бували, м'яко кажучи, нештатні ситуації. Бувало таке, що думки в голову різні лізли, але на ранок все одно йшов в море. Ніколи не було такого, щоб я питав себе, а чи треба займатися ловом. Я закоханий у море", - каже рибалка і директор ПП "Діброва" Сергій Столяр.

Сергій Миколайович мешкає у селі Степанівка Перша. Його підприємство ось уже майже 20 років займається не лише промисловим, а й науковим промислом.

"Наукові дослідницькі роботи - це важливо. Так, це доповнення до моїх витрат, але це необхідно. Адже завдяки цьому вивченню контролюється кількість риби і сам процес усього того, що відбувається в морі. Наукові інститути вивчають, як, приміром, пройшов нерест, в якому стані риба, а ми надаємо знаряддя лову, плавзасоби. Ми укладаємо з інститутами договори: їхні співробітники піднімають на борт того ж бичка, вивчають, а потім вони представляють наші інтереси на спільних сесіях. Азовське море - воно ж спільне. І тоді ми можемо говорити про те, більше чи менше риби у нас і скільки ми можемо її виловлювати", - пояснює рибалка.

Поки ми розмовляли з Сергієм Миколайовичем, його люди на баркасах перебували за 15-20 кілометрів від берега. Зараз сезон лову бичка. Зазвичай він починається 15 серпня і закінчується 15 грудня. Однак цього року через аномальну спеку рибалки трохи змістили строки.

"Коли дозволяє море, тоді і виходимо. Було дуже спекотно, і ми гробити рибу не захотіли, зупинилися. У спеку вона пропадає. Ми виходили за науковими роботами, працювали по 1,5 години і заходили. Більше перебувати на спеці складно. Почекали 1,5 місяці і зараз ловимо бичка. Здаємо його за договором, консервний завод купує. Рибалити будемо до 15 грудня, якщо погода дозволить", – каже Сергій Столяр.

Навесні контролюючі відомства не дозволили рибалкам виходити на промисловий лов. Заборону пояснили тим, що бичку треба було відновитися.

КОНТРОЛЬ ПРИКОРДОННОГО РЕЖИМУ

За всіма, хто виходить у море, пильно стежить прикордонна служба. Прикордонники несуть службу як на воді, так і вздовж усієї прибережної зони.

"На кожній ділянці, яка межує з акваторією Азовського моря, у нас є стаціонарні пости технічного спостереження. У Запорізькій області їх чотири: Приморський, Приазовський, Кирилівський, Бердянський. Вони діють на постійній цілодобовій основі. Не може бути такого, що за морем не стежать. На постах є зв'язок, радіолокаційні та візуальні засоби. Ми застосовуємо інноваційний підхід - у нас є малий прикордонний катер і прикордонні патрулі (квадроцикл, машина)", – розповідає пресофіцер Бердянського прикордонного загону Володимир Карайван.

Прикордонники зобов'язані, по-перше, перевіряти документи у всіх, хто знаходиться в контрольованому прикордонрайоні, а по-друге – вихід у море дозволений лише з пунктів базування (причалів) і за наявності документів на здійснення промислового лову.

Прикордонники зазначають, що є дві категорії човнів: перша – виходить до двох морських миль, друга – оснащена потужними двигунами, здійснює рибопромислову діяльність і виходить за 2 морські милі.

"За дві морські милі виходять не для того, щоб покататися, а з метою вилову і повинні мати дозволи на діяльність. Вихід і повернення обов'язково фіксується прикордонниками", – пояснює Карайван.

Якщо ж рибалки вийшли в море з берега, а не з причалу, то співробітники прикордонної служби складають протокол за ст. 202 КУпАП (Порушення правил прикордонного режиму). Якщо ж рибалка повторно порушує, то виноситься постанова про заборону виходу у море або у нього вилучається плавзасіб. Простіше кажучи, рибалкам сьогодні не вигідно працювати без "приписки" до причалу. У будь-який момент можна залишитися без човна.

Як розповів в.о. начальника відділу прикордонної служби Приазовське старший лейтенант Ростислав Тутов, лише за 2020 рік до адміністративної відповідальності за порушення прикордонного режиму було притягнуто 95 осіб, ще 13 – за грубе порушення здійснення промислу.

У Приазовському районі знаходиться 5 пунктів базування. Звідти рибалки і мають здійснювати вихід в Азовське море. Якщо рибалка веде законну діяльність, то у нього обов'язково мають бути при собі документи, що дозволяють промисел, документи, що засвідчують особу, а човен – "приписаний" до причалу. В іншому разі - це браконьєр.

Поки ми розмовляли на березі, прикордонний катер помітив в Азові невеликий човен і підійшов, щоб перевірити документи. Паралельно з катером на суші чергував патруль. Як нам пояснили, це необхідно для того, якщо будуть виявлені порушення і треба буде складати протокол.

МОРСЬКИЙ ЗАКОН

Рибалки виходять у море рано вранці, повертаються - близько шостої години вечора. Якщо вітер більше 5 метрів на секунду, вони залишаються на березі. Кажуть, що ловити рибу – робота складна, треба стійко стояти на човні.

"Ловити рибу - дуже важка праця. Щоб стати хорошим рибалкою, треба любити море. Справжній рибалка не поставить сітку, якщо немає потреби у рибі. Раніше ніхто не гробив рибу. Морський закон, морський порядок був. Розумієте?" - каже Сергій Столяр і додає: "На все узбережжя був один інспектор. Не було потреби контролювати. Рибалки самі все контролювали, а зараз... зараз інше життя і інший "порядок". З 10 рибалок, справжніх – 3, решта – так, випадкові люди, яких життя загнало в море. Зараз немає рибальських законів, на жаль".

Кожен рибалка виходить у море зі спеціальною екіпіровкою (в тому числі і рятувальні жилети), беруть з собою їжу, особливу увагу приділяють засобам зв'язку – телефон і рація.

"Я можу з ними зідзвонитися, але навіщо їх турбувати? Не хочу, щоб через мене хтось із них не зловив рибу. Вони знають, хто і де, у них є рації, і якщо, не дай Бог, щось трапиться, вони збігуться", - зазначає Сергій Миколайович.

За його словами, Азов - це не та глибина, щоб турбуватися і хвилюватися.

Хороший улов за мірками рибалки - це 1-2 тонни риби.

"Втома і праця не фізично визначаються, а коли на берег приходиш без улову – ось це важко. Для рибалки найприємніше - це плата моря за його працю", - каже Столяр.

На запитання, чого не повинен робити справжній рибалка, мій співрозмовник, не замислюючись, випалив: "Молодь не можна чіпати, це святе".

"Мені б мій дід відрубав руки, не вітався б і, напевно, до моря б не пустив, якби я витягнув молодь до 10 кг. Окрім як купатися, я б до моря не підходив. Ось кажуть, що до дитини не можна грубо ставитися. З рибою все так само. Вона повинна вирости", - додав рибалка.

КЕРЧЕНСЬКИЙ МІСТ ЗМІНИВ МОРЕ

Будівництво Керченського мосту дуже змінило Азовське море: вібрація, яка йде від руху мостом, налякала осетрові види риб. Рибалки кажуть, що та риба, яка вийшла з Азова, не повернулася.

"Протока для чогось була створена. Свого часу, коли піленгас йшов через Керченську протоку в Азов, зупиняли всі пароплави, щоб косяк не розбити і гвинтами не побити. Пароплавство зупиняли на день і два. Так було до 2008 року точно. Зараз гуркіт і та вібрація, яка йде від руху мостом – це вже шкода", – упевнений рибалка.

ПОЛОГОВИЙ БУДИНОК ДЛЯ АЗОВА

Якщо пологовим будинком для Чорного моря є Азовське, то пологовий будинок для Азова – це Молочний лиман.

Рибалки кажуть, що Молочний лиман – це тиха гавань, там ікра стоїть, її не змиває течією. Він має багату кормову базу, там багато мотиля. Вихід личинок з Молочного лиману становить 75%. Для порівняння, у Сиваші цей показник - на рівні всього лише 25%, а у сусідньому Утлюцькому лимані – 50%.

Якщо говорити про Молочний лиман, не можна не згадати про екологічну катастрофу, яка сталася там у вересні 2017 року. Тоді з вини підрядника, який повинен був виконати розчищення каналу, що з'єднує лиман з морем, стався масовий мор піленгаса. Збитки, завдані державі, склали понад 90 млн грн.

Сергій Миколайович був одним з рибалок, які тоді приїхали на лиман, щоб допомогти зібрати мертву рибу. Ми бачилися з ним тоді на місці НП. У високих чоботях рибалки заходили в воду, їхні ноги буквально засмоктувало в мул і бруд, а в очах був біль.

Волонтери, представники екоінспекції, рибоохорони та рятувальники – усі вони збирали тушки піленгаса для утилізації, рахували кількість мертвої риби, щоб оцінити збитки. Вбивство риби і тоді, і зараз рибалки називали екологічною катастрофою, за яку досі ніхто не покараний.

"Національний парк прогнав свого часу рибалок, які стежили за лиманом, і риби стало менше. Ми бачили, як гинув піленгас. Усі винні в цьому: хтось вчасно галас не здійняв, хтось сховався, хтось робив вигляд, що не помічає проблеми. Мене як рибалку не особистості цікавлять, мене цікавить море. Я вдячний нинішньому керівництву Приазовського парку за те, що Молочний лиман працює", – каже Столяр.

Цього року Молочний лиман з'єднали з морем, і він знову запрацював. Зграї мальків піленгаса набрали за літо вагу у лимані і вийшли в Азовське море на велике міграційне коло. За попередніми прогнозами, наступного року рибалки мають отримати квоти на промисловий лов піленгаса.

"Кисню достатньо, кормової бази теж. Щоб море віддавало, треба не заважати нересту. Море має самовідновлюватися. Те, що солоність піднімається і опускається – це нормально. Змінюються види риб - це природа. Море було, є і буде. Калкан, камбала, піленгас – усе це відновлюється", – зазначив Сергій Столяр.

РИБОЛОВЛЯ ДЛЯ ДУШІ ПІД ШУМ МОРЯ

У вільні від риболовлі місяці кожен рибалка займається своєю роботою. Одні зайняті у будівельній сфері, інші обслуговують бази відпочинку, сам Сергій Миколайович здає кімнати відпочивальникам, крім того, у нього є невеликий магазин.

Якщо ж з'являється вільна хвилинка, рибалки виходять у море, але не на баркасах, а з вудкою. Зізнаються, що роблять це не тому, що дуже хочеться риби, а просто для душі, і щоб море послухати.

"До кінця своїх днів залишаються з морем лише ті, хто його любить. Такі люди не будуть йому шкодити. Шкідники - це тимчасові люди", - каже співрозмовник.

На запитання, а яка ж риба є улюбленою у такого "хронічного" рибалки, Сергій Миколайович посміхнувся і сказав, що це бестер – гібрид, отриманий у результаті схрещування білуги і стерляді.

Найкращою стравою він вважає балик.

"Риба хороша вся. Бичок гарячого копчення - це смакота. А взагалі, все можна зіпсувати і все можна приготувати так, що пальчики оближеш", – підсумував рибалка.

Ми розмовляли з ним на березі моря. Азов вабить, але цього року навіть у жовтні в морі повно медуз. Саме вони можуть не дати рибалкам здійснити промисловий лов хамси. Втім, як каже Сергій Столяр, добрий рибалка придумає, як зловити рибу.

Ольга Звонарьова, Запоріжжя

Фото Дмитра Смольєнка

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-