Вогонь небесний і земні драми Смолянинового
Потрапити до Смолянинового на другий день після жахливої пожежі, що забрала життя кількох мешканців села і знищила десятки будинків, годі було й сподіватись. Тим більше, що пожежа офіційно ще не вважалась приборканою. Але на місце події вирішив приїхати президент, а отже можна було запускати й пресу. Тим більше, що тут стало безпечніше. Якщо вдень, 7-го, стовп диму над палаючим лісом і сільськими хатами видно було з Сєверодонецька, то 8-го вже нічого, окрім специфічного запаху, що розповзся в повітрі, помітити було неможливо.
ПОГОРІЛЬЦІ
Смолянинове – найближчий до нинішнього обласного центру населений пункт Новоайдарського району. Причому він лежить упритул до автотраси, по інший бік якої стоїть величезний за площею сосновий ліс. От з тої соснової сторони й насунулась на село біда, коли її вже ніхто не чекав: десь об 11-й ранку було оголошено про локалізацію лісової пожежі. Аж тут повіяли вітри, достатньо буйні, аби роздмухати другу серію лиха…
– Ну, як відбувалось… Спочатку сильний дим був. Повно. Потім дивимося: тріски летять прямо сюди. Палаючі.
Валентина Петрівна уже давно є мешканкою Сєверодонецька. У селі залишився будинок, куди вони перебираються влітку. Будиночок стоїть на вулиці Молодіжній, але на той момент, коли ми розмовляли, з топографією Смолянинового я ще не був знайомий, і трохи здивувався, коли жінка сказала, що на Молодіжній лише в одного хазяїна згорів сінник, а дім встигли врятувати: на вулиці, де ми спілкувалися, взагалі мало було вцілілих помешкань. Скоро з’ясувалось, що зветься вона Піщаною.
З фасадної сторони Піщана вулиця виглядала більш-менш пристойно, але коли я вирішив зайти, так би мовити, з тилу…
- Люди добрі, хотя б стариків, дітей забрали! У нас он сусіда згорів. Он, двохетажний дом. Йому шістдесят три чи шістдесят чотири года. Не вспів вискочити. Страшно! Такий гул… Моментально вся вулиця загорєлась!
І, раптом, повертаючись до знайомої чи сусідки:
- Так, через час будуть давать гуманітарку, – і пішла від нас, обговорюючи практичні питання процесу отримання допомоги.
В ОЧІКУВАННІ ПЕРШОГО
В одному з дворів крізь шпарини наполовину вигорілого паркану здалеку помітив міністра внутрішніх справ Арсена Авакова, а коли підійшов ближче, побачив поруч секретаря РНБОУ Олексія Данілова. Наблизитися до нього завадили двоє молодиків у цивільному.
Але Олексій Мячеславович сам нас із колегою побачив і навіть упізнав. Хоча востаннє ми спілкувались 15 років тому, коли він очолював Луганську облдержадміністрацію. На жаль (як для журналіста), секретар РНБОУ ділитися сенсаційною інформацією не захотів. Він підтвердив версії, які вже були оприлюднені в українській пресі (про чотирьох загиблих на той конкретний момент; про те, що слідство не виключає можливості навмисного підпалу і таке інше).
Ми ж, зі свого боку, сильно на нього й не тиснули: скоро мав приїхати (прилетіти) Володимир Зеленський, і вже сам такий візит є неабияким інформаційним приводом.
На майдані біля сільської школи розмістився намет Оперативного штабу з ліквідації пожежі й ще кілька службових і, мабуть, житлових. По майдану ходила Тетяна Погукай, начальник відділу комунікації поліції Луганської області й щось комусь доповідала. Тетяна Олександрівна, очевидно, найбільш інформований співробітник в обласному управлінні. Точніше, так: її інформація завжди найбільш повна, достовірна, а головне – систематизована. Тому, коли її доповідь завершилась, і вона з нами привіталась, першим моїм запитанням було: чи можна вважати пожежу подоланою? Бо інакше все може початися знову.
– Тут – так, і якщо десь щось займається – її оперативно гасять. Але ж небезпечні ділянки є там, далі – Капітанове, Муратове. Усі сили кинуті туди, аби не допустити там масштабної пожежі.
У 1998-му в Муратовому здавали в експлуатацію газову свердловину, але з того часу минуло понад двадцять років, і в мене немає інформації, помпують з т.зв. Капітанівського родовища блакитне паливо, чи воно вже виснажене. Однак поєднання сухого лісу і природного газу з точки зору пожежної безпеки оптимізму не додає. На превеликий жаль, прояснити ситуацію в тих умовах не міг ніхто. Навіть Тетяна Олександрівна.
КОРОТКО Й ПО СУТІ
…Володимир Олександрович не змусив себе довго чекати (особливо з огляду на те, що візит був незапланований), і вже скоро на дорозі до школи, поряд із якою розмістився намет оперативного штабу, намалювався середніх розмірів натовп. Посеред якого досвідчене око одразу вихоплює монументальну фігуру керівника ОП Андрія Єрмака, а вже згодом – усіх інших високопоставлених осіб.
Голова колони, ледь привітавшись із масовкою, пройшла в штабний намет. Охорона вхід перекрила, але секретності, якщо така й передбачалася, забезпечити не могла. Хтось із операторів миттєво встромив камеру у відкрите віконце (приблизно на висоті коліна) на лівому боці штабної споруди – і тим забезпечив своєму каналу бажану картинку.
У порівнянні з попереднім днем температура повітря знизилась градусів на сім, та й небо прикрилося хмарами. Тим більш дивно, що довго чекати на завершення наради не довелось. Хвилин за двадцять уже розпочався брифінг, після якого, утім, не було виділено для питань преси ніякого часу. Коротка розповідь президента; про щось сказав Арсен Аваков, не зайняв багато часу голова Державної служби з надзвичайних ситуацій Микола Чечоткін.
Якщо коротко. Кожен, хто втратив житло в селі, отримає 300 тисяч гривень, і ще по 20 тисяч видадуть усім постраждалим від вогню. Певні суми обіцяні родичам загиблих, але скільки саме – вирішуватимуть окремо разом із Кабінетом міністрів. З’ясувалось, що парк техніки, який був у розпорядженні Луганської обласної ДСНС, надто малочисельний, аби з ним можна було боротися з подібними катастрофами. Тому пролунала обіцянка поповнити його такою кількістю машин і всього іншого, аби наступного разу не довелося гнати підрозділи з інших областей.
Голові обласної державної адміністрації журналісти таки поставили – точніше, прокричали – пару запитань. Одне стосувалось волонтерської допомоги, інше – кількості загиблих. Допомога потрібна, відповів Сергій Володимирович, але волонтерам треба узгоджувати свої дії зі штабом. Інакше може виникнути… неузгодженість, так скажемо. Щодо загиблих, він назвав цифру п’ять. Зранку офіційно вважалось, що від вогню померло четверо, але Гайдай пояснив, що останнього знайшли буквально за дві години, і взагалі, перевірка кожного згорілого будинку ще триватиме, а отже й ця кількість може виявитися не остаточною.
БОЖОЮ МИЛІСТЮ…
Так збіглося, що Володимир Пантелійович теж живе на Молодіжній (у «дівоцтві» – Комсомольській) вулиці й теж підтвердив інформацію про згорілий сінник сусіда. Загоряння сталось саме через оті палаючі тріски. І тут мені уперше довелось зіткнутися з невдоволенням роботою не чиновників, а саме пожежних. Мовляв, їх викликали, машина прийшла – але розвернулась і поїхала геть. Це була не остання така скарга від селян.
Зовсім поруч телекамері скаржилася група немолодих уже жінок:
- …Ну, розселіть людей! Школа вільна – діти ж не навчаються. В амбулаторії є місця вільні.
- А куди ж люди евакуювались?
- Сусіди в себе прихистили. Дружне село.
У ході розмови з’ясувалось, що з учорашнього дня в селян у подвір’ях немає ні газу, ані електрики. Вода є, оскільки тут давно її отримують зі свердловин. Ну, а з тими, в кого свердловини нема, діляться сусіди.
Повернувшись на Піщану, почув ще кілька майже однотипних розповідей. В Олени Петрівни згоріла літня кухня, а будинок практично не постраждав – його дах чи не всю ніч поливали водою пожежні.
От двері – ті вигоріли вщент, і утворилась така сюрреалістична картина: через раму з обгорілої деревини проглядається цілком «цивільний» інтер’єр кімнати. Ця родина також працює в місті й тепер бідкається, що до вцілілого будинку навідаються мародери.
…Церква в селі стоїть майже над дорогою. Теоретично вона від пожежі мала би постраждати найбільше, бо першою стояла на шляху «небесного» (палаючі тріски, здійняті вітром) вогню. Проте власне храм практично не постраждав – постраждала будівля, яку я спочатку прийняв за якусь допоміжну. Але настоятель храму о. Олександр запевнив, що це також церква – Серафима Саровського.
- А чому ж храм Різдва Богородиці вцілів? Бог сподобив?
- У храму металева покрівля, а на цій церкві – ондулін. А взагалі ми не знаємо, які в Бога плани, і як це все відбувається, – почав якось здалеку священник. – Стихія. Масове лихо. Верховий вогонь; летіла на півсела кора сосни, шквальний вітер… Як потрапляла на займисті предмети – все вигорало.
- Ви, мабуть, далеко не одразу стали священником? Спочатку встигли побувати інженером?
- А як ви здогадались?
- Професійно розклали всі причини по полицях.
- Так. Технік-механік.
Фотографувати о. Олександр дозволив, назватись мирським ім’ям не захотів.
* * *
І все ж, чому окремі пожежні машини приїздили в село – і тут же розвертались? Можу висловити хіба що свою думку. Через дефіцит техніки на першому етапі гасіння, поки не прибула допомога від сусідніх областей, конче було потрібно не допустити розповзання пожежі в сосновому лісі. Інакше самим Смоляниновим справа б не обмежилась. Але це лише перша частина пояснення. Друга – і тут я висловлюю особисте міркування, яке ґрунтується на чистій логіці. Поряд проходить лінія розмежування, а отже, наші військові десь мусять створювати сховища боєприпасів. Легко припустити, що деякі з них можуть розташовуватися в лісі. Який так швидко може зайнятись…
5 ТИСЯЧ ГЕКТАРІВ ПІД ВОГНЕМ
Довідково. Станом на сьогоднішній ранок, за інформацією ДСНС, у Новоайдарському районі Луганської області тривало гасіння окремих осередків пожежі на території трьох лісництв – Борівського (квартали 21, 23), Капітанівського (квартали 80, 103) та Охтирського (квартали 41, 51).
Орієнтовна площа, пройдена вогнем, загалом складає близько 5 тис. га.
Лісова пожежа виникла 6 липня об 11:42 поблизу с.Осколонівка та с.Капітанове Новоайдарського району. Через сильний вітер (до 25 м/с) та високу температуру повітря (+38°С) вогонь поширився з лісу на житловий сектор села Смолянинове та садовий кооператив «Вовче озеро» у Новоайдарському районі.
За інформацією рятувальників, від початку робіт з житлових будинків у Смоляниновому та дачного кооперативу «Вовче озеро» евакуйовано 30 осіб (з них 13 дітей) та 30 осіб відселено. Вогнем знищено 23 й пошкоджено 36 житлових будинків у Смоляниновому та знищено 80 дачних будинків.
Внаслідок пожежі підтверджено загибель 5 осіб; 34 особи (з них 15 дітей) було госпіталізовано. По медичну допомогу до лікарні зверталася 71 особа.
Пожежу, на території Сєверодонецького та Новоайдарського лісомисливських господарств, яка вирувала 6 та 7 липня, попередньо класифіковано як надзвичайну ситуацію регіонального рівня природного характеру з загрозою поширення та набуття ознак надзвичайної ситуації державного рівня.
Михайло Бублик, Смолянинове–Сєверодонецьк
