Як відгукнулася на Закарпатті “угорська” криза

Що відбувалося на Закарпатті у жовтні під час чергового витка українсько-угорської кризи, як відобразяться “угорські” заяви міністра Клімкіна на закарпатцях, чому в області активно відновлюють проекти транскордонного співробітництва з угорцями та чому заяви угорців про “утиски” прямо пропорційні кількості форинтів, улитих у регіон із Будапешта — в огляді кореспондента Укрінформу.

КЛІМКІН, ЯКИЙ РОЗСТАВИВ КРАПКИ НАД “І”

Головна політична подія минулого місяця на Закарпатті — це приїзд міністра МЗС Павла Клімкіна в Ужгород, на зустріч із представниками угорської меншини. Зустріч відбувалася у розпал українсько-угорської кризи, новий виток якої стартував із “паспортним скандалом”. Саме в ті дні популярний сайт “Миротворець” публікував список закарпатців, власників угорських “утлевелів” – і троє чиновників із цього списку, з Берегівщини, таки написали заяви на звільнення з державної служби. Згодом інші активісти зареєстрували на сайті ВР петицію про депортацію з України власників цих “утлевелів”. Ці всі речі активно коментували з офіційного Будапешта, менш активно — з боку офіційного Києва. Правда, була заява генпрокурора Луценка щодо відкриття певного кримінального провадження СБУ (від якого, примітно, сама СБУ потім відхрестилася), у межах якого, начебто, українська спецслужба перевірить усіх закарпатських угорців – власників другого паспорта.

Павлові Клімкіну на Закарпатті таки вдалося розставити крапки над “і” в цьому скандалі й зменшити напругу. Він зробив важливу заяву про те, що Україна як держава не має стосунку до списку “Миротворця” та петиції на сайті ВР про депортацію (через два дні цю петицію, до речі, з сайту зняли) і як держава – не збирається нікого нікуди депортувати. Проте, наголосив міністр, є закон про державну службу, який забороняє власникам закордонних паспортів займати державні посади. Тому, мовляв, хочете мати паспорт — майте, українське законодавство цього не забороняє, але тоді не займайте державних посад.

Закріпила тимчасове перемир'я між офіційними Києвом і Будапештом ще одна заява Клімкіна, зроблена за тиждень після поїздки на Закарпаття, – про те, що в нашому МЗС планують створити окрему посаду, яка відповідала б угорському варіанту “уповноваженого по Закарпаттю” (через таку посаду, як пам'ятаємо, був попередній виток скандалу й її назву потім, на вимогу Києва, угорці буквально цими днями таки змінили).

Цікавою була ще одна заява Клімкіна в Ужгороді — про те, що моменти українсько-угорських протиріч обов'язково використає РФ у гібридній війні. Мовляв, чекайте провокацій.

Як у воду глядів, бо уже за два тижні в ніч проти суботи на Закарпатті з'явилися дивні бігборди із фотографіями лідерів угорської меншини (Ласло Брензовича, Йосипа Борто та Ілдико Орос) і підписом: “Зупинимо сепаратистів!” Бігборди швиденько зняли, в області зробили офіційну заяву про провокацію, відкрили провадження про розпалювання міжнаціональної ворожнечі. Але винних поки не знайшли.

- Власне, можна сказати впевнено, що наразі від українсько-угорської кризи Закарпаття, фактично, не зазнало серйозних потрясінь, — коментує ситуацію у краї станом на тепер політолог Михайло Шелемба. – Увесь негатив (як давніший підпал офісу ТУЗК, встановлення провокативних стел та бігбордів) – це провокації, корені яких – точно не на Закарпатті. І це в цій ситуації радує, – наголошує політолог.

- Насторожує те, що уся ця штучно створена криза у стосунках двох держав крутиться довкола Закарпаття, точніше, навколо закарпатської угорської меншини, яку українці беруться українізувати, а Будапешт уперто просить зберігати її статус-кво.

Той момент, що в минулому місяці міністр Клімкін приїхав на Закарпаття на з'їзд КМКС, зустрівся віч-на-віч із представниками меншини, обговорив наболілі питання і ще раз наголосив, що збереження статусу-кво, який ізолює меншину від українського суспільства, не буде — натомість сторони рухатимуться вперед і шукатимуть точки дотикання. Дуже добре, що міністр відмежував позицію держави від активістів, які реєстрували петицію про депортацію власників угорських паспортів чи вимагали якихось санкцій проти них. Це насправді важливо, бо “паспортний скандал” таки породив багато міфів на Закарпатті серед угорської нацменшини, – сказав Шелемба.

ЧИМ БІЛЬШЕ ЗАЯВ ПРО “УТИСКИ”, ТИМ БІЛЬШЕ ФОРИНТІВ: ЦЕ ПРЯМО ПРОПОРЦІЙНІ РЕЧІ

Було у жовтні чимало заяв і про угорські гроші на Закарпатті. Спочатку цитували заяву офіційного Будапешта з угорських джерел, де йшлося про те, що Угорщина виділить Закарпаттю 1,4 млрд форинтів (близько 5 млн доларів) на підтримку в області угорських викладачів. Це буде одноразова допомога в межах урядової програми у 2019 році. Таким чином уряд Угорщини вирішив додатково підтримати працівників освіти, які працюють у державних навчальних закладах Закарпаття, а також тих, хто допомагає здійснювати навчальний процес угорською мовою.

Згодом з'явилася інформація щодо того, що ще майже 800 закарпатських угорців - підприємців підписали договори про фінансування свого бізнесу з благодійним фондом «Егана Еде». (Як пам'ятаємо, саме таких представників малого бізнесу весною цього року вирішила перевірити СБУ в межах кримінального провадження, мовляв, – що за гроші, звідки і на що саме вони йдуть тут, на Закарпатті, — і це викликало низку незадоволених заяв з боку угорців). Ця програма діє на Закарпатті уже кілька років і фінансується урядом Угорщини.

- Щодо інвестицій, то тут усе, насправді, дуже просто: уся риторика закарпатських угорців (маю на увазі представників КМКС — офіційної партійної та громадської угорської організації на Закарпатті) впирається у форинти. Якби не матеріальна підтримка Угорщини як держави — повірте, ніхто би так не кричав про утиски угорської нацменшини. Тут, будемо відверті, чим більше заяв про “утиски” – тим більше форинтів. Це прямо пропорційні речі, і це треба розуміти, – наголошує Шелемба. – Тому ми і бачимо ці заяви з офіційного Будапешта — про подвоєння фінансування, збільшення сум, реінкарнацію транскордонних проектів. І цей захист меншини — це політичний момент для Будапешта, це реалізація офіційної програми правлячої партії Угорщини щодо захисту своїх громадян.

Абсолютно зрозуміло також, чому українська держава хоче ці питання контролювати. І величезний позитив у тому, що Клімкін заявив про окрему посаду в МЗС, що стосуватиметься саме транскордонного співробітництва, тобто, нарешті буде людина, яка відповідатиме і триматиме на контролі ці усі проекти. На Закарпатті така людина справді потрібна. Тут є до чого прагнути — в сенсі розвитку прикордонної інфраструктури, і цим повинен займатися не тільки Клімкін, - каже Шелемба.

УСУПЕРЕЧ НАПРУЖЕНИМ СТОСУНКАМ, МИ ПРОСУВАЄМО УКРАЇНСЬКО-УГОРСЬКЕ СПІВРОБІТНИЦТВО

У середині місяця в Берегові відбулася зустріч на рівні голови Закарпатської ОДА Геннадія Москаля і заступника міністра закордонних справ та зовнішньої торгівлі Угорщини Левенте Мадяра. Говорили про відновлення проектів транскордонного співробітництва. Із заяви Москаля, яку було згодом опубліковано на його офіційному сайті, стало зрозуміло, що йшлося про будівництво Берегівської окружної дороги, реконструкцію старого КПП «Тиса – Загонь», відкриття нового КПП «Велика Паладь – Нодьгодош» і ремонт дороги до Верецького перевалу, де стоїть угорський тотемний птах турул.

Цікаво, що для впровадження цих проектів у Закарпатській ОДА просять офіційний Київ делегувати повноваження в реалізації міжнародних проектів обласним адміністраціям. Адже, як зазначають у Москаля, через “неузгодженості з Укравтодором, проект Берегівської окружної, на який Угорщина готова виділити 50 млн євро, ніяк не вдається реалізувати”.

У разі делегування повноважень, зі слів Геннадія Москаля, на Закарпатті “побудували б її дуже швидко, тому що нас не цікавлять пільгові кошти чи якісь політичні нюанси. Усе, що нам потрібно, – це нова автодорога. Найкращий варіант, якщо Берегівську окружну будуватимуть угорські автодорожні компанії (можливо, із субпідрядом з українськими) за тими ж технологіями, що й автобан М3, адже ці дороги мають продовжити одна одну. Якщо ж уряд не віддасть проект під адміністрування Закарпатській ОДА, будемо лобіювати його просування за «старою схемою» на рівні Мінінфраструктури. Це не нормально, коли закладені гроші роками лежать без руху через бюрократичні неузгодженості на рівні центральних структур”.

Власне, кореспондент Укрінформу поцікавилася в Закарпатській ОДА, чому в області просувають угорські проекти, незважаючи на напруження між сторонами, чи не виникає у місцевої влади бажання так би мовити переглянути партнерські стосунки з угорцями — після деяких заяв з офіційного Будапешта.

- Саме всупереч тому, що існує це напруження між офіційними Києвом та Будапештом, ми на Закарпатті ці проекти транскордонного співробітництва й просуваємо, — пояснив позицію Закарпатської ОДА заступник Москаля Ярослав Галас. – Це навпаки добре — в тому сенсі, що ми таким чином залишаємо реальний місток для покращення стосунків між Україною та Угорщиною. Тому що вони, врешті-решт, мусять стати нормальними та добросусідськими — якими і були. На щастя, це напруження в офіційних стосунках не відображається ніяким чином на співжитті угорської та української громад тут, на Закарпатті. І це дуже хороший момент. Посилення транскордонного співробітництва додасть цього позитиву — тому ми якраз і стоїмо на тому, аби це партнерство продовжувалось.

Зі слів Галаса, ідея будівництва Берегівської окружної виникла, власне, під час офіційного візиту Гройсмана до Будапешта два роки тому — з того часу проект так і не розвинувся, хоча угорці готові інвестувати в нього.

- Тому буде дуже добре, якщо зараз він таки зрушить з місця, – сказав він.

ЗАЯВИ ПРО “ФАШИСТІВ” НЕ МОЖУТЬ ЛИШАТИСЯ БЕЗ КОМЕНТАРІВ

Ну й ще один акорд, який дисонансом відгукнувся на Закарпатті.

24 жовтня на Сході від кулі снайпера загинув український угорець Олександр Ур під час виконання бойового завдання. Як уточнили в Закарпатській ОДА, трагічний випадок стався поблизу населеного пункту Волноваха Донецької області. Чоловік був уродженцем Ужгородського району, у нього залишилася дружина та однорічна донька.

І в цей же день ректорка Закарпатського угорського інституту в Берегові Ілдико Орос у Будапешті на велелюдному мітингу біля Будинку Терору в межах відзначення річниці антирадянської революції 1956 року робить заяву про те, що в Україні нині переслідують угорців комуністичними і фашистськими методами.

Ця, м'яко кажучи, неоднозначна заява викликала хвилю емоцій у середовищі інтелігенції краю, проте офіційно ні на Закарпатті, ні в Києві цим висловлюванням не дали жодної оцінки. Хоча шановна пані Ілдико Орос є не тільки ректоркою приватного угорського вузу, а й депутаткою Закарпатської облради.

- Однозначно, реакція на такого роду заяву з боку державних органів мала бути одразу, бо це неприпустимо. Чому цього не зробили на Закарпатті — відомо, адже угорці входять у більшість в облраді, яку очолює Москаль. Але чому її не було на цей випад Орос із Києва — не зрозуміло.

З іншої сторони, щодо Ілдико Орос та цієї заяви все легко пояснити: вона не могла приїхати до Будапешта і сказати там, мовляв, усе добре, заспокойтеся, нас ніхто не утискає.

Але однозначно, – залишати такі випадки без уваги не можна, - каже Михайло Шелемба.

Політолог прогнозує, що рівень напруги в українсько-угорських відносинах залишатиметься високим і надалі, й очевидно, ми почуємо ще багато цікавих заяв і з одного, і з другого боку.

- Це точно триватиме до виборів, – каже Михайло Шелемба. – Справа в тому, що з політичної точки зору Україна та Угорщина зараз дуже схожі. Україна нині направила свою політику на захист гуманітарної сфери (згадаймо — мова, церква). Але й угорці також сконцентровані саме на цьому — на цих ідеях тримається їхня основна політична лінія. Угорщина як країна має чимало проблем — і економічних, і політичних (із ЄС). Але саме в цій гуманітарній площині нині Угорщина зіткнулася з Україною. Тому висока напруга триматиметься й надалі.

Тетяна Когутич, Ужгород