Бунт бунтівників ДеНеРії, або Чому сепаратисти вимагають скасування «виборів»

На відомому російському сайті зареєстрована петиція про скасування антиконституційних виборів у "ДНР", призначених на 11 листопада 2018 року.

Нібито нічого особливого: вони ж такими і є по своїй природі – антиконституційними, і всьому світу це зрозуміло. Фішка в тому, що склав і зареєстрував петицію шалений апологет «новоросії» і пристрасний любитель "русскомира" Роман Манєкін. І треба ж – за тиждень петиція набрала 861 підпис і впевнено наближається до необхідної тисячної позначки. Зачепила, видно, за живе місцевих.

Отже, пробіжимося по претензіях.

Головна, звичайно, – вибори без вибору.

ПІДІРВАЛИ, ВКРАЛИ І ПРОСТО ПОСЛАЛИ

"Наразі у виборчій гонці бере участь один реальний кандидат: Денис Пушилін. А також кілька кандидатів "технічних": Роман Євстіфєєв, Володимир Медведєв, Роман Храменков, Олена Шишкіна", – викриває Манєкін.

У петиції перераховується кілька відомих конкурентів, яких нинішній в.о. "главы республики" Пушилін прибрав з бігової доріжки, яка веде до олімпу ніким не визнаної влади. Це Андрій Пургін, "идейный вдохновитель ДНР и руководитель восстания весной 2014 года, пост которого Пушилин занял в итоге". Це подружжя Губарєвих, яке стоїть біля витоків донецького путчу. Щоб остудити їх нинішній передвиборний запал, колишньому "народному губернатору" Павлу висунули звинувачення у фальсифікації списків виборців і пригрозили підвалом. А дружину Катерину викрали біля порогу квартири і повернули додому через добу після промивання мізків (злостивці стверджують, що тілу теж дісталося).

У команді тих, хто вибув з гри – комуніст Ігор Хакімзянов. Того намагалися підірвати прямо під час з'їзду компартії, де відбувалось висунення на пост глави фейкової республіки. Кандидат з кількома однопартійцями отримали поранення, виборчі списки були знищені вибухом. Хакімзянов у буквальному сенсі слова опинився в прольоті.

Про свої претензії на вищу посаду п'ятої частини Донецької області заявляв і колишній командир спецпідрозділу "Альфа" СБУ в Донецькій області, перебіжчик і зрадник батьківщини Олександр Ходаковський. Він був упевнений, що зможе обійти Пушиліна, але явно недооцінив його московських кураторів. Донедавна «народного героя», про якого ледве не епоси серед сепаратистів складалися, 21 вересня просто не пустили на територію "ДНР". І не дивно: зрадники – вони, зазвичай, предмет одноразового використання...

ЗАЛЯКАЛИ І ЗАНУРИЛИ В ХАОС

Серед претензій Манєкіна до Пушиліна – "тотальный хаос в законодательной сфере ДНР, в результате которого пострадали, без преувеличения, сотни тысяч граждан". З першою тезою – про «законодательную сферу» можна погодитися, а от про «сотни тысяч» Манєкін явно загнув: навряд чи в Дирі набереться стільки працездатного населення.

Тавруючи деструктивну діяльність основного кремлівського висуванця, Манєкін заявляє, що за чотири роки існування так званий "народный совет" під керівництвом Пушиліна не спромігся ухвалити трудовий кодекс, за прикладом того, який існує в Україні (треба ж, згадав!). Тому людей на посади призначали – як хотіли і коли хотіли, звільняли – і добре, якщо не через підвал. Як наслідок, йдеться у петиції, люди залякані. І тут я не буду сперечатися.

ПАТЕТИЧНЕ

Часом петиція за патетикою та напруженням нагадує відому промову з броньовика.

"В ДНР существует стойкое неприятие кандидатуры Дениса Пушилина, – гримить голос Манєкіна. – Однако, в виду бесчисленных нарушений конституции ДНР, международных конвенций, избирательного права, как такового, жители фактически лишены права выбора. В сложившихся условиях не только нарушаются базовые принципы народовластия, исчезает коренной смысл выборной кампании: установление обратной связи населения и власти. Итоги выборов не будут признаны ни внутри ДНР, ни в мире. А если так, какой смысл в их проведении?", – питає автор петиції. Особливо красиво звучить теза, що через порушника конвенції Пушиліна «итоги выборов не будут признаны в мире». Згадався Паніковський і діти лейтенанта Шмідта.

Цікаво, що документ з вимогою скасувати тоталітарні вибори адресований 11-ти інстанціям і адресатам, серед яких – ОБСЄ, ООН, президенти Франції, Німеччини та Росії (хіба що НАТО серед них немає). І неважливо, що ніхто з них (крім Путіна, та й він офіційно – теж) "ДНР" не визнавали і не визнають – якщо сюрреалізм, так вже сюрреалізм на всю голову.

Смішно аби як коментувати набір слів про народовладдя, виборче право, конституцію. Все це було розтоптано, втоплено в крові та викинуто як непотрібне в Донецьку ще у 2014 році. Захоплення влади і наступні заклики "Путин, прийди" обернулися затяжною війною, в результаті якої тисячі людей загинули, а два мільйони втратили дім і малу батьківщину.

Виграли лише негідники, та й то – раділи недовго: більшості земні радості вже недоступні. До речі, про самого автора петиції, Романа Манєкіна.

А НА РАНОК ВОНИ ПРОКИНУЛИСЯ...

У 2014 році цей журналіст-естет, який постив у соцмережах виключно балетні рецензії та скульптури танцюючих дівчат, раптом став трибуном бунтівників, які захопили спочатку будівлю Донецької облдержадміністрації, а потім і саме місто з околицями.

Тоді Манєкін не вважав бандитів порушниками конвенції, а їхні витівки – незаконними. І клоунський «референдум» за «ДНР», який послідував за цим і своєю фальшивістю нічим не відрізнявся від нинішніх пушилінських виборів, він не сприйняв як антиконституційний. Навпаки, радів, оспівував «новый порядок» і дух російських онуч на Донбасі.

Незважаючи на вірну службу, сепаратисти не поспішали визнати його заслуги і вже зовсім не планували дати фахівцю з пуантів хлібну посаду.

Ображений Манєкін спробував покритикувати тоді ще живого Захарченка та його методи керівництва. Але в "народных республиках" вольності народу не заохочуються. Вночі до будинку Манєкіна приїхав "воронок" – і Романа з цивільною дружиною схопили і відвезли в багажнику. Її викинули за містом в степу, а його супроводили «на подвал», на довгі нічні розмови з "госбезопасностью", і випустили лише через місяць після втручання російських кураторів. Манєкін скаржився, що в "захаркиной тюрьме" його катували, били, зламали ребро, після чого йому довелося півроку ходити з паличкою.

Дивно, але тортури позитивно позначилися на зорі журналіста. Він раптом прозрів і побачив те, що було сховане за завісою сну розуму: заляканих людей, хаос, зганьблені закони...

Правда, прозрів не до кінця і все ще сподівається, що якщо Пушиліна замінити на якогось Душиліна, то буде в Дирі щастя. Ні, хлопці, не буде. Тільки злам конструкції разом з усією сволотою.

Порадьте, де у Росії можна зареєструвати таку петицію?

Ольга Коростельова, Київ