Місяць дружби з Угорщиною, що закінчився аномальним похолоданням
Цьогорічний червень із самого початку відзначився «потеплінням» у стосунках між Україною та Угорщиною, і це особливо відчувалося на Закарпатті: спільний благодійний візит перших леді обох країн, згодом за два тижні – міністерська зустріч у форматі «2х2» щодо закону про освіту, тиснення рук, спільні фото та схвальні відгуки. Проте на зміну теплій порі прийшло – знову і вкотре – аномальне похолодання. Після зустрічей на Закарпатті чотирьох міністрів, що булі відзначені обидвома державами та європейськими партнерами як дуже вдалі й закінчилися обіцянками Будапешта зняти блокування участі України в саміті НАТО, – уряд Орбана знову перейшов на рівень спілкування про «ніж у спину» і на погрози ветувати участь України в саміті НАТО.
УКРАЇНІ ВАРТО УСВІДОМИТИ, ЩО ДЕБАТИ З БУДАПЕШТОМ – ЦЕ НАДОВГО
Отже, спільний благодійний візит Марини Порошенко та Аніти Герцег у закарпатське село Ратівці, під час якого вони відкрили Центр медико-соціальної реабілітації ім. Святого Михайла, був успішним. Теплі усмішки, дружні аплодисменти при перерізані стрічки й світла гуманна мета – допомога дітям.
Власне, в такому ж дусі все продовжилось за два тижні під час міністерської зустрічі – уже за участі міністрів України та Угорщини Павла Клімкіна та Петера Сіярто, Лілії Гриневич і Міклоша Кашлера. Поміняли, правда, дислокацію – на Берегове (якраз із урочистостей на честь завершення навчального року в Закарпатському угорському інституті ім. Ференца Ракоці ІІ в місті Береговому почалася зустріч міністрів на Закарпатті) та Нижнє Солотвино під Ужгородом. Саме тут на одному з нових курортів Закарпаття й пройшли ті переговори щодо освітнього закону, від яких тривалий час відмовлялися угорці. Але які згодом обидві сторони визнали успішними й корисними. Під час зустрічей було сказано чимало обнадійливих слів з обох сторін. Це і слова Сіярто про повернення до дружніх стосунків зразка «до вересня 2017 року», і обіцянки Клімкіна з Гриневич відтермінувати введення в дію нового закону про освіту – як це рекомендує Венеціанська комісія. Особливо чекали всі почути від угорців фразу, таки сказану після зустрічі Сіярто: «Ми не блокуватимемо участь України в липневому саміті НАТО. Вашого Президента буде запрошено на зустріч».
Тому, власне, інформація, яку відомство Орбана оприлюднило уже в кінці червня – про те, що Угорщина таки блокуватиме участь нашої країни в тому саміті – стала для всіх, м’яко кажучи, несподіванкою. Таким собі холодним душем. Хоча, насправді, не для всіх.
- Намір Угорщини блокувати рішення майбутнього саміту Україна-Грузія-НАТО – це не те, що Київ, Брюссель, Вашингтон – всі ми очікували після українсько-угорських консультацій, які відбулися нещодавно на Закарпатті, але це те, чого очікувати варто було, – каже політолог Дмитро Тужанський, аналітик з угорського питання на Закарпатті. – І про це Петер Сіярто попереджав після тих дуже оптимістичних консультацій.
Як цей випад Будапешта розуміти? Що це атака уже, в першу чергу, не на Київ. Це спроба Віктора Орбана максимально розіграти "українську карту" у власній геополітичній грі по лінії співпраці з НАТО і Вашингтоном як ключовою фігурою в альянсі. На перший погляд, виглядає так, що Будапешт сам собі шкодить, руйнуючи й без того слабку довіру до себе з боку партнерів по НАТО. Але, насправді, – це фірмовий стиль Віктора Орбана – через створену кризу чи конфлікт вимагати перегляду відносин і виходити на нову якість. Угорщина має вкрай слабкі позиції в НАТО – і щодо політичного впливу, і щодо статусу, адже пережила кілька шпигунських скандалів і має підозріло тісні як для члена НАТО контакти з Москвою. Те саме – у відносинах із Вашингтоном, які вдалося розморозити лише нещодавно якраз завдяки "українській карті". Усе це Віктора Орбана не влаштовує, і він укотре піднімає ставки, хоча, здавалося б, – куди ще вище. Ця ситуація дуже нагадує ту, яка склалася всередині травня цього року, коли Угорщина зажадала перегляду всієї співпраці НАТО з Україною: тоді також був лист, вимоги, шантаж.
На мою думку, особливо перейматися Києву через таку витівку Будапешта наразі не слід. Українська позиція виглядає логічною, прогнозованою і послідовною. Щодо найближчого саміту своє слово скаже альянс. Водночас, Україні варто усвідомити, що дебати з Будапештом – це надовго, відтак слід готувати власну стратегію і тактику дій на майбутнє, – радить Дмитро Тужанський.
МОСКАЛЯ ОБРАЛИ ГОЛОВОЮ ЗАКАРПАТСЬКОГО ОСЕРЕДКУ “БПП”
Цікавим повідомленням із політичного життя краю стало також те, що в кінці червня в Ужгороді пропрезидентська партія “Блок Петра Порошенка “Солідарність” переобрала очільника. І ним став Геннадій Москаль, голова президентської фракції в облраді.
"27-го червня в Ужгороді в Закарпатському академічному обласному театрі ляльок «БАВКА» відбулася конференція Закарпатської територіальної організації партії «Блок Петра Порошенка «Солідарність» під головуванням керівника секретаріату Миколи Сличка. Під час конференції делеговані місцевими осередками члени партії розглянули та одноголосно підтримали рішення про обрання головою Закарпатської територіальної організації партії «Блок Петра Порошенка «Солідарність» – Геннадія Москаля. За його кандидатуру проголосувало 39 членів партії, зареєстрованих на заході. Геннадій Москаль зазначив, що Валерій Пацкан склав із себе повноваження голови організації й написав заяву про вихід із партії відповідно до вимог закону «Про Рахункову палату»”, – йдеться в повідомленні Закарпатської обласної організації “БПП“.
Схоже рішення було, в принципі, прогнозованим, і до слова – минулого місяця в нашому огляді Закарпаття Укрінформ про це писав. Тоді політолог Михайло Шелемба, коментуючи офіційні робочі поїздки прем’єр-міністра та президента в область, говорив про те, що – окрім офіційної – ці два за один місяць приїзди мали й іншу мету. “За підсумками можна сказати, що Москаль готуватиме на Закарпатті вибори Президента, й очевидно, наступні, до Верховної Ради також,” – сказав політолог у коментарі кореспонденту Укрінформу.
І ЗНОВУ РОМСЬКЕ ПИТАННЯ...
Топ негативу червня на Закарпатті очолила звістка про львівський погром ромського табору, у результаті якого загинув молодий ром із закарпатського села Баркасово. Негатив ситуації посилювали факти попередніх ромських погромів у Києві, Тернополі та Хмельницькому, які також мали місце останнім часом. Резонансу додало також те, що виконавцями львівського погрому були діти – 16-17 років з ультраправого угруповання “Твереза і зла молодь” (це утворення – буквальна калька з аналогічної організації російських неонацистів – «Трезвая и злая молодежь» – ред.). Власне, на Закарпатті цей випадок різко осудили: в Закарпатській ОДА зробили заяву про те, що суспільство скочується до ксенофобії та зрештою висловили публічну вимогу об’єднати усі кримінальні провадження щодо ромських погромів останнього часу в одне. Зі свого боку, ромські організації краю провели свою акцію “Ми проти расизму”, де говорили про утиски ромського населення та складнощі соціалізації. Натомість ультраправі організації краю в цей самий час говорили про посилення кримінального впливу ромів і про те, що цьому треба чинити спротив.
У бліц-інтерв'ю голова правління правозахисного фонду “Розвиток” Олег Григор’єв розповів кореспондентові Укрінформу, що головна проблема ситуації в тому, що у нашому суспільстві діють не обґрунтовані, а безумовні стереотипи щодо ромів – і їх важко руйнувати.
“В Україні ситуація далека від ідеальної. Надзвичайний рівень антиромських віянь, зразки і практика порушення прав людини щодо ромів і загальна толерантність до подібних дій є результатом того, що ставлення до ромів як до парій ніколи не визнавалося порушенням.
Ромське питання є непростим не лише в Україні. Фактично схожі проблеми є у всіх країнах колишнього соцтабору, незважаючи на те, увійшли вони в ЄС чи ні. Основні проблеми ромів приблизно однакові в усіх країнах: це соціальна ізоляція від місцевого населення, низький освітній рівень, погані умови життя, тотальна бідність, жахливі житлові умови, погане здоров’я, а також відсутність представників в органах влади, побутовий расизм, відсутність захисту з боку правоохоронних органів...
Але якщо Україна претендує на звання демократичної європейської країни, якщо громадяни варті того, аби жити в демократії, то ми повинні крокувати єдиним шляхом: всім та всіма силами допомогти ромам вийти з вікової ізоляції, навчити їх жити за законами та правилами нашої спільної держави і нарешті допомогти їм інтегруватися в українське суспільство, як це давно зробили десятки інших національностей, що проживають в Україні”, – сказав Григор’єв.
ЗАКАРПАТТЯ МАЄ СВОГО ЮНОГО ГЕНІЯ
Зате топ-позитивною новиною у регіоні стала звістка про перемогу всередині червня на Олімпіаді юних геніїв у США – школяра з Хустщини Валентина Фречки, який прославився завдяки власному винаходу, – розробив спосіб створення паперу з опалого листя. Власне, змагання тривали 3 дні на базі State University of New York at Oswego. Цьогоріч олімпіада проходила в 5 дисциплінах, зокрема й із робототехніки. За підсумками конкурсу Валентин Фречка із Закарпаття здобув одразу 2 відзнаки: золоту медаль у дисципліні “Наука”, а також окрему спеціальну відзнаку олімпіади, які вручили тільки двом учасникам. Ця нагорода передбачає додаткові призи, серед яких і стипендія на навчання в університеті США.
Згодом Валентина за здобуток і прославлення краю нагородили також найвищою відзнакою Закарпатської області – «золотим ведмедиком».
Наразі юний геній долає вступну кампанію, яка щойно стартувала – в одному з інтерв’ю Валентин зазначив, що штурмуватиме київські виші, зокрема, «Могилянку».
ХОТІЛИ СНІГУ ВЛІТКУ? ТА БУДЬ ЛАСКА!
Ну, але побила всі рекорди переглядів та цитувань у червні не новина про міністерську зустріч українців та угорців, і не про перемогу закарпатського школяра в США, і не про побиття ромів у Львові. Власне, цей рекорд здобула новина про сніг улітку. Вперше цьогоріч таке аномальне явище змогли спостерігати на Закарпатті. Інформація про це вразила усіх у суботу, 23 червня: зранку соцмережі повнилися знімками вершин на гірськолижному курорті Драгобрат із кількасантиметровим сніговим покриттям. Зовсім непереливки було дітлахам, які на літніх канікулах мали табір у цих місцях якраз у цей час. Такий от парадокс: діти засинали ще влітку, а прокинулися вже взимку. На щастя, швидко й вчасно на сигнал SOS відреагували рятувальники: дітей забрали з заметеного наметового табору, усі за кілька днів перебували у задовільному стані й не потребували медичної допомоги, щоправда, деякі таки не уникли застуди.
Така аномалія стала наслідком впливу холодного циклону, який панує на Закарпатті вже два тижні й не дозволяє температурі підійматися вище 15-18 градусів удень, уночі ж термометри опускаються до 9-10 градусів у долині, ще нижче – в горах. Власне, буквально кілька днів тому, 1 липня, на Закарпатті у горах Рахівщини знову сніжило. Щоправда, цього разу не довелося нікого рятувати.
Тетяна Когутич, Ужгород
