Івано-Франківський аеропорт. Політика і «Боїнги» - 28.02.2018 10:28 — Новини Укрінформ
Івано-Франківський аеропорт. Політика і «Боїнги»

Івано-Франківський аеропорт. Політика і «Боїнги»

Аналітика
1667
Ukrinform
Українців більше цікавить не дорожня карта «буковельських олігархів», а дії держави зі здешевлення авіаперевезень

Івано-Франківська міська рада минулого тижня зробила перші кроки для реалізації давнього задуму – забрати аеропорт «Івано-Франківськ» у комунальну власність

ЗАБРАТИ НЕ МОЖНА ЗАЛИШИТИ

15 лютого депутати Івано-Франківська підтримали звернення до обласної ради, в якому просять розірвати договір концесії з фірмою «Скорзонера», яку пов’язують з курортом «Буковель» та, відповідно, з Ігорем Коломойським, Геннадієм Боголюбовим та нардепом Олександром Шевченком. «Відібрати летовище у буковельських олігархів» мер Івано-Франківська Руслан Марцінків обіцяв ще торік. Тоді він наголошував, що місто готове боротися за аеропорт. Тепер мер запевняє, що летовищу у приватних руках загрожує занепад і знищення. У цьому його підтримали 31 депутат із 42-х, які є у міській раді.

«Івано-Франківське летовище має стати спільною власністю міста та області. І аж ніяк не бути приватним аеропортом, звідки літають тільки чартери та вигідні авіалінії. Приватники догосподарювалися так, що стан об'єкта лише погіршується. Йдеться не тільки про авіаперевезення, але й про інфраструктуру. Теперішній власник – фірма «Скорзонера» не виконує свої зобов’язання згідно з договором концесії. Це, у свою чергу, призвело до того, що на летовище не лише не приходять нові авіалінії. З нього йдуть ті авіакомпанії, які літають до нас. Згадаємо лише досвід турецьких авіаліній, які так грандіозно заходили до Івано-Франківська. І чим це скінчилось? Пішли швидше, ніж заходили. Якщо не почати відновлювати летовище зараз, наслідком може стати його продаж за безцінь із подальшим занепадом та знищенням», – наголосив Івано-Франківський міський голова Руслан Марцінків у сесійній залі.

Треба зазначити, що Івано-Франківський аеропорт перебуває в концесії (тимчасовій експлуатації) з 2010 року. Тоді обласна рада підписала документ з фірмою «Скорзонера», яка разом з аеропортом  отримала летовища у Косові та в Коломиї і нежитлові приміщення у центральній частині Івано-Франківська. Загальна вартість переданого в концесію на 30 років майна становить більше 37 млн грн. За інформацією місцевих ЗМІ, тоді «Скорзонера» заявляла про готовність вкласти у розвиток аеропорту близько 20 млн грн, але жодної копійки так і не скерувала.

Більше того, у 2015-у видання, яке вважають близьким до міської ради, повідомляло, що фірма, яка експлуатує «Міжнародний аеропорт Івано-Франківськ», не сплачує у бюджет міста земельні платежі, а відтак місцева казна щороку втрачає понад 700 тисяч гривень. Очевидно, нескладний підрахунок  підштовхнув депутатів до відкритої війни за аеропорт.

«Ми відкриті для всього світу, але не зможемо цього довести, якщо не матимемо належного авіасполучення. Переконаний, що місто спільно з областю зможе забезпечити належні умови розвитку аеропорту, залучення конкурентних перевезень, відкриття міжнародних рейсів. Розвиток летовища має стати спільним пріоритетом обласної та міської ради задля туристичного розвитку Прикарпаття», – наголошує Руслан Марцінків.

ІНВЕСТОРИ ПРОСЯТЬ НЕ ЗАВАЖАТИ

Звернення місцевих депутатів щодо розірвання договору про концесію у прес-службі аеропорту Івано-Франківська вважають «популістським та політичним», а ще радять меру Івано-Франківська не доводити летовище до «комуналізації» (повернення у комунальну власність), бо в іншому випадку, кажуть, «аеропорт може стати бездіяльним, як у сусідньому Тернополі».

«По-перше, злітна смуга не є власністю аеропорту, не є в концесії. Смуга, яка використовується аеропортом, є власністю Міністерства оборони. По-друге, бюджет ремонту злітної смуги, який дозволив би приймати важкі літаки, складає сотні мільйонів гривень, яких, звісно, в місцевих бюджетах немає. Саме такий ремонт, або будівництво нової смуги (бюджет – близько мільярда гривень), дозволили б приймати важкі літаки, що привело б до здешевлення собівартості пасажироперевезень та до зацікавлення аеропортом великими міжнародними авіакомпаніями. По-третє, аеропорт є надбанням громади Івано-Франківської області, і ніколи в комунальній власності міста не був», – запевняють у прес-службі «Івано-Франківського міжнародного аеропорту».

Екс-депутат Івано-Франківської обласної ради Юрій Романюк теж переконаний, що питання про розірвання концесійної угоди «носить виключно кон’юктурно-політичний характер конкуруючих політичних структур в міській раді». На його думку, останнє звернення депутатів – радше боротьба за політичні дивіденди, аніж за майновий комплекс аеропорту.

- Місто не має достатньо вільних коштів для його утримання та всебічного розвитку. У міста є інші першочергові соціально-економічні питання та ЖКГ.

Аеропорт мав власника – обласну раду. Саме вона погодилася його передати на певних зобов’язаннях. На жаль, концесіонери не виконали взятих на себе зобов’язань у визначених обсягах і термінах. Зараз обласна рада також не має вільних коштів на проведення цих витратних робіт і навіть на його належне утримання, – зазначає Юрій Романюк.

Тут варто зауважити, що у 2015 році обласна влада все ж мала намір розірвати договір концесії з фірмою «Скорзонера» і повернути на баланс області «Івано-Франківський міжнародний аеропорт». Причина – численні скарги людей, на які керівництво аеропорту просто не звертало уваги. Люди обурювались, що постійно відчувають запах смоли, а депутатів розізлило те, що виробництво асфальтних складників на бітумній установці запрацювало безпосередньо на території летовища – без жодних дозволів і погоджень. На ліквідацію «міні-заводу» обранці дали «Скорзонері» два тижні. Незаконне виробництво тоді згорнули і так фірмі вдалося врятувати угоду про концесію.

«Івано-Франківське летовище – одне з небагатьох подібних в Україні, яке щодня здійснює внутрішні та міжнародні рейси, а пасажиропотік лише за минулий 2017 рік збільшився майже на 13%. У 2017 послугами Івано-Франківського аеропорту скористались рекордні за останні роки 111 тисяч пасажирів. До слова, в перші роки концесії аеропорт відправляв лише від 30 до 40 тисяч пасажирів, отже – за час управління концесіонером пасажиропотік зріс більш ніж утричі», – наголошують у прес-службі аеропорту.

Втім саме у 2017-у аеропорт опинився під загрозою втрати статусу «міжнародного». Тоді керівництво аеропорту заявило про порушення безпеки польотів з боку державного підприємства «Украерорух». Виявилось, що аеропорт не може стежити за рухом повітряних суден, бо вийшов термін експлуатації диспетчерського аеродромного локатора. Альтернативи обладнанню аеропорт не мав і тому під загрозою опинилась його робота.

Інвестори стверджують, тоді ситуацію вдалося врятувати. Попри суттєві капіталовкладення, концесійні платежі не припиняли наповнювати бюджет області. 

«Хочемо зауважити, що Івано-Франківський аеропорт зберігся як аеропорт із міжнародним статусом саме завдяки концесіонеру... За 9 років концесії в Івано-Франківський аеропорт вкладено, дотовано, та інвестовано десятки мільйонів гривень. Лише концесійних платежів до обласного бюджету сплачено 8,6 мільйона гривень», – стверджують у його прес-службі.

Тут наголошують: торік більше 76 тисяч пасажирів скористались внутрішніми рейсами Івано-Франківського аеропорту, ще майже 35 тисяч людей – міжнародними. 

Також, за даними прес-служби, концесіонером найближчим часом запланована масштабна реконструкція аеропорту та збільшення кількості рейсів, включно з кількома новими до європейських країн. Від влади, кажуть, просять не так допомоги, як не заважати.

ДОРОЖНЯ КАРТА

Нині аеропорт використовує лише одну з двох злітно-посадкових смуг. Її покриття дозволяє приймати середньомагістральні авіалайнери BOEING 737, A 320, MD 82, вантажні ІЛ 76 та гвинтокрили усіх типів. Аеропорт здійснює регулярні рейси: двічі на день – до Києва, до Іспанії – 5 рейсів на тиждень. З них – три до Аліканте і два до Валенсії. До нерегулярних тут відносять чартери, які замовляють турфірми.

Фахівці стверджують, що важкі літаки аеропорт не зможе приймати навіть після реконструкції. А вона передбачає не лише ремонт смуги, а й заміну обладнання та створення місця стоянки для літаків. Подейкують, що загальна сума проекту, який обіцяє інвестор, складає близько 52 млн євро і «Скорзонера» поки шукає гроші.

Можна припустити, що після націоналізації Приватбанку, активи якого втратив Коломойський, це питання вирішити буде набагато складніше. До того ж, компанія Коломойського-Боголюбова сьогодні більше переймається тим, аби здихатися боргових зобов’язань Приватбанку перед НБУ за іпотечною угодою, аніж тим, щоб вкладати у розвиток летовища. 

Проте не варто очікувати таких масштабних капіталовкладень і від міської ради. Окрім питання погашення заборгованості перед лікарями, реформування транспортної мережі міста та ремонту вулиць і доріг, перед депутатами стоїть ще одне важливе завдання – вирішити боргові зобов’язання перед працівниками Локомотиворемонтного заводу, який торік влада міста придбала на аукціоні. Ще в листопаді заборгованість перед працівниками підприємства складала близько 3 мільйонів гривень і вирішити це питання на страйках місцевій владі не вдалося.

Тому для збереження Івано-Франківського аеропорту найкращий вихід – це, справді, домовлятися.

- Треба вести переговорний процес із концесіонерами на предмет беззастережного дотримання своїх зобов’язань із розписом у сумах та термінах всіх регламентних робіт. Має бути своєрідна «дорожня карта» – кошторис робіт із чітким терміном виконання. У випадку неспроможності концесіонера виконувати свої зобов’язання, порушувати питання про можливе розірвання у судовому порядку договору концесії та оголошувати конкурс на пошук нового приватного інвестора. Одне важливе застереження: цей процес НЕ повинен бути обтяжений жодними політичними чварами та помстою, реваншами і конфліктами. Тут має бути застосований відомий американський принцип: «Нічого особистого. Суто бізнес!” – вважає Юрій Романюк.

Втім, успішний бізнес інвестора зовсім не означає дешеві авіаквитки для пасажирів, що, безумовно, мало би бути пріоритетом у цій історії. А тому показник пасажиропотоку, який надто повільно росте упродовж  9 років на летовищі Івано-Франківська, може і далі залишатися сталою складовою, бо літати для більшості українців – просто не по кишені. До того ж компанія МАУ (Міжнародні Авіалінії України), яка належить тому ж таки Коломойському, не поспішає здешевлювати квитки за рахунок чесної конкуренції в небі. Точніше, окрім себе не бачить над Україною інших авіакомпаній. Тут можна пригадати історію з МАУ та Ryanair, яка залишила Україну через недотримання раніше досягнутої угоди із Міністерством інфраструктури України та посадовцями аеропорту «Бориспіль».

Відтак, українців нині більше цікавить не дорожня карта «буковельських олігархів», а радше план дій держави на шляху до доступних авіаперевезень в Україні. Тому повернення ірландського лоукоста Ryanair на український ринок, який обіцяють у жовтні, вважатимемо першим пунктом цієї програми.

Ірина Дружук, Івано-Франківськ

Фото: https://news.karpaty.rocks

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-
*/ ?>