Важлива робота пошуковця Спаркі

Важлива робота пошуковця Спаркі

2383
Ukrinform
Сьогодні це єдиний в Україні собака, що може розшукувати тіла загиблих під шаром землі завтовшки до двох метрів

Третій рік поспіль у зоні проведення антитерористичної операції в межах гуманітарного проекту «Евакуація-200» здійснюються заходи щодо ексгумації та евакуації тіл загиблих військовослужбовців. Майже рік активну участь у них бере керівник волонтерської організації «Павлоградський міський осередок «Антарес» Спілки «Самаритян кінологів України», досвідчений кінолог Лариса Борисенко зі своїм собакою бельгійською вівчаркою-малінуа — Спаркі.

І РЯТУВАЛЬНИКИ, І ПОШУКОВЦІ

На даний час це єдиний в Україні собака, що здатний розшукувати тіла загиблих під шаром землі завтовшки до двох метрів.

Спершу, як розповіла Лариса, починаючи з 2008 року вона разом із колегами готували собак у напрямку пошуково-рятувальної роботи. У Дніпропетровській області на той момент це був єдиний загін, який займався пошуком зниклих людей, його залучали до роботи за договором із Державною службою надзвичайних ситуацій. За цей час підготували близько 20 собак, із них 15 - міжнародного класу Б. Саме у павлоградців була перша атестована собака, яка змогла представити Україну на Чемпіонаті світу собак-рятувальників Міжнародної організації рятувальних собак (2010 рік).

«Сьогодні у нашій команді сім атестованих за міжнародним рівнем сильних собак різних порід - це і лабрадор, і бельгійська, німецька вівчарки, є дворняжка, підібрана колись на вулиці і добре навчена, є бігль, є бордер-коллі.

А ще наша команда складається з людей, які, напевно, дуже правильні книги читали в дитинстві, - вони готові у будь-який момент, навіть якщо самі хворіють, вийти із власної зони комфорту й, відгукуючись на заклик, їхати зі своїми підопічними туди, де потрібна їхня допомога», - говорить Лариса.

Про це свідчить і недавній випадок: 8 січня цього року за дзвінком вирушили на розшуки людини, яка загубилася, і тут-таки ще один дзвінок - на іншому кінці міста загубилася дитина. «Телефоную хлопцям із загону, і людина, забуваючи про власну застуду, погоджується туди їхати», - зауважує Борисенко.

За словами Лариси, ідея готувати собак для пошуку тіл загиблих виникла п'ять років тому. Був випадок, коли кінологи зрозуміли, що потрібно в команді мати універсальних собак. Зазвичай, знаходячи людину живою, собака подає знак голосом, біля мертвої – просто лягає на землю, в цей момент на ній є спеціальний пристрій, який сигналізує про її місцезнаходження.

Таким чином у 2013 році Лариса почала готувати молоду бельгійську вівчарку Спаркі, а в 2014 собака вже міг розшукати мертву людину в надземних об’єктах. Далі — війна.

«Рік тому, саме коли в Мар’їнці були обстріли, ми поїхали туди з нашими павлоградськими волонтерами. Планували попрацювати з дітьми, дати хоч трішки позитиву з собаками. Виступаючи в будівлі військово-цивільної адміністрації, я сказала, що ці три собаки - з пошуково-рятувального загону, а одна з них уміє шукати загиблих. Після цього до мене підійшов чоловік, який запропонував співпрацю - це був координатор з «Евакуації-200» Михайло Котелевський.

Завдання було поставлене трохи інакше: ми працювали з наземними останками, а тут постало питання, як розшукувати тіла загиблих під шаром землі завтовшки до двох метрів, та ще й із давнім строком загибелі - 2013-14 рік.

РІДНИХ ЛЮДЕЙ ЧЕКАЮТЬ З ВІЙНИ. НАВІТЬ МЕРТВИХ

У квітні був перший виїзд і щоразу це новий досвід, бо аналогів йому практично немає. Зараз ми готуємо другого собаку - німецьку вівчарку Нітру, сподіваємося навесні її вже залучити до цієї роботи», - каже кінолог.

Наразі зима - для пошукових собак важке випробування неробством. Хоча проводити пошуки, переконана Лариса Борисенко, необхідно терміново — час минає, і вже незабаром не з усіх знайдених останків можна буде виділити ДНК, а тим часом родичі багатьох військовослужбовців чекають додому тіла, нехай уже неживих, але рідних людей.

- Останки 2014 року вже практично не мають запаху, — розповідає Лариса. — Звичайно, на це впливає безліч чинників: і характер ґрунту, і глибина залягання тощо. Крім цього, коли минає кілька років, виявити місце поховання практично неможливо. А ось підготовлений собака відчуває запах. І якщо грамотно привчити, він буде його чітко виявляти і позначати.

Кінологічна група «Антарес» працює у складі Лариси Борисенко (вівчарка Спаркі), Олександра Лєсніченка (вівчарки Нітра й Бім), Наталії Кожуріної (лабрадор Карбон), Анни Малишевської (лабрадор Дюна), Марини Борисенко (бордер-коллі Крюгер), Оксани Старушенко (бігль Горгі), Людмили Велікової (лабрадор Боня), Володимира Овчаренка (добермани Річ і Дуглас). Також рятувально-пошуковому загону на виїздах завжди допомагає керівник ССКУ Анатолій Трубчанинов.

НАЙКРАЩІ ЛІКАРІ

Собаки не тільки беруть участь у пошуково-рятувальних заходах, а й допомагають у реабілітації дітей і воїнів, які пройшли через пекло війни. Часом вони ефективніші там, де навіть лікарі з досвідом і знаннями безсилі.

- Пам’ятаю, як ми з нашими собаками були в Києві, — розповідає Лариса Борисенко. — На одну із зустрічей з нами прийшли воїни-десантники. З ними був офіцер з дружиною. Коли всі зайшли у приміщення, він відвернувся від нас і разом з жінкою попрямував до виходу. Говорив, що не хоче тут більше перебувати. Це свідчило про прояви посттравматичного синдрому. Наша бесіда з бійцями у приміщенні затяглася, і ми вирішили вийти на свіже повітря. Тоді я й підійшла до офіцера, щоб познайомиться ближче. Виявилося, що він до війни займався дресируванням собак, тому я запропонувала йому познайомитися зі Спаркі. Офіцер заговорив із нею, потім почав гратися, носити її на руках. Спочатку сам, а потім і разом з дружиною. Спаркі його облизувала. Бойові побратими, які спостерігали за цією сценою, дивувалися такій зміні поведінки свого командира.

Людмила Блик, Дніпро


Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-