Початок осені в Івано-Франківську: велика вода та бізнес-план для мера
У начебто спокійному, на перший погляд, і патріархальному Івано-Франківську осінь виявилася, може, навіть гарячішою за спекотне літо, от тільки градус тримався не в природі, а в суспільному житті.
ЯК І НАЩО ІВАНО-ФРАНКІВСЬК КУПИВ СОБІ ЗАВОД
Наприкінці літа громада Івано-Франківська стала власником заводу. 22 серпня міська рада придбала державний пакет акцій ПрАТ «Івано-Франківський локомотиворемонтний завод» і вже 28 серпня підписала договір купівлі-продажу.
Слід зауважити, що ідея придбання підприємства належить меру Івано-Франківська Руслану Марцінківу, який для цього двічі збирав позачергову сесію, аби отримати від місцевих обранців дозвіл. Перший раз торги визнали недійсними через відсутність конкуренції. Втім, друга участь на торгах, теж без конкурентів, для Івано-Франківська увінчалась перемогою, за яку місто виклало 33 мільйони 920 тисяч гривень.
«Майже унікальний для України випадок, коли громада міста стала власником заводу, який держава виставила на торги. Йдеться про купівлю 99,5% акцій «Локомотиворемонтного заводу». І хоча ще тривають погоджувальні процедури, ми вже окреслюємо певні пріоритети з розвитку підприємства. По-перше, зберегти виробництво та робочі місця. По-друге, потрібно визначити, яку продукцію можна виробляти на потреби комунальних підприємств і міста. Приміром, запчастини для комунального транспорту, вуличні меблі, зупинкові елементи тощо. По-третє, збираємося розвивати інвестиційний майданчик, адже зараз завод володіє величезними територіями, частина з яких не використовується у виробництві», – запевнив Руслан Марцінків.
Перед тим, як Івано-Франківськ пішов на відкриті торги, колишній гендиректор підприємства Олег Сирота перерахував можливі ризики міста у своєму відкритому листі, чим явно збентежив громаду.
«На позачерговій сесії міської ради Франківська було прийнято рішення про участь в аукціоні на придбання Івано-Франківського локомотиворемонтного заводу. Початкова ціна аукціону 33,92 млн грн. І це лише початкова ціна, адже сюди не враховані борги підприємства на понад 15 мільйонів гривень, які нам перейшли у спадок від попереднього керівництва. Також не береться до уваги сума, потрібна для модернізації заводу - ця цифра починається від 50 мільйонів гривень. Тобто мерія готова витратити такі колосальні для міського бюджету гроші на купівлю підприємства? Зважаючи на те, що перший квартал 2017 року став дефіцитним для міського бюджету, то купівля підприємства може свідчити лише про те, що хтось із медиків або вчителів недоотримає зарплати. Або школи та дитячі садочки в опалювальний сезон залишаться холодними. А, може, ці гроші і не були розраховані на покращення благ усіх містян, а мали піти черговому добродію, який сумлінно виконує підряди міськвиконкому», – написав Олег Сирота.
Тим часом влада міста налаштована рішуче. Перші вказівки Руслана Марцінківа, які він озвучив на зустрічі з колективом підприємства: активізувати роботу в цехах, аби переконати замовників, що з новим власником потужності наростають, та розробити стратегію розвитку. Для цього створили спеціальну комісію за участю фахівців підприємства, а її напрацювання, які назвуть «дорожньою картою», обіцяють поставити на голосування депутатів.
«Виходить, що згідно з українським законодавством, завтра міська рада почне купувати заправки, ресторани, магазини, ферми, заводи, кар'єри і т. п. за наші з вами гроші і називати це приватизацією? Це абсолютно безглуздо!», – запевняє голова ГО «Українське товариство економічних свобод», економіст Мар'ян Заблоцький у своєму блозі на сторінці одного з центральних видань.
«Міська рада - це колегіальний орган, де державні службовці мають працювати виключно в інтересах міста. Надання їм права купувати різні бізнеси – небезпечна і потенційно корупційна дірка в їх повноваженнях», – стверджує Заблоцький, а проаналізувавши бюджет Івано-Франківська, робить висновок, що «міська рада готова давати за завод в 100 разів більше коштів, ніж на розвиток туризму у місті чи підтримку громадських організацій інвалідів та ветеранів».
- 34 млн не є значною сумою для міста, з доходами в 2,1 млрд грн. Одні доходи єдиного податку юридичних та фізичних осіб в 2017 році очікуються на рівні 130 млн грн. Місто економічно і юридично може дозволити собі це. Це – загальноєвропейська практика, яка називається захід або втручання в менеджмент. Тобто громада придбала корпоративні права і впливає на менеджмент як акціонер, – сказала економіст Оксана Федорович кореспондентові Укрінформу.
- Нові власники можуть відновити господарську діяльність, найняти ефективних управлінців чи залишити тих, хто є, адже це – стратегічний об'єкт, де багато працівників. Міська рада – є великим замовником різноманітних інфраструктурних речей, які також можуть виготовляти на цьому підприємстві. Перспективи є. Все залежить від того, як місто спланує та налагодить управління підприємством. Якщо останні три роки 2014-2016 підприємство декларувало прибутки, то це означає, що воно може ефективно функціонувати, – переконана Федорович.
Вона вважає, що Івано-Франківськ ухвалив нестандартне, але досить цікаве рішення, але якщо на підприємстві щось піде не так, то це буде не на користь влади міста.
- Є багато різних шляхів для того, щоб налагодити успішну діяльність цього підприємства, і врешті-решт – воно вже перебуває у власності міста, тобто активи громади збільшилися. З цим активом місто може започаткувати, наприклад, приватно-публічне партнерство і залучити інвестора зі знанням технологій, ринку, необхідними управлінськими навичками, щоб вивести його на вищий щабель, розширити асортимент продукції та зробити його успішним. Це – сміливе рішення міської ради і досить амбітне, – стверджує Федорович і додає, ризик завжди існує в господарській діяльності, а тому треба зважити усі шляхи розвитку, обрати найоптимальніший і працювати над збільшенням рентабельності.
На думку фахівців – місто не програло від активів Локомотиворемонтного. Бо вартість гіганта, який вдалося купити за 1 млн євро, буде лише зростати, громада може отримати добрий досвід для власного розвитку шляхом досить сміливих рішень. Та й сам факт наявності майже 10 га землі недалеко від середмістя може стати хорошим чинником для створення привабливого інвестиційного майданчика.
Вже 5 жовтня Руслан Марцінків запросив містян на територію Локомотиворемонтного, де Бенюк і Хостікоєв зіграють комедійну виставу «Швейк». Імовірно, мер міста планує пояснити громаді, що її нові активи – далеко не сміх і не театр. Залишається сподіватися, що сміхом і перфомансом цей бізнес-проект не завершиться.
ВЕЛИКА ВОДА
Не встиг Івано-Франківськ оговтатись від придбання Локомотиворемонтного заводу, як на нього випало нове випробування. Цього разу – просто з неба. У прямому розумінні слова. За дві години дощу недільного вечора 3 вересня випала майже місячна норма опадів. Найбільше постраждали Яремча, Надвірна та Івано-Франківськ. За інформацією управління ДСНС, орієнтовно затопило близько 50 будівель. В Івано-Франківську з 9 години вечора плавали майже всі вулиці, найбільше – центральні: від Надрічної до Івасюка. Рятувальники витягували з води автомобілі, а поліція виловлювала їхні номерні знаки. Вже наступного дня, один із місцевих журналістів Андрій Філіппський пожартував: «…зранку страждаю: то чим номери ліпили, що їх дощем позмивало?»
Але людям було не до жартів. На телефон Служби оперативного реагування дзвонили всю ніч. Скарги не припинялись і вранці. Руслан Марцінків запевняв, усі комунальні служби з ночі працюють у посиленому режимі.
«Ми тримали ситуацію під контролем. Протягом ночі працювало 6 одиниць техніки МНС, бригади «надзвичайників», Муніципальна варта, патрульні та комунальники працювали, допомагаючи на дорогах та у дворах. Навряд чи мудро в стихії звинувачувати політику. Нам потрібно згуртуватись і допомагати один одному», – стверджував мер, щойно повернувшись у місто з відпочинку.
Втім, у безсистемності у роботі владу чи не першим з політиків звинуватив голова Івано-Франківської міської організації партії «Українське об'єднання патріотів-УКРОП» Олег Головенський.
«Про вчорашній дощ... Чи може в місті є і реалізується програма вдосконалення дощових колекторів? (хоч поступово, крок за кроком, з розумінням пріоритетів і перспектив?) Програма винесення їх з дорожнього покриття в зелені зони і під тротуари, як це всюди вже зробили? Перенесення дощозбірників і решіток з дорожнього покриття в бордюри, як це реалізовано ПБС на Кармелюка? Хоча б розуміння ситуації, аудит, технічне обслуговування, чистка, продувка колекторів, плани, графіки? Хоч якась програма в цьому місті є на перспективу, навіть не пов'язана з дощем?))) Яка? В яких галузях?», - риторично запитував політик.
На подібні закиди мер міста таки визнав, що на вулиці Надрічній потрібно ремонтувати каналізацію і прочистити колектор. Більше того, Руслан Марцінків пообіцяв матеріальну компенсацію людям для відшкодування збитків, яких завдала негода, і відразу отримав від постраждалих 6 заяв. Чоловікові, який під час дощу своєю автівкою перекрив дорогу під містом, де заливало, разом із патрульними подякував «за небайдужість» і за те, що діяв, а не фотографував та робив селфі на фоні потопу.
«Потопи в місті були й раніше. Найперше, тому що Івано-Франківськ знаходиться не лише в межиріччі двох Бистриць (Надвірнянської і Солотвинської), а в місці, де вони зливаються в одну річку. Івано-Франківськ будувався як фортеця, довкола якої було болото і воно було перешкодою для ворогів, які хотіли напасти на місто. Раніше тут і було село Заболоття. Болото тут утворилось тому, що тут протікали 7 великих річок і ще багато малих, підземних. Всі ці річки бігли. Раніше вони мали назви. До прикладу - Млинівка. Але тепер її не знайти, бо цю річку, як і багато інших, сучасне місто вкатало в асфальт. Але ця проблема не найбільша. Якщо йде дощ, вода не збігає відразу в річку, а йде під землю, де збирається у підземних джерелах і струмках. Тому основна проблема міста – в забудові. Тепер ця проблема – катастрофічна. Бо, чим більше місто буде будуватися, тим більше – топитися. Стверджую, що в Івано-Франківську не можна зводити будинки, які мають більше 3-4 поверхів», – говорить колишній депутат Івано-Франківської міської ради, краєзнавець та активіст Андрій Микитин і запевняє, дощі у місті тепер – справжнє випробовування.
«Зараз будують висотки, виривають фундамент у 5-6 метрів, який повністю ліквідує підземні джерела, де стікає вода. Вона збиралась би в іншому місці, але там теж – фундаменти! Ця вода не може піти навіки в землю, а може зійти лише верхом. Ось звідки потопи. Раніше вони були лише на вул. Січових Стрільців, а тепер топить усю центральну частину міста, бо її забудували. Тому усяка така забудова є злочинною! Місто має розвиватися в просторі, а не у висоту. У місті, яке історично заболочувалося, лише через божевілля та жадобу кладуть багатоповерхівки, напхавши їх як грибів у кошик. Це закінчиться тим, що затопить усі підвали, усе зацвіте і зігниє. Відкачати це буде неможливо. Коли вода тече тоннами і не має виходу, не допоможуть ані лівньовки, ані крупнолівньовки. Хіба прориватимуть канали, як у Венеції, або ж як Амстердамі. Я – не проти», – зауважив Микитин.
Тим часом на ринку нерухомості після потопу упав попит на цокольні та підвальні приміщення, що знайшло своє відображення у цінах. Подейкують, найбільше від дощу потерпіли орендарі підвальних приміщень у новобудовах, де були магазинчики та ресторани, бо підприємці вже шукають більш безпечні місця для свого бізнесу.
КАЗКА НА ГЕТЬМАНСЬКИХ ВАЛАХ
Насправді, в останні роки в Івано-Франківську спостерігають справжній «будівельний бум». Якщо раніше до цього люди ставились відносно спокійно, то останні будмайданчики викликають у містян відвертий спротив. Цими днями в Івано-Франківську з'явилась громадська ініціатива «Зробімо Казку на Валах», яка об'єднала тих, хто насмілився виступити проти будівництва у центральній частині міста.
«Хочемо нагадати, що Пилява, Герб Потоцьких, був знайдений під час розкопок на місці одного з бастіонів Станіславської фортеці. В наші дні це місце знаходиться саме на цій території: кафе «Казка» на Валах. Даний кам'яний артефакт зберігається у краєзнавчому музеї в Ратуші. А вже сьогодні там мають збудувати церкву. Ми вважаємо, що рішення такого рівня варто обговорити із залученням максимальної кількості зацікавлених сторін та експертів. Влада в місті належить громаді, а не церкві, і тільки ми, як громада, можемо зберегти історію нашого міста», – написали у своєму зверненні активісти ініціативи до міського голови Руслана Марцінківа.
Потрібно зазначити, що всі дозволи на будівництво Церкви Святого Миколая громада УГКЦ отримала більше 10 років тому. Точніше, дозвіл на проведення проектно-пошукових робіт на вулиці Дністровській міськвиконком видав у 2004 році, а в 2006-му – рішення про надання дозволу на будівництво церкви. Тоді громада насправді промовчала. Чи через те, що в місті не було такої кількості храмів, чи може, тому, що тоді ні в кого не піднялася рука оскаржити в суді дозвіл на будівництво храму. Тим більше на пагорбах, які ще у давнину отримали назву Гетьманські Вали.
- Станіслав будувався як ідеальне місто, «місто сонця». Всі вулиці були розміщені продумано. На Гетьманських Валах раніше знаходився газзавод міста. Він був зведений ще у Станіславі і забезпечував освітлення вулиць. Пізніше його забрали і створили там молокозавод, де замість холодильників використовували підвали. Тоді великих холодильників не було. Це були 40-50 роки. В радянський час на цьому місці звели дитяче кафе «Казка»», – розповідає кореспонденту Укрінформу кандидат історичних наук член Національної спілки краєзнавців України Роман Чорненький.
Кафе «Казка» працювало майже до початку двотисячних. Його руїни разом із ласим шматком землі у центрі міста тодішня влада через невідомі причини передала у розпорядження підприємця, а той віддав свій трофей церковній громаді, яка й вирішила звести храм.
- Ця місцина дуже добре збереглась. Цю територію можна освоїти, як і Бастіон, що за Катедрою УГКЦ. Цілком імовірно, там можуть бути такі ж приміщення під землею. Вони були дерев'яні, тому навряд чи вціліли. У 19 столітті там був найдовший військовий госпіталь. Він в'їхав 1801 року і простояв до 2004-го. Тепер стіни помаленьку розвалюються, дах тече, напівзруйнований стан. Тобто, є цінність самої території, бо для порятунку палаців втрачено багато часу. Там справді навколо ведуть розкопки, знаходять артефакти. Там є знахідки 17-18 ст., - говорить Чорненький.
Місцева влада нині запевняє – смітника на Гетьманських Валах не потерпить. Тим часом небайдужі містяни переконані, що зведення храму призведе до ушкодження історичної пам'ятки міста – «східної частини фундаментів палацу Потоцьких». Вони стверджують, що ділянка на Валах готова до використання лише «в якості громадського простору».
«Закликаємо до діалогу з приводу ситуації з будівництвом на Валах, що на вулиці Дністровській, Церкви Святого Миколая. Просимо проведення на місці спорудження церкви археологічних розкопок та музеєфікації збережених підземних галерей», – йдеться у зверненні активістів ініціативи «Зробимо Казку на Валах».
Варто зазначити, що вперше проти спорудження церкви на Валах люди виступили торік, коли забудовник обгороджував ділянку. Тепер громада активізувалась, коли місцеві депутати видали дозвіл на рух будівельної техніки у центральній частині міста. Очевидно, навіть попри те, що нинішні власники ділянки на Гетьманських Валах мають усі дозволи на будівництво і підтримку влади, громада більше вже не мовчатиме. Втім, і компроміс, мабуть, знайти буде нелегко.
- Те, що нині відбувається, це швидше приклад тієї моделі, коли терпіти несила, бо у цивілізоване вирішення питань вже ніхто не вірить. Теперішні випадки говорять про спроби громадянської участі наших людей. І чим більше буде громадських ініціатив, обговорень і рішень на користь волі громадян, тим міцнішим буде наше суспільство, спільнота», – переконаний професор кафедри політології Прикарпатського національного університету Іван Монолатій і додає, владі на різних рівнях таки «варто відмовитись від надмірної формалізації ухвалення і прийняття рішень.
- Якщо ж це відбуватиметься і далі, влада і держава отримають від громадян і жовту і червону картки, а низький рівень довіри стане нульовим. Та позаяк і в столиці, і на місцях маємо зрощення бізнесу та політики, про якесь дієве порозуміння, компроміс між громадянами і владою, говорити поки що рано. Думаю, що усі в нашій країні давно очікують дотримання законів, що передбачає не лише символічну, але й реальну відповідальність у взаєминах держави і громадян, їхню рівність перед законом. А тоді громадяни, яких вкотре обдурили горе-політики, голосуватимуть не серцем, а розумом за своє теперішнє і майбутнє своїх дітей, - переконаний професор Монолатій.
ЗА ПАРТИ БЕЗ ПІДРУЧНИКІВ
А насамкінець – про дітей. На останній колегії Івано-Франківської ОДА, яка відбулася 7 вересня, з'ясували, що влада обласного центру залишила більшу частину учнів 4-х і 7-х класів без підручників. Це викликало велике здивування у голови облдержадміністрації Олега Гончарука. Виявляється, держава свої 50% коштів скерувала на придбання книжок, а місцева влада грошей досі не знайшла.
«Про підручники на 1 вересня треба було говорити не сьогодні, а щонайменше у середині серпня», – дивувався Олег Гончарук. – «Адже це – не сотні мільйонів!»
«Місту Івано-Франківську для придбання підручників потрібно до 1 мільйона гривень. Ми готові оголосити тендер і працювати над вирішенням проблеми. Але держава, і в тому числі Міністерство освіти і науки, з одного боку рекомендує ті підручники, яких уже немає в продажі. Бо їх було надруковано за державним замовленням у недостатній кількості. Ми маємо купувати їх у комерсантів, які не хочуть іти на тендер і не хочуть продавати ці книжки за тією ціною, яку рекомендує держава. Наприклад, підручник за 47 грн 50 коп., а комерсант каже, що він готовий продати його за 150 грн. Та він і не йде на тендер, і не збирається туди, бо хоче заробити. Тут питання не лише в коштах, тут питання в тому, що рекомендують такі підручники, які насправді не існують», – пояснив під час колегії ОДА заступник міського голови Олександр Левицький.
Насправді, питання підручників у школах виникло не зараз, а ще три роки тому, коли уряд зробив експеримент у механізмі їх придбання, запропонувавши схему виділення коштів 50 на 50, тобто порівну з державного і місцевого бюджетів. Івано-Франківськ тоді затягував із вирішенням цього питання. Що робили батьки? Спершу чекали. Місяць, два, а потім рятувались самотужки. Хтось користувався старими посібниками, хтось роздруковував сторінки підручника з електронних версій, хтось закачував їх у всілякі гаджети, які нерідко губили у школах діти.
Тепер, очевидно, креативити доведеться владі Івано-Франківська та ще Верховинського, Рогатинського і Снятинського районів, де грошей на книжки місцева влада теж не знайшла. Адже голова облдержадміністрації дав вказівку вирішити це питання не пізніше, як упродовж двох тижнів.
Єдине, що тішить у цій ситуації, уряд відмовився від такої практики, а новий закон «Про освіту» обіцяє, що з підручниками проблем у школах відтепер не буде. Їх купуватимуть виключно за державні кошти.
Ірина Дружук, Івано-Франківськ.
