В Україні необхідно переглянути підходи до ювенальної юстиції, щоб вони враховували реальні потреби дитини в разі розлучення батьків, її психологічний стан, питання виховання тощо.

Про це заявили учасники пресконференції в Укрінформі, присвяченій темі відчуження дітей від матерів при розлученні батьків.

Як розповіли учасниці пресконференції, зараз в Україні непоодинокі випадки, коли в процесі розірвання шлюбу чоловіки, колишні чоловіки або їх родичі вилучають дитину у матері під різними приводами, блокують спілкування з матір'ю, змінюють місце проживання дитини, вивозять її або в інше місто, або за кордон. Є випадки, коли батько приїздив до родини, яка виїхала за кордон через війну, і під виглядом зустрічі з дитиною, викрадав її та відвозив в Україну.

«У кожної матері своя історія, але їх усі об’єднує один механізм - байдужість системи. Спочатку створюється ситуація ізоляції дитини від одного з батьків, потім з’являються звинувачення, спотворюється репутація матері. Далі система роками нічого не робить і толерує дану ситуацію», - зазначила одна з учасниць пресконференції Ольга Качківська-Щербюк.

Учасниці пресконференції наголосили, що після таких відчужень зв’язатися ані з батьком дитини, ані з самою дитиною часто неможливо. У випадках, коли все-таки матері домагаються побачень з дитиною, у дитини вже сформоване вороже ставлення до матері.

Качківська-Щербюк наголошує, що ця проблема давно вже вийшла за межі сімейного конфлікту, як часто це сприймають правоохоронні та соціальні органи.

«Створюється небезпечний механізм - спочатку створюються умови для відчуження дитини від матері, потім наслідки багаторічної ізоляції називають власною волею дитини, а спроби матері відновити зв’язок - шкідливою опікою», - зазначила Качківська-Щербюк.

За її словами, ніхто не досліджує в яких умовах формується негативна реакція дитини на матір, часто перевагу, вплив на дитину отримує саме той з батьків, хто ізолював дитину.

Непоодинокі випадки, коли батьки забирають дітей, вимагають у матері відмовитися від батьківських прав, і використовують це для ухилення від мобілізації, додала вона.

Як зазначили учасники пресконференції, наразі законодавство не визначає механізм налагодження спілкування дитини з одним з батьків. Так само відсутня психологічна оцінка стану дитини у випадку, якщо дитина була відчужена від матері. Зокрема, наголошувалося, що функція органів опіки та піклування зводиться до обстеження умов проживання, складання акту, що дитина всім забезпечена, без уваги до питань психологічного стану дитини, виховання, питання розвитку дитини у неповній родині тощо. Тому без дієвих змін в законодавстві України та без надання реальних повноважень службам у справах дітей, ювенальній поліції, державним виконавцям проблема не вирішиться.

Окрім цього, як наголосила на пресконференції психолог Людмила Киричук, ситуації з вилученням дитини від матері суттєво впливають не тільки на її психологічний стан, а й загалом на розвиток.

«Дитина розвивається тоді, коли знає, що буде завтра, що буде спокій, що батьки будуть коло неї, і вона буде в безпеці. Це - базова потреба дитини. Якщо вона порушується, дитина починає жити в стресі. Вся енергія буде йти тільки на забезпечення виживання в таких стосунках. Дитина починає регресувати у своїй поведінці, починає говорити шаблонами, хворіти. За цими симптомами можна говорити, що щось порушено в її розвитку. Коли дитина вимушена ставати на бік одного з батьків, вона не почувається нормально. Це таке переживання, провина, вона починає ненавидіти і себе, і батьків», - зазначила Киричук.

Як зазначила на пресконференції адвокатка Олександра Калінка-Бондар, яка веде судову справу однієї з жінок за опіку над дитиною, українське законодавство, яке стосується ювенальних справ, застаріле, має багато рудиментів радянської епохи, і це дозволяє органам опіки, державним виконавцям бездіяльність, або формальне виконання своїх обов’язків.

«Ключовим, на мою думку, є те, що за українським законодавством матір у батька, чи батько у матері викрасти дитину не може. Коли сторони домовилися, підписали договір і визначили порядок спілкування, місце проживання дитини, це вже легше. А коли є спір, на жаль дуже часто у чоловіків більше адмінресурсу і вони просто вилучають дитину від матері та позбавляють її спілкування з дитиною», - розповіла Калінка-Бондар.

Адвокатка Дарина Старовойтова каже, що в останні роки, особливо з початком повномасштабного вторгнення випадків відчуження дитини від матері побільшало, і жінки роками намагаються відновити спілкування з дітьми. На думку Старовойтової необхідно внести зміни в законодавство згідно з якими справи по визначенню місця проживання дитини мають розглядатися якнайшвидше саме з точки зору урахування інтересів дитини

"Необхідно внести зміни в цивільно-процесуальний кодекс та в сімейний кодекс, і передбачити, що справа про визначення місця проживання дітей, про усунення перешкод в спілкуванні з дітьми мають вирішуватись якнайшвидше, незважаючи на завантаженість суду, на інші причини. Тому що зараз такі справи фактично розглядаються роками. Наступне - це внесення змін в закон України про виконавче провадження і передбачення норми про дисциплінарну відповідальність державного виконавця, який не виконує судове рішення, який допускає бездіяльність в частині виконання судового рішення", - сказала Старовойтова.

Учасниці пресконференції зазначили, що будуть створювати громадське об’єднання, яке відстоюватиме права дитини при розлученні батьків, а також права та обов’язок і матері, і батька бачитися і спілкуватися з дитиною, запобігати психологічному насильству та тиску на всіх членів родини, батьки якої перебувають в процесі розлучення.

Як повідомляв Укрінформ, попри багатомільярдні обсяги стягнення аліментів, проблема несплати їх в Україні на початку 2026 року залишається системною і такою, що напряму впливає на соціальну стабільність та добробут дітей. Сформована останніми роками модель примусового виконання демонструє результат у цифрах, однак не забезпечує головного — повної та своєчасної сплати.