Антологія одного «викриття», або Що криється за гучними справами, які перебувають у провадженні ВАКС

Антологія одного «викриття», або Що криється за гучними справами, які перебувають у провадженні ВАКС

Укрінформ
Вимушені знову констатувати системне намагання окремих осіб робити «сенсації» ціною завдання шкоди авторитету правосуддя

У вівторок, 1 грудня 2020 року, на особистій сторінці у FB особа, яка позиціонує себе як редактор відомого інтернет-порталу, а також безпосередньо на сайті цього видання були розміщені допис і стаття ідентичного змісту під назвою «Как НАБУ заставило Микитася сдать коррупционеров и теперь ОП защищает Татарова».

Викладена інформація містить відомості і твердження щодо процесуальної діяльності Вищого антикорупційного суду і конкретного судді, які не відповідають дійсності. Тому ми вважаємо за необхідне надати спростування з цього приводу. Для наочності та зручності інформація буде надаватись послідовно – так, щоб кожна теза, яка не відповідає дійсності, отримала своє роз’яснення та/або спростування.

Теза № 1. «По данным источников Цензор.НЕТ, Национальное антикоррупционное бюро подготовило подозрение заместителю главы Офиса Президента по вопросам правоохранительных органов Олегу Татарову, которое должно быть вручено в ближайшее время.

28 ноября НАБУ провело обыски в Государственном научно-исследовательском экспертно-криминалистическом центре МВД Украины и предъявило подозрение заместителю главы центра Константину Дубоносу. Одновременно должны были вручить подозрение и Олегу Татарову, однако… судья Высшего антикоррупционного суда Сергей Мойсак, который, по словам Микитася, получал через Татарова взятки, заблокировал вручение подозрения ближайшему соратнику Зеленского!»

Кримінальний процесуальний кодекс України не наділяє слідчого суддю повноваженням «заблокувати підозру». Процедура повідомлення про підозру, яка врегульована главою 22 Кримінального процесуального кодексу України, передбачає, що письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Варто зазначити, що вручення підозри є важливим інститутом досудового розслідування, але така процесуальна дія не є предметом судового контролю та належить до виключних повноважень слідчого, зокрема, детектива НАБУ, і прокурора. Вищий антикорупційний суд та будь-яка інша судова установа України не можуть ані заблокувати, ані відмовити у пред’явлення підозри, ані навпаки пред’явити таку підозру особі.

Тому твердження, наведені у вищевказаній публікації, є спотвореною інтерпретацією подій та свідчать про викривлене тлумачення кримінального процесуального закону з метою завдати шкоди авторитету правосуддя.

Теза № 2. «27 ноября детективы НАБУ и прокуроры САП во главе с Романом Сымкивым обратились в Высший антикоррсуд за санкцией на задержание Олега Татарова. Однако дело по случайности попало на рассмотрение… к судье Мойсаку! Да! Вот такое бывает. Мойсак в подозрении Татарову отказал, произошла утечка информации в Офис Президента»

Вищий антикорупційний суд офіційно повідомляє, що станом на 02 грудня 2020 року до суду не надходило клопотання про дозвіл на затримання з метою приводу зазначеної особи.

Щодо відсутності у слідчого судді, суду повноважень відмовити слідчому, прокурору у праві повідомити підозру роз’яснення наведено вище. Повторюємо, що повідомлення про підозру є виключною компетенцією слідчого та прокурора, і така процесуальна дія вчиняється за наявності підстав, передбачених у главі 22 Кримінального процесуального кодексу України.

Теза № 3. «Якобы именно Олег Татаров получил от Микитася крупную сумму денег для передачи взятки… судье Высшего антикоррупционного суда Мойсаку - да, тому самому, который выдвинул такой небольшой залог в октябре 2019 года. … Свои слова Микитась подтвердил перепиской в телефоне, присланными ему документами»

«по словам Микитася, получал через Татарова взятки»

Допис і стаття червоною ниткою пронизані нічим не доведеним твердженням, що суддя Вищого антикорупційного суду Сергій Мойсак неодноразово отримував неправомірну вигоду у зв’язку зі здійсненням процесуальної діяльності, що є безпідставним звинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення.

Відповідно до частини 3 статті 296 Цивільного кодексу України використання імені фізичної особи з метою висвітлення її діяльності або діяльності організації, в якій вона працює чи навчається, що грунтується на відповідних документах (звіти, стенограми, протоколи, аудіо-відеозаписи, архівні матеріали тощо), допускається без її згоди.

Зауважимо, що у статті та дописі посилання на будь-які документи відсутні, а суддя Вищого антикорупційного суду Сергій Мойсак не надавав згоду на використання його імені з метою висвітлення його діяльності та діяльності суду.

Статтею 62 Конституції України передбачено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

З вказаного вбачається, що наведені у статті та дописі твердження свідчать про грубе порушення презумпції невинуватості та намагання зашкодити як репутації судді Вищого антикорупційного суду Сергія Мойсака, так і інституції в цілому.

Теза № 4. «Это беспрецедентное дело, которое вскрыло коррупцию в ближайшем окружении Зеленского, должно получить самый широкий резонанс, и хочу посмотреть на того, кто, как Мойсак, откажется выполнить законные требования детективов. Этот системный успех антикоррупционной системы НАБУ, САП, ВАКС является одним из знаковых достижений в эти памятные дни Революции»

Наведені у дописі та статті доводи можуть створити у стороннього спостерігача уявлення, що завданням Вищого антикорупційного суду є всіляке сприяння НАБУ та САП у їх діяльності. Водночас, твердження, що суддя, зокрема, суддя Вищого антикорупційного суду, має виконувати вимоги детективів, не відповідає дійсності і потребує обов’язкового спростування.

Так, статтею 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначені засади незалежності суддів. Зокрема, здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, заклики до невиконання судових рішень забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи повинні утримуватися від заяв та дій, що можуть підірвати незалежність судової влади.

Додатково питання незалежності суддів висвітлені у пунктах 10, 11, 64 Висновку № 1 (2001) від 01 січня 2001 року Консультативної ради європейських суддів для Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів, а саме:

- незалежність судової влади є головною умовою забезпечення верховенства права та основоположною гарантією справедливого судового розгляду;

- незалежність має бути як щодо суспільства в цілому, так і щодо конкретних сторін у будь-якій справі, у якій судді повинні винести своє рішення;

- суддя служить тільки закону й несе відповідальність тільки перед законом. Аксіомою є й те, що при винесенні рішення у справі суддя не повинен діяти за наказом або за вказівкою третьої сторони як у рамках, так і поза судовою владою.

Суд вкотре звертає увагу, що єдиним завданням суду є здійснення правосуддя на засадах верховенства права та забезпечення кожному права на справедливий суд та поваги до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Крім того, Вищий антикорупційний суд здійснює свою діяльність на засадах змагальності сторін та рівності перед законом і судом.

Вказане виключає обов’язок суду виконувати вимоги будь-якої зі сторін кримінального провадження. Кримінальний процесуальний кодекс України містить вичерпний і детальний опис процедури звернення до суду, слідчого судді із заявами і клопотаннями, та порядку ухвалення судом, слідчим суддею рішень за наслідками їх розгляду.

З огляду на наведене, неприпустимою є ситуація створення у громадськості уявлення про обов’язковість ухвалення судом, слідчим суддю того чи іншого рішення.

Вищий антикорупційний суд знову наголошує на необхідності дотримання високих стандартів журналістики під час висвітлення будь-яких судових процесів, у тому числі резонансних. Прес-служба і судді-спікери Вищого антикорупційного суду є відкритими для спілкування із засобами масової інформації. Водночас, зауважуємо, що з питань, висвітлених у дописі і статті, ніяких запитів до Вищого антикорупційного суду не надходило. Зазначене, на наш погляд, призвело до непрофесійного, однобокого і некваліфікованого висвітлення процесуальних питань діяльності суду і окремого судді.

З огляду на резонансність тверджень, викладених у дописі і статті, вимушені ще раз констатувати системне намагання окремих осіб робити «сенсації» ціною завдання шкоди авторитету правосуддя, а також відсутність з боку суду наміру толерувати такі явища.

Катерина Сікора, суддя-спікер ВАКС

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства
Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-