Україна – «бідна та корумпована» – опинилася у центрі світової політики
Укрінформ розпочинає серію підсумкових публікацій про аномалії року, який минає. В 2019-му наша країна, в різних своїх проявах, настільки відхилялася від норми та загальних закономірностей, що це одразу кидалось у вічі. Наприклад, у геополітиці. Цього року Україну з усіма її постколоніальними проблемами і відповідними місцями у світових номінаціях – якимось дивним і неймовірним чином винесло в самий центр геополітичних подій, де ми опинились між найвпливовішими гравцями та ядерними державами – США, Китаєм, ЄС, Росією…
З Європою та Росією зрозуміло – окупація російським агресором суверенних територій, розв'язана та підживлювана Росією кривава бійня на українських теренах – і це в XXI столітті посеред європейського континенту! А тут ще й Північний потік-2, Турецький потік та інші газові "потоки". Економічний бій за них триває вже не стільки між Україною, що намагається зберегти свій транзитний статус, та Росією, що намагається навпаки його знищити, як вже між Євросоюзом та США за незалежність та домінування на світовому енергетичному ринку. Із останніх новин – Німеччина різко розкритикувала США за накладання глобальних санкцій на міжнародні компанії, що співпрацюють на будівництві Північного потоку-2 (нагадаємо, газопровід пролягає по дну Балтійського моря та виходить на сушу в Німеччині).
Загальновідомо, що жодного економічного сенсу в реалізації багатомільярдного проекту газогону ПП2 немає. Відомо й те, що він ніколи не окупиться. Але політично він спрямований саме проти України – передусім, щоби понизити рівень її безпеки від можливого повномасштабного вторгнення зі Сходу. Ну, і щоб позбавити гарантованого заробітку кількох мільярдів доларів на рік від транзиту. Звісно, Ангелі Меркель дуже не подобається, щоб за неї вирішували, звідки в Німеччину та загалом в Європу буде постачатися "блакитне" паливо – з "близького" сходу чи "далекого" заходу. Ясно, що німецькому бізнесу хотілося б заробити на ролі «газового хабу Європи», але це протирічить інтересам США, які сьогодні унікальним чином збіглися з українськими інтересами.
До того ж, віднедавна Україна взагалі не сходить зі стрічок новин за океаном. Коли це таке було, щоб на українському питанні "погорів" сам президент США! Дональда Трампа викрили на тому, що він вимагав від українських високопосадовців "послугу за послугу" – в обмін на геополітичну та військову підтримку нашій країні Трамп очікував компромату на свого майбутнього конкурента Джо Байдена (син якого певний час працював в українській приватній газовидобувній компанії Бурісма). Витік інформації про ці переговори і став в США причиною так званого Українагейту – нечуваного політичного скандалу, що в результаті привів до ініціації демократами у Конгресі процедури імпічменту. Трампа звинувачують у тому, що він "зрадив націю", підриваючи основи демократії. У відповідь республіканці зімкнули ряди на захист свого лідера під гаслами "Руки геть!" та "Не допустимо державного перевороту!"
Між тим Палата представників США висунула Дональду Трампу офіційні звинувачення одразу за двома статтями – зловживання владою (за декількома пунктами, зокрема, президент США не мав права тиснути на іноземного лідера для отримання власного політичного зиску) та обструкція Конгресу (президент США не мав права одноосібно блокувати військову допомогу, виділену Конгресом Україні). 18 грудня – конгресмени проголосували «за» по обох пунктах. А паралельно, пересічні американці, які традиційно мало цікавляться тим, що існує за межами їхньої країни, нарешті теж дізналися, де та Україна знаходиться, і що вона таки не Росія.
Як іронічно пишуть у соцмережах, тепер кожен українець, перебуваючи з візитом у Вашингтоні, неодмінно має підійти до Білого дому і відважити глибокий уклін. Бо завдяки Трампу ми стали відомі всьому світу. От уявіть собі думки пересічного американця. "Що ж це за країна така дивовижна, на якій спіткнувся наш президент? Найбільш могутня фігура світу. Потрібно неодмінно поїхати, на власні очі глянути на цей чудовий шматочок землі!". Та це ж маса людей в усьому світі набереться, які зацікавляться! Одразу й туризм в Україну зросте, а отже кілька додаткових мільярдів до бюджету перепаде...
Тож враховуючи усе, можна не дивуватися тому, що Україна цього року посіла 39 місце серед впливових держав світу на думку аналітиків BAV Group та Wharton School Університету Пенсильванії. Перша в їхньому рейтингу США, друга – Росія, третій – Китай. Далі – Німеччина, Велика Британія, Франція, Японія, Ізраїль і Саудівська Аравія. Південна Корея піднялася на одну сходинку і замкнула першу десятку. Україна – між Мексикою і Фінляндією.
Цікаво, що рівень могутності та впливовості країн у цьому рейтингу визначається за кількістю згадувань у заголовках світових медіа, за політичним впливом, який так чи інакше формує глобальні економічні моделі, за зовнішньою політикою та військовими бюджетами, пише американське видання U.S.News.
Якщо ж подивитися на наслідки, то що вимальовується? Росія, друга найвпливовіша держава, сьогодні через агресію проти нас – під економічними санкцями (Газпром над своїми газопроводами ридає і плаче...) – і це тільки початок. Президенту першої в рейтингу країни США через нас же – імпічмент, відсторонення від посади, якщо це підтримає Сенат. І це лише третій такий випадок в майже 250-літній історії Сполучених Штатів. Напрошується нескромне питання: а ми точно 39-ті в світовому «впливовому списку», не вище?
От хто би міг прогнозувати стосовно України подібну геополітичну аномалію ще півроку тому!.. Звісно, хотілося б в якийсь інший спосіб бути впливовими. Як Ізраїль, наприклад, – країна розміром в дві Київські області з настільки потужною економікою, ідеологією, армією та спецслужбами, що з нею вимушені рахуватися всі.
Але зараз, як казав один український президент, маємо, що маємо – не справжню геополітику, а якусь аномалію...
Оксана Поліщук, Київ
