Дороги за 5 років. Чому це реально?

Дороги за 5 років. Чому це реально?

Укрінформ
Якщо продовжимо слідувати курсу – в 2025 році отримаємо інші якісні дороги європейського зразка

Кабмін схвалив Програму дій Уряду. Один із блоків стосується інфраструктури окремо по кожному з напрямків: залізниця, автошляхи, водний транспорт і порти, авіація, пошта. Хотів би зупинитися детальніше на одному з найболючіших питань — автомобільних дорогах.

Президент і Прем’єр-міністр поставили перед нами завдання протягом 5 років відремонтувати 24 тисячі кілометрів доріг національного значення. В цей термін маємо реалізувати перші проекти платних і концесійних доріг. Запровадити європейську систему контролю якості будівництва та безпеки. Врегулювати габаритно-ваговий контроль (Weigh-in-Motion). Наш KPI: прискорити час в дорозі для пасажирських і вантажних перевезень на 10%, знизити рівень аварійності на 30%. Чи реально це, які в Міністерстві інфраструктури є напрацювання та чи вірю особисто я в те, що поставлене завдання буде виконане? Спробую відповісти.

ЗВІДКИ ГРОШІ?

Перш за все нагадаю, що востаннє дороги в Україні більш-менш системно ремонтували напередодні Євро-2012 і то за кошти МФО. Довгі роки, до чемпіонату та після нього, дорожня галузь потерпала від хронічного недофінансування. В результаті – 95% автошляхів перебувають у неналежному стані. З них – 40% потребують повного відновлення. За різними оцінками, щоб відремонтувати всі дороги в Україні потрібно близько 500 млрд грн.

Три роки поспіль ми намагаємося зменшити ці цифри. Протягом 2016–2018 років відремонтовано 6850 км автошляхів. У поточному році плануємо довести до ладу ще мінімум 3800 км. Загалом матимемо близько 10 000 кілометрів відремонтованих доріг. Непогано, але при загальному кілометражі — 200 000 км — це крапля в морі. Вихід довелося шукати ще попередньому керівництву Міністерства інфраструктури. Ми наполягали на створенні гарантованого щорічного джерела фінансування будівництва та ремонту доріг — Державного дорожнього фонду. Добре пам’ятаю, як доводилося воювати і продавлювати це рішення. Ну не хотіли депутати голосувати, бо звикли розподіляти кошти в ручному режимі — на «свій» округ гроші знаходили, на «чужий» ні. Запуск Державного дорожнього фонду з 1 січня 2018 року я вважаю великим досягненням. Вперше в історії видатки на дороги стали захищеною статтею бюджету.

Звідки в фонді взялися гроші? Він формується від відрахувань з акцизу.
А саме, спрямовуються кошти з:
●  акцизного податку з вироблених в Україні пального і транспортних засобів;
●  акцизного податку з ввезених на територію України пального і транспортних засобів;
●  ввізного мита на нафтопродукти і транспортні засоби та шини до них;
●  плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативи;
●  коштів спеціального фонду Державного бюджету України, отриманих шляхом залучення державою кредитів (позик) від банків, іноземних держав і міжнародних фінансових організацій на розвиток мережі та утримання автомобільних доріг загального користування;
●  плати за проїзд платними автомобільними дорогами загального користування державного значення, максимальний розмір та порядок справляння якої встановлюються Кабінетом Міністрів України;
●  інших надходжень, передбачених Державним бюджетом України, в обсягах, що визначаються законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

Процес формування коштів Дорожнього фонду був поетапний: в 2018 році до фонду було відраховано 50% коштів від акцизної продукції, в цьому році це вже 75%, і починаючи з 2020 року — 100%. В грошовому еквіваленті це 33 млрд грн, 43 млрд грн та майже 75 млрд грн відповідно.

ЯК ЦІ КОШТИ ВИТРАЧАЮТЬСЯ?

Згідно з Законом України про Державний дорожній фонд, кошти, які наповнюють дорожній фонд діляться на три частини: 65% фонду передбачено на дороги національного і міжнародного значення, 35% у вигляді субвенцій отримують ОДА і ще 5 % іде на забезпечення безпеки дорожнього руху.

Левова частка коштів фонду, а саме 65% передбачена на дороги національного і міжнародного значення. З них пріоритетними визначені дороги «Н» і «М». Це наші основні автомагістралі, які поєднують обласні центри і перебувають на балансі Укравтодору. Крім національних і міжнародних доріг, на балансі Укравтодору перебувають і територіальні дороги, так звані «тешки». Зараз ми розробляємо механізм їх фінансування і після того, як вони будуть повністю відремонтовані, ми передамо їх на баланси ОДА. Ціна питання близько 10 млрд грн в рік і на повне їх відновлення необхідно 5 років. Я переконаний, що ми віднайдемо оптимальну формулу.

Другу частину коштів – 35%, у вигляді субвенцій отримують ОДА, у яких на балансі знаходяться дороги місцевого значення – «Р» та комунальні дороги. Механізм розподілу цих коштів прозорий і зрозумілий. Обсяг субвенції вираховується за формулою в залежності від протяжності доріг у області. Чим більша протяжність доріг – тим більшу субвенцію отримує область. За стан регіональних або місцевих доріг відповідають голови ОДА, місцеві ради та мери міст.

Хочу наголосити, що гроші (і не малі) на реконструкцію доріг у місцевої влади є і запитувати про їх використання необхідно саме з них: як їх витрачають, чи відповідає технологія будівництва чинним державним будівельним стандартам та чому новий асфальт зійшов з дощем чи снігом?

Станом на сьогодні лідерами по освоєнню субвенції і темпам реконструкції доріг є Дніпропетровська та Одеська області. Антилідери — Луганська та Миколаївська. Півтора-два роки тому в мене особисто виник службовий конфлікт з головою Київської ОДА через неефективне використання коштів митного експерименту та субвенції на ремонти доріг. Потім з’ясувалося, що більше 1,5 млрд грн просто поклали на банківські рахунки, використавши лише 200 тисяч. На жаль, історія не унікальна.

Тому, в рамках своїх повноважень і Міністерство, і народні депутати мажоритарники, і місцеві громади мають тримати голів ОДА в тонусі та стимулювати їх прозоро і ефективно розпоряджатися субвенціями.

РЕАЛІСТИЧНІСТЬ ПЛАНІВ УРЯДУ

На моє переконання, зараз ми маємо всі інструменти та механізми для того, щоб відновити всі дороги категорій М, Н і Т протягом наступних 5 років. По-перше, Державний дорожній фонд є гарантією фінансування доріг, незалежно від того, хто буде Міністром, Прем’єр-міністром чи Президентом. Механізм створено, і він працює.

По – друге, там де є фінансування, обов'язково має бути контроль. Міністерство інфраструктури, Укравтодор разом із правоохоронними та контролюючими органами доволі ефективно «відсіює» недоброчесних підрядників від участі в тендерах. Наприклад, сумновідомий «Полтавабудцентр» отримав недопуск на 5 років та потрапив у так званий чорний список.

По-третє, ми плануємо нарешті ліквідувати багаторічний конфлікт інтересів в Укравтодорі, коли одна організація є і замовником робіт, і контролером. Функції контролю ми плануємо перевести на Мінінфраструктури.

Окрім того, ми також плануємо реорганізувати обласні служби автомобільних доріг. В них немає необхідності. Чим менше посадовців, тим менше корупційних ризиків. Поясню. У нас є Національна транспортна стратегія до 2030 року, є Державна програма розвитку і будівництва автомобільних доріг на 2018-2022 роки, вона буде відкоригована на 2020-2024 роки. Ці документи чітко визначають: коли і які саме дороги ми маємо будувати чи реконструювати. Укравтодор замовляє роботи та проводить тендери. Виникає питання – навіщо нам обласна служба автодоріг у області? Якщо ми знаємо, які дороги нам потрібно будувати, то навіщо нам на місці підрозділ, який буде просто дублювати функції?

Тому, ми хочемо звести це в один прозорий офіс, який буде співпрацювати з ОДА. Єдине, що залишається — це якісний і дієвий контроль якості виконання робіт. Для цього в Україні є ДП «Дорцентр», який наразі підпорядковано Укравтодору. Але, не може функції замовника і контролера виконувати одна структура, це абсурд. Саме тому ми хочемо перепідпорядкувати дане підприємство від Укравтодору напряму до Мінінфраструктури. Таким чином ми плануємо мінімум на 80% зменшити кількість фактів, коли хтось з кимось «домовився» або підлаштував тендерні умови під конкретного підрядника.

Отже, висновок один. Якщо продовжимо слідувати курсу, яким крокуємо вже 2 роки поспіль та матимемо Державний дорожній фонд, то в 2025 році отримаємо інші якісні дороги європейського зразка. Питання ефективного збереження та утримання доріг є також досить важливим, але про це також поговоримо згодом.

Юрій Лавренюк, заступник Міністра інфраструктури України, член Національної ради з питань антикорупційної політики

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства
Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-