Країна почала жити з новим президентом
Вінок не впав, двері не зачинилися, кіношна казка 95 кварталу стала бувальщиною. У Києві пройшла інавгурація шостого президента України.
З неприємних деталей: посвідчення президента впало на підлогу після вручення його Володимиру Олександровичу. Але для тих, хто зазвичай шукає символи в тому, що відбувається, є ще один – деякі виборці Володимира Зеленського, які прийшли в Маріїнський парк, знали слова державного гімну. І навіть підспівували. Це важливо. Тому що виборці Януковича навіть не вставали, коли він звучав.
З восьмої ранку біля Маріїнського парку розставили залізні рамки і очікували народ, який прийде привітати свого переможця. Я теж вирішила почати свій день з Маріїнки. Всупереч очікуванням, стовпотворіння не було. Люди підходили повільно. Можливо, народу було б більше, якби інавгурація проходила у вихідний день.
Якщо чесно, то достукатися і поговорити з молоддю тут було складно. Майже всі чомусь відмовлялися розмовляти з журналістами, а кілька людей з посмішкою мені сказали: ми не можемо, ми на роботі. Що за робота – не уточнили. Ще о 9-й годині людей було на диво мало. Ближче до десятої ранку народу стало більше.
Потусовавшись в Маріїнці, я пішла до входу на площу біля будівлі Ради, звідки заходили посли. У чому кожна інавгурація схожа на попередню, так це в коментарях послів. Ті, хто погоджувався говорити, вітали вибір українського народу і випромінювали впевненість, що новий президент буде працювати на благо суспільства і своєї держави.
На площі біля входу в парламент була облаштована сцена для тих, хто пише і знімає, і величезний екран. Примостившись, я побачила одного з членів Зе-команди, після першого туру він охоче давав коментарі, але після другого вже робив це анонімно, оскільки «перемога Володимира Олександровича змінює і його статус, і силу його слів». Я привітала друга нового президента і абсолютно миролюбно запитала:
- Приїхав Портнов. Хіба правильно вам так починати?
- А хіба у попередньої влади не було часу з ним розібратися? – відповів він запитанням на запитання.
- Але ж кажуть, його люди фінансували вашу кампанію?
- Ну, ви ж розумієте, що таке кампанія. Гроші беруться звідусіль, друзі, друзі друзів, родичі, ми ж не могли перевіряти кожну тисячу, яка впала на рахунок.
- А Приват? Ви розумієте, що повернення двох мільярдів – це вимога МВФ, а дефолт – це удар по пенсіонерах? Вони або перестануть лікуватися, або перестануть їсти. Швидше лікуватися – ціни ж злетять.
- А хто сказав «дефолт»? Передумов немає. А Приват націоналізували криво-косо. Якщо у Порошенка хотіли допомогти фінансовій системі, це треба було робити бездоганно. Не можна націоналізувати системні банки в розрахунку на те, що ти не програєш вибори.
Радник нового президента разом із штабною молоддю пішов під купол. А я залишилася стояти з журналістами. Тут же через якийсь час з'явився Айварас Абромавичюс. Усміхнувся. Знову начисто спростував підозри про ймовірний дефолт.
Хтось зі штабу Президента намагався суворо опитувати співробітників апарату Верховної Ради, чому під купол не пускають всіх журналістів.
«У нас порядок і акредитація, без останньої ми не пускаємо людей», – стримано, але ввічливо відповіли звідти.
Крім Разумкова, побачила ще одного співробітника штабу нового президента Святослава Юраша. Його батько очолює департамент у справах релігій в міністерстві культури, а сам він нещодавно обвінчався на Фанарі, в Константинополі. Для людей, для яких важливий Томос, це могло б стати позитивним сигналом. При наїздах на автокефалію, можливо, син одного з учасників процесу зможе якось вставити своє слово. І, можливо, це слово не буде проти.
Повз, під невдоволене улюлюкання натовпу, в будівлю Ради пройшли Уляна Супрун і Арсен Аваков.
І нарешті з'явився сам Володимир Олександрович. Він пройшов уздовж паркану. Потис руки тим, до кого дотягнувся, поплескав у бік журналістів. (Промах, ми ж не глядачі). За кілька хвилин почалося засідання.
В інавгурації завжди є щось хвилююче. Це як ще один факт, який свідчить про те, що держава відбулася. Інтрига – чи буде Володимир Зеленський (з його релігійною ідентичністю не все зрозуміло, але сказав, що в Бога вірить) класти руку на Пересопницьке Євангеліє – розвіялася ще вчора. На офіційному акаунті Православної церкви України з'явився великий статус про саму книгу та інформація, що її будуть використовувати під час урочистості. Вранці ще один з помітних священиків зняв напругу, теж сказавши, що такою є традиція. Загалом все пройшло за планом – зачитування результатів, присяги. Цікаве почалося в процесі виголошення вітального слова.
Звертаючись тепло і загалом по-доброму до простого українця, Президент підкреслено зневажливо звернувся до уряду, запропонувавши їм взяти ручку, папір і писати заяву про відставку. Звинувачення гуртом усієї чинної влади прямо на інавгурації – такого за часів Незалежності ще не було.
Так само безапеляційно новий президент закликав піти у відставку генпрокурора, голову СБУ та міністра оборони. Має право. Але порівнювати усіх трьох і закликати піти, не показавши – ким він їх замінить, виглядало вельми самовпевнено. Хоча так, тітоньки з яскраво-червоною розмазаною помадою з групи підтримки за огорожею кричали «ура» і показували силовикам середній палець.
Володимир Олександрович уже вступив у передвиборчу кампанію. Він хотів закріпити успіх і зібрати голоси ненависників влади ще тепленькими. Його можна зрозуміти. Це добре для його рейтингу. Як це буде для країни – поки незрозуміло. Я лиш пам'ятаю, що у 2006-2007 роках Партія регіонів ставила в список кого завгодно, оскільки не підготувала кадри.
У ложі зовсім похмуро сидів Порошенко. Його політсила готова до виборів, а от тональність того, що відбувається, мабуть, дратувала. Все ж поважна традиція мала б вже укоренитися.
Вишенькою інавгураційної промови стало оголошення про розпуск парламенту 8-го скликання. Журналістів це не здивувало: усі, хто займається політикою, припускали такий хід. Хоча це... дещо псувало урочистість моменту. Всі звикли до якихось правил, ввічливості, хоча б до зовнішнього шанування державних інститутів, у тому числі до парламентаризму. Звичайно, президенти у нас воюють з парламентом, але не в день свого сходження. По факту, новий президент не помилував нікого.
Після закінчення інавгураційної промови спікер Андрій Парубій закрив засідання словами: «Було весело». Парламентарії пішли засідати, гарант Конституції – приймати послів.
Країна почала жити з новим Президентом.
Лана Самохвалова, Київ
