Голові Антикорупційного суду Олені Танасевич бажаємо «залізних нервів»
Ну що ж, з новообраним головою антикорупційного суду нас! Стільки цього чекали, а сталося воно щойно, 7 травня 2019 року під час перших зборів судді Вищого антикорупційного суду. Новостворений суд очолила суддя з Харкова Олена Танасевич.
Щоправда процедура обрання затягнулася. Спочатку на посаду голови новоствореного суду висунули три кандидатури - суддю першої інстанції Олену Танасевич, суддю Апеляційної палати Олега Павлишина і обраного суддею адвоката Маркіяна Галабалу, який захищав Міхеіла Саакашвілі. Після підрахунку результатів таємного голосування виявилося, що ніхто з кандидатів не набрав необхідної кількості голосів (кандидат мав набрати більшість — не менше 20 голосів із 38-ми). За Олену Танасевич віддали голоси 15 суддів, за Олега Павлишина -14, за Маркіяна Галабалу – 9. Тож відбулося повторне голосування за кандидатури суддів, що набрали найбільше голосів - Танасевич і Павлишина.
Не змогли обрати голову антикорупційного суду й під час повторного голосування. Олег Павлишин набрав 15 голосів, а Олена Танасевич – 16, відтак процедуру висування та голосування повторили. В результаті головою суду обрали Олену Танасевич, за яку віддали голоси 23 судді.
Чому судді так довго не могли дійти згоди в обранні голови? Юрист та експерт у сфері антикорупційної політики Олександр Лємєнов припускає, що судді ще не знають один одного, тому проголосувати свідомо їм було досить важко. “До того ж, це люди з дуже високим кредитом довіри, який їм наданий попередньо, і відповідно вони хочуть залишити слід в історії і через перше керівництво новоствореною інституцією”, - пояснює експерт. Тож Укрінформ дізнавався, що відомо про очільницю такого довгоочікуваного Вищого антикорупційного суду і що думають про її обрання експерти.
У власності її родини — майже два десятки земельних ділянок і три «бюджетні» авто
Харків’янці Олені Танасевич 37 років, одружена і має сина Серафима. Вона спочатку навчалася в Харківському педагогічному університеті імені Сковороди, а потім — у Харківській юридичній академії. З 2002 року працювала юристом, згодом помічницею судді. У 2012 році склала присягу та працювала суддею в Печенізькому районному суді Харківщини. У 2018 році вона захистила дисертацію і здобула ступінь кандидата юридичних наук, вільно володіє англійською мовою. На її користь говорить те, що вона набрала найвищий бал з усіх претендентів під час конкурсу до антикорупційного суду - 792.
У щорічній декларації за 2018 рік вказано, що у неї з чоловіком у власності 17 чималих земельних ділянок, переважно площею по 20000 кв.м. Оскільки Танасевич разом із чоловіком є співвласниками компанії "Енергетична альтернатива", а її чоловік також є засновником і керівником компанії "СЕРАФІМ СОЛАР УКРАЇНА", що спеціалізується на виробництві електроенергії, а також оптовій торгівлі сонячними панелями, то можна припустити, що така кількість земельних ділянок пов’язана з енергетичним бізнесом її чоловіка.
Родина має дві квартири у Харкові (по 56 та 67 кв.м.) і три «бюджетні» автомобілі - Peugeot 107, DAEWOO Sens та SSANGYONG Actyon. Заробітна плата пані Танасевич за рік склала 245 884 гривень, а її чоловіка — трохи більше мільйона.
Члени її родини теж пов’язані з правоохоронними органами. Батько Віталій Немикін раніше працював в УБОЗ Харківській області, а сестра Ольга Малахова - працює у виконавчій службі області.
Що має зробити Танасевич на посаді голови антикорупційного суду?
Про те, чи мають експерти з антикорупційної політики перестороги до обрання головою Олени Танасевич Укрінформ запитав у Олександра Лємєнова:
“За аналізом моїх колег з Трансперенсі Інтернешнл Україна та Автомайдану, що проводили моніторинг, вона не була фігурантом списку недоброчесних кандидатів, тому якихось серйозних претензій до неї немає. Мені дійсно хотілося б надати їй репутаційну фору у тому, що вона буде чесною, відповідальною, незаангажованою. Говорити про те, як вона керуватиме судом поки зарано. Більшість суддів антикорупційного суду все ж таки залишаються сірими конячками, від яких можна очікувати чого завгодно. Але в цілому великої кількості недоброчесних кандидатів під час відбору до суду не було. Цей конкурс був набагато кращим у цьому сенсі, ніж конкурс до Верховного суду. Зрештою, кредит довіри все ж таки треба видати цим людям і пильно стежити за тим, як вони реалізуватимуть функції, покладені на них чинним законодавством”.
А про те, що має зробити голова новоствореного суду на своїй посаді Укрінформу прокоментував голова Громадської ради при Національному агентстві України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів Гліб Канєвський:
“По-перше, Олена Танасевич має забезпечити реальну незалежність кожного судді, який працюватиме в Вищому антикорупційному суді. Йдеться про адміністративну автономію, щоб судді не залежали ні від голови суду, ні від канцелярії чи фінансування і були абсолютно вільними у своїй діяльності. Вона має забезпечити також і політичну незалежність — щоб на суддів не тиснули ані з адміністрації президента, ані народні депутати чи силові структури, такі як Нацполіція, СБУ та інші, які можуть слідкувати за суддями чи прослуховувати їх.
По-друге — ефективний розгляд справ. Не може бути такого, що антикорупційні справи почнуть довго розглядати в суді через те, що судді у відпустках, на лікарняному чи з якихось причин пропускають засідання.
По-третє, забезпечити максимальну публічність діяльності суду. Не може бути й мови, що якісь засідання суду будуть необґрунтовано закриті від громадськості. Усі засідання мають бути відкритими з максимальним доступом до них ЗМІ, громадських активістів для того, щоб було забезпечено змагальність сторін, а громадяни бачили, як же новий антикорупційний суд розглядає резонансні антикорупційні справи.
По-четверте, голова суду має забезпечити активну діяльність суду в публічному полі. Має бути ефективний прес-секретар, який вчасно повідомлятиме суспільству про те, які процеси відбуваються в суді, які справи розглядаються, які результати розгляду цих справ.
Якщо такі критерії до кінця 2019 року будуть головою суду виконані, то можна буде з впевненістю сказати, що антикорупційний суд виконав свою місію — нова судова інституція, яка є незалежною і ефективно розглядає корупційні справи”.
Також Гліб Канєвський додає, що голова суду має бути людиною зі сталевими нервами, готовою до інформаційної боротьби: “Будуть різні групи тиску, пропозиції, а фігуранти антикорупційний розслідувань намагатимуться шантажувати, підкуповувати і публічно дискредитувати через проплачені ЗМІ. Тому можна сказати, що новообраній голові суду доведеться виконувати непритаманні функції — оборонятися, захищати своє ім’я, свою інституцію, колег і вчасно повідомляти суспільству, якщо були якісь спроби підкупу, шантажу з будь-якої сторони. Доведеться вести боротьбу у інформаційному полі, щоб захистити і себе, і своїх колег”.
…І чого у жодному разі не робити
Очікується, що Вищий антикорупційний суд має запрацювати у вересні 2019 року, і вже тоді можна буде робити перші висновки і про роботу суду, і про Олену Танасевич як його очільницю. І поки на неї та нову антикорупційну інстанцію покладаються надії, мимоволі напрошується паралель з кадровими рішеннями річної давнини. Новопризначеного голову Конституційного суду Станіслава Шевчука, який мав зразкову професійну біографію, у професійних колах знали як людину з високим авторитетом і доброю репутацією, яка спроможна змінити уявлення про дискредитований судовий орган. Але рік по тому саме його пов’язують із рішенням КСУ скасуванням – «під вибори» - статті КК про незаконне збагачення, видачею незаконних розпоряджень, політизацією діяльності Конституційного суду України, ігноруванням прав суддів, порушенням конституційних гарантій. І вже 14 травня його можуть звільнити з посади, про що повідомляв Укрінформ. Звісно, це все поки що звинувачення неофіційні, і відповідей на них з боку пана Шевчука та компетентних органів ми не чули. Але сама можливість очевидного скандалу навколо Конституційного суду – це уже само по собі колосальний негатив, якого Україна не заслужила. Тож ця історія є показовою, щоб не зачаровуватися і добре пильнувати за людьми, на яких покладаються великі надії і які, здавалося б, за чесним конкурсом приходять на високі і більш ніж відповідальні посади.
Юлія Горбань. Київ
