Страх санкцій в «обложеній фортеці». РФ сьогодні
На минулому, ювілейному, П'ятому Форумі вільної Росії склалося враження якогось якісного зростання, оформлення ситуації «майданчик для дискусій» у щось більше: громадський рух зі своїм Постійним комітетом, з різноманітними та важливими напрямками роботи. Приємно, що Шостий Форум показав – враження не були помилковими. Форум вільної Росії живе і розвивається.
Найкраща ознака цього – підвищена увага до нього з боку кремлівських ЗМІ. Про це мимохідь сказав на відкритті Гаррі Каспаров. Подальші події підтвердили його слова.
КРЕМЛЕ-ЗМІ: ВІД «ФОРУМА ДОНОСЧИКОВ» ДО «УБИЙСТВА ЖУРНАЛИСТОВ»
Відгуки на минулий VI Форум вільної Росії у російських медіа були, мабуть, найбільш широкими, причому в різних ЗМІ – інформагентствах, ТБ, радіо, друкованих. Розбирати докладно цей, з дозволу сказати, контент немає сенсу. Але цікаво подивитися заголовки, з яких складається досить чітка картинка.
«Несистемная оппозиция опять ищет свою версию свободной России по другую сторону границы» (великий сюжет у програмі «Время» Кирила Клеймьонова на російському «Первом канале»). «Форум доносчиков в Вильнюсе: собрались непонятно зачем» (великий сюжет у «Вестях недели» Дмитра Кисельова на Росии-1). «Русофобия в почете: Форум «Свободной России» в Литве едва не завершился убийством журналистов» (репортаж на російському 5 каналі). «”Россия будет свободной. Слава Украине!”: Как российская эмиграция на форуме в Вильнюсе Родину хоронила» («Комсомольская правда»). «"Мы видим агонию": освобождение России уже началось» (колумніст РИА «Новости»).
Тут відразу ж хочеться зазначити два пункти. Перший – синдром «обложеної фортеці», відтворений у тому, що саме собою перебування противників путінського режиму «по той бік кордону» вже вважається гріхом, показником зрадницької суті «несистемної опозиції». У тому ж струмені – «Звільнення Росії вже почалося». Під «звільненням» тут розуміється те, що Росія викинула за свої межі усіх цих відщепенців. А вже це добре доповнюється повним нерозумінням того, що слова «Россия будет свободной» і «Слава Украине» один одному не суперечать, як вважає автор, який придумав такий заголовок, а логічно поєднуються – нерозривно, немов фігурки у Тетрісі.
Але це, так би мовити, верхній рівень порушеної картини світу, яка існує у кремлівських медіа. А інших два заголовки показують щось зовсім інше. Тут варто насамперед підкреслити вкрай брехливе «Форум... едва не завершился убийством журналистов». У реальності – суть в тому, що на заходи Форуму акредитації російським пропо-журналістам не дають. Але на виставку, яка проходила у рамках події, галерист Марат Гельман їх впустив. Однак кримськотатарські активісти не захотіли перебувати в одному приміщенні з людьми, прямо винними в окупації їхньої Батьківщини. При цьому про жодне «убийство журналистов» близько не йшлося. І рукоприкладства теж не було. Справа обмежилася презирливим, але гучним «Геть звідси!», після чого зайчики кремлівської пропаганди поскакали геть. Проте для російської пропо-обслуги важливо щоразу декларувати, що вони нібито журналісти, та ще й такі, які, начебто, ризикують своїми життями у злісному оточенні тієї самої «несистемної опозиції».
Інший заголовок за змістом примикає до цього. Але в чому – видно не відразу: «Форум доносчиков в Вильнюсе: собрались непонятно зачем». Абсурдна робота «майстрів заголовка». Як же це «непонятно зачем», якщо відразу ж сказано – «Форум доносчиков». Доносити, виходить, зібралися.
І ось це найголовніше, те, що царапає найболючіше старанних працівників роспропу, як рядових, так і зоряних! На кшталт Кисельова, Клеймьонова, Скабеєвої (яка також збиралася на Форум, але не приїхала, не отримавши акредитації і зрозумівши, що треба буде стояти на морозі, а не комфортно полювати з мікрофоном напереваги, як це було нещодавно в ПАРЄ).
Річ у тому, що робота зі складання санкційних списків розгортається на Форумі вільної Росії як на постійно діючому майданчику все активніше. Нещодавно три члени Постійного комітету ФСР Марк Фейгін (Москва), Іван Тютрін (Вільнюс) і Андрій Сидельников (Лондон) їздили до Вашингтона, де представляли список американському політикуму. На минулому Форумі було ухвалено про розширення списку. Також було заявлено, що крім загальнофедерального списку стартує проект «База», в який будуть вноситися нечесні судді, жорстокі силовики, злодійкуваті політики, безчесні журналісти тощо – регіонального рівня Російської Федерації. У всіх цих списках є (і буде!) багато людей, яких помилково називають журналістами, а правильніше – інформаційними посібниками путінського режиму.
Перспектива того, що санкції щодо них почнуть діяти, стає все відчутнішою. А це означає, що з часом вони не зможуть вести звичний комфортний спосіб життя. Такий, як зараз, коли гроші заробляються на брехні усередині Росії для російського споживача. А на отримані гроші є можливість облаштовуватися на огуджуваному Заході. Або, для спеців рангом нижче і зарплатою поменше, просто їздити туди кожну відпустку. Таких людей перспектива залишитися по «цей бік кордону» доводить до сказу. Тому можна припустити, що Форум вільної Росії з часом буде їх дратувати ще більше.
ТЕМИ-ВІДКРИТТЯ: ІНТЕРПОЛ І РЕЛІГІЙНІ ПЕРЕСЛІДУВАННЯ
Якщо перейти до суті дискусійних панелей, доповідей VI Форуму, то він був на звичайному – високому – рівні. Приємно зазначити, що організатори і цього разу знайшли нові, актуальні, важливі теми, які раніше на цьому майданчику не обговорювалися. Вони відкривали обидва дні Форуму.
В перший день це була панельна дискусія «Використання міжнародно-правових інститутів і зловживання нормами міжнародного права Кремлем у політичних інтересах (Інтерпол, Європейський суд з прав людини та інші)». Вів її захисник українського журналіста Романа Сущенка Марк Фейгін. Усі пам'ятають зовсім свіжу історію, коли представник країни-агресора мав цілком реальні шанси очолити Інтерпол. Але насправді, це далеко не поодинокий випадок. Користуючись своїм представництвом в ЄСПЛ, ОБСЄ та інших, Кремль докладає максимум зусиль, щоб використовувати ці організації в своїх інтересах. Під час обговорення були не тільки розкриті механізми того, як це відбувається, але і надані практичні поради, що робити, наприклад, у разі внесення когось до бази даних Інтерполу (з московської, природно, подачі).
У другий день Форуму таким же відкриттям стала дискусія, на якій була представлена нещодавно підготовлена доповідь ФСР «Переслідування релігійних активістів у Росії». Вона написана англійською і вже поширюється у демократичних країнах, де мало знають про цю проблему. Спікери розповіли, як кремлівський режим жорстко контролює всі сфери життя, в тому числі релігійну. Найважча ситуація з релігійною групою «Свідки Єгови» (їх у РФ 170 тисяч!). Єговісти повністю оголошені поза законом. Гонінням, деколи також досить жорсткому пресингу, піддаються й інші громади – лютерани, баптисти, мусульмани, а також російські православні, які не перебувають у підпорядкуванні Московського патріархату.
Останнє, до речі, дуже показово. Зараз, напередодні українського Об'єднавчого Собору, Росія проводить велику інформаційну операцію з дискредитації України на релігійному полі. Не тільки в Росії, але і у всьому світі поширюється інформація про нібито переслідування віруючих УПЦ МП. У той же час у самій Росії православні, які не визнають верховенства створеної Сталіним у 1943 році церковної структури, піддаються різноманітному пресингу. Але про це у світі знають мало. Однак ФСР продовжує вести моніторинг. І обсяг інформації, на жаль, збільшується щодня. Форум і надалі буде працювати над тим, щоб світ дізнався про цю проблему і суворо питав з Росії за порушення прав віруючих.
УКРАЇНСЬКІ АКЦЕНТИ ФОРУМУ
Цікаво зазначити, що у криводзеркальних переказах роспропу про події на VI Форумі вільної Росії непропорційно багато часу і кадрів приділялося Україні, гостям з України. Однак, з іншого боку, потрібно визнати, що цього разу українська тема справді займала великий простір. Вперше на Форумі уся панельна дискусія («Росія і Україна: сценарії майбутнього») складалася зі спікерів, які проживають в Україні: політологи Євген Магда, Тарас Березовець, Олександр Харебін, політичний емігрант Ілля Пономарьов.
Євген Магда, констатуючи, що в Україні є велика група етнічних росіян, а також російськомовних, висловив думку, що і у постпутінській Росії залишатиметься спокуса інструменталізації ресурсу «захисту співвітчизників». Тому нормалізація відносин України та Росії можлива лише при виконанні низки умов: не тільки виходу з Донбасу і повернення Криму, але і розрядки «енергетичної зброї», припинення впливу на Україну через пропаганду.
На інший дискусійній секції, де брали участь українські журналісти Айдер Муждабаєв, Аркадій Бабченко, а також Борис Райтшустер (Німеччина), Вітас Бруверіс (Литва), Леонід Якобсон (Латвія), обговорювалися «Технології гібридної агресії Кремля в Європі». Україна, Білорусь, країни Балтії, Німеччина – здавалося б, такі різні країни. Але способи впливу РФ на політичні процеси, суспільні настрої у цих країнах – багато в чому схожі. Та й результати якоюсь мірою – теж. Незважаючи на протиборство (його рівень у різних країнах різний), Росії вдається значно впливать. В тому числі, на жаль, і в Україні, де у 2019 році пройдуть президентські і парламентські вибори. Бабченко, який, зазвичай, загострює кожну тезу до межі, заявив, що якщо переможе Юлія Тимошенко, то він наступного дня переїде «до якоїсь іншої європейської країни», оскільки не буде відчувати себе у безпеці.
Пояснюючи, чому так складно обмежувати російський вплив, спікери нагадали про те, як спритно Кремль паразитує на демократичних засадах, на свободі слова. І ситуація тут принципово не зміниться до того часу, поки у демократичних країнах не визнають, що сучасні російські медіа нічого спільного зі «свободою слова» не мають, це пропаганда. Точніше, як нагадує щоразу відомий російський журналіст, аналітик Ігор Яковенко, не пропаганда, а «медиафрения». Медіафренія відрізняється від пропаганди тим, що у неї немає ідеологічного стрижня, стійких принципів, на яких побудована своя картина світу. Медіафренія мінлива, ситуативна, алогічна. Її завдання – сіяти хаос, переконувати всіх, що правди, фактів, принципів взагалі не існує.
І саме тому путінський режим, який, як і раніше, володіє чималими фінансовими, людськими та військовими ресурсами, небезпечний для людства не менше, ніж комуністичний чи фашистський. А може і більше, оскільки здатен хаотизувати світ до повної загибелі. Про це Яковенко докладно розповів у своїй доповіді про підготовку громадського «Трибуналу над путінським режимом».
Наразі у цьому трибуналі очікуються чотири сесії:
1. Злочини путінського режиму в інформаційній сфері (робота цієї сесії просунулася найбільше, що викликає додаткову лють путінських «журналістів»).
2. Незаконна узурпація влади в РФ.
3. Злочини путінського режиму під час війни в Україні.
4. Злочини у сирійській війні.
ПОДАЛІ ВІД ВЛАДИ, ПОБЛИЖЧЕ ДО СОВІСТІ
І за традицією інформаційних програм – висновок про культуру.
На дискусії «Мистецтво і влада: солідарність художньої середовища проти репресій» спікери намагалися встановити причину того, як і чому художня інтелігенція опиняється на службі правлячого режиму. Рок-музикант Василь Шумов (група «Центр») констатував, що 95% культових рок-музикантів 80-х років «зрадили рок» і стали надійними прислужниками Кремля.
Як же вийшло, що люди, які у радянський час виступали проти влади, зараз старанно їй під... Ну, скажімо так, підіграють. Причина проста – вік і гроші. Вихід з пори юнацького максималізму і спокуса заробляти великі гроші. Рецепт, як уникнути цього, і простий, і складний – не можна в жодному разі вступати у відносини з російською владою. Треба працювати, творити по совісті і триматися від влади подалі.
Взагалі, акцент на мистецтві, на «культурній програмі» з явним сатиричним елементом став відмінною рисою цьогорічного Форуму. (Багато в чому це пов'язано з тим, що у Постійний комітет ФСР увійшов російський галерист, культуртрегер, який останніми роками живе у Чорногорії, Марат Гельман). Тут вперше пройшла виставка карикатур Сергія Йолкіна (чекали і на нього, але, на жаль, цього разу не склалося), експозиція картин, читання, поетичні вечори. Запам'яталося яскраве естрадне «стиходвоение» синьовласої поетичної пари Олександр Дельфінов і Динара Расулєва.
А на закритті Форуму Василь Шумов представив свою відеоінсталяцію «3500 рублей в месяц нормальные деньги – можно прожить» (реальні слова російського чиновника), в якій художньо оформив добірку абсурдних заяв різних діячів кремлівського режиму. Електронна музика; екран, що мерехтить неоновими смужками; ідіотські фрази – спочатку здається, що в цьому немає нічого особливого. Але десь з десятої фрази відчуваєш повне занурення в цей дивний світ.
У німецького лінгвіста Віктора Клемперера, який дивом вижив у Третьому рейху, була книга «Мова Третьої Імперії», в якій показувалося викривлення мовного, смислового простору в тій країні. Півгодинна інсталяція Шумова досягає приблизно такого ж ефекту, показуючи виродження Слова у світі «Русского рейха» (останній термін – від Айдера Муждабаєва, словосполучення, від якого скаженіє кремлівська обслуга).
Перше фото: Євгенія Чирикова полум'яно розповідає про громадянські протести в РФ
Олег Кудрін, Рига
Фото і відео автора
