Занепокоїло, стурбувало і не сподобалось — жорсткіше на Керченську кризу Захід відповісти не міг

Багато хто в Україні був відверто розчарований млявою і слабкою, на їхню думку, реакцією Заходу на напад та захоплення наших катерів військовими кораблями Росії поблизу Керченської протоки. Особливо обурливими здавалися ті висловлювання політиків Заходу, де вони звертаються і до України, і до Росії із закликом домовлятися і не допускати ескалації конфлікту. По суті, і нас і росіян зробили однаково винуватими.

Українське розчарування реакцією Заходу важко назвати зовсім несправедливим. Зрештою, не вперше нам доводиться констатувати, що російський вплив на Захід (політичний, фінансовий, інформаційний, тощо) суттєво вищий за український. Що, безумовно, дається взнаки в подібних ситуаціях, коли на Заході публічно оцінюють українсько-російське протистояння.

Однак для нашого обурення підстав все-таки нема. Захід вже визначив загальну стратегію своєї поведінки щодо Росії. Ця стратегія полягає в повільному, поступовому обмеженні впливу Росії на розвиток подій у світі через таке саме поступове відлучення Росії від найновіших технологій. Ці кроки обов’язково досягнуть мети, але дуже нескоро. Захід відверто побоюється, бо не може спрогнозувати поведінку (а отже її наслідки) ядерної держави, яку загнали у цивілізаційний глухий кут.

Україні, у якої загарбали чималий шмат землі і яка практично щоденно втрачає на фронті своїх солдатів, дуже важко терпляче чекати, “поки зійде сонце”, бо за той час наші очі “роса виїсть”. Але й іншого нам, принаймні сьогодні, Захід не запропонує. Хочемо швидше звільнити наші землі і стати повністю незалежними від Росії і недосяжними для Росії — маємо придумувати щось самі.

А поки що спробуємо детальніше розібратися з реакцією Заходу на зіткнення біля Керченської протоки. На питання Укрінформу - про що свідчать заяви західних політиків, і чи можливі за таких умов додаткові санкції проти Росії та які саме? - відповідають:

Олексій Мінаков, політолог:

“Попри відтерміновану реакцію Заходу, проукраїнська коаліція зберігається”

- Слід окремо розглядати миттєву та відтерміновану реакцію Заходу. Миттєва полягала у традиційному занепокоєнні та стурбованості. Країни, які й до цього інциденту проявляли свою принципову позицію щодо агресії РФ, висловили своє обурення. Наприклад, Велика Британія продовжує після отруєння Скрипалів різко критикувати дії Росії. Німеччина також зазначила, що події в Азовському морі загрожують безпеці в Європі. Аналогічно Франція проявила свою позицію. Тобто ключові європейські країни не відмовчувались. НАТО заявило про підтримку України, а Президент Порошенко навіть зідзвонювався з Генсеком НАТО. ООН теж оперативно порушила це питання. Щодо США, то там, як завжди, треба окремо дивитися на реакцію президента та державних інституцій. Дональду Трампу просто «не сподобалося» те, що сталося. А реакція Держдепу США ще готується, хоча на Радбезі ООН представниця США фактично озвучила позицію їх країни з уточненням, що вона переговорила з президентом і держсекретарем. Але вже зараз, в цей самий момент, розробляються конкретні проекти рішень щодо дій у відповідь на агресію РФ. Це не просто слова. Це однозначно будуть санкції. Які саме – на мій погляд, немає сенсу гадати. Проукраїнська коаліція у світі зберігається та знову заявила про свою 100%-ву підтримку.

Євген Магда, політолог, виконавчий директор Інституту світової політики:

“Захід опікується власними проблемами, але не думаю, що на цьому все зупиниться”

- По-перше, зараз Євросоюз більше опікується Брекзітом, і це об’єктивна реальність. Двадцять провідних країн світу більше опікуються зустріччю в Буенос-Айресі наприкінці листопада. Це, по-друге. По-третє, Росія достатньо агресивно веде інформаційну політику. І для того, щоб розібратися повністю — нашим західним партнерам потрібні суттєві стратегічні комунікації. Тобто, ті заяви, які були зроблені по гарячих слідах, вони за великим рахунком із категорії “ні нашим, ні вашим”. Але. Я не думаю, що на цьому все зупиниться. Ми хочемо, що нам допомогли, сприяли нашому захисту, а Захід, в силу різних на те причин, не поспішає діяти настільки однозначно. Утім, не закриває шляхів для діалогу з Україною і, власне, на сьогодні наші дипломатичні представництва, наші парламентарії ведуть розмови на ці теми.

Важливо, що в усьому цьому контексті Росія не нав’язала свою думку про те, що це відбулося. І в цьому сенсі рішення Радбезу ООН, яка не підтримала російський порядок денних, видається достатньо чітким і зрозумілим. Тому драматизувати не варто. Очевидно, не публічно, по дипломатичних каналах, Захід ставить питання перед Росією “що ж це було?”, бо акт агресії у відносинах між РФ та Україною на тлі конфлікту, який триває з 2014 року вже не просто “deep concern” (глибоке занепокоєння), а дійсно серйозне занепокоєння.

Щодо санкцій, то в першу чергу припиняться розмови про їх пом’якшення. Але з іншого боку внутрішні проблеми в ЄС, той же Брекзіт, ситуація в Італії, не дозволяє оптимістично оцінити ймовірність нових санкцій. Натомість США у цьому сенсі мають більше і політичної мотивації, і, власне, санкційних механізмів.

Богдан Яременко, дипломат, голова Фонду “Майдан закордонних справ”:

“Захід не був готовий до ситуації в Керченській протоці”

- Ми не помітили, що реакція країн так званого Заходу є різною. І звинуватити, наприклад, Румунію, Польщу, Литву чи Латвію (і це неповний список) у недостатній реакції - це прояв чорної української невдячності та відсутності дипломатичного такту. Ці та деякі інші держави та міжнародні політики відреагували чітко, зрозуміло, своєчасно. Викладені в їх заявах оцінки однозначні і спрямовані винятково на користь нашій державі.

Разом з тим, основні міжнародні гравці відчувають свою роль не в тому, щоб образно кажучи, втішати українських політиків, яким начебто бракує уваги та підтримки у світі. Їх роль - не лише захист національних інтересів, але і підтримання міжнародного миру. Тому будь-яка реакція таких країн, перш за все, зважується з точки зору її впливу на міжнародні процеси. Зокрема, і реакцій міжнародних ринків.

Усі п’ять років війни з Росією країни Заходу намагаються підтримувати життєдіяльність та розвиток нашої держави. І те, як Україна розпоряджається цією допомогою, на жаль не посилює їх довіру ні до наших політиків, ні до керівництва державою. Так, країни Заходу намагаються втримати Україну від необачних кроків, які здатні дестабілізувати ситуацію в цілому. І вочевидь, вони в праві розраховувати на більшу інформованість про наші ідеї та дії, зокрема і військові. Складається враження, що вони не були готові до ситуації в Керченській протоці. Тим не менше, жодна з країн Заходу ні в чому не звинуватила Україну, однозначно підтримали нашу державу. Це треба цінувати і уміти цим користатися. А ось гарантій і запевнень воювати на нашому боці з Росією нам ніхто не давав. Це потрібно пам’ятати.

Олександр Ярощук, політолог:

“Слабка реакція Заходу викликана багатьма факторами, перш за все, російським капіталом та шантажем”

- Ми маємо розуміти, що Захід ще довгий час буде не спроможний дати чітку, сильну і недвозначну відповідь на агресивні дії Росії. Така реакція обумовлена багатьма факторами, і перш за все присутністю російського капіталу за кордоном, підкупом та шантажем, наявністю прокремлівських політичних сил на території західних держав. Захід не до кінця усвідомлює всю небезпеку, пов'язану з діями Росії в Україні та світі. І напевне все ще сподівається, що країна, яка за звичкою порушує міжнародне право і трактує його на власний розсуд, раптом за помахом чарівної палички змінить свою позицію.

Про що можна говорити, коли незважаючи на санкції, у 2016-2017 рр. розміри іноземних інвестицій в РФ були в декілька разів більшими, ніж у 2014-2015 роках. Звичайно це не 2012-2013 рр., але про яку дієвість санкцій можна говорити? Навіть якщо нові санкції і будуть, вони, знову ж таки, не матимуть серйозних наслідків. Поки що у західних керівників немає стимулу запроваджувати всеохоплюючі, серйозні санкції.

Богдан Петренко, заступник директора Українського інституту дослідження екстремізму:

“Наш україноцентризм заважає реально оцінювати ситуацію на Заході”

- Інколи видається, що в українського суспільства надмірно високі очікування щодо західної допомоги в українсько-російській війні. Наш україноцентризм заважає реально оцінювати ситуацію на Заході. По-перше, нам необхідно проводити системну інформаційну політику на Заході. Щонайменше для того, щоб нівелювати вплив російської пропаганди. По-друге, навіть розуміючи хто винен, західний вплив буде зосереджено на тому, щоб локалізувати конфлікт, не дати йому перерости у військовий наступ, що містить прямі загрози Заходу. Вони не шукають винних, і не відновлюють справедливість (хоча можуть постфактум засудити за військові злочини сторону, яка отримала поразку у війні). Головне завдання умовного Заходу – зупинити активний період воєнного протистояння.

І третє, економічна зацікавленість. Росія своїм втричі більшим споживчим ринком є привабливіша для Заходу, ніж Україна. Лише колосальна різниця в рейтингу економічних свобод та інших прав, платоспроможності населення змогла б кардинально змінити це ставлення до нас. Плюс не відкидаємо енергетичну залежність Європи від Росії. Умовний Захід цілком усвідомлює свої, у тому числі й меркантильні інтереси, у тому, щоб відновити територіальну цілісність нашої країни. Натомість Україна апелює до формальних норм справедливості, у відповідь на що отримує і таке ж формальне засудження дій Росії.

Опитав Мирослав Ліскович. Київ