Учасників «виборів» в ОРДЛО – «на олівець» СБУ? Що це дасть?

Вітчизняні компетентні органи можуть використовувати інформацію про осіб, які братимуть участь у призначених Кремлем на початок листопада незаконних «виборах» в «ДНР» і «ЛНР». Про це заявив заступник міністра з питань тимчасово окупованих територій і внутрішньо переміщених осіб Георгій Тука. Він натякнув, що йдеться не лише про перелік організаторів цих незаконних акцій, а і про тих, хто прийде, аби «проголосувати». Щоправда, як використовуватимуть такі відомості, посадовець не розповів. Зокрема, він заперечив, що МінТОТ може ініціювати скасування соціальних виплат для таких осіб. «У нас немає відповідних повноважень», - уточнив посадовець. Додавши при цьому, що є інші організації, які «мають повноваження використовувати інформацію про порушників українського законодавства».

В експертному середовищі заяви пана Туки сприйняли неоднозначно. Політолог Михайло Басараб, приміром, повністю поділяє таку позицію. На його думку, незалежно від заяв посадовців будь-якого рангу, суспільство має розуміти, що завдання українських спецслужб, поряд з аналізом інших загроз національній безпеці, - відстежувати процеси, які відбуваються на тимчасово окупованих територіях. І йдеться не лише про те, у який спосіб і хто організовує псевдовибори…

«Також абсолютно виправдано мати вичерпну інформацію і про те, хто із «простих» громадян толерував окупаційний режим. Адже не лише своєю мовчазною позицією, а й участю у псевдополітичних процедурах на кшталт майбутніх «лжевиборів», люди, які мешкають на окупованій території, зміцнюють владу прокремлівських бандитів і сприяють подальшій окупації цих територій та порушенню норм міжнародного права і українського законодавства». – наголошує політолог.

Натомість директор Агентства моделювання ситуацій Віталій Бала нагадує, що робота спецслужб «любить тишу». Безперечно, усе, що відбувається на тимчасово окупованих територіях, має бути предметом інтересу українських силовиків. Але спроби привертати до цього увагу в інформаційному просторі експерт вважає зайвими. Адже у когось може скластися враження, що чим більше ми говоримо про цей по-суті нікчемний і нелегітимний процес у ОРДЛО, тим більшого значення надає йому Україна.

«Не думаю, що варто зайвий раз привертати увагу українського суспільства і світової спільноти до так званих «виборів», які ніхто, окрім Путіна і кількох його маріонеток не визнає. Також вважаю, що люди, які їх організовують та беруть у них участь як «кандидати» і ті, хто – не виключено, що й під примусом – прийде голосувати, - дві великі різниці. Тож ступінь їх відповідальності має бути різною», - каже Віталій Бала. І нагадує, що усі так звані «посадовці» терористичних республік у будь-якому випадку понесуть відповідальність за свою антиукраїнську діяльність. А зафіксовані факти їх активної участі у фейкових «виборах», можливо, покращать доказову базу, за допомогою якої наші правоохоронці доводитимуть їхню провину. При цьому привертати особливу увагу до людей, які просто прийдуть на так звані «виборчі дільниці», на думку Віталія Бали, певно, не варто. Адже у вітчизняних спецслужб вистачає і більш вважливих завдань.

Жодної практичної користі у заявах українських посадовців щодо майбутнього покарання «пасивних» учасників псевдополітичних процесів на тимчасово окупованих територіях не бачить і політолог Петро Олещук. Він нагадує, що рано чи пізно Україні доведеться взаємодіяти із цими людьми:

«А наслідком таких заяв може стати лише те, що мешканці тимчасово окупованих районів боятимуться, що на них справді чекатиме реальне покарання. У той же час при реалізації мирних домовленостей (чи то у Мінському, чи в якомусь іншому форматі) обов’язково буде оголошено амністію, під дію якої, безперечно, потраплять і ці громадяни – люди, які не вчиняли воєнних чи кримінальних злочинів і не займалися відвертою антиукраїнською діяльністю. Можливо, нашим правоохоронцям мати інформацію про таких людей і незайве. Але лякати їх цим не варто», - каже Петро Олещук.

А ось Михайло Басараб не вважає участь жителів тимчасово окупованих територій у фейковому голосуванні такою вже «безневинною». Наявність інформації про них, на думку політолога, не завадить об’єктивній оцінці того, хто зі «звичайних» громадян насправді заохочував окупаційний режим:

«Ми повинні розуміти, що після повернення окупованих територій ці люди претендуватимуть на статус повноправних громадян України. І, з-поміж іншого, вимагатимуть права голосу і на президентських виборах, і на виборах до Верховної Ради, і до органів місцевого самоврядування. Але хіба ж ми можемо допустити, щоб вони обирали до нашого парламенту якихось путінських посіпак?», - цікавиться політолог і пропонує у майбутньому позбавляти людей, які візьмуть участь у так званих «виборах» до окупаційних адміністрацій можливості відновлення їхніх виборчих прав. Але цьому, звісно ж, мають передувати широка дискусія і досягнення в українському суспільстві консенсусу щодо можливості та необхідності такого кроку. Зокрема, щодо термінів покарання «позбавленням права голосу».

«Свого часу в екстремальних умовах до таких методів вдавалася не одна демократична країна, - каже Михайло Басараб, - тож ми не повинні боятися якихось заяв чи невтішних висновків з боку окремих євробюрократів. Нині триває справжня війна. І для того, щоб встановити мир на нашій землі і відновити територіальну цілісність своєї країни, ми маємо діяти відповідно до інтересів українських громадян та інтересів національної безпеки».

Також Михайло Басараб вважає невиправданими побоювання, що заяви про невідворотну відповідальність за теперішні дії лише «відлякуватимуть» жителів тимчасово окупованих територій і налаштовуватимуть їх проти України.

«Такі твердження сприяють поширенню легенди про те, що ми повинні боротися не за відновлення територіальної цілісності держави, а за повернення додому «овець, які не зі своєї вини заблукали». Що ми повинні умовляти цих людей, переконувати, що в Україні їм буде безпечно і комфортно. Це маніпуляції, які, у тому числі, поширюються кремлівськими пропагандистами. Оскільки ґрунтуються на твердженні, що в Україні нібито триває громадянський конфлікт і так звані ДНР та ЛНР виникли як рух спротиву подіям, що відбулися у 2014 році. Насправді ж йдеться про пряме вторгнення Російської Федерації в Україну. І переконувати у цьому випадку треба одного суб’єкта - Кремль. Причому, переконувати не заохоченнями чи поступками, а примусом з боку України і міжнародної спільноти до відновлення стабільності у Європі», - вважає Михайло Басараб.

Записав Владислав Обух. Київ