Російська качка, яка страждає короткозорістю

Російська качка, яка страждає короткозорістю

3514
Ukrinform
Як Кремль втручатиметься в українські вибори 2019 року

"Якщо ходить мов качка і крякає мов качка – це качка. Якщо ходить мов качка, крякає мов качка і заперечує, що качка, – це російська качка". Цей жарт про закордонну політику Кремля гуляє англомовним інтернетом уже кілька років. Він з'явився у відповідь на численні недолугі заперечення Москвою очевидних фактів. Від російських військ, яких у Криму "не було", а на Донбасі - "і немає", боїнга MH17, який "збив" льотчик Волошин, що "підтверджено" авіадиспетчером Карлосом, до втручання в американські вибори, якого "чесне слово, не було"; від "Брекзіту" до отруєння Скрипалів і хімічних атак у Сирії.  "Не вірте ні у що, поки Кремль це не заперечив," – ще так жартують у англомовній мережі.

Однак політика втручання і заперечення є потужним інструментом Росії, який не варто недооцінювати. Грати поза правилами легше, ніж за ними. Тому Україні треба готуватися до втручання в українські вибори у 2019 році. Воно може бути не меншим за операції впливу в США та інших країнах Заходу протягом 2016-2018 років, а й більшим. Зважаючи на те, скільки, з точки зору Кремля, поставлено на карту українських виборів.

НАВІЩО ЛАМАТИ КОМП'ЮТЕРИ, ЯКЩО МОЖНА ЗЛАМАТИ ВИБОРЦІВ?

У ХХІ сторіччі спеціалісти докладають титанічних зусиль для захисту комп'ютерів від кібернетичного нападу злочинців, які здатні вивести обладнання з ладу, вкрасти чутливу інформацію, пограбувати банківські рахунки. Вони визнають, що повністю захистити комп'ютер від втручання хакерів майже неможливо. Але, як виявляється, дещо зламати ще простіше і дешевше, ніж комп'ютер. Це свідомість виборців.

13 липня 2018 року спеціальний прокурор США Роберт Мюллер висунув звинувачення дванадцятьом росіянам за втручання у президентські вибори у США 2016 року. Згідно з доповіддю американської розвідувальної спільноти, росіяни вдалися до безпрецедентної за масштабом операції впливу з метою маніпуляції громадською думкою американців. Ще за два роки до виборів Кремль почав аналізувати американський сегмент соціальних мереж. Розслідування Мюллера називає цю кампанію мультимільйонною операцією сотень людей, яка тривала роками.

Фото: Michael Vadon via Wikipedia
Фото: Michael Vadon via Wikipedia

Під час кампанії Кремль витрачав до 1,25 мільйона доларів США щомісячно на рекламу в соціальних мережах, яка була спрямована на ретельно відібрані цільові аудиторії американців, і зводилася загалом до нищівної критики кандидата у президенти Гілларі Клінтон і підтримки кандидатів Дональда Трампа й Берні Сандерса. Для цього вони створювали фальшиві сторінки, видаючи себе за американців (що є прямим порушенням правил Facebook). Із цих сторінок росіяни не тільки публікували карикатури і статті з російських джерел, але і безпосередньо закликали громадян США виходити на акції протесту. Характерно, що і до, і після виборів, кремлівські "американці" маскувалися як під прихильників, так і під критиків Дональда Трампа. Відомий навіть випадок, коли два мітинги контрольованих Кремлем груп протилежного політичного спрямування були призначені в один день і в одному місці. Більше ніж підтримка якогось конкретного кандидата, Москву передусім цікавило і цікавить зіткнення лобами громадян у суспільстві супротивника, поглиблення їхніх протиріч і дестабілізація.

На різних акаунтах Степан Мазура дає різні відомості про себе, так само
На різних акаунтах Степан Мазура дає різні відомості про себе, так само "плутається" у власних біографічних даних терорист Москва

Діяльність Кремля в українському сегменті соціальних мереж майже ідентична їхнім діям у США. Ще 2016 року журналісти "Текстів" провели ретельне дослідження, у ході якого виявили кремлівську ботоферму в українському сегменті Facebook. Вона складалася з близько двох тисяч сторінок тролів, які видавали себе за українських патріотів і закликали до перевороту і протестів. Керував ними такий собі Степан Мазура, патріот в інтернеті, бойовик російської окупаційної адміністрації "ДНР" у реальному житті. Різниця між США і Україною лише у тому, що у США Кремлеві частково вдалося досягти результату, а в Україні – досі ні.

УКРАЇНА І ЗАХІД – ДРУЗІ У НЕЩАСТІ?

Американський та український приклади лежать на поверхні. Однак щупальців, якими кремлівський спрут сягає мізків громадян інших країн, набагато більше. Втручання Москви у громадську думку напередодні голосувань були зафіксовані за останні роки щонайменше у Великій Британії, Франції, Іспанії, Італії, Швеції, Австрії, Молдові, Болгарії. Маючи таку широку вибірку, вже можна досить точно виділити методи і типові теми, якими Кремль "качає" виборців інших країн. Російська качка – вона і є російська качка. Навіть якщо Кремль заперечує свою участь. Особливо якщо Кремль заперечує свою участь!

Валерій Чалий
Валерій Чалий

Наступний рік в Україні почнеться президентськими і закінчиться парламентськими виборами. Найгірше, що можна нині зробити українцям – проголосити себе експертами з російських операцій впливу і зустріти найгірші сценарії у теплій ванні. Натомість ретельне дослідження російських методів впливу в інших країнах може допомогти запобігти загрозам в Україні. Адже найдієвішим засобом захисту від прихованих операцій впливу є обізнаність. Кремлівські щупальця діють лише там, де про них не знають. Тим більше, що нині американці, навчені власним гірким досвідом, пропонують Україні допомогу в протидії можливому втручанню Росії у вибори 2019 року. Про це, зокрема, йшлося на нещодавній прес-конференції в Укрінформі посла України у США Валерія Чалого. Тиждень тому можливе російське втручання обговорювали на зустрічі у Вашингтоні Президент Петро Порошенко зі спеціальним представником США Куртом Волкером.

Не виключено також, що з деякими кремлівськими операціями впливу Україна може стикнутися вперше. Не варто недооцінювати Кремль. Там добре вчаться на власних помилках і постійно коригують інструментарій: відкидають той, що був виявлений і втратив ефективність, створюють новий.

ЕКСПЕРТИ: НА УКРАЇНСЬКИХ ВИБОРАХ БУДЕ ЗАЛУЧЕНИЙ ВЕСЬ АРСЕНАЛ РОСІЙСЬКИХ МЕТОДІВ ВТРУЧАННЯ

Експерт групи "Інформаційний спротив" Юрій Карін вважає, що в українському випадку Кремль ставить на карту все. "Розуміючи неможливість вирішити питання "повернення України" виключно військовим шляхом, було ухвалено рішення розіграти "гібридний сценарій"… Варто відзначити, що інструментарій впливу на перебіг і результати електорального процесу в Україні буде значно ширшим, ніж у США чи ЄС. Будуть залучені буквально всі гібридні механізми – від фінансової та інформаційної підтримки проросійського кандидата до загострень на фронті з критичними втратами або новими "котлами", – повідомив Карін в ексклюзивному коментарі кореспонденту Укрінформу. Все-таки важлива відмінність виборів в Україні від інших виборів у країнах Заходу в тому, що тут вони відбуваються у час реальної війни.

Якуб Янда Facebook
Фото: Facebook

Виконавчий директор чеської неурядової організації "Аналітичний центр "Європейські цінності" Якуб Янда деталізував арсенал засобів впливу, який росіяни можуть застосувати для маніпуляцій в українському виборчому процесі. "Очевидно, буде використаний рефлективний контроль, тобто точно вивірені дії з провокування передбачуваних реакцій обраних сегментів українського суспільства. Буде залучений вже звичний метод дезінформації, чорного піару проти окремих кандидатів, фальшивих або проплачених протестів. Пряме російське втручання передбачається й у кібернетичному нападі на інформаційні системи та виборчу інфраструктуру, аби посилити враження безладу та нібито розпаду України", – сказав Янда в ексклюзивному інтерв'ю кореспондентові Укрінформу. Чеський експерт також передбачає, що в Україні може бути розіграний американський сценарій, коли російські хакери можуть вкрасти внутрішні документи певних кандидатів і "викинути" їх у мережу, або "підправити" ці документи і тоді опублікувати їх. Він згоден із Юрієм Каріним, що може бути використаний також елемент прямого військового тиску: "Російські маріонетки на Сході розгорнуть свою активність аби посилити тиск", – переконаний він.

Британський експерт, головний аналітик з Європи і СНД британської компанії з аналізу інформації і ризиків IHS Markit Олександр Кокшаров уточнив больові точки, на які Росія може тиснути у військовому вимірі: "Росія використовуватиме комбінацію різноманітних методів, від військового залякування у Чорному та Азовському морях і контрольованих загострень вздовж лінії зіткнення на Донбасі до інформаційних кампаній (дезінформації і введення в оману) і навіть кібернетичних нападів", – поділився він своїм баченням в ексклюзивному коментарі кореспондентові Укрінформу. Майже повторюючи слова Якуба Янди, Кокшаров прогнозує: "Росія використовуватиме свої інформаційні ресурси задля підтримки кандидатів, яким вона надає перевагу, і натомість намагатиметься нанести шкоду репутації їхніх супротивників". Стосовно кібернетичних нападів, Кокшаров вважає, що вони "будуть спрямовані на інформаційну війну (викрадення і публікація конфіденційної інформації, яка нестиме репутаційну шкоду противникам Кремля) і потенційно навіть на пошкодження національної критичної інфраструктури (електричні мережі, водопостачання тощо) – з метою спровокувати безлади".

РОСІЯНИ ХОЧУТЬ ЗНАЧНО БІЛЬШЕ, НІЖ ПРОСТО «ВІЙНИ»

Аби протистояти цим викликам, важливо розуміти, у чому саме полягають стратегічні цілі Кремля на українських виборах 2019 року.

Юрій Карін змалював найгірший для України і найбажаніший для Москви сценарій: "Навесні, розраховує Кремль, разом зі сходженням на пост Президента України проросійської маріонетки, питання зняття санкцій буде вирішено за московським сценарієм. Він приблизно такий: 1) перемога проросійського кандидата на виборах Президента України; 2) перемога проросійських сил у Верховній Раді й формування більшості довкола кремлівської маріонетки на чолі держави; 3) внесення "федералізаційних" змін до Конституції; 4) прямі перемовини підконтрольної Кремлю української влади з маріонеточними "головами" окупованих територій, результатом яких стане повернення ОРДЛО до складу України на правах широкої автономії і фінансування за "чеченським форматом". У разі такого сценарію, Кремль отримує не тільки відміну санкцій за окупацію Донбасу, але і повертає Україну до своє орбіти впливу, зупиняє всі інтеграційні процеси країни", – пояснив він.

Олександр Кокшаров згоден з Юрієм Каріним у формулюванні цілей Кремля, але пояснює, чому не вірить, що Москві вдасться реалізувати найгірший сценарій. "Головними цілями Кремля буде сприяти обранню такого президента і формуванню такого уряду, які розвернуть стратегічний напрям України попередніх чотирьох років, включаючи курс на НАТО та ЄС. Росія бажала би, щоб Україна лишалася або буферною державою, або повернулася до російської сфери впливу. Хоч я і сумніваюся, що таких цілей вдасться досягти (враховуючи нинішній стан відносин між двома державами), це все-таки будуть їхні цілі, й Росія працюватиме на те, щоб їх досягти різноманітними методами, викладеними вище", – зазначив він.

Чеський експерт Якуб Янда бачить цілі Кремля, насамперед, у розколі українців, а не тільки у підтримці конкретного кандидата: "Головна мета Кремля – втримати свій вплив на українську політику, підтримуючи уявлення що існують проєвропейські й проросійські кандидати. Насправді, такий чорно-білий підхід грає на руку Росії і деяким кандидатам. Тому найпильніша увага має бути приділена тому, наскільки ефективними є плани і дії у напрямку реформ і якими є послужні списки різних кандидатів", – пояснив він. Це збігається із аналізом виборів у Західних країнах, де Кремль нерідко одночасно підтримував як крайніх лівих, так і крайніх правих кандидатів. Все, що служить дестабілізації і безладу, – підходить.

Якуб Янда виділив деякі характерні риси дій Росії на нещодавніх виборах у Чехії, які можуть бути ідентичними і в Україні: "Спільною рисою може бути використання місцевих політиків для розповсюдження тез російської пропаганди, тому що прямий вплив російських ЗМІ як у Чехії, так і в Україні – близький до нуля. Використання місцевих антиурядових чи корумпованих політичних сил задля дискредитації європейського напряму інтеграції країни, що кінець-кінцем слугуватиме російським інтересам", – розповів він.

АХІЛЕСОВА П'ЯТА УКРАЇНСЬКОЇ ВНУТРІШНЬОЇ ПОЛІТИКИ

Як Україні захиститися від сценаріїв, які пишуться у Кремлі? Як зменшити загрози і ефективно упередити інформації впливу? Думки опитаних Укрінформом експертів різняться, але загалом звертають основну увагу на внутрішню політику України.

На думку Олександра Кокшарова з Великобританії, дієвим є такий "рецепт": "Здатність України до протидії російському втручанню у вибори поліпшиться, якщо Україна продовжить звільнятися від впливу російського інформаційного простору (засобів масової інформації і соціальних мереж). Українські позиції на виборах посилить продовження політичного союзництва із Заходом, включно зі співпрацею у питанні економічних реформ і побудовою міцних військових зв'язків". За його словами, "зі стратегічної точки зору, найкращою протидією російському втручанню у вибори можуть бути позитивні зрушення в Україні – конкретні результати у боротьбі з корупцією, повернення до економічного зростання, розвиток торгівлі з ЄС та іншими західними партнерами, і як наслідок – підвищення рівня життя (пенсій і зарплат)".

Якуб Янда вважає, що іноді внутрішня політична боротьба в Україні шкодить її іміджу за кордоном і підриває здатність опиратися російському впливу, і радить українській владі докласти зусиль, аби припинити тиск на журналістів і громадянське суспільство, "інакше вони ризикують втратити довіру в очах Західного світу". Янда акцентував увагу на внутрішніх вразливостях України: "Я загалом вважаю, що навчатися досвіду мужнього українського громадянського суспільства треба саме Чехії, а не навпаки. Але якщо є щось, що Україна може запозичити з чеського досвіду – це те, що просто мати хороше громадянське суспільство і хороші засоби масової інформації – недостатньо. Аби зупинити корумповану поведінку у внутрішній політиці, потрібна політична опозиція. Насправді, цей урок ви можете побачити сьогодні у всій Центральній і Східній Європі".

З іншого боку, Олександр Кокшаров звернув увагу на те, що переоцінювати спроможності Кремля в Україні також не варто. "Росія досі вважає, що Україна – частина їхнього "ближнього зарубіжжя", і вони думають, що розуміють Україну краще за західні країни. Я особисто скептично ставлюся до такого погляду: розуміння України серед ключових осіб, які ухвалюють рішення у Росії, значно погіршилося з 2014 року, коли багато зв'язків було розірвано, і багато росіян перестали їздити до України. Більшість росіян досі дивляться на Україну крізь призму своєї шовіністичної парадигми, звідси – погане розуміння внутрішньої динаміки в українському суспільстві й напряму руху української політики. Наприклад, багато людей у Москві справді думають, що відверто проросійський політик може бути обраним у президентське крісло в Україні. Сумніваюся, що це можливо", – підсумував Кокшаров.

КОРОТКОЗОРІСТЬ РОСІЙСЬКОГО ШОВІНІЗМУ – ШАНС ДЛЯ УКРАЇНИ?

З аналізу втручання Росії у вибори у західних країнах протягом останніх років і оцінок експертів випливає, що Україні треба готуватися до періоду турбулентності й застосування всього спектру методів російських операцій впливу із наближенням до виборів 2019 року. Схоже, змарнувавши можливість знищити Україну військовим нападом у 2014-у, економічним – у 2015-у, інформаційним – у 2016-2017 роках, Кремль тепер справді ставить на сектор "вибори" всі свої ресурси. Україні ж за цей час вдалося позбутися багатьох вразливостей. Відновити потужність Збройних Сил, позбутися енергетичної залежності від Росії, переорієнтувати торгівлю на Захід, зменшити інформаційну залежність від російських ЗМІ. Однак традиційною вразливістю лишається внутрішня політика і особливо боротьба "на знищення" серед українських політиків.

З іншого боку, деякий оптимізм вселяють слова Олександра Кокшарова про рівень розуміння України ключовими особами у Кремлі, який значно погіршився з 2014 року. Справді, погляд на Україну зверху-вниз, традиційно притаманний росіянам, заважає їм адекватно оцінити ситуацію. Зрозуміти можна лише те, на що дивишся знизу-вгору. Це – вразливість Кремля і перевага України, яку, як і інші переваги, вона просто мусить використати, якщо хоче вижити.

У стратегічному вимірі, з 2014-го і досі Москва перехитрила сама себе на «українському напрямі». Вона де-факто відітнула від українського електорального поля майже 5 мільйонів виборців, які традиційно ставилися до Росії з симпатією. Україна пройшла цикл виборів у 2014 році без їхньої участі. У 2015-2016 роках Кремль докладав надзвичайних зусиль, аби змусити Україну повернути на російських умовах Донецьк і Луганськ в українське електоральне поле. Однак Україні якимось чином вдалося зірвати цей сценарій. До виборів 2019 року реалізувати його вже навряд чи вдасться, а це означає, що Україна пройде ще один цикл виборів, у якому відверто проросійський електорат лишиться на маргінесі. Стратегічний, хитромудрий Кремль?

Проте розслаблятися не час. Може здатися, що Західний світ тільки-но зіткнувся на власному досвіді з поведінкою Росії в останні роки, у той час як Україна має великий досвід боротьби з Кремлем. Але втома від майже п'яти років боротьби, як і фактична відсутність у полі зору російських ЗМІ, можуть загалом мати зворотний ефект і приспати пильність українців. Не варто забувати, що російська качка є російською качкою. Навіть, якщо вона це заперечує. Особливо, якщо заперечує!

Георгій Тихий. Київ

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-
*/ ?>