Саміт Україна –ЄС: коли речі названо своїми іменами
Саміт Україна-ЄС закріпив позиції, які Україна копіткими дипломатичними кроками відстоює перед європейськими партнерами в умовах протистояння російській агресії.
В УМОВАХ ГЕОПОЛІТИЧНОЇ НЕВИЗНАЧЕНОСТІ
Двадцятий саміт Україна-ЄС завершився напередодні у Брюсселі на тлі несприятливих чинників. Тут можна згадати й ускладнення внутрішньополітичної ситуації у державі (це щодо коаліційної турбулентності у Верховній Раді), і геополітичну невизначеність для всього світу й України перед зустріччю американського лідера та представника країни-агресора у Гельсінкі наступного тижня.
Але результати зустрічі найвищого рівня стали цілком позитивним та виграшними для керівництва держави, української дипломатії та, можливо, у довгостроковій перспективі й для пересічних громадян.
Підсумкова заява містить деякі висновки та формулювання, які раніше європейська сторона застерігалася включати до текстів офіційних документів.
Серед позитивного бекграунду саміту символічно відзначилися набуттям чинності – саме у день його проведення 9 липня – рішення ЄС надати Україні 1 млрд євро позик макрофінансової допомоги, а також завершення формальної процедури чергового продовження на подальші півроку економічних санкцій проти Росії у відповідь на посягання на суверенітет і територіальну цілісність України.
СПІЛЬНА ЗАЯВА: КИЇВ НАПОЛЯГАВ НА АМБІТНІШОМУ ТЕКСТІ
Президент Порошенко прибув до нової будівлі Ради ЄС «Європа» у доброму гуморі та у супроводі свого давнього друга і друга України Президента Європейської ради Дональда Туска, пройшов до зали для переговорів віч-на-віч навколо так званого у журналістських колах «космічного яйця». Кілька десятків представників ЗМІ намагалися висмикнути лідерів на непередбачений тут протоколом «doorstep». Туск проігнорував запитання британського журналіста про Brexit, зазначивши, що сьогодні саміт про Україну. А Порошенко коротко відреагував на запитання грузинського телебачення про участь цього тижня у саміті НАТО разом із президентом Грузії. Немає сенсу давати точну цитату, але зміст такий: у нас із грузинськими друзями та партнерами по Альянсу все буде ОК. Але то вже історія іншого саміту.
Історія цієї зустрічі у верхах викарбувана у спільній заяві, яку сторони ухвалили. До слова, цього могло б і не статися, як це було минулого року на саміті у Києві.
Десь за тиждень до цьогорічного саміту високопоставлений український дипломат неформально розповів, що переговори про зміст спільної заяви просувалися складно і напружено. Зрозуміло, що Київ пропонував амбітнішій текст. Деякі країни-члени його цілком підтримували (ми знаємо наших друзів в ЄС), а дехто (такі скептики, або очевидні/латентні друзі Кремля – також відомі) намагалися заблокувати деякі ініціативи.
Сьогодні ж, висловлюючись дипломатичною мовою, наявність спільного документу означає, що партнери дійшли згоди та досягли компромісів щодо найбільш чутливих моментів. І, що найголовніше, підтвердили високий рівень взаємної довіри і підтримки.
ЯК ЗАКРІПЛЕНО В УГОДІ ПРО АСОЦІАЦІЮ...
Як властиво міжнародній дипломатичній практиці, документ повторює посилання на вже визначені раніше офіційні позиції України і ЄС у двосторонніх відносинах. Зокрема, й тут європейська сторона «підтверджує свою рішучу підтримку та відданість незалежності, суверенітету і територіальній цілісності України в межах її міжнародно визнаних кордонів».
Далі визнається «значний прогрес, досягнутий Україною на шляху реформ», що є ключовим як з точки зору очікувань українців, так і для посилення стійкості України до зовнішніх викликів.
Лідери привітали істотне зростання двосторонньої торгівлі і ефективну імплементацію безвізового режиму, які сприяють поглибленню відносин між суспільствами.
У частині офіційної політичної позиції щодо статусу формулювання європейської інтеграції, то прориву у питанні визнання перспектив членства не сталося й не могло бути. Використано формулювання, що ЄС визнає «європейські прагнення України та привітав її європейський вибір», як це закріплено в Угоді про асоціацію.
Щодо ініціативи секторальної інтеграції України до ЄС, тобто до енергетичного, митного союзів, цифрового ринку, асоціації до Шенгенської зони – то відзначено обережно, мовляв, цей прогрес вітається, але конкретики поки що немає. У цих питаннях Євросоюз чітко орієнтується на положення Угоди про асоціацію, яка повинна неухильно імплементуватися Києвом.
Президент Туск окремо відзначив прогрес Україні у проведенні пенсійної реформи та у сфері охорони здоров'я. Саме ці реформи нині в українському суспільстві викликають неоднозначні, критичні оцінки та стають частими приводами для політичних спекуляцій. Але, зазначив досвідчений польський політик, ці реформи болючі у короткій перспективі, проте зроблять Україну успішною у довгостроковій. Народна мудрість «поживемо-побачимо» тут набуває особливої актуальності для перевірки твердження Туска, адже і пенсії, і медицина неодмінно пов’язані із тривалістю та якістю життя і здоров'я пересічних українців.
«СХРЕСТИВШИ ПАЛЬЦІ»: ЄС ЧЕКАЄ НА ЗМІНИ ДО ЗАКОНУ ПРО АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
Окремо наголошувалося на саміті на боротьбі з корупцією в Україні. З позиції сприйняття ЄС, нині – це пріоритет порядку денного реформ. Традиційно відзначено необхідність продовжити зусилля в імплементації судової реформи та реформи прокуратури, спрямованих на посилення верховенства права в Україні.
У цьому контексті лідери привітали схвалення закону про Вищий антикорупційний суд.
Як окремо наголошується, нині в ЄС очікують на швидке прийняття необхідних поправок, що гарантуватимуть поширення юрисдикції цього суду на оскарження відповідних рішень, ухвалених судами загальної юрисдикції. До речі, Президент Порошенко сказав, що «схрещує пальці», щоб це рішення Верховна Рада розглянула вже цього тижня у четвер.
Євросоюз також привітав наміри України запустити антикорупційний суд у повному обсязі до кінця року.
Важливим сигналом стало й те, що безвізовий режим між ЄС і Україною діє ефективно, і держава у повному обсязі виконує безвізові критерії. Президент Єврокомісії Юнкер окремо відзначив, що українські громадяни не становлять жодної загрози для ЄС та сумлінно виконують вимоги безвізового перебування на теренах Спільноти, яка потерпає від напливу нелегалів та біженців.
ВИЗНАННЯ ЗБРОЙНОЇ АГРЕСІЇ РФ НА ТЛІ ПРОДОВЖЕННЯ КОНСОЛІДАЦІЇ МІЖНАРОДНИХ ЗУСИЛЬ
Одним із головних сигналів саміту стало (чи не вперше) закріплення в офіційному політичному документі ЄС факту визнання саме «агресії збройних сил РФ» проти України.
«Ми знову підтвердили своє рішуче засудження відвертого порушення суверенітету та територіальної цілісності України агресією збройних сил РФ, починаючи з лютого 2014 року», - чітко зазначено у документі.
Тобто, в Євросоюзі вперше офіційно визнали, що збройні сили РФ з лютого 2014 року ведуть саме військову агресію проти суверенної України.
Без перебільшення – це прорив у дипломатичній лексиці ЄС, де раніше уникали (та й продовжуватимуть це робити в інших форматах) називати Росію агресором, що застосовує власні ЗС на українській землі.
Коли журналістам повідомили про формат підсумкової прес-конференції – по одному запитанню від української і зарубіжної преси – то колеги мали визначитися із цим одним, максимум двома запитаннями. Було кілька ідей, але одна не викликала жодних сумнівів та заперечень. Це було запитання про українських політичних в'язнів Кремля, про консолідацію міжнародних зусиль задля їх звільнення.
Це запитання прозвучало. І на саміті йому була приділена особлива вага. Йшлося не лише про Олега Сенцова, Романа Сущенка, Володимира Балуха, Олександра Кольченка, Станіслава Клиха, Олександра Шумкова.
Адже поряд з цими іменами стоять десятки інших українських в'язнів Кремля, яких ЄС і Україна вкотре закликали негайно звільнити.
Андрій Лавренюк, Брюссель.
