Інтерпол: вже ніхто ніде нікого не шукає...

Інтерпол: вже ніхто ніде нікого не шукає...

Аналітика
2358
Ukrinform
Через які шпарини в законодавстві Інтерпол зняв з розшуку Януковича і К°?

Нещодавно стало відомо, що Комісія з контролю за файлами Інтерполу зняла з розшуку колишнього голову Вищого господарського суду України Віктора Татькова. Генпрокуратура підозрювала останнього у втручанні в автоматизовану систему розподілу справ у 2011-2014 роках і, як наслідок, у впливі на ухвалення судових рішень у господарських судах всіх інстанцій. По суті Татьков став останнім колишнім високопосадовцем часів екс-президента Януковича, якого зняли з міжнародного розшуку.

Минулий рік став особливо «вдалим» для чиновників-втікачів. Так, з бази Інтерполу видалили файли Януковича та його старшого сина Олександра, екс-глави Адміністрації Президента Андрія Клюєва, екс-міністра внутрішніх справ Віталія Захарченка і його заступника Віктора Ратушняка, колишнього очільника Держагентства лісових ресурсів Віктора Сівця і його дружини Марини Журавльової. Українські правоохоронці звинувачували їх у розкраданні коштів і держмайна. Тому вже традиційне пояснення зняття їх з розшуку політичним переслідуванням на Батьківщині видається, на перший погляд, недоречним. Так, стаття 3 Статуту Інтерполу забороняє організації втручатися у справи військового, політичного, расового чи релігійного характеру. Але водночас, стосовно інкримінованих колишнім посадовцям економічних злочинів ніяких застережень там немає. Проте чомусь це не завадило організації видалити їхні файли зі списку розшукуваних осіб.

За підрахунком Укрінформу, загалом протягом останніх років був припинений міжнародний розшук 18 колишніх посадовців. Формально в розшуку залишається іще Сергій Клюєв, «червону» картку якого у 2017 році Інтерпол замінив на «блакитну». Тепер, у разі його в“їзду в певну країну, замість екстрадиції Міжнародна організація кримінальної поліції лише інформуватиме Україну про його місцезнаходження.

Чим "обвинувачуваний" не "підозрюваний"?

За процедурою документи для оголошення тих чи інших осіб у міжнародний розшук до Укрбюро Інтерполу подає Генпрокуратура. Надалі документи надсилають до головного офісу Інтерполу в Ліоні для ухвалення остаточного рішення.

У Департаменті міжнародно-правового співробітництва ГПУ пояснюють припинення розшуку топ-посадовців недоліками українського законодавства. Мовляв, після виставлення «червоних» карток Інтерполу адвокати топ-чиновників подають скарги до Комісії з контролю за файлами. Скарги аргументовані приблизно однаково: кримінальні провадження є політично вмотивованими, в українських правоохоронців відсутня достатня доказова база, наявні процесуальні порушення під час кримінального переслідування і немає достатніх правових підстав для оголошення у міжнародний розшук.

Зрештою, адвокатам таки вдалося знайти шпарини в українському законодавстві. По-перше, розглядаючи їхні скарги Комісія робить висновок, що рішення українських судів про дозвіл на затримання екс-посадовців з метою приводу до суду для участі у розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу, на підставі яких правоохоронці зверталися до Інтерполу, не є ухвалами суду про тримання особи під вартою в розумінні правил Інтерполу.

Там вважають, що канали Міжнародної кримінальної поліції можуть бути використані в цілях розшуку особи для затримання з метою екстрадиції до України на підставі судового рішення, в якому особу визнано підозрюваною у вчиненні певного злочину, у той час як за правилами Інтерполу особа повинна мати статус обвинуваченого. Тобто, на думку посадовців Інтерполу, провина колишніх топ-чиновників слідством іще не доведена.

З таким твердженням не погоджується керівник Департаменту спецрозслідувань ГПУ Сергій Горбатюк. У провадженні його підрозділу перебуває частина кримінальних справ чиновників-втікачів. Він зазначає: такі розбіжності у трактуванні їх процесуального статусу є формальними. “Раніше, у старому Кримінально-процесуальному кодексі, особа, відносно якої зібрано достатні дані про вчинення злочину, мала статус обвинуваченого. Після пред’явлення обвинувачення з’являлися підстави для обрання запобіжного заходу. У новому Кодексі формулювання “обвинувачення” набуло назву “повідомлення про підозру” і, відповідно, "обвинувачений" став “підозрюваним”. В англійській термінології — це той, щодо кого є попередні дані вважати, що він причетний до вчинення злочину. Водночас «обвинувачений» - це той, на кого вже складене обвинувачення. Вони кажуть, що у вас підозрюваний, а для особи з таким статусом не можуть застосовуватися заходи кримінального-правового примусу, у тому числі обиратися запобіжний захід, бо це лише припущення. В Інтерполі натякають, що такі недоліки законодавства не дозволяють їм правильно реагувати на наші запити. Фактично вони “граються” з термінами, і наше законодавство дозволяє це робити”, - пояснює Горбатюк.

Він також визнає: у багатьох країнах не сприймається як підстава для арешту рішення українських судів про дозвіл на затримання з метою приводу до суду для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Але тут виходить замкнене коло, бо український Кримінально-процесуальний кодекс дозволяє заочно заарештувати особу лише за умови оголошення її у розшук Інтерполу.

“Ця прив’язка до міжнародного розшуку при обранні запобіжного заходу в українських судах не сприймається в Інтерполі. Вони вважають, що інформація про виставлення ними «червоних» чи «блакитних» карток на підозрюваного не може використовуватися судом як підстава для подальшого арешту розшукуваного», - вказує Горбатюк.

Керівник Департаменту спецрозслідувань Генпрокуратури Сергій Горбатюк
Керівник Департаменту спецрозслідувань Генпрокуратури Сергій Горбатюк

Саме тому є потреба у зміні в цій частині українського законодавства. Для цього достатньо прибрати з ч. 6 ст. 193 Кримінально-процесуального кодексу слово “міжнародний”. Натомість залишити трактування: “суд може обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваного у разі оголошення особи у розшук”. Відповідні зміни були розроблені і направлені на розгляд парламентського комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності ще 31 серпня минулого року. Однак, як повідомили Укрінформу у Департаменті міжнародно-правового співробітництва ГПУ, наразі вони навіть не оформлені у законопроект.

Проте позицію Генпрокуратури не поділяє експерт Реанімаційного пакету реформ Злата Симоненко. “До напрямів діяльності Інтерполу належать розшук як підозрюваних так і обвинувачених, засуджених осіб. Тобто, для розшуку особи основним фактором є рішення суду на затримання особи та тримання під вартою, а не сам процесуальний статус такої особи”, - говорить вона.

У випадку з топ-чиновниками, зазначає представник РПР, недостатньо один раз направити документи до Інтерполу. Необхідно  постійно доповнювати ці справи додатковою інформацією, зокрема, стосовно проведених слідчих дій та збереження їх статусу підозрюваних у вчиненні злочину.

“Ймовірніше за все, що всіх екс-посадовців зняли з розшуку внаслідок доведення факту політичного переслідування або навпаки - через відсутність достатньої інформації про кримінальне переслідування такої особи в Україні”, - припускає Симоненко.

Шпаринка в законодавстві «для Ігнатова»

Втім, недоліки українського законодавства – це не єдина причина зняття з міжнародного розшуку колишніх посадовців. Багато залежить від посади, яку він обіймав… Адвокат Богдан Устименко, який захищає інтереси екс-заступника міністра доходів та зборів Андрія Ігнатова, “червону” картку якого Інтерпол видалив у березні 2016 року, дивиться на ситуацію під іншим кутом.

«Вважаю позицію Генпрокуратури помилковою. Наше українське законодавство Інтерпол не цікавить. Я з ними постійно комунікую. Інтерпол керується виключно своїм Статутом та фактичними обставинами справ. Якщо особу підозрюють у скоєнні злочину, який пов“язаний з політичним мандатом, то вони це розцінюють як політичне переслідування», - говорить він.

Устименко розповідає, у скарзі до Комісії по контролю за файлами Інтерполу він послався на український закон «Про центральні органи виконавчої влади», у якому посада заступника міністра відноситься до категорії політичних. Комісія взяла це до уваги і вирішила: хоча Генпрокуратура і звинувачує Ігнатова у економічному злочині, вчинений він був під час роботи на політичній посаді.  З огляду на це файл колишнього заступника міністра доходів і зборів видалили з бази Інтерполу.

Як доказ адвокат надав Укрінформу відповідь Комісії по контролю за файлами.

“Комісія встановила, що хоча правопорушення, передбачене загальним правом, діяння у вчиненні яких звинувачується ваш клієнт, були вчинені ним під час здійснення політичних повноважень заступника міністра доходів і зборів, Комісія також встановила, що Робочий апарат Укрбюро Інтерполу не надав доказів, які б підтверджували наявність особистої вигоди клієнта від вчинення зазначених діянь. Таким чином, Комісія вважає, що у даному випадку політична складова переважає складову кримінального правопорушення за загальним правом. З огляду на надані докази, комісія приходить до висновку, що залишення оспорюваних відомостей у файлах Інтерполу є порушенням статті 3 Статуту Інтерполу”, - йдеться у відповіді Інтерполу адвокату Ігнатова.

По коментар з цього приводу Укрінформ звернувся до одного з прокурорів Департаменту міжнародно-правового співробітництва ГПУ. Наше джерело називає даний випадок “поодиноким” і заперечує зняття колишніх чиновників з міжнародного розшуку з причини «політичного переслідування».

“Ця норма закону (“Про центральні органи виконавчої влади” - ред.) не є підставою прийняття Інтерполом будь-яких рішень, у тому числі щодо припинення розшуку осіб. Теоретично на неї може посилатися будь-хто з фігурантів цих справ, бо всі вони займали політичні посади. Але якщо посадовця обґрунтовано підозрюють у вчиненні злочину, у тому числі економічного, а Інтерполу надано інформацію на підтвердження версій слідства, то організація не знімає особу з розшуку. Азаров та інші “виїхали” на підставі неузгодженості українського законодавства з нормативною базою Інтерполу. Сам склад інкримінованих злочинів Інтерпол задовольняв, але були процедурні моменти, пов’язані з нашим КПК, і на цих недоліках вони грали”, - наполягає співрозмовник агентства.

Від себе можемо додати, що справа, схоже, впирається в слідство: якщо якість доведення факту «економічного злочину» Інтерпол не влаштовує, то тут і з’являється складова про «політичне переслідування».

Що далі?

Альтернативою розшуку Інтерполу для Генпрокуратури може стати співпраця з правоохоронцями конкретних країн, у яких перебувають VIP-утікачі. Як член Європейської конвенції про видачу правопорушників Україна має право звертатися з приводу затримання та екстрадиції розшукуваної особи, якщо достеменно відомо, де саме вона перебуває.

Саме так наприкінці минулого року у Румунії був затриманий колишній голова “Укрспирту” Михайло Лабутін, який підозрюється у вбивстві і розтраті великих сум підприємства.

Хоча колишніх топ-чиновників і познімали з розшуку Інтерполу, у Департаменті міжнародно-правового співробітництва не вважають це фатальним для слідства. Там пояснюють: фігуранти кримінальних справ уникають візитів до Європи і майже всі переховуються у Росії, яка їх за будь-яких обставин і подань не видає.

Загалом у цьому питанні Генпрокуратура покладає великі надії на процедуру заочного засудження.

Відповідно до закону, прокуратура може звернутися до суду про дозвіл на проведення спецрозслідування у разі піврічного переховування підозрюваного від слідства. За результатом цієї процедури до  суду направляється обвинувальний акт стосовно особи для заочного засудження. А після отримання вироку прокуратура зможе вдруге звернутися до Інтерполу з проханням оголосити когось із колишніх топ-посадовців у розшук уже в статусі засудженого.

Однак і на цьому шляху є чимало складнощів. Адвокати вдаються до різних маніпуляцій, аби затягнути отримання судового дозволу на спецрозслідування, а саме заочне засудження може тривати достатньо довго. Приклад — справа про держзраду екс-президента Януковича, яка уже рік слухається в Оболонському райсуді столиці. За таких обставин притягнення посадовців-втікачів до відповідальності у найближчій перспективі виглядає досить примарним.

Алла Шершень, Укрінформ

Інформація для роздумів. Під час 85-ї сесії Генеральної асамблеї Інтерполу, яка відбулася 7-10 листопада 2016 року в Індонезії, новим президентом організації на чотири роки був обраний представник Китаю Менг Хонгвей. Віце-президентом Інтерполу став голова російського представництва генерал-майор Олександр Прокопчук. Обидва входять до виконавчого комітету Інтерполу.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-