Переслідування за історію? Сенат Польщі проголосував за «антибандерівський» закон

Переслідування за історію? Сенат Польщі проголосував за «антибандерівський» закон

Аналітика
3253
Ukrinform
Польща посварилася з Ізраїлем і поглибила кризу у відносинах з Україною. Наразі – слово за Дудою

Контроверсійний "історичний" закон польського парламенту об'єднав Київ та Єрусалим у критиці Варшави за фактичне введення цензури у трактуванні історичних подій і намагання встановити власну монополію на правду. У минулу п'ятницю польський Сейм ухвалив зміни до закону про Інститут національної пам'яті Польщі (ІНП), а вночі з середи на четвер, не вносячи до нього жодних змін, це зробив Сенат країни.

У документі польські депутати вирішили законодавчо закріпити переслідування осіб, які заперечують злочини українських націоналістів проти польського народу, а також покарання усіх, хто безпідставно звинувачує поляків у нацистських злочинах всупереч "історичній правді".

Зміни до закону про ІНП Польщі викликали критику в Україні та, особливо, в Ізраїлі й середовищі світових єврейських організацій, що стало повною несподіванкою для офіційної Варшави. У польському публічному просторі не вщухають суперечки щодо доцільності прийняття цих змін і про те, які це матиме наслідки для Польщі на зовнішньополітичній арені.

СТУРБОВАНИЙ КИЇВ

У нижній палаті польського парламенту законопроект про переслідування за заперечення злочинів українських націоналістів проти поляків з'явився цілком несподівано. Очевидно, що це стало наслідком гучного скандалу, який розгорівся 20 січня, коли на приватному телеканалі TVN показали журналістське розслідування про діяльність у Польщі неофашистів і навіть про їхні зв'язки з окремими польськими депутатами. У фільмі продемонстровано зйомки прихованою камерою зі святкування членами радикальної організації "Гордість і сучасність" дня народження Адольфа Гітлера. Це викликало значний резонанс у Польщі та світі, особливо в контексті того, що раніше у публічному просторі польську владу вже неодноразово критикували за дуже поблажливе ставлення до місцевих радикалів та націоналістів.

У Польщі на фільм відреагували миттєво: органи правосуддя розпочали кримінальне провадження проти осіб, вказаних у фільмі, а президент Анджей Дуда наголосив, що у країні не може бути місця для пропагування нацистської ідеології.

Анджей Дуда
Анджей Дуда

Аби перебити негативне відлуння в країні та світі від витівок польських неонацистів, у Сеймі як "кролика з капелюха" несподівано витягнули законопроект авторства радикального руху Kukiz'15, який був у так званій "морозилці" Сейму ще з листопада 2016 року. У Варшаві вирішили не чекати до 11 липня, коли буде відзначатися річниця Волинського злочину, і на яку традиційно упродовж останніх кількох років припадають подібного роду законодавчі ініціативи проти українських націоналістів. Дуже вже кортіло показати, що поляки не мали і не мають нічого спільного з нацизмом, що це – гріх інших народів. Тут як ніколи у пригоді стали "українські колаборанти Гітлера".

Раніше законодавчу ініціативу про переслідування за заперечення "злочинів українських націоналістів і членів українських організацій, які колаборували з німецьких третім рейхом", не в останню чергу і завдяки зусиллям української дипломатії, вдавалося знімати з порядку денного Сейму. Однак, у цьому випадку все сталося дуже швидко і безкомпромісно. У Польщі законодавчо визначили, що до злочинів українських націоналістів належать "насилля, терор чи інші форми порушення прав людини", а також участь "в етнічних чистках єврейського населення й геноциді щодо громадян Другої Речі Посполитої на території Волині та Східної Малопольщі" у період з 1925 по 1950 рік.

На прийняття цієї зміни в Сеймі негайно відреагувало  МЗС України, яке недвозначно натякнуло, що Польща "вкотре використовує українську тематику у внутрішній політиці, а трагічні сторінки спільного історичного минулого продовжують політизуватися". Київ занепокоєний черговою спробою Варшави "нав'язати однобічне трактування історичних подій", а українців, які боролися за незалежність, показати виключно як "злочинних націоналістів" та "колаборантів третього рейху". МЗС України висловило сподівання, що верхня палата польського парламенту "виявить політичну мудрість на питання, які можуть негативно вплинути на розвиток двосторонніх відносин". Однак у  Сенаті вирішили по іншому. Після бурхливих дебатів верхня палата парламенту зусиллями провладної більшості сенаторів "Права і Справедливості" під покровом ночі вирішила, що законопроект у нинішній версії – абсолютно прийнятний. Сенатори партії Качинського переконані: якщо в цьому законопроекті і є якісь суперечності, неточні чи не до кінця зрозумілі визначення, то це не привід відступати під тиском з-за кордону. Послідовними потрібно бути до кінця.

РОЗГНІВАНИЙ ЄРУСАЛИМ

Якщо реакція України була досить поміркованою, то Ізраїль не стримував себе в емоціях. Варшаву звинуватили у намаганнях переписати історію. На зміни до закону про ІНП відразу відреагували президент Реувен Рівлін, прем'єр-міністр Беньямін Нетаньягу, депутати Кнесету, численні світові єврейські організації. До МЗС Ізраїлю з цього приводу викликали тимчасово повіреного у справах Польщі у цій країні. Своє занепокоєння законом вже висловив Держдепартамент США та група американських конгресменів. У єврейської спільноти протест викликав параграф закону про ІНП, який передбачає покарання у вигляді штрафу і ув'язнення до трьох років за "публічне і всупереч фактам приписування польському народові чи польській державі відповідальності чи спільної відповідальності за злочини, скоєні німецьким третім рейхом", а також – інші воєнні злочини, злочини проти людяності чи применшення відповідальності справжніх винуватців цих злочинів. Додаткової пікантності це набуло з огляду на прийняття закону в Сеймі перед Міжнародним днем пам'яті жертв Голокосту, встановленим 27 січня, у день визволення союзниками гітлерівського концтабору Аушвіц-Біркенау в 1945 році.

В Ізраїлі поправки до закону про ІНП сприйняли як спробу Варшави ввести цензуру на публікації свідчень жертв Голокосту, зокрема й про єврейські погроми, скоєні поляками. Одним із найбільш відомих фактів злочину поляків проти євреїв у роки Другої світової війни є так званий "погром у Єдвабному". Підбурені німцями поляки масово вбивали своїх єврейських сусідів (щонайменше 400 осіб) у селищі Єдвабне в липні 1941 року. Ізраїльський прем'єр Нетаньягу назвав польський закон неприйнятним і наголосив на необхідності його змінити.

Сенат Республіки Польща
Сенат Республіки Польща

У Польщі спочатку й слухати нічого не хотіли, відхиляючи будь-які закиди. Утім, хвиля критики наростала і представникам влади довелося дещо пом'якшити свою риторику. Глава польського уряду Матеуш Моравецький провів телефонну розмову з Нетаньягу, а потім оголосив про створення польсько-ізраїльської робочої групи зі з'ясування суперечливих питань. Президент Дуда наполягає, що від запропонованих змін відмовлятися не можна, але потрібно провести роз'яснювальну роботу з тими, хто вважає, що закон має на меті затулити комусь рота і не дати сказати правду.

Варшава віддавна бореться на міжнародній арені з висловлюваннями іноземних політиків та зарубіжних ЗМІ про "польські табори смерті". У Варшаві мають рацію коли кажуть, що у когось, хто не дуже добре знає історію, може скластися думка, що саме поляки, а не нацисти, організували Голокост. Тому, як переконують над Віслою, на такого роду висловлювання потрібно реагувати рішуче, зокрема і під загрозою кримінальної відповідальності.

Щоправда, МЗС Польщі доволі успішно справлялося й без закону про ІНП: у більшості випадків політики чи зарубіжні ЗМІ вибачалися за свої помилки. Тож чи потрібно було заходити настільки далеко?

ЗАХИСТ ДОБРОГО ІМЕНІ ЧИ "ІСТОРИЧНА" ЦЕНЗУРА?

У Польщі "історичний" закон вже упродовж декількох днів залишається топ-темою у публічному просторі. Він набув широкого резонансу за кордоном і викликав справжній дипломатичний скандал між Польщею та Ізраїлем.

Його прихильники з правого табору політичної сцени Польщі наполягають, що Варшава має право захищати свою позицію і боронити чесне ім'я від брехні і безпідставних звинувачень як усередині країни, так і за кордоном. Відтак, вони наполягають, що польський уряд ні на йоту не повинен поступатися тиску Ізраїлю та єврейських спільнот світу. Декотрі з них, із більш радикальними поглядами, навіть вважають, що проглядається світова змова Ізраїлю і Заходу проти Польщі та поляків. У польських соцмережах в останні дні прокотилася хвиля антиєврейського "хейту". У середу представники націоналістичних організацій хотіли пікетувати посольство Ізраїлю у Варшаві. Однак, влада в останній момент заборонила масові заходи біля посольства Ізраїлю до 5 лютого, побоюючись можливих провокацій, що ще більше ускладнило б і без того непросту ситуацію.

Натомість, противники змін до цього закону вважають, що навіть якщо намір боронити добре ім'я Польщі був хороший, то сам документ прописано дуже невдало. Визначення у ньому – розмиті, а трактування дуже загальні. Відтак, загроза кримінального переслідування за справедливу чи не зовсім критику тих чи інших дій поляків у рамках історії XX століття може стати елементом цензури, тиску на свободу слова і заборони публічної дискусії. Вони зауважують, що такого роду дії щодо заборони критики своєї країни не є новими у світі. Але до таких інструментів захисту свого чесного імені донині вдавалися і вдаються країни, які складно назвати демократичними, – наприклад Росія чи Туреччина. Противники закону переконують, що влада "вистрілила собі в ногу" і зараз нашвидкоруч намагатиметься виправити ситуацію. А реагувати доведеться, оскільки до критики активно долучаються й інші країни, зокрема союзник Польщі – США, де дуже впливове єврейське лобі.

Закон – навіть з урахуванням усіх "за" і "проти" – й справді викликає багато запитань. Якщо після ухвалення закону в парламенті президент Дуда підпише документ, то чи можливим буде у принципі подальший історичний діалог між Україною й Польщею? Адже не є таємницею, що в обох країнах погляди навіть на базові питання складного історичного минулого суттєво різняться: роль Степана Бандери, ступінь відповідальності сторін за злочини, кількість жертв Волинської трагедії тощо. Відтак, "історичну правду" кожна зі сторін бачить по-своєму. Українські та польські історики зараз лише намагаються робити болісні кроки назустріч одне одному, аби шляхом підтвердження фактів спробувати наблизити позиції країн. Натомість, Варшава зараз мовою доконаних фактів і встановленням своїх "червоних ліній" звужує поле можливого компромісу, нав'язуючи Києву свою, як вона вважає, єдино правильну версію історії.

Фото: 112.ua
Фото: 112.ua

Пояснення Варшави, що насправді закон не забороняє науковцям чи митцям висловлювати свої погляди, слабо втішає. А як щодо журналістів, політиків, громадських діячів, чи тих самих науковців, які дають коментарі у ЗМІ? Усі іноземці, будь-де – в Україні, Судані чи Перу будуть у зоні ризику кримінального переслідування, якщо висловлюватимуть думку, що суперечить польському закону про ІНП, тобто польській версії історії.

Важливим є і той факт, що за законом ініціювати кримінальне провадження всередині країни проти іноземця за висловлювання, які порочать добре ім'я Польщі та поляків, зможе не лише державна установа, той же ІНП, а й будь-яка громадська організація! Вже зараз не важко передбачити, що чимало польських організацій розпочнуть полювання за якимись антипольськими, на їхню думку, висловлюваннями українських публічних діячів чи журналістів і завалять прокуратури своїми позовами. У зону ризику, можливо – навіть у першу чергу, потрапляють українські організації, зокрема Об'єднання українців у Польщі, українські друковані видання в РП. Адже за кожне слово, яке комусь не сподобається, можна буде ініціювати кримінальну справу, а потім – позбавити чи урізати частку державного фінансування чи навіть закрити українські організації.

І ще одне, майже риторичне запитання: яке тло створює прийняття цього закону для переговорів віце-прем'єрів України й Польщі? Павло Розенко і Пьотр Глінський через кілька тижнів мають обговорити складні історичні питання, зокрема і відновлення пошуково-ексгумаційних робіт щодо польських жертв в Україні. В якій атмосфері відбудуться ці переговори і чи вони взагалі відбудуться за таких обставин?

Зараз останнє слово залишається за президентом Польщі Анджеєм Дудою, який може накласти вето на цей закон. Дуда до можливості внесення якихось змін до цього документу ставиться скептично. Утім, можна не сумніватися, що зараз на нього чинитиметься шалений тиск, зокрема з боку Ізраїлю та США. Складно однозначно передбачити, як у цій ситуації поведе себе польський лідер у світлі нищівної критики, а відтак і послаблення міжнародних позицій Польщі. Маючи й без того непрості відносини з тією ж Єврокомісією, навряд чи Варшава хоче відкриття ще одного «фронту» проти Польщі на зовнішньополітичній арені. Тому, шанс на компроміс – президентське вето і доопрацювання документу все ще є.

Чи стосуватиметься це українського питання в цьому законі? В певному сенсі це також буде тестом для подальших польсько-українських відносин.

Юрій Банахевич, Варшава.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-