«Томагавки» запустили ланцюгову реакцію
США таки наважилися на швидку і адекватну відповідь на застосування Асадом і Путіним хімічної зброї. В ніч на 7 квітня 59 крилатих ракет «томагавк», запущених з двох американських есмінців у Середземному морі, вщент зруйнували авіабазу «Шайрат» урядових військ Сирії, звідки, за даними американської розвідки, і здійснювалися нальоти асадівської авіації з хімічними боєприпасами.
Раніше чи пізніше США мали рішуче втрутитися у сирійську війну, бо там Асад і Путін вже давно перейшли усі межі. Але, мушу визнати, не чекав, що це станеться негайно після не першого, до речі, застосування Асадом хімічної зброї. Вважав, що інерція нерішучості через страх великого конфлікту Заходу з Росією ще достатньо потужна. На щастя, вона (інерція) виявилася слабкішою. Звісно, дуже цікаве питання: що стало головнішою причиною рішучості американців – характер Дональда Трампа чи критична маса антиросійських «яструбів», яка вже накопичилася у Вашингтоні? Але то вже не так важливо. Важливо, що вперше від початку військової агресії Росії Путін (а не тільки Асад) отримав від США «по зубах».
Це ще, зрозуміло, не війна США (а тим більше всього Заходу) і Росії. Але «томагавки» запустили ланцюгову реакцію, зрушили перший камінець, який неминуче викличе потужний каменепад. Тепер події розгортатимуться значно швидше, і вже попри бажання і зусилля «миротворців» різного ґатунку і походження. Путін мусив негайно відреагувати на американський удар, мовчання тут неприпустиме для репутації Росії. Але швидкість, як правило, антипод якості. Реакція у Путіна (вустами його прес-секретаря) вийшла явно недолугою, тобто – непереконливою. До чого тут «спроба відволікти увагу світової спільноти від численних жертв серед мирного населення Іраку»? Тебе вдарили – відповідай на удар, якщо можеш! І відповідати треба не словами, навіть якщо б росіяни знайшли найправильніші, а діями. Кремль це розуміє, тому й вчинив: Росія призупинила дію укладеного зі США меморандуму про запобігання інцидентів і забезпечення безпеки польотів авіації в ході операцій в Сирії. Хід може й серйозний, однак має й «мінус» для Росії: про удар по «Шайрату» американці росіян попередили, а про можливі наступні тепер, без меморандуму, попереджати не зобов’язані. А отже ризик загибелі російських військових від американських ударів стрімко зріс. А на таку загибель вже не відреагуєш заявами чи відмовою від якихось меморандумів. Оце і є ланцюгова реакція в дії.
Військовий удар США принципово міняє весь характер ситуації, що склалася у стосунках між Росією та Заходом за останні три роки. Тут виникає стільки принципово нових факторів, варіантів, наслідків, що, як-то кажуть, писати – не переписати. І це експерти і журналісти робитимуть ще довго, аби тільки встигали за розвитком подій, котрі, повторимо, тепер обов’язково пришвидшаться. Наразі зафіксуємо, образно: період, коли Захід оговтувався від шоку, викликаного несподіваними і брутальними діями Кремля, закінчився або ось-ось закінчиться, і Захід, висловлюючись військовою термінологію, провів перегрупування та накопичення сил і переходить у контрнаступ. Місце України при цьому відомо на чиєму боці. Тож – «наша діло справедливе, ми переможемо».
Юрій Сандул. Київ.
