Безвізова морквина ЄС для України: Не поспішаючи, але даючи надію

Безвізова морквина ЄС для України: Не поспішаючи, але даючи надію

3363
Ukrinform
Українській владі необхідно розвіяти європейські фобії щодо загрози масової міграції

Тема візової лібералізації для громадян України тримає країну в напруженні вже не перший місяць, то даючи привід радісного передчуття, то занурюючи багатьох буквально у відчай і породжуючи почуття безсилля. Днями в Києві Єврокомісар з питань розширення та європейської політики сусідства Йоханесс Хан вчергове пообіцяв, що все буде. Треба почекати ще зовсім трохи. І навіть назвав в якості орієнтира нову дату - жовтень цього року.

Розрахунок єврочиновників простий: в середині вересня, після законних літніх канікул, в Брюсселі планують затвердити погоджений Європарламентом 7 липня проект законодавства щодо вдосконалення механізму призупинення безвізових режимів з третіми країнами.

НОВИЙ МЕХАНІЗМ ПРИЗУПИНЕННЯ

Після голосування на пленарному засіданні Європарламенту, для позитивного вирішення якого достатньо простої більшості голосів, має ще відбутися офіційне голосування Радою ЄС - приблизно наприкінці вересня або початку жовтня. «А після цього все може статися дуже швидко, оскільки там вже чисто технічні питання - переклад 24 мовами, публікація тексту в офіційному журналі тощо. Після необхідних процедур може зайняти від 4 до 6 тижнів», - розповіла в коментарі Укрінформу генеральний секретар Європейської ініціативи стабільності (ESI) Александра Штигльмайєр.

Вона також роз'яснила, що ввести в дію сам механізм можна буде дуже швидко, достатньо, щоб скаргу подала одна єдина країна. Єврокомісія буде розглядати її 3 місяці, але може і швидше. Всі країни голосують, потім ставлять до відома МЗС про те, що ось з цього дня вони повинні знову видавати візи громадянам даної країни. При цьому за ЄК залишається право вирішити, чи виправдані підстави для призупинення. «Тому що якщо скарга буде виходити від якоїсь маленької країни, в Брюсселі можуть сказати: слухайте, це занадто жорстоко, позбавляти права безвізових поїздок країну, якщо до вас звернулося 500 людей, а не 200», - зазначає Штигльмайєр.

Власне призупинення діє 6 місяців. Потім ЄК повинна надати новий звіт про те, покращилася ситуація чи ні. «Якщо проблем немає, то безвізовий режим поновлюється. Якщо проблеми залишаються, то механізм діє 12 місяців, протягом яких країни-члени можуть прийняти рішення про повну відмову від безвізового режиму», - пояснила експерт.

Штигльмайєр нагадала, що в ЄС вже є такий механізм, він був введений в січні 2014 року у відповідь на ситуацію з Західними Балканами. Зараз постало питання про те, щоб механізм відкоригувати, зробити його більш швидким.

Нагадаємо, що у випадку з громадянами 6 країн Західних Балкан кількість шукачів притулку зросла з 10 тисяч до існування безвізового режиму з ними до 127 тисяч в 2015 році. Наприклад, в Німеччині (на яку припадає 84% усіх прибулих) задоволено було менш як 1% прохань. Однак протягом кількох місяців розгляду питання цих людей забезпечували житлом, надавали їм медичну допомогу і видавали готівку. З часом "пропозиції" стали не такими щедрими: погіршилися побутові умови, виплачувані гроші скоротилися, це призвело до різкого скорочення кількості прохачів притулку. Але результатом стало те, що вся ця ситуація, а також криза біженців і Брекзит змусили країни-реципієнти "критичніше дивитися на питання візової лібералізації, з'явився страх перед будь-якою формою міграції", - зазначила експерт, яка виступила в Берліні на "круглому столі" щодо візової лібералізації для України.

ПОРАДИ ДЛЯ УКРАЇНСЬКОЇ ВЛАДИ

Не додає оптимізму в очах європейців і те, що в Україні є 1,8 млн внутрішньо переміщених осіб. За межі країни виїхало, в основному, в Росію - більш як мільйон. Але і в Європі зросла кількість українців-шукачів притулку. До конфлікту таких було в середньому близько 1 тисячі на рік, зараз - 22 тисячі звернень. В абсолютних цифрах це небагато на фоні 1,3 мільйона біженців в ЄС в 2015 році. Але країни-члени нервують, вони не впевнені в тому, що кількість шукачів притулку з країни з населенням 45 мільйонів не буде рости, якщо конфлікт не буде вирішено найближчим часом, говорить Штигльмайєр. При цьому вона визнає, що в цьому році кількість прохачів притулку в ЄС з боку українців зменшилася, що пов'язано частково з небажанням "бути втиснутими разом з усіма іншими в пункти розподілу і чекати там рішення рік або два". А сьогоднішні пункти прийому, здебільшого, саме бараки з кімнатами на кілька осіб, а то і спортзали.

Генеральний секретар ESI порадила членам українського уряду активніше спілкуватися із МВС країн, які гальмують надання безвізового режиму. Це такі держави як Німеччина, Бельгія, Італія, Люксембург. Вислухати їхні побоювання і розвіяти сумніви. Крім того, корисним, з її точки зору, було б ретельно вивчити всі випадки подання прохань про притулок і проаналізувати їх, що допомогло б вирішити питання в корені. Важливо пояснювати, що Україна вживає заходів щодо інтеграції внутрішніх біженців і у них є перспективи всередині країни, сказав експерт.

РОЛЬ БЕЗВІЗУ ТА МЕХАНІЗМУ ЙОГО ПРИПИНЕННЯ ДЛЯ УКРАЇНСЬКИХ РЕФОРМ

Українська влада та неурядові організації, громадянське суспільство, роль якого у просуванні безвізу не можна переоцінити, намагаються переконати європейських партнерів у тому, що у тих немає підстав побоюватися масового напливу українців після лібералізації візового режиму. "Ми намагаємося розбити міфи, ми чітко розповідаємо про реформи у міграційному менеджменті, у прикордонній службі, про антикорупційну реформу; що ми зробили, а що ще дотиснемо», - розповідає кореспондентові Укрінформу аналітик громадської організації "Європа без бар'єрів" Катерина Кульчицька.

Представлена нею структура підготувала Migration Security Map англійською і німецькою мовами, де чітко викладені всі факти.

Факти ці такі. З 2006 року скоротилася на 30% кількість нелегальних мігрантів з метою працевлаштування. Україна знаходиться на 23 місці серед країн, які в 2015 році в Німеччині вчинили протиправні дії (це близько 8 тисяч осіб).

Що стосується внутрішньо переміщених осіб, то 85% з них переїхали в найближчі до зони конфлікту регіони, а також в Київ. До того ж, за оцінками Кульчицької, половина з цих людей зареєструвалися тільки для отримання допомог і пенсій і відразу після цього повернулися в місця постійного проживання , приїжджаючи раз на місяць за виплатами. Згідно з останнім дослідженням Міжнародної організації праці в Україні, у 2015 понад 60% ТПО не хотіли нікуди їхати з місць постійного проживання. Тільки 6% хотіли переїхати в межах України і лише близько 3% - за кордон. "Можна сказати, що ці люди мають глибокі корені в Україні і дійсно хочуть залишитися в країні", - резюмує експерт, підкреслюючи, що "ситуація з ТПО стабільна і контрольована".

Серед інших аргументів вона називає те, що в минулому році серед 476 з половиною тисяч прохань про притулок в Німеччині від громадян України надійшло 4660 - 1%, а в першому кварталі 2016 таких було 765 осіб - 0,4% від загального числа претендентів.

Країна успішно виконує умови угод про реадмісію: за 5 років Україна прийняли назад більш як 3 тис людей з ЄС, причому не тільки українців, але й громадян інших країн, які потрапили до ЄС з території України - росіян, афганців, іракців, сомалійців та ін. "Це наш інструмент захисту ЄС від нерегульованих мігрантів", - наголошує Кульчицька.

"Ми намагаємося донести і показати, що ми - цивілізована, нормальна країна, яка має сильний зв'язок зі своєю територією. Ми як громадянське суспільство намагаємося показати, що для нас «безвіз» дуже важливий. Не так як для політиків, це їхній рейтинг, а як важливий він для нашого населення, для подальших європейських реформ у сфері європейської інтеграції", - підбиває підсумок Кульчицька.

З нею погоджується і голова організації "Європа без бар'єрів" Ірина Сушко. Вона вважає, що план з візової лібералізації ефективним інструментом для проведення внутрішніх реформ, особливо у боротьбі з корупцією. Ірина та її колеги підтримують ідею запровадження механізму тимчасової зупинки і постлібералізаційного моніторингу. "Це буде дуже хороший, дуже надійний інструмент для підтримки ритму українських реформ", - переконує вона кореспондента Укрінформу. Сушко впевнена, що багато процесів у нашій країні відбулися саме завдяки тому, що в українському суспільстві попит на безвізовий режим був надзвичайно високим. «Це змусило політиків приймати абсолютно непопулярні для себе рішення, що для деяких депутатів, членів уряду можуть стати фатальними», - говорить вона.

Юрист Центру протидії корупції Anti-Corruption Action Centre (AntAC) Анастасія Красносільська підтверджує, що антикорупційна реформа, наприклад, без перебільшення, почалася в Україні тому, що це було однією з умов плану дій з візової лібералізації, і могла б стихнути, якби не було тиску з боку ЄС. "Це дає серйозний важіль проти політиків, які не хочуть її", - зазначає Красносільська, уточнюючи, що система, хоча і запущена, "ще не є стійкою і не набула поки що незворотного характеру". "Ми відчуваємо, що є політики, які не надто підтримують антикорупційну реформу, і таких багато, будуть шукати будь-які можливості для внесення законодавчих ініціатив, які буду знижувати ефект. Тому нам потрібна підтримка для просування антикорупційної реформи, потрібен інструмент моніторингу. Якщо її не буде, будуть лазівки для зриву реформи", - говорить юрист AntAC.

ЗАРУЧНИКИ ОБСТАВИН

При цьому всі експерти закликають до того, щоб ЄС не вирішував власні проблеми за рахунок відкладання питання тієї ж візової лібералізації. І не тому, що українці такі гарні, що заслужили, а тому що візова лібералізація - це історія успіху самого ЄС. "Це може бути питанням авторитетності ЄС, його здатності впроваджувати проекти, так що це вигідно і самому Європейському Союзу», - вважає Ірина Сушко. Незважаючи на виконання Україною всіх критеріїв, до неї залишаються необґрунтовані міграційні питання. Україна вже кілька разів ставала жертвою так званих обставин, які з'являлися несподівано, нізвідки і в найбільш невідповідний момент.

Одним з таких став саме вдосконалений механізм зупинення, запропонований Німеччиною та Францією. На ньому наполягає особисто канцлер ФРН Ангела Меркель. При цьому вона наголошує, що це не пов'язано власне з Україною. Просто так складаються обставини. Після червневих переговорів з прем'єр-міністром України Володимиром Гройсманом в Берліні глава німецького уряду вчергове запевнила, що заковика саме виключно в цьому та інших проблем вона не бачить і сподівається, що все буде вирішено швидко.

Співрозмовниця агентства з МЗС ФРН (вона просить не називати її імені, спілкування чиновників безпосередньо зі ЗМІ з цитуванням у відомстві не заохочується) наголошує, що її країна «чітко дотримується обіцянок, даних Україні та іншим східним партнерам, про те, що лібералізація буде після виконання критеріїв». І виконання яких ніхто не ставить під сумнів. При цьому вона трохи ображається, що українські колеги часто повторюють, що питання візової лібералізації - дуже чутливе питання для України. «Але зрозумійте, для нас це теж дуже чутливе питання», - наголошує вона, маючи на увазі побоювання Берліна. Дипломат нагадує, що останні з критеріїв були досягнуті не далі як навесні цього року, тобто не так давно, щоб настільки вимагати прискорення процесу. А він, цей законодавчий процес, що йде своїм чередом, причому досить швидко, і всі в уряді працюють під великим напруженням. «Тому трохи несправедливо говорити про затягування і відстрочки. Це контрпродуктивно звинувачувати нас в затягуванні. Так, ми обіцяли, але це не означає автоматизму. Будь ласка, дайте нам час», - нарікає вона, наголошуючи, що Європа хоче «хороших, якісних рішень».

Над переконанням німецьких колег у тому, що ми теж хочемо якісних рішень, працювали і українські дипломати. Міністру закордонних справ Павлу Клімкіну і послу України в ФРН Андрію Мельнику довелося не раз і не два вести розмови з керівництвом відомства канцлера, Кримінальної та Федеральної поліції, з кураторами спецслужб, МЗС. Звичайно ж, у німецькому МВС (яке, загалом, і стало основною перешкодою) на всіх рівнях, починаючи з держсекретаря, пані Хабер, і закінчуючи керівниками підрозділів за напрямками - візовому, міграційній ризиків. Їх, серед іншого, непокрять існуючі факти зловживань з депортацією, реадмісією, розповів кореспонденту Укрінформу Андрій Мельник. "Хоча українці і мають невеликі шанси на отримання статусу біженця, однак є різні механізми тут залишитися і відтягнути процес повернення на Батьківщину, що змушує німецьку сторону шукати механізми, як цьому запобігти", - каже дипломат. Адже кожен місяць, який людина проводить тут, це кошти, які витрачає держава.

Ще останнім часом загострилася тема злочинності. Нас вона безпосередньо не стосується, говорять про російську мафію і дуже активну останнім часом грузинську.

Ось у світлі останнього і виникли додаткові труднощі для України, адже ми йдемо в одному "безвізовому пакеті" з Грузією. А ще з Туреччиною і Косово. І це проблема. До того ж ще й у світлі останніх подій в Туреччині і подальших кроків президента країни, які в Берліні і Брюсселі аж ніяк не вважають демократичними і це, очевидно, ще далі відсуне Анкару від виконання критеріїв.

Александра Штигльмайєр не виключає, що Брюссель все ж розділить «пакет» щодо надання безвізового режиму. «Я думаю, можна було б це змінити, оскільки на відміну від України і Грузії, які виконали всі умови, Туреччина і Косово виконали не всі». У вересні, після того, як буде схвалений механізм, Європейська Рада буде працювати по Україні і Грузії, переконана вона.

«Європейська сторона повинна бути дуже обережна і мати політичну волю для того, щоб не зробити нічого, що призвело б до нової дестабілізації в Україні», - говорить експерт Німецького фонду зовнішньої політики Вілфрід Йілге. Він вважає, що українцям треба дати «видимий, відчутний символ, що щось змінилося після Майдану». Тому що результати реформ буду видно лише через кілька років, а людям в Україні «потрібна морквина для того, щоб її з'їсти, а не тільки бачити її перед носом». Причому вже зараз...

Ольга Танасійчук, Берлін.

Фото: Укрінформ, Ольга Танасійчук


Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-