Чи відбудуться дочасні вибори?
Дочасні вибори, «змова кеша», «контрреволюція», загроза оновленню, інституційна криза - вже третій день після відставки, яка не відбулася, видання друкують гострі оцінки ситуації, що склалася. Ми ж попросили поділитися своїми прогнозами істориків та соціологів України.
Чи є ознаки «контрреволюції»? Ознаки консервації? Чи відбудуться дочасні вибори? І чи потрібні вони взагалі? І чи не варто просто заспокоїтися? Чи є в народі запас міцності та терпіння? Ось що думають з цього приводу наші експерти.
ДОЧАСНІ ВИБОРИ - БАЖАНІ, ТРЕТЬОГО МАЙДАНУ НЕ БУДЕ
Ярослав Грицак, історик:
- Дочасні вибори - один із можливих варіантів. Не найгірший, вибори треба проводити, і краще швидше, ніж пізніше, і робити це вже навесні. Це один із можливих варіантів. Але скажу так: дуже багато залишається невідомого, тому що на цій кризі намагаються нажитися старі політичні сили, які формують нові політичні блоки, різного роду «опоблоки». Вони пробують вдати, що вони нові. Насправді, це спосіб, щоб вони залишалися при владі. Тому я вважаю, що краще вибори робити зараз - раніше, ніж пізніше, тому що тоді зменшується ризик, що люди обиратимуть стару владу. І я не маю сумніву - уряд треба міняти. Причому йдеться не про перетасування уряду, йдеться конкретно про уряд Арсенія Яценюка. Це уряд, який, на мою думку, не буде проводити реформ.
Я вважаю, що просто революція не виграла, тому і контрреволюції немає. Тобто, умовно кажучи, виграв Майдан. Але революція сталася б тоді, коли би ми зламали систему. Системі просто було завдано удар, ми думали, що рана смертельна, виявляється, що ні - рана зажила, затягнулася, система працює.
Мені хотілося б бачити нові політичні сили та нових політичних лідерів. Бо і доля України залежить від того, чи вдасться за той час цим колишнім майданним лідерам (не Тягнибоку, Яценюку і Кличку, а тим, які були реальними, неполітичними громадськими лідерами), чи їм вдасться увійти в парламент. На нових реформаторів, «треті сили», Саакашвілі, я дивлюся, скажімо так, з поміркованою надією. Я бачу там дуже багато моментів популізму, але наш нинішній істеблішмент такий поганий, що тяжко собі уявити ще гірший. Тому, безумовно, я надіюся, що наступний уряд може бути кращий за попередній.
У нас є зворотня традиція: ми вибираємо уряд, який насправді є гірший за попередній. Так буде, доки ми не змінимо принципи формування партійних сил. Тому що в нас політики не мають політичної волі міняти правила гри, а ці правила є дуже прості - відкритий доступ, відкриті партійні списки, конкуренція, праймеріз - такі речі дозволяють знищити традицію договірняків. Поки цього у нас немає, то забудьмо про якісь реформи. У нас тільки одна політична партія, яка в принципі приблизно виконує ці умови, це «Самопоміч». Вона принаймні зовні організовує праймеріз та відкрито формуємє всі ці списки. Решта партій є закритими. Це знаєте, як Чорномирдін казав: «Яку партію не роби - все-одно виходить КПРС».
Щодо загрози Третього Майдану, його ймовірність не надто висока, тому що на Майдан наші люди виходять, коли чують дійсно екзистенційну небезпеку - небезпеку, яка ставить під питання їхнє існування як таке. Зараз цього почуття немає; як не кажіть, українці вміють виживати, українці мають, умовно кажучи, ще добру, жирну подушку, що живиться, знаєте, по зарплатах у конвертах (сіра економіка зветься), і запаси в морозилці ще досить великі. Оскільки запаси ще досить великі, то загрози повстання не бачу.
Як це не дивно, але коли повалиться, зірветься ситуація в Росії, боюся, що тоді ми станемо нецікаві. І Україна може стати відстійником всього недоброго, що проникатиме через падіння РФ. Як тільки почне валитися в Росії, то ми опинимося поза увагою. Тому що зовнішній міжнародний чинник – він надзвичайно важливий. Ні одна річ не вдавалася без цього зовнішньополітичного чинника. Тим більше, що така країна, як Україна, сильно потребує мобілізації. А мобілізація не можлива без активної зовнішньої допомоги. А постійна допомога хоч і необхідна, але по суті досить отруйна для України. Зокрема, я майже переконаний, я маю інформацію, що збереження уряду Яценюка - це є частина гри Вашингтону. І це є та висока ціна, яку Україна має платити за те, що вона є, умовно кажучи, залежною від позик.
Щодо коаліції... Вона існує тільки на папері. Я вважаю, що переформатування коаліції - питання часу. Хто до неї увійде, у того з'явиться більше сил та буде більше переваг на виборах. Не виключаю зростання рейтингу Опоблоку, але можливий новий гравець - група Саакашвілі. І цілком можливо, що наступний парламент - це буде дві великі групи: група Порошенко-Саакашвілі і група опозиційного блоку. При дуже невеликій участі Народного фронту, при меншій кількості БПП. Але я знаю, що у політикумі проговорюють ще інші варіанти. При цьому, дуже цікаво, що всі ці варіанти включають як Саакашвілі, так і Опозиційний блок.
Ми повинні бути готові до будь-яких результатів. Україна вступає в період підвищеної політичної турбулентності. Оскільки ми втратили вікно можливостей, і темп реформ вкрай низький, нас зараз буде тормошити, як у турбулентному літаку. Отже, будь-які союзи сьогодні вже можливі. Йдеться про виживання цього політичного класу, про умови утримання його при владі. А заради цього, вони готові йти на будь-які союзи.
КОНТРРЕВОЛЮЦІЯ НЕ У НЕВІДСТАВЦІ УРЯДУ, А У ЩОДЕННОМУ ЖИТТІ
Кирило Галушко, історик:
- Контрреволюція відбувається, але не через невідставку уряду, а в силу збільшення популізму. Рік-півтора політики розуміли важливість загальнонаціональних задач, але після мінімальної стабілізації воєнної, кредитних зобов'язань та соціальних ситуації, вони знову почали працювати по-старому. Ті ж схеми на держпідприємствах, ті ж непрозорі призначення, блокування правильних ініціатив прозорості. Чомусь мені це нагадує 2005 рік, коли всі критикують всіх, а вірити нема кому.
Я припускаю можливість соціального вибуху, хоча в жодному разі не хотів би цього. Десятки тисяч людей у нашій країні мають зброю і досвід її використання, і мені хотілося б, щоб політикам вистачило почуття самозбереження. Вони повинні усвідомити: всі їхні рішення, всі їхні трансферти та проступки зараз прозорі, і ця прозорість збільшується паралельно із зростанням радикальних настроїв. І ці радикали можуть не дотриматися настроїв мирного протесту.
Я вважаю, що дочасні вибори корисні, попри втому суспільства, попри надії, що не справдилися. Але не всі нові сили стали тим, чим вони намагалися представити себе під час Майдану. Тому я думаю, що новий парламент мав би стати ще здоровішим. Люди не хочуть виборів, але демократія - це не лише процедура, але й ротація. Тому я вірю молодим політикам, які кажуть, що вони зможуть бути новою силою і я готовий надати їм новий карт-бланш.
ТРЕБА ПРИПИНИТИ ОЛІГАРХІЧНИЙ «МЄЖДУСОБОЙЧИК»
Олександр Палій, історик:
- Я думаю, що дострокові вибори можуть відбутися в 2017-2018 році, цей парламент навряд чи досидить повний строк. Але, як на мене, задля здорової роботи треба лише припинити олігархічний «мєждусобойчик», до якого вдається, зокрема, і «Батьківщина». Згадайте правки, внесені депутатами цієї партії у законопроект про арешт активів та спецконфіскацію (№4054). Вони вихолощують норму про конфіскацію злочинних активів у третіх осіб та значно обмежують коло злочинів, стосовно яких може застосовуватися спецконфіскація. Часом партії, які міряють та демонструють корону чесних, діють у традиціях Януковича, ставлять на посади корупціонерів, зривають потрібні закони, проголошують популістські гасла. Стабільність на сьогодні - це не лише курс гривні, це здатність говорити правду.
А щодо коаліції, то парламент три дні голосує потрібні закони, голоси для інших потрібних законів будуть добирати за рахунок позафракційних. І за рахунок цього плідно працювати. Тому не бачу приводів для тривог та заяв про системні та інституційні кризи. Це звичайне політичне життя, деколи трясе. А чи відбувається поступ нового? Безумовно. Можливо, не в тому темпі, що потрібно.
МОЖЛИВО, ПОТРІБНИЙ ЩЕ ОДИН ПОШТОВХ ДЛЯ ОНОВЛЕННЯ
Євген Головаха, соціолог:
- Наразі політики виглядають як невдахи: сформували більшість, обрали уряд, дали нові обіцянки, але вистачило їх ненадовго. Напевно, розчарування закономірні, враховуючи війну, але вони категорично не хочуть вчити власні помилки 2004-2005 років. Ми не єдині, хто живе в такій ситуації, але зазвичай ці країни в числі успішних та перспективних не рахувалися.
Від постмайданного періоду - дежавю. Уряд, який втрачає довіру, Президент, який також втрачає довіру на його фоні. Обвинувачення соратників у захопленні влади. Весь попередній досвід не врахований. Нові люди з'явилися. Але вони з'явилися у атомізованому просторі, їм важко інтегруватися у конструктивно-позивному аспекті. Вони інтегровані у старі структури, а якщо і створили «Самопоміч» (цікавий феномен), то досі не визначали її ідеологічну специфіку. Вона взяла тим, що нова. Але яка вона - незрозуміло. Бажано було б ще більше нових людей, які могли б інтегруватися у щось нове. Можливо, потрібний ще один поштовх.
Не знаю, чи будуть дострокові вибори, але якщо на кінець року вони відбудуться, то, можливо, з'явиться щось реально нове. Не думаю, що дочасні вибори будуть такими страшними. Вони небезпечні тим, що можуть збільшити кількість Опоблоку та радикалів. Зміцнювати позиції колишніх регіоналів не хотілося б. Але не виключено, що вони дадуть ще кілька десятків толкових та енергійних людей, які зможуть протистояти мейнстріму. Зараз кілька таких є, але вони не складають критичної маси, яка могла б змінити традиції українського парламентаризму. Ризик нових виборів великий, але, можливо, набуття кількох десятків нових облич більш виправдане, аніж марне ходіння нинішніх політичних сил.
А щодо настроїв суспільства: ситуація не безнадійна. Два роки драм та бід могли б значно сильніше позначитися на соціальному самопочутті, ніж сталося насправді. Тож можливості виживання українців перевищують показники соціологів. Це хороший показник. Але одужання буде важким, тож наскільки їх вистачить - питання, на яке важко відповісти.
Лана Самохвалова, Київ
