Миру – мир! Рунету – ні
Президентський указ №133/2017, який був прийнятий і набув чинності у вівторок, є настільки важливим, що – не сумніваюся – йому ще належить увійти в підручники. Найважливіше в ньому, і символічно і фактично, айтішні санкції: заборона двох соцмереж, двох антивірусів, найбільшого поштового бренду та найбільшого пошуковика, разом з їхніми розгалуженими супутніми сервісами.
Це не просто нова порція санкцій по відношенню до країни-агресора. Це принциповий і дуже важливий крок, який веде Україну подалі від смертельно небезпечного «русского мира». За важливістю з цим може зрівнятися хіба що рішення, прийняте три роки тому – про заборону російського ТБ на території України. Впевнений, що без того акту зберегти країну не вдалося б. А тепер настав час сказати колишній метрополії чергове, наступне «Лаша тумбай» (пам'ятаєте скандал навколо цієї пророчої евробаченської пісні Вєрки Сердючки).
ВЧАСНО І ДОРЕЧНО
Вже не знаю, наскільки ретельно прораховувалася дата і обставини оприлюднення даного рішення, але у підсумку зроблено це було добре і вчасно. Російське інформаційне поле виявилося елементарно не готовим до нього. І замість звичного потужного пропагандистського залпу у відповідь ми побачили якісь квапливі, судомні заяви, не дуже стрункі і не надто переконливі.
Так сталося з кількох причин. Перша – перенасиченість новинами, втома від них. Судіть самі – минулого вівторка було 9 травня, «День Перемоги», зоряний час кремлівських провокаторів. Ретельне пережовування теми «георгіївських стрічок» – «безсмертних полків» тривало аж до недільних великих ефірів (від нього втомилися психологічно настільки, що навіть нинішню заборону на колорадську стрічку обговорювали упівсили).
У неділю, 14 травня, був замовчуваний кремлівським ТБ мітинг москвичів, обурених (х)реновацією, тобто руйнуванням їх жител з непевною обіцянкою надати їм щось рівноцінне. З іншого боку, чимало сил було витрачено кремленоїдами на організацію та освітлення фейкового мітингу «за реновацію».
Не менше сил було витрачено, щоб зрозуміти, що робити з Євробаченням у Києві – поливати брудом або просто не помічати. У подібних ситуаціях важкість становища московських телепрофі в тому, що потрібно вгадати (або підслухати), чого хоче кремлівський дуче ДО ТОГО, як він сам це зрозуміє. У підсумку було вирішено (вгадано? підслухано?) українське Євробачення не помічати. А замість цього – старанно лажати європейський український безвіз.
І, нарешті, в неділю-понеділок ВВП поїхав до Пекіна працювати підсобним робітником на будівництві нового Шовкового шляху дійсно великим Китаєм. А Роспропу за традицією потрібно було ейфорично зображати це черговим «Путін усіх обіграв».
І от після таких безперервних трудів праведних – раптом ще така величезна новина...
Не потягнули. Втома матеріалу. Московська реакція була жалюгідною, без колишнього геббельсівського розмаху та куражу. Судіть самі.
КРЕМЛЬ І ДЕРЖДУМА В ТУРБОТАХ ПРО УКРАЇНЦІВ
Прес-секретар Путіна Дмитро Пєсков, коментуючи нову порцію санкцій, зробив акцент на інформаційній сфері, що саме собою показово (підсвідомість пре): «Черговий крок у ланцюгу багатьох кроків, які, ну, напевно, порушують права людей на Україні на отримання інформації, які шкодять інтересам населення України».
Яка зворушлива турбота про громадян України та їхню недостатню інформованість. Ну, з кремлівської точки зору недостатню.
Йому вторить голова комітету Держдуми з інформполітики Леонід Левін: "Указ Порошенка, у першу чергу, шкодить жителям України, серед яких понад 13 млн заходять в соцмережу "ВКонтакте" щодня, більше 5 млн – в "Однокласники".
У сукупності це майже половина населення країни. Ці люди тепер будуть позбавлені звичного для них інструменту комунікації та отримання інформації». Така сама, як і у Пєскова, зворушлива споріднена турбота про українців. Але звернемо увагу, що більш досвідчений в даній сфері Левін окрім інформації згадує ще «інструмент комунікації». Підкреслимо – контрольований Москвою, керований нею інструмент комунікації.
І ще одна важлива теза від голови профільного комітету Держдуми: "Замість заявленого курсу на дотримання європейських цінностей свободи та демократії перед очима спроба побудувати навіть не віртуальні кордони, а справжній паркан з колючим дротом... Подальший розвиток цієї тенденції не виключає появу "великого українського файрвола"".
Чарівна заява – парламент країни, що безперервно критикує мерзенну Гейропу, звинувачує Україну в недостатній прихильності до європейського курсу. Країна, яка пішла у підтанцьовку до Китаю, і ще недавно заявляла, що буде переймати у Піднебесній досвід управління інтернетом, "великим китайським файрволом", підозрює Київ у тому, що той колись у майбутньому, можливо, не виключено, зробить свій "великий український файрвол". Який жах...
І ще одна заява від людини, яка давно придивляється до китайського досвіду в інформсередовищі. Слово Герману Клименко, раднику президента РФ з питань розвитку інтернету: «Санкції ніяк не позначаться. Мабуть, крім "Яндекса". Не знаю, наскільки це торкнеться. Але, з точки зору рекламних доходів, я впевнений, що це, м'яко кажучи, не відповідає у відсотковому відношенні. У нас в російському інтернеті загальна маса українців — 12,5%. Я думаю, що від доходу — це не більше 3%». Овва, який несподіваний розворот на 180 градусів. Та кому вони потрібні, ці українці в Рунеті, де частка їх є такою незначною, а доходу з них, злиденних, узагалі ніякого.
Ще цікавішою є наступна заява: «Дуже цікаво подивитися, як Україна забезпечить заборону доступу. Залишиться частина користувачів, яка навчиться користуватися VPN, Tor. Соціальні мережі на кшталт "ВКонтакте" — це те, що люди дуже цінують". Це вже слова не хлопчика, а мужа. Відчувається гарне знання питання – як непросто блокувати інтернет-ресурси. Ще б пак, у Росії ж досвід, звичайно, поки ще не такий, як у старшого китайського брата, але теж достатній. Давно заблоковані опозиційні портали Grani.ru, Ej.ru, Kasparov.ru, постійно примхливо змінюється картинка блокованих українських ресурсів, починаючи з InformNapalm, Цензор.нет.
РОСІЙСЬКИЙ ЛІБЕРАЛ ЗАКІНЧУЄТЬСЯ ТАМ, ДЕ ПОЧИНАЄТЬСЯ УКРАЇНА
Картина критики, що лунає з РФ на адресу українських санкцій, буде неповною без представлення думок, умовно кажучи, ліберальних діячів.
Ось, наприклад, свіжий ефір Олександра Баунова, головного редактора Carnegie.ru (сайт Московського Центру Карнегі). У нових українських санкціях він побачив підтвердження своєї давньої тези, що українська революція, за його словами, все більше переходить від демократичного та антикорупційного вектора до антиросійського, «емансипаційного» (у сенсі звільнення від залежності, від латинського emancipatio – звільнення сина від батьківської влади»). Як приклад, вкрай негативний, Баунов навів колишнього партнера України по ГУУАМ: «Я тільки-но з Узбекистану, менше тижня тому. Карімов перевів Узбекистан формально офіційно на латинський алфавіт одразу. І радянські символи знищив одразу. Жодного Леніна там немає, жодної п'ятикутної зірки там немає... Ми бачимо, що знищення Леніних саме собою і радянської символіки не означає демократичного розвитку, що демократичний розвиток – щось інше. Оскільки Узбекистан моментально насамперед позбавився всіх радянських назв набагато раніше, ніж Україна, Грузія й інші. І щось йому це не дуже допомогло».
Подібний прийом називається «оглупление опонента». Особливо зручно застосовувати, коли опонент у розмові не бере участі. Критикувати українські демократичні перетворення та українську оборону від російської агресії, у тому числі інформаційної, через узбекистанський варіант ленінопаду – той ще креатифф.
Але це політ фантазії спеціаліста широкого профілю. А ось матеріал колишньої Лента.ру, яка через гоніння переїхала до Риги і тепер працює там під ім'ям Медуза.ио. Тут, власне, вже сама назва говорить багато про що: «Україна вирішила заблокувати найбільші російські сайти та сервіси. Чому це дуже погано?». Втім, пробіжимося по заголовкам главок:
- Блокування в інтернеті – шлях авторитарних держав;
- Блокування торкнуться мільйонів користувачів;
- Багато корисних сервісів припинять роботу;
- Влада заблокувала незалежний телеканал РБК;
- Сотням тисяч українських організацій доведеться шукати новий спосіб вести бухгалтерію;
- Багато українців втратять роботу;
- Незрозуміло, як заборони будуть працювати.
На що це схоже? Турбота про простих українців, тривога з приводу європейського шляху України, хвилювання про те, як заборона буде реалізовуватися – це ж практично повне повторення тез Кремля та Держдуми.
А де взагалі згадка про те, що Україна – жертва російської агресії; про те, що частина української території на даний момент Росією відторгнута; що усі російські інтернет-платформи, згідно з законом, перебувають під повним контролем ФСБ; що сама Росія давно вже блокує частину українських інтернет-ресурсів; що після виборів у США та Франції російські айтішники мають вкрай погану репутацію, і від них потрібно оборонятися?
Де? Важко повірити, що такий кваліфікований ресурс, як «Медуза» про це не знає або раптом забув. Так у чому ж річ? Очевидно, у зароблянні «балів лояльності» у Кремля. Так, базуються в Ризі, але працюють і поширюються в Росії. І у свою чергу, не хочуть бути заблокованими там.
«ВКОНТАКТЕ» - ШЛЯХ ВНИЗ
Демократія є демократія. У той час, як в Росії хвилю українських айті-санкцій зустріли з розгубленістю, дезорганізовано, в самій Україні спалахнула досить бурхлива і дійсно пристрасна дискусія. За «Однокласниками», загалом, ніхто не шкодував. Але зате помітне засмучення викликало швидке зникнення з українського простору соцмережі «ВКонтакте». До того ж часто виявляли це почуття не ватники-колоради, а пристойні люди, налаштовані патріотично. Як же так? На жаль, звичка до зручного інтерфейсу російської соцмережі, до її великого піратського контенту на якийсь час буквально засліпила.
Популярною на якийсь час стала теза «Ось ВКонтакте закриваємо. Але що ж наша влада не підготувала нічого натомість?». Втім, її досить швидко заступила переконливіша: «Ви що, серйозно вважаєте, що Мінінформполітики, Адміністрація президента повинні були робити стартап по просуванню піратського контенту?)))».
Але у таких сперечаннях варто було б згадати і про інше. Про те, що таке «ВКонтакте» і що таке VK сьогодні.
22-річний Павло Дуров запустив цей стартап у 2006 році. Назву він взяв зі слогану ліберальної тоді радіостанції «Ехо Москви»: «У повному контакті з інформацією». Справа у Дурова пішла. Різкий злам відбувся, коли у грудні 2013 року ФСБ зажадала у нього дані організаторів груп Євромайдану. Він відмовив – і тоді почався ще більший тиск. Вже у 2014 році Дуров знову не піддався на давню (з «недореволюційного» 2011 року) вимогу закрити антикорупційні групи Навального. Зрештою, пресинг завершився продажем акцій. Кому? У 2014 році контроль над "ВКонтакте" (52%) отримали структури, близькі до путінського бізнесмена Алішера Усманова (він контролює "Мегафон" і Mail.ru Group).
Щоб ви знали, з осені 2014 до кінця 2016 року гендиректором «ВКонтакте» був Борис Добродеєв – талановитий, як і усі діти кремлівської еліти, нащадок гендиректора ВДТРК Олега Добродеєва. А ВДТРК, хто забув – нагадаю, один з головних кремлівських рупорів, включає в себе Росію-1, Росію-24, радіо «Вісті», радіо «Маяк» та багато іншої подібної гидоти. Наразі Добродеєв-молодший – гендиректор вже всієї Mail.Ru Group. З 2016 року «ВКонтакте» стала офіційним постачальником питань для «прямої лінії» Його Президентської Величності Володимира Путіна. Ще хороша деталь – закиньте у пошукову систему (Google, зрозуміло) фразу «засудили за репост ВКонтакте» і почитайте, як у Росії судять за перепости.
Природно постає питання – чи варто витрачати стільки сил за право і далі залазити в це гебістське лайно? По-моєму, питання риторичне...
У продовження теми Павла Дурова. Напередодні він знову відкинув тиск Кремля-ФСБ на його останній стартап Telegram.
Іншого штибу новина у продовження теми ВДТРК – спостереження, яке може виявитися корисним у найближчому майбутньому. У «Вечорі з Володимиром Соловйовим» при обговоренні теми вівторкових санкцій вона частіше доповнювалася не тільки очікуваним засудженням заборон на колорадську стрічку, а ще й плювками в бік закону України з приводу церковних парафій.
І це дуже показово – у Москві панічно бояться зміцнення принципів демократії, самоврядування у церковних парафіях України. Кремль буде битися до останнього за збереження авторитарної схеми керування церквою – щоб, по можливості, максимально законсервувати нинішній вплив Московського патріархату в Україні. Те, що на цю тему не раз збивалися спікери ВДТРК, показує, що Роспроп до даного питання, на відміну від айті-санкцій, готувався. І можливо, у найближчому майбутньому варто чекати якогось великого вихлопу на цю тему.
Олег Кудрін, Рига.
