Європейський фронт Путіна – теж програний?

Гучна відставка помічника президента США з питані держбезпеки Майкла Флінна остаточно засвідчила безпідставність розрахунків Кремля на поблажливість нової адміністрації Білого дому. Всі зусилля та гроші – масштабні кібератаки, задобрювання «свого» кандидата, маніпулювання людськими слабкостями і прямий підкуп, інформаційний шквал – все було марно. Імунна система найпотужнішої демократії світу швидко розпізнала небезпеку і оперативно приступила до її знищення. Москва явно зажурилася… Але, схоже, таке саме розчарування чатує на неї і в ключових країнах ЄС – у Франції та в ФРН, де кристалізується остаточна ясність із сценаріями цьогорічних виборчих кампаній. Втішних новин для Кремля тут теж нема.

Французький кіндер-сюрприз для Москви

У Франції «фсбешний» план базувався на практично гарантованому виході у другий тур квітневих президентських виборів одразу двох проросійськи кандидатів: «утриманки» Путіна право-радикальної на межі з фашизмом Марін Лє Пен і – його ж особистого друга, соратника-суперника екс-президента Саркозі, Франсуа Фійона. До того все і йшло. Власне, якась інтрига ще трималася відносно перспектив кандидата від поки що правлячої Соціалістичної партії. Спочатку – все йшло, як по нотах. Найбільш вірогідним кандидатом від соціалістів мав стати екс-прем’єр Мануель Вальс. Але праймеріз соціалістів виявили іншого переможця –  колишнього міністра освіти, представника лівого крила партії Бенуа Амона, який закликав симпатиків повернутися до ідеологічних програмних засад. Практично усі спостерігачі після проголошення Амона кандидатом від соціалістів цілком логічно списали його із реальних учасників другого туру. Тільки Вальс, як єдиний кандидат від соціалістів та центристів, мав шанс пройти у другий тур. Нема Вальса – нема й альтернативи солодкій промосковській парочці?

Але тут почались неприємності.

Кандидат від правої партії «Республіканці» Франсуа Фійон, який лідирував за попередніми опитуваннями, виявився не чистим на руку: колись, будучи депутатом Національних зборів, він оформив свою жінку до себе у помічники, де вона не працювала, а гроші отримувала. У нас би на подібні «художества» і уваги би не звернули, а у Франції вибухнула неабияка буча: 70 %  виборців вважають що Фійон має зняти свою кандидатуру.

На цьому тлі у перегонах з’явився новий фаворит, що стало дуже поганою новиною для Росії. Після поразки Вальса та скандалу з Фійоном переконливо зросли шанси Еммануеля Макрона, іншого близького до соціалістів кандидата. Цей 38-річний політик був політичним учнем Франсуа Олланда (до речі, саме діючому президенту приписують розкрутку Макрона та висунення Амона задля збереження впливу на політику надалі), працював міністром економіки в уряді Вальса, але вийшов з Соцпартії, коли її рейтинги просіли катастрофічно. І тепер, на тлі слабкого Амона та компромату на Фійона, Макрон став реальним претендентом на вихід у другий тур  разом з Марін Лє Пен, що поки очолює  президентський забіг. Причому, рейтинг Макрона останні три тижні тільки зростає.

Макрон працює на полі середнього класу та освічених мешканців міст, копіює імідж нового канадського прем’єра Джастіна Трюдо, є послідовним євроатлантистом, не має жодних симпатій до Путіна, засуджує війну на Донбасі та анексію Криму. Погодьтеся, дуже незручний набір якостей та особистих характеристик як для московських керманичів.

В якості компромату його звинуватили у нібито нетрадиційній сексуальній орієнтації (дружина Макрона є його ж колишньою шкільною вчителькою та старша на 24 роки, то значить – все це нібито ширма), але мало хто в це повірив.

А Фійон з дружиною вкрали півмільйона!

Ймовірне непопадання Фійона у другий тур – то дуже погана новина особисто для Володимира Путіна. Адже він дуже розраховував саме на нього як партнера в подальшому розхитуванні Євросоюзу, знятті санкцій та визнання анексії Криму. Звісно, перемога Лє Пен, що відкрито говорить про свою позицію про Крим та майбутнє Євросоюзу, то було б для хазяїна Кремля взагалі «збичою мєчт», але якось треба і міру знати… Більше того: вихід саме Фійона та Лє Пен до другого туру міг би створити в Росії ілюзію певної моральної правоти Путіна – мовляв, дивиться, вони там, у Європі, зі своїми санкціями догралися, що «простий народ» голосує за дружбу із Москвою обома руками.

Коли вся ця конструкція почала завалюватися, то дуже, кумедно було дивитися як на російському ТБ виправдовували Фійона: мовляв, роздмухують скандал на рівному місці, це все маніпуляції! Чи варто говорити, що транслювалося це для «внутрішньої» публіки, яку вже підготували до сценарію «ФранціяНаша», щоб прикрити непередбачуваний розвиток подій?  

Тепер ключова увага прикута до того, чи зможе Макрон домовитися із прибічниками Вальса та поміркованою частиною Соцпартії про об’єднання зусиль задля недопущення московського сценарію виборів у квітні. Тобто – усі сили на те, щоб Макрон увійшов до другого туру та створенні навколо нього проєвропейської демократичної коаліції лівих та центристів. Причому другий тур з Лє Пен – це для Макрона дуже вигідно. Як засвідчують опитування, у цьому суперництві перемога молодого політика буде більш ніж переконливою, називаються розклади у 64 на 35 відсотків не на користь політичної утриманки Кремля.

Фрау ще на п’ять років. І без варіантів

На відміну від Франції у Німеччині все виглядає куди більш спокійно та передбачувано. Тандем ХДС/ХСС висунув у канцлери знову Ангелу Меркель. Рейтинги малюють достатньо впевнену перспективу збереження крісла для «залізної фрау» ще на одну каденцію, таким чином вона наздожене свого однопартійця Гельмута Коля за часом перебування на ключовій посаді у ФРН. Але більш цікавим є те, що конкуренцію Меркель буде складати новий лідер соціал-демократів (СДПН) Мартін Шульц, що тільки-но пішов з посади глави Європарламенту, де вважався одним з найбільш послідовних критиків агресивної Росії і – друзів України.

Отже, обидві ключові політичні сили Німеччини засвідчили: курс на лідерство у ЄС та розвиток цього інтеграційного проекту є для них пріоритетом № 1. Ангела Меркель вже неодноразово засвідчила свою позицію і по Донбасу, і по санкціям щодо РФ. Мартін Шульц був однім із ініціаторів прийняття найбільш резонансних заяв і рішень Європарламенту щодо України і російської агресії проти неї. Більше того, прихід Шульца означає поразку «проросійського» крила в СДПН, що було налаштоване до Путіна куди більш лояльно (це політичні учні екс-канцлера Шрьодера, що, як відомо, працює у Путіна директором «Північного потоку»). Постать Шульца стала консолідуючою для традиційного електорату СДПН, рейтинги пішли помітно угору. Втім, ця тенденція поки що не ставить для перспектив Ангели Меркель прямої загрози.

Високою є вірогідність й чергового «складення» широкої коаліції ХДС/ХСС-СДПН після виборів у вересні. Адже природні союзники і перших (вільні демократи), і других («зелені») навряд чи покриють дефіцит мандатів для формування більшості будь-кому з фаворитів. Причому, саме Меркель знову буде першою скрипкою цього оркестру.

Висновок простий. Така перспектива у Франції та Німеччині знову доводить: стабільна демократична система не може бути розхитана згідно з забаганками одного політичного злодія, що намагається зі своєї резиденції в середньовічній фортеці на березі Москва-ріки маніпулювати світом. Може в його викривленій уяві таке й можливо, але реальність завдає Путіну один удар за іншим. Це вже доведено Сполученими Штатами. Європа – на черзі.                           

Віктор Чопа, Київ 

Перше фото: SIPA/Scanpix