Вадим Пристайко, заступник міністра закордонних справ України
У Мінському процесі не можна поспішати заради будь-якого результату
10.05.2016 17:33

- Про що йтиметься під час ваших сьогоднішніх перемовин?

 - Ми збираємося раніше на 1 день із керівниками СММ ОБСЄ. Ми разом прилетіли одним літаком із Києва з Апаканом, Хугом. Наша задача проста: ми разом з іншими заступниками міністрів заслуховуємо про ситуацію на місцях, після чого доповідаємо нашим керівникам і формуємо на завтра порядок денний, обговорюємо, що можна змінити в останню хвилину. 

З нами зараз у Берліні працюють всі 4 робочі групи. Кожен керівник групи доповідає, ми підбиваємо підсумки і готуємо інформацію для міністрів, щоби вони не витрачали час на вислуховування кожної групи: політичної, гуманітарної, безпекової, економічної. Говоримо міністрам, до якого напряму треба привернути увагу, а які можна відкласти на потім. 

- Основна проблема, основне протиріччя зараз у чому?

- Наш найбільший головний біль - це безпекова ситуація, яка не покращується. Сьогодні 25 обстрілів, численні з них із забороненої зброї. Вчора загинув солдат, минулого тижня ще троє. На нашу думку, це не дає жодної змоги просуватися далі. І тут розходяться наші позиції. Росіяни разом із сепаратистами просувають різні “креативні ідеї” на кшалт проведення виборів. Ми говоримо: все можливо, як тільки буде достатня безпека. 
Але якщо ми не можемо протягом ось уже майже 2 років її забезпечити, то треба запросити когось, хто може встати і розвести. Наприклад, місію. Ми просили миротворчу місію. Зрозуміло, що це не працює, через Росію в Раді Безпеки. Тоді ми пропонували, якщо не можемо військову місію, давайте поліцейську. Для чого поліцейську? Люди хоча би мають мінімальну зброю і можуть захистити себе, інакше вони просто не прийдуть. 
- Під егідою кого? Генсек ОБСЄ заявив днями, що не планує озброювати своїх людей. Та й Берлін сказав, що не розглядає з Парижем озброєної місії...

- На мою думку, дискусія зайшла в глухий кут через те, що вона почалася не з того боку - наскільки озброювати. Зараз ми ближче всього до ОБСЄ, оскільки вони вже там, на місці. Якщо вони будуть неозброєні, це буде ситуація як у Косово, коли через недостатню безпеку саму місію згорнули. 
Насправді, все це дійсно обговорюється. Різні варіанти. На мою думку, як тільки ми будемо підходити до практичної реалізації, всі зрозуміють, що неозброєна місія нереальна. Просто ми не можемо запустити людей туди, де стріляють. 

- Російська сторона принципово проти будь-якої озброєної місії чи все ж розглядає якісь варіанти?

- Усі ці заяви, які ви чуєте по телебаченню, по радіо, це все підготовка до проведення більш предметних розмов. Кожна сторона обумовлює свої запити за вищої ставки, залишаючи можливість для компромісу.
ПРОДОВЖЕННЯ СТРІЛЬБИ - ЦЕ ТИСК НА УКРАЇНУ НА ПЕРЕГОВОРАХ 

- А загалом, з точки зору політичного процесу, як Вам здається, чи можна говорити про хоча би мінімальне просування щодо наближення позицій і досягнення консенсусу?

- Гуманітарну частину, наприклад, можна було би зняти, якщо вдалося би виконати обмін за принципом всіх на всіх. Але ж це так складно насправді. 
Економічна складова існує, на жаль, у тіні. Ніби то більш важливі питання обговорюються, а економічні досягнення десь там. Але є успіхи у тому, що стосується відновлення залізниці, електропостачання, водопостачання. Це речі, без яких люди не можуть жити. 
Ми не відкриваємо пункт пропуску - нас звинувачують у цьому, ми відкриваємо - починається стрільба...Ми домовилися на Великдень про перемир'я, але жодного дня не було без обстрілів...
Нам здається все це настільки очевидним, що ми здивовані, коли нам кажуть: давайте змінимо Конституцію, всі її полюблять і припинять стріляти один в одного. На мою думку, технологія дуже проста - треба припинити стріляти, розвести збройні формування. Все це прописано. Треба просто примусити слідувати цьому крок за кроком. 
Ми розуміємо, що стовідсотково ідеальних умов не буде. Якийсь ідіот обов'язково шмальне - або щоб зірвати, або просто через те, що ідіот. 
Але ж рухатися політично, не маючи припинення стрільби, це просто неможливо. 

- Ірина Геращенко повідомила, що обмін полоненими в черговий раз зірвався...

- Так само як і те, що було домовлено, щоб на Великдень родинам можна було відвідати могили. Ми вважали, що цього достатньо, домовитися, адже 1 вересня минулого року не стріляли і дали можливість дітям піти до школи. Певний час воно дійсно зберігалося, хоча й недовго. Продовження стрільби - це тиск на нас, щоби покращити свої переговорні позиції. 

- Але ж тиск посилюється також з боку західних партнерів. Штайнмайєр, наприклад, дедалі більше і більше втрачає терпець...

- Ми тут на запрошення німецької сторони, яка докладає значних зусиль, щоб нас зібрати, посадити за стіл, допомогти. Дехто вже махнув би рукою і сказав: займатися там собі самі. І ми це цінуємо, що вони постійно, незважаючи на те, що вони вже замучили всіх, навіть нашу переговорну команду (ми боремося зрозуміло за що - за наше майбутнє) намагаються нам допомогти.

- Але ж здається, що Німеччині, як голові ОБСЄ, хочеться показати результат...

- Так само і французам, і всім в ОБСЄ, це ж велика організація. Всім потрібний результат. Наскільки у людей вистачає сил пам'ятати, хто на чию землю прийшов, хто в кого забрав Крим, це складний процес. Далі - питання санкцій, які кожні півроку оновлюють. Це знову ж таки треба пояснити в своєму суспільстві, аби воно проковтнуло, що так, санкції дійсно необхідні, і зрозуміло, для чого.

- Мінський процес хто вже тільки не критикував. Він вийшов за усі домовлені часові рамки. Скільки ще він може тривати?

- Деякі "мінські" групи по 22 роки працюють, по Нагорному Карабаху, наприклад...

- Терміни не треба обмежувати?

- З точки зору проведення переговорів безумовно якийсь терміни треба мати. Просто для того, щоби це не розтягувалося до нескінченості. Україна не може собі дозволити стікати кров'ю і фінансово. 
Водночас, ми маємо пам'ятати, що не можемо поспішати лише заради того, щоб досягнути якогось результату. І підштовхувати процес заради того, щоби був аби який результат. Є така тенденція. І саме тому ми кажемо: слухайте, ми розуміємо, що всі втомилися, але результат повинен забезпечити нам стабільний мир. Буде - тоді не буде цієї проблеми в Європі. Знайдіть у собі сили і давайте просто примусимо Росію вивести свої війська. 

- Нещодавно голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров в інтерв'ю Укрінформу сказав, що питання Криму треба включити в Мінський пакет. Ви вважаєте за доречне додавати до Мінського процесу додаткові питання? 

- Наведу приклад. Ми говорили свого часу, що питання кордону є настільки радикальним, критично важливим, що його треба вивести в окремий блок. Відповідь росіян була: ні, почекайте, в Мінському документі не написано, що створюється п'ята група, значить вона не буде створена. 
На жаль, часто всі переговори обмежені формальними, майже півтори року тому підписаними та узгодженими рамками, і від цього ніхто не хоче відступати. Особливо ті, хто вважає, що їх все влаштовує з написаного. Тому додавати питання складно. Особливо до Мінського процесу. Бачите, він, на жаль, не демонструє великих успіхів. Отже додавати туди щось ще, я боюся, не варто.
Хоча, безумовно, люди забувають. Зараз ми чуємо: давайте знімемо санкції за виконання Мінських домовленостей. Але ж Мінські домовленості не пов'язані з санкціями. Санкції були започатковані з анексією Криму. І зараз висловлюються такі позиції, у тому числі, й нашими західними партнерами, щоби частково зняти санкції за часткове виконання... 

Шановні, санкції санкціями, а Мінськ Мінськом... Крим від цього ніяк не вирішується. Давайте, типу, зробимо вигляд... Ні, ну як? 

- Але ж постійно порушуватися питання буде? У Мюнхені Павло Клімкін говорив про утиски кримських татар..

- Ми постійно порушуємо це питання. Моя нещодавня поїздка в Раду Безпеки ООН була як раз пов'язана із забороною Меджлісу. Ми просили зібрати РБ, тому що Меджліс заборонений, кримські татари зникають безвісти. Кількість кримінальних справ все збільшується. 
Тобто, окрім Мінського процесу, в нас багато-багато інших шляхів, які нам мають допомогти вирішити ці питання. Ми би теж хотіли все взяти та розв'язати за один день. На жаль, так не відбувається. 

Ольга Танасійчук, Берлін
Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-