Чому не ховають Леніна?
...Методи Ленінської НК у сучасній Росії не втрачають актуальності. Днями так звана міжвідомча комісія з держтаємниці відмовилася розсекречувати архіви ВЧК-НКВС-КДБ, починаючи з 1917 року. З 1917-го! Аргумент такий: в них містяться відомості про сили і засоби діяльності органів безпеки за вказаний період», поширення яких може завдати шкоди безпеці Російської Федерації».
Ленінський дух живий. Він, як і його господар, дбайливо зберігається за куленепробивним склом і чекає свого часу. «Справа Леніна живе і перемагає!» - вигукували колись партійні клакери з трибуни більшовицьких демонстрацій. А ще «Ленін жив, Ленін живий, Ленін буде жити!» і «Ленін і сьогодні живіший за всіх живих!»
Як можна бути одночасно мертвим і живим? Запитайте у жерців Вуду.
Священна посудина із духом Леніна стоїть у самому центрі столиці держави, яка вважає себе цивілізованою. Пародія на шумерський зіккурат, названа на честь усипальниці стародавнього царя Мавсола, що вважалася одним з семи чудес світу. Московський мавзолей начебто й не диво, але ще недавно саме від нього (а не від головпоштамту, як прийнято повсюдно) відлічувалися відстані у місті. І кремлівські шамани завзято доводять, що ця будова перебуває під охороною ЮНЕСКО.
Чи залишиться він таким же дивом, якщо з нього винесуть тіло його вічного мешканця? Не думаємо, що залишиться. А тому не думаємо, що винесуть.
Багато разів труп Леніна пропонували поховати. Але він пережив (якщо можна так висловитися) і перебудову, і Серпневий путч, і Єльцина, і багато років потому. Час від часу проблему піднімають. У 2004 році в Думу внесли законопроект про перепоховання Леніна, але депутати не ризикнули здійснити замах на святиню. Днями, напередодні чергової річниці смерті Ульянова, нову спробу зробив депутат держдуми від партії Жириновського. «Немає сенсу витрачати з бюджету величезні кошти, щоб підтримувати тіло Леніна у належному стані», - каже Іван Сухарєв.
Але якщо гроші витрачаються, то очевидно, що сенс є.
У 1930-х роках агентура ГПУ-НКВД цілеспрямовано поширювала чутки: мовляв, товариш Сталін перед прийняттям важливих рішень спускається вночі в мавзолей "порадитися з Іллічем". Можливо, Путін теж радиться з мумією? Там недалеко...
І є про що.
Путін, хоч і вважає себе великим вождем, але півжиття просто носив валізу за умовним Собчаком. А його тезка тридцять років віддав вивченню природи бунтів, переворотів і заколотів, створивши абсолютні рецепти захоплення та утримання влади, розправи над будь-яким опором. Ленін - блискучий теоретик геноциду і канібалізму - довів до досконалості як мінімум три речі.
Перша – це мистецтво інформаційної війни. Як писав український історик Ярослав Грицак, при Леніні система агітації і пропаганди в країні досягла жахливих масштабів і форм: випускалися мільйони листівок, у різні кінці країни, війська, на фабрики і заводи, міста і села відправлялися сотні тисяч агітаторів і комісарів, які вербували гарматне м'ясо і катів для кривавої диктатури. Заснована ним газета «Правда» понад 70 років залишалася найбільш безвідмовним генератором брехні у світі.
Друга – він створив найдосконалішу на той час систему «червоного терору», за допомогою якого за кілька років пустив під ніж весь мислячий та ініціативний клас країни.
Теорія суспільства-вулика або термітника, де є місце лише робочим особинам і солдатам-наглядачам, була втілена на практиці Сталіним у його ГУЛАГу, колективізації, голодоморах і масових стратах.
Вільям Черчілль називав гітлерівський нацизм породженням ленінського комунізму. І сам Гітлер у "Майн Кампф" радив придивитися до методів більшовиків. Початкова мета Ульянова – «звільнення» робочого класу» – мало цікавила послідовників, проте його унікальний інструментарій виявився затребуваним. Ленін, дійсно, і після смерті «живий» - у Сталіні, Брежнєві, Гітлері, Мао Цзе-дуні, Пол Поті. А нині живий - у Кім Чен Ині та Путіні, які намагаються різною мірою наслідувати його славу.
Ось чому архіви ВЧК 1917 року досі актуальні!
Є і третя задача, теоретично обґрунтована Леніним, хоча і не реалізована його послідовниками: розв'язування війни за володіння Земною кулею. Пам'ятаєте: «Мы на зависть всем буржуям мировой пожар раздуем»? Пам'ятаєте плани Тухачевського побудувати 100 тисяч танків і захопити Європу? Пам'ятайте держмашину Сталіна, що штамповала мільйони покірливих солдатів, готових зробити кидок до Ла-Маншу (для початку). Сталін був незадоволений результатами Другої світової, тому, що «прос...ав» ленінський заповіт: приєднати до Радянської Росії всю іншу Землю.
Путін мріє про другу спробу?
І, нарешті, четверте. Ленін намірився перевершити Ісуса, Будду і Магомета, створивши власну релігію, а також обставити Ейнштейна – сформулював загальну теорію взаємодії всіх сил у всесвіті. Те й інше разом називалося пізніше «марксизм-ленінізм». У ньому пояснювалося не тільки те, навіщо Ульянов вирізав половину населення Росії, а й було сформульовано основні принципи метафізики і космогонії. Де не людина - вінець природи, а «людина-комуніст», де саме «комуністичне суспільство» - апофеоз еволюції живої і неживої природи.
Осяяний цим «вченням», «народний академік Трохим Лисенко «відкрив» зачатки комуністичного колективізму у... жолудів. Жодна дисертація з теоретичної фізики і не могла бути захищена без цитат з головного «філософського» твору Леніна «Матеріалізм і емпіріокритицизм». І вже в середині 80-х академіка Миколи Амосова цькували за те, що піддав сумніву тезу: мовляв, комуністичне суспільство існувало ще в епоху пізнього палеоліту, а зіпсували Гомо сапієнса рабовласницький, а пізніше капіталістичний лад. «Те, що мавпа перетворилася не на людину, а одразу на комуніста – це маячня!», - говорив Амосов у своїх публічних виступах. І це було не по-марксистсько-ленінськи.
«На все вопросы отвечает Ленин!», писав в юності майбутній дисидент, поет Андрій Вознесенський. І тому Путін ніколи не поховає Леніна – його тричі про це просили за період правління, і тричі він відповідав відмовою. Як же він без вчителя! Осиротіє. Якщо згасне око Саурона, то мільярд орків на всіх кінцях планети втратять орієнтир, впадуть тисячі пам'ятників, бюстів і монументів - гранітних, мармурових і гіпсових, «теракотова армія» випотрошеного володаря.
І навіть коли нинішнього Вову покладуть біля Кремлівської стіни, колишнього не приберуть. З ким же тоді радитимуться наступні керманичі Росії?
Євген Якунов, Віктор Мішковський. Київ.
