Київські потопи: винних немає, але далі буде

Київські потопи: винних немає, але далі буде

Аналітика
2087
Ukrinform
А все через помилки проектування, неконтрольоване приєднання до колекторів, знищення гідрологічних об’єктів…

25 липня, 16 і 18 серпня 2018-го… Ці дати, певно, надовго запам’ятаються киянам і гостям міста, а особливо – столичним комунальникам. Три літні грози, які у різний час доби атакували мегаполіс, призвели до затоплення тунелів, підземних переходів, пошкодження об’єктів дорожньої інфраструктури, підтоплення цілих вулиць і площ.

Кореспондент Укрінформу мешкає на Сирці, тож йому найбільше запам’яталися наслідки регулярного підтоплення автомобільного тунелю біля станції метро «Дорогожичі» та обвалення конструкцій шляхопроводу на вулиці Теліги… Увечері 25 липня ледь дістався додому, а зранку 16-го серпня – запізнився на роботу через величезний транспортний затор…

Постійно під час великих злив (і не тільки у згадані дні) потерпає місцевість довкола станції метро «Лівобережна» (приміром, іще один «потоп» стався там 23 липня, коли решту міста проблеми оминули), площа Перемоги, Поділ. А віднедавна – Хрещатик, Антоновича, Басейна і деякі інші вулиці середмістя. Інциденти траплялися і раніше, але ж не такі і не так часто…

Чому ж 30 тисяч столичних каналізаційних колодязів не можуть впоратися зі стрімкими потоками?

Засмічення стоків, неправильно прокладена каналізаційна система, порушення нормативів під'єднання до неї житлових і офісних будівель та господарських об’єктів, відсутність належного ухилу доріг, а також низка природних факторів, пов’язаних із особливостями ландшафту – серед основних причин постійного підтоплення деяких вулиць української столиці, - вважають експерти.

За словами директора Інституту міста Олександра Сергієнка, щозими на київських вулицях розсипають до 100 тисяч тонн піску. Навесні його намагаються прибирати, однак тисячі тонн потрапляють у стоки. Як і усілякий непотріб: гілки, недопалки, пластикові пакети.

Те, що Київ належним чином не очищають, вважає однією із основних причин катаклізмів і директор Центру проектних досліджень «Рівень життя», журналіст та блогер Ігор Ляшенко:

Ігор Ляшенко
Ігор Ляшенко

«Щоранку на вулиці Києва виходять тисячі прибиральників, виїжджає комунальна техніка, але варто лише придивитися уважніше, аби переконатися: місто надзвичайно брудне. Ідеш вулицями і бачиш – попід тротуарами суцільним шаром лежать пісок, земля, усілякий дрібний непотріб. Усе це накопичується і рано чи пізно потрапляє у зливостоки, захаращуючи їх. Розв’язати проблему не так і складно: не потрібно розширювати чи поглиблювати дощову каналізацію – варто лише регулярно її очищати», – каже експерт.

Натомість зливостоки чистять у кращому випадку двічі на рік (навесні та восени), та й то не скрізь. При цьому міністр житлово-комунального господарства України у 2007-2010 роках Олексій Кучеренко звертає увагу на те, що міська дощова каналізація не має єдиного господаря:

«Як кажуть у народі, «у сімох няньок дитина без ока»: деякі із 30 тисяч каналізаційних колодязів перебувають на балансі Київавтодору, деякі – КП «Плесо», деякі розташовані на територіях державних, комунальних і комерційних підприємств, рештою начебто мають опікуватися керуючі дирекції з управління житловим фондом… Також дається взнаки непрофесійність будівельників, які при облаштуванні прибудинкових територій, реконструкції підвалів чи окремих будівель, встановленні малих архітектурних форм часто самовільно бетонують цілі ділянки дощової каналізації», – наголошує Олексій Кучеренко.

Олександр Сергієнко
Олександр Сергієнко

«Окрім засмічення, негативну роль відіграє і неправильне прокладання зливової каналізації: частково пояснити прорахунки можна складним рельєфом столиці. Є проблеми із проектуванням та прокладанням доріг – будівельники не завжди звертають увагу на їх «правильний» ухил, який би сприяв швидкому сходженню води», – продовжує думку колеги Олександр Сергієнко. Як приклад прорахунків при проектуванні Ігор Ляшенко назвав нещодавнє підтоплення ТРЦ «Гулівер».

Частково розв’язати проблему допоможуть капітальні ремонти на столичних дорогах, які нині активно тривають. Міський голова Києва Віталій Кличко запевнив також, що на найбільш «проблемних» ділянках буде реконструйовано систему дощової каналізації.

«Говорити одне, а робити правильно – інше, – песимістично налаштований щодо перспектив Олексій Кучеренко, – адже нині, вочевидь, ніхто в місті: ні Кличко, ні його підлеглі - не можуть спрогнозувати, де, найімовірніше, може прорвати наступного разу, бо втрачено необхідну документацію, немає перспективних розрахунків, та й фахівців бракує, які могли б їх зробити».

«Темний бік» столичної забудови

Як приклад необдуманих кроків, що можуть дорого коштувати нам у майбутньому, Олексій Кучеренко наводить нинішнє масове вирубування зелених насаджень:

Олексій Кучеренко
Олексій Кучеренко

«Доки на Антоновича в авральному порядку латають асфальт, за кілометр звідти – у Протасовому яру – вирубують десятки дерев під чергове будівництво. Тож цілком імовірно, що вода, яка зараз всотується в землю, після забудови і асфальтування «шукатиме вихід» через ту ж вулицю Антоновича чи Велику Васильківську…»

На думку експерта, у багатьох районах Києва уже повністю зруйнували природну дренажну систему – сквери, газони, пустирі. Заміть них з’явились бетонні масиви. І воді, яка раніше (нехай і не миттєво, але досить швидко) вбиралась землею, діватися нікуди.

У цьому ж ряду - проблема масового знищення в Києві малих водних об’єктів. Багатьом вони як-то кажуть, «муляють око». Тож їх осушують, зводячи на вивільнених ділянках офіси чи житло, які, до того ж, додатково «тиснуть» на нерозраховану на такі обсяги стоків столичну каналізацію. Корінні кияни пригадують, що ще кілька десятиліть тому у місті було чимало таких природних і штучних гідрологічних об’єктів, які акумулювали «зайву» воду із вулиць та площ. Приміром, за нинішньої щільності забудови на перетині Повітрофлотського проспекту і проспекту Перемоги це складно уявити, на місці нинішнього Палацу одружень, колись був великий ставок, який забирав на себе частину води, що заливала площу Перемоги. Те ж саме стосується відкритих ділянок річки Либідь, яку зараз практично повністю «загнали в трубу»…

«Зрозуміло, що несанкціонована хаотична забудова, яка призводить до таких наслідків, - справа не лише останніх років. Вона дісталась нинішній адміністрації міста у спадщину. Але за період «урядування» Кличка проблема лише поглиблювалась», - каже Олексій Кучеренко. І наводить приклад колектора на Хрещатику, який раніше міг більш-менш упоратися із водяними потоками. Але й там «ударив грім»: далися взнаки численні додаткові «врізки» в каналізацію. Приміром, приєднання того ж ТРЦ «Метроград», який постраждав під час повені 16 серпня, розширення площ та часткова зміна профілю при реконструкції ЦУМу, спорудження багатоповерхівок і надбудов у дворах вздовж «непарного» боку головної столичної магістралі, додаткові об’єкти торгівлі та побуту, які з’явилися у переобладнаних підвалах і цокольних приміщеннях…

Олексій Кучеренко визнає, що наслідки негоди столичні комунальники ліквідовують доволі швидко. Але ж при цьому - за рідкісними винятками - і не збираються шукати винних.

Щоправда у випадку із утворенням вирви на проїжджій частині вулиці Антоновича винних таки знайшли. За словами голови КП Київавтодор Олександра Густєлєва, однією з причин "великої води", стало порушення норм будівництва комунікацій і технології проведення робіт приватною компанією (ТОВ Термотехнолоджі) та її підрядниками. Через незакриті котловани вода потрапила під землю та розмила основу дороги. 

Тож на винуватців чекає покарання – вочевидь, чималий штраф. Але гарантій, що таке не повториться у майбутньому (можливо, уже під час найближчої зливи), ніхто не дає…

Насправді ж нічого аномального не сталося…

Згідно з довідкою, яку Укрінформу надали в Українському Гідрометцентрі, за даними багаторічних спостережень (із 1881 до 2017 року) найбільшу кількість опадів за добу у Києві було зафіксовано:

у червні - 83 міліметри (15.06. 1932 р.)

у липні - 103 міліметри (20.07.1902 р.)

у серпні - 73 міліметри (24.08.1968 р.)

Щодо останніх десятиліть, то за 2000-ий – 2017-ий роки зафіксовано 9 випадків, коли добова кількість опадів становила 30-38 міліметрів. 27 червня 2011 року і 13 серпня 2012-ого протягом доби випало 61-62 міліметри, а 5 червня 2002-ого активний циклон, що утворився на хвилі холодного фронту, спричинив дуже сильний дощ, коли за день випало 72 міліметри опадів!

Але синоптики нагадують: сильні зливи часто мають локальний характер, тож у різних районах міста кількість опадів може бути різною. Така «неоднорідність» характерна і для трьох злив кінця липня-середини серпня цього року. Зокрема, зафіксовано такі показники:

25 липня. Авіаційна метеорологічна станція «Київ» (Жуляни) - 43, 6 міліметра, Міська метеорологічна станція - 17, Гідрологічна станція «Київ» (біля мосту Метро) - 6,8 міліметра.

16 серпня. Авіаційна метеорологічна станція «Святошин» - 17 міліметрів, Гідрологічна станція «Київ» - 11, 8, Міська метеостанція - 5, Авіаційна метеорологічна станція «Київ» (Жуляни) - 6 міліметрів.

Вечір 18-ого – ніч проти 19-ого серпня. Авіаційна метеорологічна станція «Київ» (Жуляни) - 8 міліметрів опадів, Міська метрологічна станція - 11, Гідрологічна станція «Київ» – 46, 3 міліметри.

Загалом, якщо порівняти дані багаторічних досліджень, останні зливи у столиці не були такими аномальними, як їх намагалися «намалювати». Нагадаю, столична влада заявила, що 25 липня у місті випала…тримісячна норма опадів. Насправді ж, як роз’яснили згодом в Гідрометцентрі, йшлося лише про півмісячну норму на незначних ділянках, а не по всій столиці…

Владислав Обух. Київ 

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-
*/ ?>