Медицина: як неймовірне стає очевидним

Медицина: як неймовірне стає очевидним

Укрінформ
У Всесвітній день здоров’я, який відзначається 7 квітня – про деякі медичні відкриття, які непомітно, але принципово змінили якість людського життя

Ще якихось сто років тому віспу «лікували» чимось солодким – здебільшого медом, а епілепсію – чорним рядном і жаб’ячим відваром. Помутніння кришталика ока було вироком до довічної сліпоти, а зуб, вражений карієсом, виривали. Однак все змінилося в ХХ столітті, особливо в другій його половині. Темпи, з якими розвивається сучасна медицина, вражають. Те, що раніше описувалося хіба що в науковій фантастиці, сьогодні вже реальність: імплантація, трансплантація, генетична діагностика тощо. Ці відкриття кардинально, хоча й непомітно, змінили якість життя мільйонів; вплинули на здоров’я кожного і суспільств у цілому. Згадаймо найголовніші відкриття: як було і як стало.

Від зуба мерця до зуба в пробірці, або усмішка на мільйон

У добу середньовіччя люди були переконані, що причина зубного болю – зубний черв'як, який живе в щелепах і підточує здорові зуби. Хворі зуби фактично не лікували приблизно до середини ХІХ століття – їх піддавали екстракції (від лат. extraho – витягую, вилучаю), тобто видаляли. Цим займалися переважно хірурги-цирульники і ковалі, а головними стоматологічними інструментами були плоскогубці та кліщі.

П'єр Фошар та його інструменти
П'єр Фошар та його інструменти

Першим лікарем, котрий офіційно вилікував карієс і зберіг пацієнту зуб, був П'єр Фошар, і сталося це в листопаді 1724 року в Парижі. Карієс став дуже поширеною хворобою в добу Просвітництва, адже цукор, який постачали з колоній, став більш доступний для широкого загалу. Саме Фошар винайшов деякі стоматологічні інструменти і стоматологічне крісло з підлокітниками – до цього пацієнта садовили просто на підлогу, щоб він не впав, коли дантист приступиться до нього з чималими щипцями. Саме Фошар купив мікроскоп і дослідив карієсні зуби – хотів побачити черв’яків, про які всі розповідали. Звісно, він їх там не побачив.

Шотландський лікар-хірург Джон Гантер (1728-1793), один із найвідоміших лікарів своєї доби, вперше запропонував пересаджувати зуби від живих і мертвих донорів. Ідея сподобалася, особливо заможним пацієнтам і сягнула свого апогею в середині ХІХ століття. Білі здорові зуби купляли в бідняків, але найбільшими постачальниками матеріалу були загиблі солдати на бойовищах. Наприклад, після битви під Ватерлоо (1815) по полю бою ходили міцнорукі чолов’яги з кліщами й виривали зуби в убитих. Для декого це був непоганий бізнес. А під час Громадянської війни в США, Велика Британія здобула величезну кількість дефіцитного матеріалу для протезування. Звісно, подібна зловісна практика не знайшла поширення, адже загрожувала пацієнту зараженням та численними інфекціями.

Недорогу технологію виготовлення керамічних зубів було винайдено в тому ж таки ХІХ столітті, але масовим зубне протезування стало тільки з кінця 40-х років ХХ століття, власне, як більш доступною для широкого загалу став і весь спектр медичних послуг. Це було пов’язано з повоєнною відбудовою Європи, спробами створення «соціальної держави».

Пер-Інгвар Бранемарк
Пер-Інгвар Бранемарк

Справжнім проривом у стоматології стало винайдення титанових імплантатів. Сталося це так: у 1952 році шведський учений Пер-Інгвар Бранемарк відкрив явище остеоінтеграції («osteo» з грецької – «кістка») – процес заживання і зрощування кісткової тканини з титановим імплантатом. Спочатку його цікавили процеси кровотворення – вчений досліджував регенерацію кісткової тканини в кроликів. Якось він прикріпив невеличку оптичну камеру в титановому корпусі в кістку лапки кролика, що дозволило йому досліджувати мікроциркуляцію крові в кісній тканині. Дослідження пройшли успішно, але коли настав час видаляти оптичний елемент у металічному корпусі, виявилося, що кістка і титан стали майже нероздільними. Після цього випадку вчені почали досліджувати взаємодію організму з титаном. У 1965 році пацієнтові з вродженими дефектами щелепи були вживлені перші титанові імплантати, які прослужили йому понад 40 років. Завдяки біоінертності титану, організм майже не відторгає його, саме тому дана технологія досить широко застосовується в сучасній трансплантології.

Нову революційну технологію було визнано лише 1982 році. Відтоді зроблено декілька мільйонів операцій з імплантації зубів. На сьогодні існує понад 100 різних стоматологічних систем імплантатів, які виробляються сотнями компаній в усьому світі. Завдяки цьому, покращилася якість життя мільйонів пацієнтів в усьому світі.

Однак біоінженерні технології не стоять на місці – серед останніх стоматологічних наукових досягнень – спроба «виростити» новий зуб «у пробірці» зі стовбурових клітин, які є основою для вирощування будь-яких тканин організму. Вперше такі зуби були вирощені в 2002 році, але мали суттєві недоліки. Досліди тривають; згідно з деякими науковими прогнозами, в недалекому майбутньому для того, щоби виростити нові зуби в ротовій порожнині людини, знадобиться 2-3 місяці. Китайські вчені ще в 2013 році виростили зуби, використавши стовбурові клітини, отримані з сечі. Людський біоматеріал було вживлено лабораторним мишам, а вже за три тижні отримали щось на зразок справжнього зубу. Щоправда, «нові» зуби не вирізнялися міцністю.

Від «просто бачити», до «бачити крізь стіни»

Перша операція з імплантації штучного кришталика ока – внутрішньоочної (інтраокулярної) лінзи – відбулася в Лондоні в лютому 1950 року. Операцію здійснив хірург Гарольд Рідлі.

Гарольд Рідлі
Гарольд Рідлі

Поштовхом до відкриття стало спостереження за одним із пацієнтів – військовим льотчиком, учасником Другої світової війни, лейтенантом Гордоном Клівером. Під час одного з завдань він забув одягнути окуляри і скалки з розбитого німецькою кулею плексигласового ліхтаря літака потрапили йому прямісінько в обличчя – воно було буквально нашпиговане оргсклом. Дуже сильно постраждали очі. Рідлі впродовж 8 років здійснив 18 операцій своєму пацієнтові, видаляючи скалки. Під час операцій хірург помітив, що скло не викликає ані подразнення, ані нагноєння. Хтось припустив, що якщо скло не відторгається тканиною ока, то чому б не зробити з нього кришталик? До цього, під час лікування катаракти, кришталик видалявся, а пацієнтові приписували носити окуляри з дуже товстелезними лінзами, що для деяких пацієнтів поважного віку було вкрай важко.

Першою пацієнткою стала 45-річна медсестра Елізабет Етвуд хвора на катаракту. Саме їй була вперше успішно імплантована інтраокулярна лінза (ІОЛ). Перші лінзи були виготовлені саме з плексигласу. Прикметно, що колеги не повірили Рідлі й піддали його нищівній критиці, наслідком якої стала глибока депресія, від якої він змушений був декілька років лікуватися в психіатричній клініці.

В 1988 році черговим проривом в офтальмології стала лазерна хірургія катаракти. На сьогодні подібні операції – звична справа, їх здійснюють у багатьох офтальмологічних клініках світу, зокрема і в Україні. Багатьом пацієнтам вони повернули зір.

Біонічні контактні лінзи
Біонічні контактні лінзи

Одним із останніх, по-справжньому революційних відкриттів у царині офтальмології є біонічні контактні лінзи, розроблені дослідниками Вашингтонського університету. По суті, це віртуальний дисплей, що поєднує в собі чимало функцій, починаючи з надання допомоги людям з вадами зору, й закінчуючи індустрією відеоігор. Цей винахід допомагає користувачеві бачити світ, накладаючи комп’ютеризовані картинки поверх його власного зору. За словами винахідників, біонічні контактні лінзи можуть стати в нагоді водіям і пілотам, показуючи їм маршрути, інформацію про погоду або транспортних засобах. Крім усього іншого, ці контактні лінзи можуть стежити за такими фізичними показниками людини як рівень холестерину, або присутність бактерій і вірусів.

Серце це насос, а насоси – підлягають заміні

Серце колись вважали схованкою людської душі. Однак,це радше стосувалося поезії, а щодо медицини, то тут все набагато серйозніше. Те, що серце м’язовий орган, зауважував у V столітті Гіппократ, але проникнути до цього органу, на відміну від зубів чи ока, було вкрай важко.

Уперше людині імплантували штучне серце з поліуретану і алюмінію 2 грудня 1982 року. Сталося це в американському місті Солт-Лейк-Сіті. Цю подію порівнювали з польотом людини в космос – настільки важливою вона була. У проєкті були задіяні понад 300 людей, а біля його витоків стояв Віллем Колф, нідерландський терапевт, піонер гемодіалізу, котрий у 1943 році, в окупованих нацистами Нідерландах, за вкрай несприятливих обставин, створив першу в світі штучну нирку. Операцію, яка тривала дев’ять годин під «Болеро» Равеля, здійснив хірург Вільям Девріз. Першим пацієнтом, який погодився на операцію, став стоматолог Барні Кларк. Він переніс невідому інфекцію, після якої захворів на кардіоміопатію – серце ледве перекачувало кров.

Віллем Колфф
Віллем Колфф

Штучне серце билося рівно 112 діб. Пристрій дозволяв пацієнту жити майже звичним життям; щоправда, було одне «але»: він був «прив’язаний» до компресора вагою приблизно 170 кілограмів і розміром з холодильник. Наступний хворий із серцем подібної конструкції прожив учетверо довше, а в 2007 році був вже пацієнт із штучним пневматичним серцем у грудях, який прожив 7 років.

У липні 2001 року група хірургів з Луїсвілла (Кентуккі) імплантувала пацієнтові штучне серце нового покоління. Пристрій, розроблений компанією Abiomed, одержав назву AbioCor і був імплантований пацієнтові з гострою серцевою недостатністю. Хоча подібні штучні серця використовувалися й раніше, AbioCor став найбільш досконалою моделлю. Пристрійбув автономним, мав внутрішній акумулятор, який заряджався від зовнішнього джерела живлення, зокрема і від електричної мережі. Це значно знизило ризик ускладнень, пов’язаних з інфекціями. Пристрій зняли з виробництва в 2015 році. Натомість компанія випускає декілька моделей іншого інноваційного пристрою Impella – найменшу в світі серцеву помпу. Пристрій знаходиться в серці, де швидко обертаючись, розганяє кров по всьому організму, дозволяючи серцю відновитися. Пристрій вводиться за допомогою мінімально інвазивної (лат. invasio – вторгнення) процедури – до серця він потрапляє через артерію.

За даними ВООЗ, на сьогодні хвороби серця залишаються головною причиною смертності в світі. Вони становлять 16% усіх смертей – це приблизно 9 мільйонів. Однак новітні методи діагностики і лікування багатьох серцево-судинних хвороб розвиваються вражаючими темпами. Наприклад, вже звичними стають такі складні операції та процедури, як шунтування і стентування, які ще 50 років були дивиною.

Далі буде те, що починається тепер

Американська письменниця-фантастка Урсула Ле Гуїн у передмові до роману «Ліва рука Темряви» зазначила, що жоден фантаст насправді не робить жодного передбачення світу майбутнього. Усі письменники-фантасти описують тільки теперішнє, – гіперболізоване, спотворене, але теперішнє. Все неймовірне не з’являється «нізвідки». Воно має свій початок. І цей початок – у сьогоденні. Нині медицина знаходиться на новому витку розвитку. Діагностика, лікування, імплантація, трансплантація у ХХІ столітті вже виходять на якісно новий рівень. Те, що зараз відбувається в лабораторіях науковців у вигляді майже фантастичних проєктів, за якийсь час буде в клініках. Але чи будуть доступними всі дива новітньої медицини пересічному громадянину в не надто заможних країнах – це вже інше питання.

Назар Микитенко

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-