Вакцинація. Чому нам досі загрожують правець і сказ?

Вакцинація. Чому нам досі загрожують правець і сказ?

Аналітика
3172
Ukrinform
Серед причин негараздів - відсутність вакцин, недофінансування, негативне ставлення суспільства до вакцинації

Тема вакцинації останній рік мабуть входить до десятки найпопулярніших у ЗМІ та найболючішіх у суспільстві проблем. Дискусії вже точаться навіть не довкола наявності вакцин та проблем з їх постачанням у країну.  Виконувач обов'язків міністра охорони здоров'я Уляна Супрун у перші ж дні роботи на посаді заявила, що Міністерство охорони здоров'я буде ініціювати засідання Ради національної безпеки і оборони для вирішення питання про низький рівень вакцинації в Україні. За вимогами ВООЗ, повинно бути вакциновано не менше 95% населення. Поточні дані про вакцинацію в нашій країні, які навела очільник МОЗ на одній із перших своїх прес-конференцій, не просто невтішні, а загрозливі.

«Від 1 липня цього року дітей першого року життя, які отримали щеплення проти туберкульозу, лише 11,5%, поліомієліту - 39%, кашлюка, дифтерії, правця - менше 2%, гемофілії - 4%. Проблема зараз не лише в доставці вакцин, а у тому, що дітей не вакцинують», - зазначила Супрун.

Укрінформ запитав відомих лікарів і медичних управлінців, як вони оцінюють стан справ, що склався з вакцинацією та наявністю вакцин, та чи варто Україні подумати про власне виробництво вакцин і сироваток.

З ВАКЦИНАМИ НА СЬОГОДНІ НЕ ТАК ВСЕ ПЛАЧЕВНО

 Володимир Мартинюк, головний дитячий невролог МОЗ:

- Наскільки я інформований, вакцини сьогодні надходять відповідно до того, як було заплановано. Я знаю, що прийшла вакцина від правця, від дифтерії - це вже є в достатній кількості. Були тури імунізації проти поліомієліту, тому теж є вакцина.

На сьогодні не так все плачевно, як хочуть змалювати деякі засоби масової інформації. Так, була перерва, вона була пов'язана з багатьма причинами - ви розумієте, що і фармринок тут працює. І всі ці неузгодження, які були на найвищих щаблях влади, привели до того, що діти на якийсь період залишилися незахищеними.

На сьогодні значно покращилася ситуація, є основні чотири інфекції, які стовідсотково повинні покриватися вакцинацією, крім правцю та дифтерії - поліомієліт та туберкульоз. По трьох ми маємо стовідсоткове забезпечення.

Насамперед, та команда - міністр, заступники міністра, голови департаментів - повинні мати якийсь певний час, і повинні мати довіру як з боку суспільства, так і з  боку влади. Якщо такі речі збігаються, то провалів не буде. Якщо приходить команда на короткий проміжок часу - на 6, 11 місяців чи на рік-два, абсолютно неможливо чітко організувати роботу.

Щодо виробництва власних вакцин. Це потрібно економічно обгрунтувати, у нас є достатньо серйозні фармацевтичні організації, які піднімаються все більше. Я так розумію, що по основних ліках, які вкрай необхідні при забезпеченні швидкої допомоги, в Україні вже все налагоджено. А чи треба в Україні виробляти свою вакцину - це повинен бути якийсь економічний розрахунок, щоб зрозуміти що краще - чи привезти, чи виготовляти у нас. Можливо щось можна було б у нас виготовляти, щось закуповувати. Це не є на сьогодні питанням, яке вимагає надзвичайних станів. Є команда людей, які керують медичною галуззю. Вони все обраховують і дають необхідні пропозиції.

ДЛЯ РОЗРОБКИ ВАКЦИНИ ПОТРІБНО ВІД 5 ДО 8 РОКІВ

Василь Лазоришинець, директор Інституту серцево-судинної хірургії ім. Амосова:

- На мій погляд, потрібні кваліфіковані фахівці, які розуміють що вони роблять, для чого і як роблять. Те, що сталося з вакцинацією, не сьогодні досягнуто. Це було зроблено два роки тому, коли розвалили повністю керівництво охороною здоров'я, я маю на увазі міністерство. На сьогодні там фактично немає фахівців. Зараз потрібно починати з нуля, тому що таке враження, що поступово нашу країну перетворюють на якусь дику Африку. Тільки в Африці не проводиться вакцинація, в усіх цивілізованих країнах проводиться. І навіть те, що можна подолати, і те, що ми робили, навіть це було понівечено.

Тому тут відповідальність мають брати на себе ті, хто це робив - хто робив ці призначення, хто унеможливлював закупку вакцин і всього іншого. Я думаю, що фахівці в нашій країні є, але не можна ставити свої особисті інтереси вище інтересів країни, і тих дітей, які народжуються.

Виробництво вакцин в Україні було. Але воно було зруйновано на початку 90-х років. В 2010 році я відвідав Кубу. Там зараз виробляється 32 вакцини проти інфекцій, які можна попередити. В 1973 році фахівці з Радянського Союзу - один професор з України, один з Росії - навчали кубинців виготовляти вакцини. Зараз навіть Сполучені Штати, незважаючи на ембарго, закуповують ці вакцини. Так, через німецькі компанії - але це кубинські вакцини.

Ми могли б створити власне виробництво (вакцин - ред.). Для цього потрібна політична воля, перш за все, і те, щоб наша країна почала розвиватися і рухатися вперед. Це буде складно,  для розробки вакцини потрібно від 5 до 8 років, але на сьогодні у нас медична наука, незважаючи на те, що ії знищують, на такому рівні, що будь-які наші досягнення сприймаються як у Європі, так і в Сполучених штатах Америки, так і в Азії.

БЕЗ ВАКЦИНАЦІЇ НАС ВИКИНУТЬ ІЗ КОЛА ЦИВІЛІЗОВАНИХ КРАЇН

Василь Князевич, міністр охорони здоров'я 2007-2010 рр.:

- Ситуація, яка склалася з вакцинами, свідчить про низький професійний рівень фахівців, які цим займаються, я маю на увазі державних. Це державна політика, це національні інтереси. Якщо ми не будемо проводити вакцинацію, нас викинуть з кола цивілізованих країн. Тому найперше, не питання: хто і як поставляє ці вакцини. Кожен має робити своє - держава повинна виділити відповідні кошти, затвердити календар щеплення, створити відповідну систему, де можна отримати цю вакцину. Батьки мають розуміти - для чого і як це робиться, і свідомо йти до лікаря, який зніме ті чи інші проблеми, або розповість навіщо це робити. Потрібно все робити усвідомлено. Але вакцинація повинна бути обов'язково.

Щодо розробки своїх вакцин. Не потрібно цього робити, але я за виробництво деяких вакцин, бо свого часу, коли у нас була епідемія грипу, я стояв у черзі, як представник країни, а за мною було 50 млн. І ми чекали, коли нам буде надана необхідна вакцина. Тому що найбільша проблема, яка нас хвилювала - це невідомий вірус, який може за якісь години розповсюдитися в суспільстві. І захищати себе можна тільки, маючи свою вакцину, або технологію виробництва.

Я підтримую виробництво вакцин на такі випадки, а решту можна купувати. Всі виробництва є, надвиробництва є. Але вакцинація - це національна безпека, тому повинна бути державна політика. Жодні міжнародні організації про нас не подбають, якщо ми самі не встановимо правила гри і безпеки, не об'єднаємося навколо таких речей.

Є ІНСТИТУТ У ХАРКОВІ, ЯКИЙ ВИРОБЛЯВ ВАКЦИНИ, АЛЕ ВИРОБНИЧА БАЗА НАЛЕЖИТЬ РОСІЇ

Віталій Цимбалюк, президент Національної медичної академії наук:

- Ситуація складна. Якщо зробити у вакцинації найменшу перерву, то є загрози виникнення епідемії, і про це потрібно завжди пам'ятати. А епідемії - це великі гроші для держави, втрати  людей і дітей. І це дуже небезпечно. Рано чи пізно, я сподіваюся, в цьому питанні буде порядок.

Але зі свого боку, як президент Медичної академії наук, я вважаю, що ми не повинні закуповувати всі ці вакцини, в тому числі й сироватки, а починати робити своє власне. Я вивчив історію цього питання. У складі Академії наук є Інститут мікробіології та імунології імені Мечникова, який свого часу називався інститутом вакцин та сироваток. Він виробляв у часи Радянського Союзу достатньо вакцин та сироваток, які на той період рятували життя і вирішували багато питань. Тому держава повинна подумати про те, що ми не повинні  залежати від когось, платити валютою, а вкласти ці кошти в розвиток нашої наукової бази і виробничої бази. 

Я не хочу торкатися політичних моментів, але у Харкові цей інститут працює, але виробнича база на сьогодні належить Росії. Я не можу сказати, що вони там виробляють, але все-таки на території України вони щось виробляють, і потім для того, щоб отримати цей продукт, ми мусимо купувати його через інші російські канали. Тому я бачу велику необхідність і буду робити все, щоб розпочати і наукові пошуки, і створення виробничої бази для власних вакцин та сироваток. Потрібно вкласти певну суму коштів, яка потім себе виправдає. А кожного року платити великі суми - це не для нашої держави... Можливо для інших держав це прийнятно. Але така  держава, як Україна, весь час це робила (забезпечувала себе вакцинами), і я в цьому бачу перспективу.

НЕГАТИВНЕ СТАВЛЕННЯ СУСПІЛЬСТВА ДО ВАКЦИНАЦІЇ ПРИЗВОДИТЬ ДО ПОЯВИ В УКРАЇНІ СКАЗУ І ПРАВЦЯ

Ольга Голубовська, завідуюча кафедрою інфекційних хвороб НМУ ім. Богомольця, головний позаштатний інфекціоніст МОЗ:

- Ситуація пов'язана не тільки з відсутністю вакцин та недофінансуванням, а й з негативним ставленням суспільства до вакцинації. Це дуже серйозне питання, особливо, коли ця інформація йде від медичних працівників, довіра до яких у пацієнтів висока. Якщо лікар говорить, що вакцинація непотрібна з низки причин, це поширюється. І що ми не робили б на державному рівні, буде складно подолати таке ставлення.

Це може призвести, і вже призводить до спалаху не просто звичайних інфекційних захворювань, до яких ми звикли - кір, вітряна віспа і таке інше, а до появи таких захворювань  як сказ, правець, які у нас кожного року реєструються. В Європі їх взагалі немає, а спеціалісти мабуть тільки читали про них у підручниках. Ті випадки, які були нещодавно зареєстровані, пов'язані з тим, що діти не були вакциновані. Я спілкувалася з персоналом: з одного боку, коли діти були маленькі, їх не вакцинували через перебій з поставкам вакцин, це 2008-2009 роки, з іншого боку, є і відмова від вакцинації. 

Свого часу Україна виробляла власні вакцини проти сказу, сироватки антитоксичні, протиправцеву, протиботулічну. Це не якісь надто дорогі речі. Бо в Європі немає такої проблеми взагалі, у них немає таких хвороб, як сказ чи правець, і, відповідно, немає великого виробництва  протиправцевої, протиботулічної сироватки в таких обсягах, щоб вони нам допомагали. На мій погляд, оптимальний вихід - поновлення виробництва певних вакцин, щоб ми не від кого не залежали.

 *  *  *

Шукати винних у тому стані, який склався з вакцинацією дітей та наявністю необхідних медичних препаратів, звичайно, можна до безкінечності. До безкінечності можна перекладати й відповідальність - то на батьків, які не розуміють або просто слідують якимось трендам, то на лікарів, то на державу. У певний момент потрібно  все ж таки дійти якогось консенсусу і приймати конкретні рішення. А суспільству - вимагати від держави дотримуватися безпеки в цьому питанні, лікарям та фахівцям в цій справі - не полишати напризволяще ситуації, коли батьки не вакцинують дітей, а державі - створити стабільну систему захисту населення від інфекційних хвороб і дбати про довгосторокову перспективу. Головне - не прогавити цей момент. В цьому нам точно ніхто не допоможе, на яку б широку міжнародну спільноту ми не розраховували.

Зараз Міністерство охорони здоров'я вирішило частину суто бюрократичних моментів з доставками закуплених ПРООН, ЮНІСЕФ та Crown Agents вакцинами й ліками. При цьому, в Міністерстві запевняють, що в Україні вже доступні вакцини для проведення щеплень дітям першого року згідно з Календарем щеплень.

Наталія Молчанова, Київ.


Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-