- Люди недостатньо розуміють серйозність небезпеки чи свідомо ігнорують?

- Швидше, перше. Розсудливі люди знають можливості вакцинації і не нехтують ними. По телевізору бачив, як робили щеплення від грипу президенту США Обамі. Хочу бачити, як роблять щеплення главі України Петру Порошенку. Його здоров'я дорогого коштує. Знаю, що у нього зайва маса тіла, ходять чутки про наявність цукрового діабету: ми всі страшенно переживаємо, адже за законами країни, з урахуванням посади та супутніх захворювань, Петро Олексійович зобов'язаний бути щеплений від грипу! Так чому б не показати це всьому народу? І буде прекрасний приклад для наслідування. Першими також повинні робити щеплення медики, працівники МНС, поліція, вчителі, журналісти - всі, хто за родом діяльності спілкується з іншими людьми. Армія та зона АТО? Читав, що закуплено 5 тисяч одиниць протигрипозної вакцини - тільки для командування?

- Насамперед, я б не нагнітав ситуацію і не вживав такі слова, як рятуватися. Грип у більшості випадків неважке захворювання. Як захиститися - це правильніше і спокійніше. У нас ті, хто захворів, зазвичай біжать в аптеку і скуповують гори ліків - різний фуфломіцин, включаючи марні при лікуванні вірусних інфекцій антибіотики або стимулятори імунітету, ефективність яких - з області психотерапії. Є й поборники народних засобів: сало з часником і сто грам із перцем. Люди у своїй масі не знають, що від вірусного захворювання ліків з доведеною профілактичною ефективністю не існує. Але про це не пишуть на бігбордах - там замість інформації лише політичні гасла. А треба думати про здоров'я нації. У нас же досі не можуть розробити санітарно-гігієнічні норми для дитсадків і, як з'ясувалося, навіть в Інституті гігієни не зовсім розуміють, що таке вологість повітря, як вона регулюється і як впливає на захворюваність. У всіх країнах світу діють спеціально розроблені протоколи, тобто схвалені медичним співтовариством єдині правила профілактики і лікування хвороб взагалі і грипу зокрема - і нічого нікому не треба вигадувати. Тобто, не треба вигадувати національну українську медицину. Дешевше, швидше і правильніше взяти готові протоколи з Ізраїлю чи Австралії, перестати винаходити велосипеди і почати з пропаганди: правила профілактики, правила самодопомоги, правила вакцинації... Інше, якщо вже ви захворіли, зроблять лікарі, до яких і слід звертатися у будь-якій нестандартній, незрозумілій, непокоячій ситуації. При цьому нагадаю, що за кордоном пацієнт не вчить лікаря, як його лікувати. Лікарі в усьому світі лікують однаково: за протоколом.

НЕ ТРЕБА З «ТАМІФЛЮ» РОБИТИ КУЛЬТ

- І якщо це грип, починають з недешевого «Таміфлю»?

Взагалі скасував би рукостискання під час епідемії

- Не треба з «Таміфлю» робити культ і переоцінювати його можливості. Препарат непростий, з купою побічних ефектів, використовується за суворими показаннями і вже точно не під час самолікування. І він однозначно не має ніякого відношення до лікування ускладнень грипу, а трагедії у більшості випадків пов'язані саме з ускладненнями і з тим, що люди (як ті п'ятеро, які померли у Харкові) звертаються за медичною допомогою лише на восьмий-дев'ятий день від початку захворювання. Щоб не доводити справу до лікаря, тим більше, до лікарні, я б запровадив уроки санітарної освіти у школі. Кожна дитина повинна знати, що джерело вірусу - людина. Тому - обмеження контактів, заборона на масові зборища, маски. Нагадаю, що маску повинна носити не здорова, а хвора людина. Чи треба нагадувати про миття рук? А про те, що чхати краще в лікоть, а не в долоню? Я б взагалі скасував рукостискання під час епідемії.

- Можна почати з країни? Вона повинна стати не президентсько-парламентською або навпаки, про що сперечаються політики, а кіндерцентричною. Вловлюєте? Кращі дороги повинні бути прокладені не до мерії, а до школи та дитячого садка. Кращі автобуси - школам. Траси потрібно перекривати не до приїзду чергового правителя, а для "швидкої", яка везе людину у лікарню. Країна повинна жити за законами сім'ї: щаслива родина - щаслива країна. Діти, як всі дитинчата у природі, копіюють батьків. Вони дістають перше уявлення про суспільство по ієрархії у зграї: хто більше каші з'їв, у кого голос гучніший. З віком до цих вражень додаються інші: хто крутіше бреше, у кого кулаки більші, кого треба боятися. Сумні висновки, особливо коли до них додаються прямі трансляції засідань з бійками у Верховній Раді чи раді з матом на міністерському рівні.